Ухвала суду № 65492549, 17.03.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

17 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Сімоненко В.М.,розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 26 березня 2014 року позов задовольнив: стягнув з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») заборгованість за кредитним договором у розмірі 163 тис. 862 грн 65 коп.; вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд Закарпатської області рішенням від 21 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції змінив: стягнув з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 70 тис. 226 грн 37 коп.; вирішив питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 8 червня 2016 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 грудня 2015 року скасувала, а справу передала на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Апеляційний суд Закарпатської області ухвалою від 18 липня 2016 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 березня 2014 року залишив без змін.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 21 жовтня 2016 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

У заяві ОСОБА_4 порушується питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2016 року та передачу справи на розгляд до суду касаційної інстанції з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав:

неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, зокрема, статей 1048 та 1054 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України);

невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема, статті 257 ЦК України.

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на постанову Вищого господарського суду України від 28 вересня 2011 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2013 року, 11 листопада та 16 рудня 2015 року, 24 лютого 2016 року, 13 липня 2016 року (справи № 404/1867/15-ц та № 755/583/15-ц), 7 грудня 2016 року, постанови Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року та 21 вересня 2016 року.

Перевіривши доводи заявника, викладені в заяві про перегляд судового рішення, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися і суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що внаслідок порушення боржником обов'язку щодо повернення кредитних коштів, з ОСОБА_4 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 163 тис. 862 грн 66 коп.

У наданій для порівняння постанові Вищого господарського суду України від 28 вересня 2011 року предметом спору було визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису нотаріуса.

Ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 серпня 2013 року, 11 листопада та 16 рудня 2015 року, 24 лютого 2016 року, 13 липня 2016 року (справи № 404/1867/15-ц та № 755/583/15-ц), 7 грудня 2016 року, що надані заявником для порівняння, якими судові рішення судів попередніх інстанції скасовані, а справи передано на новий розгляд, не містять правової позиції щодо спірних правовідносин та застосування норм матеріального права, а вказують на допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права та необхідність їх усунення для правильного вирішення спору, а також нез'ясування судами належним чином фактичних обставин справи.

Порівняння змісту вказаних судових рішень зі змістом судового рішення, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову, аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.

З огляду на викладене підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, передбачена пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, відсутня.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року, що надана заявником для порівняння, установлено, що, на відміну від даної справи, відповідач заявив про застосування позовної давності.

У наданій для порівняння постанові Судової палати в цивільних справах Верховного суду України від 21 вересня 2016 року вказано, що висновок судів про нарахування процентів за користування кредитом та пені після закінчення строку дії договору з моменту ухвалення судового рішення не передбачено, не ґрунтується на нормах матеріального права.

Таким чином, підстава для перегляду судового рішення у зв'язку з його невідповідністю викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, передбачена пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, теж відсутня.

Ураховуючи наведене, вважати зазначену заяву обґрунтованою немає підстав.

ОСОБА_4 також просить поновити строк подання заяви про перегляд судового рішення, у поновленні якого немає необхідності, адже вищезазначена заява подана в межах строку, установленого у ЦПК України.

Крім того, ОСОБА_4 у заяві про перегляд судового рішення просить Верховний Суд України дослідити матеріали справи і постановити окрему ухвалу стосовно суддів ОСОБА_5., ОСОБА_6. та ОСОБА_7 у зв'язку з грубим порушенням ними його прав як особи, яка подала апеляційну скаргу, на захист інтересів у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 211 ЦПК України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону і встановивши причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Оскільки колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України вважає, що в допуску справи до провадження необхідно відмовити, то справа не підлягає розгляду Верховним Судом України. У зв'язку з чим зазначене клопотання підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховним Судом України справи за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2016 року відмовити.

Клопотання ОСОБА_4 про постановлення окремої ухвали залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк Н.П. Лященко В.М. Сімоненко