Рішення № 65491973, 22.03.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-1411 Головуючий у1-й інстанції - Маліновська В.М.

Унікальний № 761/2760/15-ц Доповідач - Пікуль А.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 березня 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.

секретар Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 1 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5, Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод в користуванні квартирою, розподіл особових рахунків та зобов'язання укласти договори,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 1 серпня 2016 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_5, К.П. "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" про визначення порядку користування квартирою, усунення перешкод в користуванні квартирою, розподіл особових рахунків та зобов'язання укласти договори.

Суд встановив наступний порядок користування квартирою АДРЕСА_1: виділено ОСОБА_6, ОСОБА_7 в користування кімнати площею 26,5 кв.м, 22,9 кв.м, 23,4 кв.м в квартирі АДРЕСА_1; виділено ОСОБА_5 в користування кімнату площею 16,8 кв.м в квартирі АДРЕСА_1; залишено у спільному користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 коридор площею 7,2 кв.м, коридор площею 3,4 кв.м, коридор площею 1,9 кв.м, ванну площею 3,9 кв.м, кухню площею 7,3 кв.м, вбиральню площею 1,0 кв.м, кладовку площею 1,3 кв.м в квартирі АДРЕСА_1.

Суд зобов'язав ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_6, ОСОБА_7 у користуванні житловою квартирою АДРЕСА_1 шляхом видачі окремого комплекту ключів.

У задоволенні іншої частини позовних вимог судом відмовлено. Суд вирішив питання розподілу судових витрат між сторонами.

Не погодившись з рішенням суду в частині вирішення позовних вимог про визначення порядку користування квартирою та усунення перешкод в користуванні квартирою, ОСОБА_5 через свого представника, ОСОБА_4, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: виділити ОСОБА_5 в користування кімнати площею 22,9 кв.м та 16,8 кв.м; виділити ОСОБА_6, ОСОБА_7 в користування кімнати площею 26,5 кв.м, 23,4 кв.м; залишити у спільному користуванні ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 коридор площею 7,2 кв.м, коридор площею 3,4 кв.м, коридор площею 1,9 кв.м, ванну площею 3,9 кв.м, кухню площею 7,3 кв.м, вбиральню площею 1,0 кв.м, кладовку площею 1,3 кв.м. У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання ОСОБА_5 не чинити ОСОБА_6, ОСОБА_7 перешкод у користуванні квартироюАДРЕСА_1 відмовити (т.1, а.с. 219-223).

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов'язання КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" розділити особові рахунки на оплату житлово-комунальних послуг по квартирі АДРЕСА_1 між сторонами та про зобов'язання КП "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" заключити договори найму житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5 на оплату житлово-комунальних послуг позивачами не оскаржується, а тому в апеляційному порядку у цій частині не перевіряється.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення учасників судового розгляду: ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити; ОСОБА_7 та представника позивачів, ОСОБА_8, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

Квартира АДРЕСА_1 складається з чотирьох житлових кімнат. Загальна площа квартири становить 119,4 кв. метрів, житлова - 90,2 кв. метрів.

У квартирі зареєстровано три особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.137).

Підстав для обмеження позивачів у користуванні жилим приміщенням спірної квартири немає, право користування позивачів спірною квартирою нарівні з відповідачем випливає з вимог житлового законодавства та підтверджене судовими рішеннями.

Виділяючи у користування ОСОБА_5 житлову кімнату площею 16,8 кв. метрів районний суд, виходячи із загальної житлової площі спірної квартири, розміру кожної житлової кімнати, кількості осіб, що проживають у квартирі, а також ураховуючи той факт, що вселення у спірну квартиру відбувалось на підставі ордеру, виданого на ім'я батька ОСОБА_6 разом із сім'єю з п'яти осіб, виходячи з розміру жилої площі, що припадає на одну особу, конфліктної ситуації, яка склалась між сторонами, прийшов до висновку, що це буде розумним та справедливим і не призведе до порушення прав, свобод чи інтересів сторін.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визначення порядку користування квартирою не відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Суд правильно послався на положення ст. ст. 61, 63, 103-104 ЖК УРСР, однак при цьому вирішив питання про визначення порядку користування квартирою, яке вирішується щодо квартир, що перебувають у приватній власності громадян, в той час як в даному випадку відповідно до підстав заявлених вимог підлягало вирішенню питання про зміну договору найму житлового приміщення.

Так відповідно до положень цивільного процесуального законодавства підстави заявленого позову - це виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України (ст.4, п.5.ч.2 ст. 119 ЦПК). Таким чином, при розгляді справи суд застосовує той закон, який регулює спірні правовідносини.

У даному випадку з матеріалів справи убачається, що житлова площа спірної квартири складає 90,2 кв. метрів - по 30,06 кв. метрів на одну особу (а.с.137-138).

Квартира має дві ізольовані житлові кімнати площею, відповідно, 16,8 кв. метрів з балконом та 22,9 кв. метри з балконом, а також дві суміжні кімнати площею, відповідно, 23,4 кв. метри та 27,1 кв. метрів (з урахуванням збільшення житлової площі за рахунок демонтажу опалювальних приладів; а.с.37, 138).

Таким чином, жодна з ізольованих житлових кімнат не відповідає жилій площі, що припадає на ОСОБА_5

Відповідно до роз'яснень п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» в силу ст. 104 ЖК суд вправі задовольнити вимоги члена сім'ї наймача про поділ жилого приміщення, якщо жилу площу що припадає на нього (або з урахуванням укладеної угоди про порядок користування жилим приміщенням), може бути виділено у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менше встановленого для надання одній особі.

При поділі жилого приміщення за вимогою члена сім'ї наймача йому може бути виділено ізольоване жиле приміщення розміром, меншим за житлову площу, що припадає на нього.

У даному конкретному випадку жодна із сторін, зокрема, позивачі не заявили вимогу про виділення їм ізольованого жилого приміщення розміром, меншим за житлову площу, що припадає на них. Навпаки, позивачами заявлена вимога про виділення їм у користування жилого приміщення - трьох кімнат загальним розміром 73,4 кв. метри (27,1 + 22,9 + 23,4), яке на 12,2 кв. метрів (73,4 - (30,6 х 2) = 12,2) перевищує житлову площу, що припадає на них, а відповідачу - однієї кімнати розміром 16,8 кв. метрів, яка на 13,8 кв. метрів (30,6-16,8) є меншою за житлову площу, що припадає на нього.

Ураховуючи цю обставину у контексті положень ст. 64 ЖК, відповідно до яких права наймача і членів його сім'ї щодо користування квартирою є рівними, та положень ст. 104 ЖК, правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визначення порядку користування квартирою, які по своїй суті є вимогами про зміну договору найму житлового приміщення, відсутні.

З огляду на викладене, виходячи з положень ст. 309 ЦПК України, оскаржуване в частині вирішення позовних вимог про визначення порядку користування квартирою слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Водночас, доводи апеляційної скарги відповідача щодо невідповідності обставинам справи висновків районного суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні квартирою відхиляються апеляційним судом як безпідставні, оскільки наявність між сторонами конфлікту з приводу користування житлом підтверджена відповідачем навіть у апеляційній скарзі, з тексту якої убачається, що ОСОБА_5 користується квартирою в цілому (а.с.220).

Таким чином, підстави для скасування оскаржуваного рішення в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні квартирою відсутні.

Керуючись ст.303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 1 серпня 2016 року в частині вирішення позовних вимог про визначення порядку користування квартирою скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Рішення суду в частині вирішення позовних вимог про усунення перешкод в користуванні квартирою залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О. Невідома