Рішення № 65491891, 01.12.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Саліхова В.В.

суддів: Прокопчук Н.О., Семенюк Т.А.

при секретарі: П'ятничук В.Г.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Путієнка Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінвест», Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Калініна Надія Василівна про визнання договору іпотеки недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищевказаним позовом та з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати недійсним іпотечний договір, укладений у місті Сімферополі 10.03.2006 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (правонаступник якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»), ТОВ «Техноінвест» та ТОВ «Консоль ЛТД», посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим КалініноюН.В. із здійсненням запису в реєстрі за №2577, предметом іпотеки за умовами якого є право оренди земельної ділянки площею 0,4360 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та об'єкт незавершеного будівництва - курортно-готельний комплекс, розташований на даній земельній ділянці.

Справа № 760/23999/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/13039/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Бобровник О.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Саліхов В.В. Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09.06.2016 позов задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір, укладений у місті Сімферополі 10.03.2006 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України», правонаступником якого є ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», ТОВ «Техноінвест» і ТОВ «Консоль ЛТД», посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим Калініною Н.В. із здійсненням запису в реєстрі за №2577, предметом іпотеки за умовами якого є право оренди земельної ділянки площею 0,4360 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та об'єкт незавершеного будівництва - курортно-готельний комплекс, розташований на даній земельній ділянці. Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Посилається на незаконність та необґрунтованість рішення. Зазначає, що норми ст.ст. 1130-1143 ЦК України не підлягають застосуванню до правовідносин сторін за Договором пайової участі. Вказав, що є хибними висновки суду про те, що позивач набув прав на долю в спільній власності на об'єкт незавершеного будівництва. Зазначило, що предмет іпотеки був переданий в іпотеку АТ «Укрексімбанк» у повній відповідності до чинного на момент укладення іпотечного договору законодавства та спливли строки позовної давності.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в іпотеку передано об'єкт незавершеного будівництва - курортно-готельного комплексу, по якому не здійснювалося виділення та реєстрація права власності на жодні частини цього об'єкту, а тому договір іпотеки не міг бути вчинений.

З таким висновком суду першої інстанції не може погодитись колегія суддів, враховуючи наступне.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що 08.01.2004 ТОВ «Техноінвест» і ТОВ «Консоль ЛТД» уклали договір №3241/239-63 про спільну діяльність з будівництва, реконструкції та експлуатації курортно-готельного комплексу по АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 63 - 64, 194 - 199).

12.01.2004 між ТОВ «Консоль ЛТД» та ОСОБА_3 було укладено договір №0019/290-30(р) про спільну діяльність з пайової участі з будівництва, багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 10 - 12), а 12.05.2004 - договір №1520/290-66 про спільну діяльність з пайової участі у будівництві паркінгу в формі простого товариства (т. 1, а. с. 15 - 16). Далі до договору №0019/290-30(р) від 12.01.2004 його сторонами були укладені додаткові угоди від 21.01.2004, 10.02.2005, 25.01.2006 (т. 1, а. с. 13 - 14), а до договору №1520/290-66 від 12.05.2004 - додаткова угода від 25.01.2006 (т. 1, а. с. 17), якими до умов цих договорів були внесені окремі зміни та доповнення.

Відповідно до п. 2.1. договору від 12.01.2004 передбачено, що ведення спільних справ учасників договору за взаємною згодою учасників покладається на ТОВ «Консоль ЛТД». Пункт 2.2 за спільної згоди сторін, ТОВ «Консоль ЛТД» без спеціальної довіреності і без спеціальної згоди пайовика, в якості якого виступав позивач, та будь-яких обмежень наділяється наступними повноваженнями, у тому числі укладення та виконання договорів, пов'язаних із будівництвом

28.05.2004 між Ялтинською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ «Техноінвест», як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу АР Крим Єпіфановим Ю.А. із реєстрацією у нотаріальному реєстрі за №3777, державна реєстрація договору оренди земельної ділянки була здійснена 16.06.2004 за №00153, про що свідчить зроблена на примірнику договору відповідна відмітка Ялтинської міської ради. За умовами даного договору, ТОВ «Техноінвест» отримало в тимчасове користування в оренду строком на 49 років земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1), площею 0,4360 га, із земель оздоровчого призначення Ялтинської міської ради (сан. «Енергетик») за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 51 - 55). За змістом пункту 2.1 зазначеного договору оренди земельна ділянка передається в оренду для будівництва, реконструкції та експлуатації курортно-готельного комплексу за адресою: Україна, Автономна Республіка Крим, АДРЕСА_1. 28.05.2004 Ялтинською міською радою та ТОВ «Техноінвест» на виконання укладеного ними договору оренди земельної ділянки був підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки, який підтверджує факт передачі вказаної в договорі земельної ділянки орендатору - ТОВ «Техноінвест» (т. 1, а. с. 61). 29.11.2005 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на ім`я ТОВ «Техноінвест» був виданий Дозвіл на виконання будівельних робіт за №9-Ж/11-05, строком дії до 30.04.2006, яким дозволялося ТОВ фірмі «Консоль ЛТД» і ПО «Консоль-Каркас» виконувати перелічені в ньому будівельні роботи з будівництва «Курортно-готельного комплексу з апартаментами, облаштуванням паркінгу та дахової котельні по АДРЕСА_1» (т. 1, а. с. 65).

