Ухвала суду № 65488744, 21.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

21 березня 2017 р.Справа № 820/4361/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року по справі № 820/4361/16

за адміністративним позовом ОСОБА_1

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и л а:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - Центральної ОДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

27.02.2017 року на зазначену постанову суду Центральною ОДПІ подано апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку апелянтом зазначено, що Центральна ОДПІ має намір оскаржити вказане рішення суду у повному обсязі, проте фактично не мала можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги, протягом встановленого процесуального строку, у зв'язку із накладенням арешту на реєстраційні рахунки, а також із відсутністю бюджетних асигнувань, тобто фінансових ресурсів для покриття видатків на певні цілі, в даному випадку на сплату судового збору. Вказує, що Центральна ОДПІ одразу ж сплатила судовий збір, як тільки на її рахунках з'явились гроші, тобто затримка із поданням скарги була зумовлена лише бажанням дотриматись вимог ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Скаржником зазначено, що відповідно до п. 8 ст. 129 Конституції України одним із фундаментальних принципів правосуддя є забезпечення апеляційного і касаційного оскарження рішення суду. Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1. резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп. абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 рп/2012). Вказує, що перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів (абзац третій підпункту 3.1 пункту З мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007). Роблять висновок, що конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження. В обґрунтування своєї позиції посилається на рішення Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Скаржник зазначає, що відповідно ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України. За приписами ст. 8 Закону ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом. Частиною 3 статті 7 Закону передбачено, що судова система забезпечу доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. Скаржник вказує, що 20.01.2017 ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 повернуто у зв'язку з не усуненням недоліків (несплатою судового збору), що згідно з ч. 3 ст. 189 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексу КАС України) та за правилами ч. 6 ст. 108 КАС України не позбавляє права повторного звернення в порядку, встановленого законом. З посиланням на приписи ст. 102, 108 та 189 КАС України, просить суд надати можливість захистити інтереси держави та не позбавляти права на оскарження судового рішення. Просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 по справі №820/4361/16 та поновити Центральній ОДПІ строк па апеляційне оскарження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

З матеріалів справи вбачається, що копію постанови Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року отримано заявником 03.11.2016 року (а.с. 89).

14.11.2016 року, тобто в межах строку апеляційного оскарження, встановленого ч. 2 ст. 186 КАС України, Центральною ОДПІ на вказану постанову подано апеляційну скаргу (а.с. 92). До апеляційної скарги заявником додано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.11.2016 року у задоволенні клопотання Центральної ОДПІ про відстрочення сплати судового збору відмовлено (а.с. 116-118).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року, у зв'язку з невідповідністю поданої апеляційної скарги ч. 6 ст. 187 КАС України, апеляційна скарга Центральної ОДПІ залишена без руху. Скаржнику надано строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом направлення до Харківського апеляційного адміністративного суду оригіналу документу про сплату судового збору (а.с. 120-121).

На виконання вимог ухвали від 05.12.2016 року Центральною ОДПІ до суду подано клопотання про надання додаткового строку для усунення недоліків (а.с. 124-125).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2016 року клопотання Центральної ОДПІ про надання додаткового строку для усунення недоліків задоволено. Продовжено Центральній ОДПІ строк на усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з дня отримання копії даної ухвали суду (а.с. 130-131).

На виконання вимог ухвали від 21.12.2016 року Центральною ОДПІ до суду подано клопотання про продовження додаткового строку для усунення недоліків. (а.с. 136-137).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2017 року клопотання Центральної ОДПІ про продовження додаткового строку для усунення недоліків - залишено без задоволення (а.с. 141-142).

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2017 року апеляційну скаргу Центральної ОДПІ - повернуто (а.с. 144-145).

Згідно ч. 3 ст. 189 КАС України до апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу.

За приписами ч. 6 ст. 108 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів не заперечує права відповідача повторно звернутись до суду з апеляційною скаргою, однак з дотриманням вимог ст. 186-187 КАС України.

