Ухвала суду № 65489781, 23.03.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 березня 2017 року Справа № 903/549/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівДанилової М.В., Швеця В.О.розглянувши матеріали касаційної скаргиЛуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, м. Луцькна постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 рокуу справі господарського суду Волинської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Узлісся-ЛТД", м. ЛуцькдоПриватного підприємства "ІСІС ПЛЮС", м. Луцькза участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаЛуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, м. Луцькпростягнення 11 559, 03 грн.

В С Т А Н О В И В:

Касаційна скарга Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року у справі № 903/549/16 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Особливості процедури розгляду господарських справ в касаційному порядку передбачено розділом ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано доказів надіслання її копії іншій стороні (сторонам) у справі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у поданих Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області до Вищого господарського суду України матеріалах касаційної скарги міститься лише копія списку згрупованих поштових відправлень та фіскального чеку від 09.02.2017 року.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" від 24.10.2011року № 11 належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів має вважатися оригінал відповідного документа.

Проте, до касаційної скарги таких доказів не додано, а ксерокопія списку згрупованих поштових відправлень та фіскального чеку від 09.02.2017 року у розумінні процесуального закону не може вважатись належним доказом направлення копії касаційної скарги іншій стороні у справі.

Вищевикладене є безумовною підставою для повернення касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 1 статті 1113 ГПК України.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини 1 статті ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Разом з касаційною скаргою скаржником було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв'язку з відсутністю у скаржника як у державного органу бюджетного асигнування, фінансової можливості оплатити судовий збір за подання касаційної скарги.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору.

За змістом положень статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 року № 01-06/2093/15).

Проте, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що скаржником жодних доказів відсутності можливості сплати Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Волинській області судового збору до суду касаційної інстанції не подано.

Разом з тим, відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 року № 7 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому, оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

З огляду на зазначені норми чинного законодавства колегія суддів Вищого господарського суду України відхиляє клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору.

За таких обставин, Вищий господарський суд України не може прийняти касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року до провадження і вона підлягає поверненню скаржнику на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 86, 110, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про звільнення від сплати судового збору - відхилити.

2. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 року у справі № 903/549/16 повернути скаржнику.

Головуючий суддяО.М. Сибіга СуддіМ.В. Данилова В.О. Швець