До початку сплати позивачем 100 відсотків вартості вищезгаданих апартаментів та парко місця, 10.03.2006 між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (правонаступником якого є ПАТ «Укрексімбанк»), ТОВ «Техноінвест» і ТОВ «Консоль ЛТД» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу АР Крим Калініною Н.В. із реєстрацією у нотаріальному реєстрі за №2577 (т. 1, а. с. 23 - 26, 47 - 50, 178 - 181) для будівництва зазначеного комплексу.

В цьому договорі ВАТ «Укрексімбанк» виступило в якості іпотекодержателя і так само поіменоване, ТОВ «Техноінвест» - в якості майнового поручителя і поіменоване «Іпотекодатель 1», а ТОВ «Консоль ЛТД» - в якості іпотекодателя і поіменоване «Іпотекодатель 2».

Згідно пункту 1.1 іпотечного договору іпотекою забезпечуються всі вимоги іпотекодержателя, що випливають із кредитної угоди від 09.03.06 №15106К14, укладеної між іпотекодержателем та ТОВ «Консоль ЛТД».

Відповідно до пункту 1.3 іпотечного договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов'язань ТОВ «Консоль ЛТД», є право оренди земельної ділянки площею 0,4360 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та об'єкт незавершеного будівництва - курортно-готельний комплекс, розташований на даній земельній ділянці. Після завершення будівництва будівля залишається предметом іпотеки відповідно до цього договору. Право іпотекодавців на передачу в іпотеку майна та майнових прав, що є предметом іпотеки за цим договором, підтверджується:

- договором оренди земельної ділянки від 28.05.2004, зареєстрованим у Ялтинському управлінні земельних ресурсів 16.06.04 №00153, укладеним між Ялтинською міською радою та ТОВ «Техноінвест», відповідно до якого ТОВ «Техноінвест» приймає в оренду земельну ділянку площею 0,4360 га, строком на 49 років, актом приймання-передачі земельної ділянки від 28.05.04;

- довідкою ТОВ «Консоль ЛТД» про незавершене будівництво №218 від 09.02.06;

- договором №3241/239-63 про спільну діяльність з будівництва, реконструкції та експлуатації курортно-готельного комплексу від 08.01.2004 року, укладеного між ТОВ «Техноінвест» і ТОВ «Консоль ЛТД»;

- рішенням виконкому Ялтинської міськради №1567 від 20.10.05р.;

- рішенням на виконання будівельних робіт №9-ж/11-05 від 29.11.05, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю;

- договором на проведення проектних робіт №292-П/РД від 28.01.05р.;

- проектом на будівництво першої черги багатоповерхового корпусу з апартаментами, паркінгом та покрівлею котельної курортно-готельного комплексу за адресою: АДРЕСА_1, зробленим Товариством з обмеженою відповідальністю «ЯЛТАПРОЕКТ» у 2005 році.

31.10.2013 позивач звернувся до ТОВ «Консоль ЛТД» з листом, в якому просив проінформувати про те, чи перебуває в іпотеці будинок по АДРЕСА_1 та, зокрема, належні позивачу в цьому будинку приміщення - апартаменти НОМЕР_2 і паркувальне місце №2 (т. 1, а. с. 27). У відповідь ТОВ «Консоль ЛТД» листом від 13.11.2013 за №599 повідомило позивача, що будинок АДРЕСА_1 пайовиком будівництва якого був позивач, виступає предметом іпотеки за іпотечним договором від 10.03.2006, укладеним між ТОВ «Консоль ЛТД», ВАТ «Укрексімбанк» і ТОВ «Техноінвест» (т. 1, а. с. 27 оборот). В листі також повідомляється і про те, що ТОВ «Консоль ЛТД» проводить з банком перемовини з питання заміни предмета іпотеки на інший об'єкт та зняття обтяження із вказаного будинку.

Позивач, вважаючи, що укладення відповідачами договору іпотеки без здійснення попередньої реєстрації права власності на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, суперечить вимогам ч. 3 ст. 331 ЦК України, ч. 6 ст. 3, ч. 6 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», ст. 5 Закону України «Про іпотеку», а тому звернувся із відповідним позовом до суду про визнання недійсним договору іпотеки.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека є видом забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Відповідно до ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема, річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Іпотека, в силу ст. 575 ЦК України є окремим видом застави нерухомого майна. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Закон України «Про іпотеку» є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна - іпотеки.

