Ухвала суду № 65490146, 22.03.2017, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

22.03.2017 Справа № 908/553/17

Суддя Федорова Олена Владиславівна розглянувши матеріали:

за позовом заступника прокурора Запорізької області – начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді (69057, м. Запоріжжя. вул. Матросова, 29-а) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

позивач-1 Південно-Східне міжрегіональне управління виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції (49000, м. Дніпро, вул. Короленка, 4)

позивач-2 Державна установа “Дружелюбівський виправний центр (№1)” (70053, Запорізька область, Вільнянський район, с. Дружелюбівка, вул. Олімпійська, 2)

до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 50)

до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів” (69059, м. Запоріжжя, вул. Північнокільцева, 3)

про визнання недійсними та скасування наказів, зобов’язання повернути земельну ділянку

Встановив, що позовні матеріали підлягають поверненню виходячи з наступного:

Положеннями ст. 2 ГПК України встановлено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 29 ГПК України встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд рішення Верховним Судом України, про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб. При цьому прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Для представництва інтересів громадянина в господарському суді прокурор також повинен надати документи, що підтверджують недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність відповідного громадянина, та письмову згоду законного представника або органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси відповідної особи, на здійснення представництва. Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» визначено, що згідно з абзацом четвертим частини першої та частиною другою статті 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді. У разі невиконання такої вимоги подана ним позовна заява підлягає поверненню в порядку, встановленому статтею 63 названого Кодексу.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (далі - Рішення Конституційного Суду України) під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідні повноваження органу місцевого самоврядування визначаються з огляду на вимоги Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Системний аналіз приписів статей 23, 24 Закону України «Про прокуратуру» і норм ГПК (зокрема, статті 29 та пункту 6 частини першої статті 81) свідчить про наявність у прокурора права на звернення до господарського суду з позовом в інтересах громадянина (в тому числі фізичної особи-підприємця) за наявності підтверджених належними доказами підстав, передбачених частиною другою статті 23 названого Закону, та з урахуванням правил статті 12 ГПК стосовно підвідомчості справ господарському суду.

Відповідно до п. 3 вказаної вище постанови Пленуму ВГСУ, господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. При цьому слід звертати увагу на те, що згідно з абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

До господарського суду Запорізької області 21.03.2017 р. надійшла позовна заява заступника прокурора Запорізької області – начальника управління представництва інтересів громадянина або держави в суді в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - позивач-1 Південно-Східне міжрегіональне управління виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, позивач-2 Державна установа “Дружелюбівський виправний центр (№1)” до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області до відповідача-2 товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів” про визнання недійсними та скасування наказів від 12.08.2016 № 8-2547/15-16сг “Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою”, № 8-3783/15-16сг від 10.10.2016 “Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки площею 19,6527 га кадастровий номер 2321581400:01:001:0002 в постійне користування” та зобов’язання відповідача-2 повернути на користь позивача-2 земельну ділянку площею 19,6527 га (кадастровий номер 2321581400:01:001:0002).

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2017 справу № 908/553/17 призначено до розгляду судді Федоровій О.В.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Положеннями ст. 131-1 Конституції України, одним з завдань прокуратури є представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

При цьому, організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Звертаючись з даним позовом до суду прокурор зазначив, що порушення інтересів держави полягають у порушенні встановленого порядку володіння та користування земельними ділянками державної власності. Зокрема, порушення інтересів держави може призвести до неможливості реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань або суттєво це ускладнити, в т. ч. у зв’язку з необхідністю додаткового фінансування виправного центру, який є бюджетною неприбутковою установою.

Проте, суд не вбачає у вказаних формулюваннях належних доводів на підтвердження порушення інтересів держави та чіткого обґрунтування необхідності їх захисту прокуратурою шляхом визнання недійсними наказів Держгеокадастру та повернення земельної ділянки, достатніх для прийняття зазначеного позову в розумінні господарського процесуального законодавства.

Також, за вимогами ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Відповідно до абз. 1, 2 ч. 4 наведеної норми наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Таким чином, прокурор має право здійснювати в господарському суді представництво законних інтересів держави в особі органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, за виключенням державних компаній, при цьому прокурор має обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва.

