Постанова № 65491735, 22.03.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2017 р.Справа № 916/1157/15-гОдеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Головея В. М.,

Суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.,

за участю представників сторін:

від ТОВ «Мірс» - не з'явився,

від Одеської міської ради - Асташенкова О.І. (за довіреністю),

від ОСОБА_2, - не з'явився,

від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс»

на ухвалу господарського суду Одеської області від 27 лютого 2017 року

по справі № 916/1157/15-г

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс»

до Одеської міської ради

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. ОСОБА_2

2. Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

про розірвання договору оренди земельної ділянки

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 22.03.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірс» (далі - ТОВ «Мірс», позивач) звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду від 12.05.2015 та постанови Вищого господарського суду України від 23.12.2015 по даній справі шляхом стягнення з місцевого бюджету міста Одеси на користь ТОВ «Мірс» витрат на оплату судового збору у розмірі 1 461,60 грн. та 1 218,00 грн.

Заява обґрунтована тим, що у Одеської міської ради відсутні рахунки у банках та інших фінансових установах України, отже кошти слід стягнути за рахунок місцевого бюджету міста Одеси.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.02.2017 (суддя Демешин О.А.) в задоволенні заяви ТОВ «Мірс» - відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що заявник, фактично, просить суд змінити боржника у даній справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого суду, ТОВ «Мірс» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, оскільки остання прийнята з порушенням норм процесуального права, прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву.

Більш детальніше доводи викладені в апеляційній скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Представники ТОВ «Мірс», ОСОБА_2 та Департаменту комунальної власності ОМР в судове засідання не з'явились, хоча повідомлялись належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями від 13.03.2016, про причини своєї неявки суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не надали, у зв'язку з чим, колегія суддів, враховуючи вищевказані обставини та скорочений 15-денний строк перегляду ухвал місцевого суду в апеляційному порядку, прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю представників ТОВ «Мірс», ОСОБА_2 та Департаменту комунальної власності ОМР.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.03.2017 заперечувала стосовно доводів апеляційної скарги та просила ухвалу господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника Одеської міської ради, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається що ТОВ «Мірс» звернулось до господарського суду з позовом, в якому просило розірвати договір оренди земельної ділянки розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 56.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.05.2015 позов задоволено повністю та стягнуто з ОМР на користь ТОВ «Мірс» 1 218,00 грн. судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2015 постанову Одеського апеляційного господарського суду від 07.07.2015 скасовано, рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2015 залишено без змін та стягнуто з ОМР на користь ТОВ «Мірс» 1 461,60 грн. витрат на сплату судового збору за розгляд касаційної скарги.

У порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України 05.01.2016 видані накази на примусове виконання рішення.

Постановами ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеської області від 20.05.2016 відкрито виконавчі провадження № 51187856 та № 51187744 з примусового виконання наказів № 916/1157/15-г виданих 05.01.2016 господарським судом Одеської області про стягнення з Одеської міської ради на користь ТОВ «Мірс» 1 461,60 грн. витрат на сплату судового збору за розгляд касаційної скарги та 1 218,00 грн. судового збору за звернення до суду з позовом.

Постановами ВПВР УДВС ГТУЮ в Одеської області від 30.06.2016 повернуто виконавчий документ стягувачеві за № 511878526 та № 51187744.

Дані постанови обґрунтовані тим, що єдиним майном ОМР, на яке можливо звернути стягнення у примусовому порядку могли бути кошти на рахунках у банківських установах. Листом Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області повідомлено що згідно обліку, який ведеться в управлінні Казначейства, Одеська міська рада не включалась до Мережі установ та організацій, які отримують кошти з місцевого бюджету, договір про здійснення розрахунково-касового обслуговування між ОМР та управлінням Казначейства не укладався. Згідно відповіді Державної податкової служби України, інформація про номери рахунків, відкритих боржником у банках та інших фінансових установах України відсутня.

14.02.2017 року позивач звернувся до господарського суду із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду, в якій просить суд, змінити спосіб виконання судового рішення Господарського суду Одеської області від 12.05.2015 року та Постанови Вищого господарського суду України від 23.12.2015 року шляхом стягнення з місцевого бюджету міста Одеси на користь ТОВ «Мірс» витрат на оплату судового збору у розмірі 1 461,60 грн. та 1 218,00 грн.

Заявник вважає, що за відсутності рахунків Одеської міської ради у банках та інших фінансових установах України, вищевказані кошти слід стягнути за рахунок місцевого бюджету міста Одеси.

Відповідно до ч. 3 ст. 129 Конституції України обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства. Обов'язковість виконання судових рішень закріплена також у ст. 115 ГПК України.

Відповідно ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засідання з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, викладеної у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал постанов господарських судом України» (із змінами та доповненнями), під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття господарським судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Наприклад, зміна способу виконання рішення можлива шляхом видозмінення зазначеної у рішенні форми (грошової чи майнової) виконання, тобто за відсутності у боржника присудженого позивачеві майна в натурі або грошових коштів, достатніх для покриття заборгованості. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Апелянт посилається на те, що відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України №45 від 30.01.2013) виконання рішень про стягнення коштів з органів місцевого самоврядування покладено на органи казначейства. Скаржник вважає, що мова йде не про зміну боржника і стягнення коштів з казначейства, а про стягнення коштів з бюджету того самого боржника - Одеської міської ради.

Проте, колегія суддів вважає, що викладені обставини апелянта свідчать не про зміну способу та порядку виконання рішення господарського суду Одеської області, а про зміну сторони по справі, проте відповідачем у даній справі є саме Одеська міська рада, а не Управління казначейської служби України в Одеській області, яке взагалі не було учасником судового процесу.

Отже, позивач звертаючись з вищевказаною заявою до суду фактично просив змінити боржника у даній справі, а саме Одеську міську раду на Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеській області, які є різними юридичними особами та що прямо суперечить вимогам ст. 121 ГПК України, адже змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

За таких обставин, наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали місцевого суду.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія зазначає, що апелянтом не надано належних та допустимих доказів в підтвердження своїх заперечень, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, оскаржувана ухвала є правомірною та обґрунтованою, відтак, апеляційний суд дійшов висновків про відсутність підстав, передбачених ст.106 ГПК України для зміни або скасування оскаржуваної ухвали, у зв'язку з чим в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу суду - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101-106, 121 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірс» - залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Одеської області від 27.02.2017 - без змін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Головей В.М.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Савицький Я.Ф