Статтею 5 Закону України «Про іпотеку» визначено, що предметом іпотеки може бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за умови, зокрема, що нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення.

Згідно з ст. 578 ЦК України та ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про іпотеку» майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників. Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості.

На підставі викладеного можливо зробити висновок про те, що, подаючи відповідний позов, позивач повинен був довести, що на час укладання спірного іпотечного договору він був співвласником вказаного недобудованого комплексу та земельної ділянки, на якій він розташований, і що вказаний договір іпотеки порушує його права, як співвласника вказаних об'єктів нерухомості.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину сформульовані в ст. 215 ЦК, відповідно до якої:

1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правовою підставою визнання правочину недійсним ЦК визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, тобто вимог волевиявлення учасника правочину щодо настання реальних правових наслідків правочину, щодо недопустимості порушення правочином, вчинюваним батьками, інтересів малолітніх дітей. Тобто, порушення вимог закону, допущені стороною (сторонами) після укладення правочину, не можуть спричиняти його недійсність, а призводять до інших правових наслідків, передбачених законом.

Зі змісту вказаного договору про спільну діяльність вбачається, що він за своєю правовою природою є правочином, який складається з двох договорів, а саме: з договору про спільну діяльність та договору про інвестування у житлове будівництво, оскільки, передбачає залучення від фізичної особи, позивача по справі, грошових коштів з метою будівництва житлового будинку, з подальшим виділенням йому апартаментів .

В зв'язку з наведеними обставинами правовідносини між вказаними сторонами повинні регулюватися Законом України «Про інвестиційну діяльність» від 18.09.1991 № 1560-Х1І(зі змінами та доповненнями).

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності. Інвестування та фінансування однієї квартири в об'єкті будівництва кількома інвесторами можливе виключно за умови укладення між ними договору в письмовій формі, в якому визначаються частка кожного інвестора та порядок внесення ним відповідної інвестиції.

Матеріали справи свідчать про те, що заключивши договір про сумісну діяльність , який за своєю правовою природою є фактично договором про інвестиційну діяльність сторони погодилися, що їх правовідносини регулюються саме умовами вищезгаданого договору.

Згідно з п. 3.3. Договору пайової участі, окремо виділений від «грошових коштів» та «майнових вкладів» та є спільною частковою власністю лише після його зведення (будівництво).

Згідно з п. 3.2. Договору пайової участі «Долею Пайщика» є 3-х кімнатна квартира, загальною проектною площею 147,1 м.2 в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 та паркувальне місце.

Пунктом 3.8 договорів пайової участі у будівництві, з урахуванням змін і доповнень, внесених додатковими угодами від 25.01.2006, узгоджено, що позивач (пайовик) має право на оформлення у власність отриманої по договору Частки Пайовика при умові виконання у повному обсязі свого грошового зобов'язання із внесення паю, обумовленого в п. 3.1 договору. Достатньою підставою для підтвердження наявності у позивача (пайовика) зазначеного права є: договір, підписаний сторонами та скріплений печаткою ТОВ «Консоль ЛТД», і документи (платіжні, накладні і т.і.), що підтверджують внесення усієї суми паю.

Таким чином, право вимоги на 3-х кімнатну квартиру, загальною проектною площею 147,1 м.2, яка розташована на 13 поверху в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_1 та паркувальне місце у вказаному будинку виникало у позивача з часу сплати ним 100 відсотків їх вартості, а право власності на вказані об'єкти нерухомості з часу їх державної реєстрації.

Відповідно до пункту 3.1 договорів пайової участі у будівництві передбачено, що позивач в якості свого внеску (паю) у спільну діяльність по договору №0019/290-30(р) має внести поетапно 176 520 доларів США, а по договору №1520/290-66 - 11 120 доларів США, в гривнях по курсу НБУ на момент внесення. Останній пайовий внесок ОСОБА_3 по договору від 12.01.2004 до 23.04.2006.

Матеріали справи свідчать, що позивач, на виконання своїх грошових зобов'язань із внесення паю по договору №0019/290-30(р) загалом сплатив 908 920,06 грн., що за курсом НБУ на день здійснення відповідних платежів дорівнює еквіваленту 176 523,63 доларам США, а по договору №1520/290-66 - 59 225,12 грн., що за курсом НБУ на день оплати дорівнює еквіваленту 11 120 доларам США та відповідає всій сумі паю, узгодженого в пункті 3.1 договорів пайової участі у будівництві.

Останній пайовий внесок ОСОБА_3 по договору від 12.01.2004 визначено до 23.04.2006.

При цьому, по договору №1520/290-66 вся сума паю була оплачена одним платежем 25.05.2004, а по договору №0019/290-30(р) сума паю оплачувалася поетапно, останній платіж було вчинено 10.09.2008 (т. 1, а. с. 18 - 20).