У позові заступник прокурора Запорізької області вказує, що позивач-2 (Державна установа “Дружелюбівський виправний центр (№ 1)”) є державною установою, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України. Діяльність виправного центру контролюється та координується Південно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Органом управління виправного центру є Міністерство юстиції України.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що Головним управління Держгеокадастру у Запорізькій області незаконного надано у постійне користування ТОВ “Запорізьке сільськогосподарське товариство із забезпечення інвалідів” земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні Державної установи “Дружелюбівський виправний центр (№ 1). Позивачем-1 та позивачем-2 жодних заходів до захисту та відновлення порушених інтересів держави, в т. ч. претензійно-позовного характеру, не вжито, що зумовило звернення прокурора до суду з вказаним позовом в інтересах держави в особі, зокрема, Державної установи “Дружелюбівський виправний центр (№ 1)”.

Відповідно до інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна установа “Дружелюбівський виправний центр (№ 1)” за організаційно-правовою формою є державною організацією (установа, заклад). Засновником установи є Міністерство юстиції України.

Таким чином, прокурором подано позов в інтересах держави в особі Державної установи “Дружелюбівський виправний центр (№ 1)”, яка не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, тобто не є органом, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. Прокурором ініційовано спір у сфері земельних відносин, проте ним не зазначено, які функції держави делеговано Державній установі “Дружелюбівський виправний центр (№ 1)” у правовідносинах, пов’язаних з користуванням землею.

Відповідно до пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012 “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави. При цьому, що згідно з абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України “Про прокуратуру” не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором. Звертаючись до суду, прокурор повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому частиною другою або третьою статті 23 Закону України “Про прокуратуру”.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що при зверненні з позовом до суду, прокурором невірно визначено позивача з метою захисту інтересів держави та в даному випадку прокурор не наділений правом здійснювати представництво в суді інтересів держави в особі Державної установи “Дружелюбівський виправний центр (№ 1)”.

Відповідно до ст. 42 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Прокурором подано позов в інтересах держави в особі Державної установи “Дружелюбівський виправний центр (№ 1)” без достатніх правових підстав та за відсутності належного обґрунтування підстав такого представництва, що порушує принцип рівності сторін судового процесу та має наслідком порушення принципів рівності та змагальності сторін судового процесу - однієї із фундаментальних засад права на справедливий суд.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто, органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Крім того, суд зазначає наступне:

Згідно з абз. 3 ч. 4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор зобов’язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб’єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб’єктом владних повноважень.

Відповідно до абз. 2 п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 23.03.2012 “Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” слід враховувати, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду із представництвом інтересів держави або громадянина, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Зазначені обставини повинні перевірятися судом при зверненні прокурора з відповідною заявою або скаргою до суду. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.

З викладеного вбачається, що про намір подати позов прокурор попередньо, до звернення до суду, зобов’язаний повідомити відповідного суб’єкта владних повноважень. Метою такого саме попереднього повідомлення про намір подати позов наведеними нормами визначено надання можливості та часу суб’єкту владних повноважень для оскарження визначеної прокурором наявності підстав для представництва такого суб’єкту.

Як вбачається з доданих до позовної заяви матеріалів, прокурором складено повідомлення від 27.02.2017 № 05/1/-215вих17 про вжиття заходів представницького характеру шляхом пред’явлення позову, яке адресоване позивачу-1 та позивачу-2. Проте, належних доказів направлення відповідного повідомлення прокурором не надано.

Зважаючи на вищевикладені обставини, даний позов заступника прокурора Запорізької області підлягає поверненню без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Суд вважає за необхідне роз'яснити заявнику, що у відповідності до ст. 63 Господарського процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з ним у господарський суд у загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву з додатками повернути заступнику прокурора Запорізької області без розгляду.

Додаток: на 43 аркуші, в тому числі платіжне доручення № 478 від 16.03.2017 р. про сплату судового збору у розмірі 4800,00 грн., оригінали фіскальних чеків та описів вкладення у цінний лист від 20.03.2017 р.

Суддя О.В. Федорова