Постанова № 65488791, 23.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 р. Справа № 820/6369/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Лях О.П.

Суддів: Яковенка М.М. , Старосуда М.І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за за апеляційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2017р. по справі № 820/6369/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, треті особи Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (далі - апелянт, відповідач, ТУ ДСАУ у Харківській області), треті особи: Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, в якому просить суд: визнати неправомірною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області в розрахунку та виплаті мені вихідної допомоги при звільненні у відставку; зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Харківській області нарахувати та виплатити мені вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою у відповідності до ч. 1 ст. 136 Закону України від 7 липня 2010 р. №2453 - VI "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції чинній до 01.04.2014 р.). (а.с.4-6)

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2017р. задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ТУ ДСАУ у Харківській області, треті особи Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. (а.с.51-54)

Не погодившись із судовим рішенням, Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2017р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. (а.с.62-64)

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши і обговоривши доводи апеляційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.

Положеннями ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, наказом начальника управління юстиції виконкому Харківської обласної Ради народних депутатів №02-7/78 від 25.09.1989 р. на підставі рішення ХІ сесії XX скликання Харківської обласної Ради народних депутатів від 23.09.1989 р. "Про обрання тов. ОСОБА_1 народним суддею Куп'янського районного народного суду" позивач була зарахована на посаду народного судді Куп'янського районного народного суду Харківської області. (а.с.12, 33)

Постановою Верховної Ради України №1101-XIV від 23.09.1999 року ОСОБА_1 обрано суддею безстроково. (а.с.13-14)

У зв'язку з досягненням позивачем 65 років та наявності стажу роботи на посаді судді більше 20 років ОСОБА_1 звернулась до Вищої ради юстиції та Верховної Ради України з заявами про відставку.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року №1515-VІІІ позивача звільнено у відставку, а наказом голови Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 28.09.2016 року № 02-02/5 з 30.09.2016 року відрахована зі штату Куп'янського міськрайонного суду Харківської області. (а.с.15-20, 21-22)

У зв'язку з тим, наказом голови Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 28.09.2016 року № 02-02/5 не перебдачалося виплату належної позивачу вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, 06.10.2016 року позивач звернулася до відповідача з заявою про нарахування і виплату зазначеної вихідної допомоги згідно з ч.1 ст.136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року № 2453-VI. (а.с.10)

Листом за № 06-16/4235/16 від 18.10.2016 року відповідач відмовив у проведенні виплати вихідної допомоги. Мотивував таку відмову тим, що на час прийняття постанови Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1515-VІІІ «Про звільнення суддів», положення ст.143 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою, не набрали чинності.

(а.с.11)

Не погодившись із вказаним рішенням відповідача, ОСОБА_3 звернулася до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що за суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді та такі ж гарантії недоторканності та соціального захисту, як і до виходу у відставку. Не виплата при виході у відставку гарантованої виплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою є обмеженням соціальних гарантій суддів, передбачених Конституцією України та іншими Законами України, оскільки зміст та обсяг досягнутого суддями рівня матеріального забезпечення не може бути звужено або скасовано шляхом внесення змін до чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Положеннями ч.ч.1, 3 та 4 ст.109 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №2453- VI (в редакції, чинній на час прийняття постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 року) визначено, що суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України. Суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відповідно до ч.ч.2 та 6 ст.111 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на час прийняття постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 року) питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

В ході розгляду справи встановлено, що як на час звернення із заявою до Вищої Ради Юстиції про звільнення, так і на час звільнення ОСОБА_3 з посади судді та відрахування її зі штату Куп'янського міськрайонного суду Харківської області, набрав чинності Закон України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції від 01.04.2014 року, в якому відповідно до Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

Рішення щодо неконституційності Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" в частині виключення статті 136 із Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Конституційним Судом України не приймалося.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Також колегія суддів звертає увагу, що відповідно до чинного на момент подання до Вищої ради юстиції заяви про відставку (29.06.2016 року) та прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (08.09.2016 року) законодавства, підстави для нарахування та виплати вихідної допомоги відсутні.

При цьому, згідно із ч.4 ст.120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про відставку) суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Положеннями ст.24 даного Закону (в редакції, чинній на час прийняття постанови Верховної Ради України "Про звільнення суддів" від 08.09.2016 року) голова місцевого суду видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ. Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

Дані положення прямо вказують на те, що судді, функціонуючи в державній системі влади, перебувають у певних трудових відносинах із судовою установою, де вони працюють, виконуючи свої посадові обов'язки.

Акт про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається обов'язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов'язаних з цим, відповідних виплат.

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/201З висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально - побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України, як на підставу виплати їй вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, є необґрунтованими, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях не відносить вихідну допомогу до конституційних гарантій незалежності судді, а її невиплату до звуження конституційних прав судді.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками ВАСУ, викладеними у справах №820/9034/15, 825/3135/15.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

За приписами ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушені норми матеріального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 209, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2017р. по справі № 820/6369/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, треті особи Державна судова адміністрація України, Державна казначейська служба України, про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Лях О.П.Судді(підпис) (підпис) Яковенко М.М. Старосуд М.І.