Також матеріали справи свідчать про те, що спірний договір між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» (правонаступником якого є ПАТ «Укрексімбанк»), ТОВ «Техноінвест» і ТОВ «Консоль ЛТД» було укладено 10.03.2006, тобто до того як позивач сплатив 100 відсотків платежів та до оформлення ним у власність зазначених об'єктів нерухомості.

Таким чином, спірний договір було укладено відповідачами, коли позивач ще не набув ні право очікування на отримання вказаної нерухомості, а ні права власності на нього.

Згідно з ч. 1 ст. 334 ЦК України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що після закінчення будівництва Об`єкту ТОВ «Консоль ЛТД» на виконання умов договорів пайової участі у будівництві передало позивачу для оформлення у його власність наступні узгоджені в пункті 3.2 договорів приміщення в Об`єкті: по договору №0019/290-30(р) - апартаменти НОМЕР_2 на 13-му поверсі, а по договору №1520/290-66 - паркувальне місце №2. Право власності на отримані апартаменти АДРЕСА_1, було зареєстроване за позивачем, на підтвердження чого він отримав Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.06.2010 (щодо апартаментів НОМЕР_2) та від 01.11.2010 (щодо паркувального місця №2), а також Витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 29.06.2010 за №26541774 (щодо апартаментів НОМЕР_2) та від 01.11.2010р. за №27832165 (щодо паркувального місця №2), копії яких долучені до матеріалів справи (т. 1, а .с. 21 - 22).

В зв'язку з наведеними обставинами колегія суддів вважає, що при укладанні спірного договору іпотеки відповідачі не порушували будь-яких прав позивача як співвласника багатоквартирного житлового будинку (комплексу відпочинку) АДРЕСА_1, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до пункту 2.2 Договору про спільну діяльність з пайової участі у будівництві багатоквартирного житлового будинку в формі простого товариства передбачено, що за спільної згоди сторін, ТОВ «Консоль ЛТД» без спеціальної довіреності і без спеціальної згоди пайовика, в якості якого виступав позивач, та будь-яких обмежень наділяється, зокрема, повноваженнями щодо укладення та виконання договорів, пов'язаних із будівництвом Об`єкту.

Матеріали справи свідчать про те, що спірний договір укладався в забезпечення кредитного договору, який було укладено для будівництва вказаного комплексу.

За наведеного, колегія суддів вважає, що ТОВ «Консоль ЛТД» була наділена повноваженнями щодо укладення договорів, пов'язаних із будівництвом об`єкту без спеціальної згоди ОСОБА_3 - пайовика.

Також колегія суддів не погоджується з висновком суду щодо невідповідності предмета іпотеки умовам діючого законодавства .

Відповідно до пункту 1.3 іпотечного договору предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у кредитному договорі зобов'язань ТОВ «Консоль ЛТД», є право оренди земельної ділянки площею 0,4360 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та об'єкт незавершеного будівництва - курортно-готельний комплекс, розташований на даній земельній ділянці. Після завершення будівництва будівля залишається предметом іпотеки відповідно до цього договору.

Згідно з ст. 16 Закону України «Про іпотеку» (в редакції діючій на момент виникнення правовідносин від 24.01.2006) передача в іпотеку об'єктів незавершеного будівництва здійснюється шляхом передачі в іпотеку прав на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва. Після завершення будівництва будівля (споруда), житловий будинок або житлова квартира залишається предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору (ч.4 ст. 16 Закону України «Про іпотеку»).

Також, відповідно до ч. 7 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки може бути право орендичи користування нерухомим майном.

При цьому, Законом України «Про іпотеку» не була передбачена необхідність отримання згоди власника земельної ділянки для передачі орендарем в іпотеку права оренди на земельну ділянку.

Таким чином, Предмет іпотеки переданий в іпотеку AT «Укрексімбанк» у повній відповідності до чинного на момент укладення Іпотечного договору законодавства.

При розгляді справи суд першої інстанції не прийняв до уваги і вказані обставини.

Таким чином, колегія суддів вважає, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки ОСОБА_3, який не є стороною договору іпотеки та на дату його укладення не набув права оформлення у власність частки, а також відповідно до договору від 12.01.2014, ТОВ «Консоль ЛТД» була наділена повноваженнями щодо укладення договору іпотеки без спеціальної згоди пайовика.

На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов передчасних висновків із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та вимоги ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 267,96 грн.

Керуючись ст.ст.303,304,309,313,314,315,325 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 09 червня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноінвест», Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України», третя особа приватний нотаріус Сімферопольського міського нотаріального округу Автономної Республіки Крим Калініна Надія Василівна про визнання договору іпотеки недійсним відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» судовий збір в розмірі 267,96 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: Н.О. Прокопчук

Т.А.Семенюк