Повторно з апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 27.02.2017 року, тобто через місяць після повернення апеляційної скарги.

Подаючи апеляційну скаргу повторно, відповідач просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи свою заяву фактично тим, що на час первинного звернення до апеляційного суду він не мав можливості сплати судовий збір через відсутністю коштів призначених для сплати судового збору.

На думку колегії суддів, наведені скаржником у заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстави не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 13 КАС України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Частина 1 ст. 185 КАС України надає право сторонам та іншим, зазначеним у ній суб'єктам, оскаржити в апеляційному порядку судові рішення суду першої інстанції.

Частиною 2 ст. 186 КАС України передбачено, що апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленим судовим рішенням суду першої інстанції, можуть скористатися правом його оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Частина друга статті 49 КАС України покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 КАС України процесуальний строк може бути поновлений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі у разі його пропущення з поважних причин.

Отже, особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір", з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", на момент первинного подання апеляційної скарги суб'єкти владних повноважень зобов'язані сплачувати судовий збір.

Зі змісту заяви відповідача не вбачається, що наведені підстави є достатніми для її задоволення. Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Як зазначено вище, Центральна ОДПІ всупереч вимогам ч. 6 ст. 187 КАС України не здійснило сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі при зверненні до суду з апеляційною скаргою вперше.

При цьому, контролюючий орган не наддав достатніх доказів відсутності на його рахунках коштів та вчинення будь-яких дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України з моменту звернення до суду з апеляційною скаргою вперше.

Вищевикладене свідчить лише про відсутність у відповідача наміру своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження.

Крім того, після отримання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.01.2017 року про повернення апеляційної скарги, апелянт мав можливість одразу подати апеляційну скаргу разом із клопотанням про відстрочення/розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Вказаним правом відповідач не скористався, що свідчить про невжиття Центральної ОДПІ всіх можливих заходів для своєчасного подання апеляційної скарги з дотриманням строку, передбаченого ч. 2 ст. 186 КАС України.

При обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження судового рішення скаржником не підтверджено об'єктивно непереборних та незалежних від волі контролюючого органу обставин, які б завадили відповідачеві, як суб'єкту владних повноважень, подати апеляційну скаргу на оскаржувану постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року до 27.02.2017 року.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що згідно платіжного доручення № 313, доданого скаржником до апеляційної скарги, вбачається, що фактично апелянтом сплачено 606 грн. 32 коп., проте в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2016 року було визначено ставку судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі - 781 грн. 84 коп.

Таким чином судовий збір сплачено не в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що з наданих Центральною ОДПІ повідомлень про здійснення безспірного списання коштів вбачається лише факт того, що відповідач зобов'язаний вчинити дії щодо сплати грошових коштів. Жодних доказів відсутності коштів до 14.11.2016 року відповідачем не надано, а згідно наданої Центральною ОДПІ виписки по рахунках, що міститься в матеріалах справи, від 17.11.2016 року (а.с 113) за номером КЕКВ 2800 вихідний залишок на рахунку становить 1 729 918 грн. 60 коп. Надаючи до клопотання про поновлення строку копії повідомлень про здійснення безспірного списання коштів, Центральна ОДПІ жодних обґрунтувань їх змісту не надає.

Таким чином, враховуючи викладене, наведені у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави пропуску такого строку не є поважними.

Колегія суддів зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06.10.2015 року Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку зазначені відповідачем причини пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення.

У даному випадку не вбачається обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання належним чином оформленої апеляційної скарги протягом установленого законодавством терміну чи подати клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважних причин, підтверджених доказами, для поновлення строку.

З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Центральної ОДПІ та поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 41 ч. 1, 100-102, 167, 186 ч. 2, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні клопотання Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2016 року по справі № 820/4361/16 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня виготовлення її повного тексту, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мельнікова Л.В.Судді(підпис) (підпис)Бенедик А.П. Донець Л.О.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 22.03.2017 року.