Ухвала суду № 65488739, 16.03.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 р.Справа № 551/1185/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Яреськівської сільської ради на постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 04.01.2017р. по справі № 551/1185/16-а

за позовом ОСОБА_1

до Яреськівської сільської ради третя особа Уповноважений Верховної Ради України з прав людини

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА

05 грудня 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шишацького районного суду з позовом до Яреськівської сільської ради (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи - Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому просив суд :

- визнати незаконними дії Яреськівської сільської ради щодо відмови у наданні доступу до публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 15.11.2016 року;

- зобов'язати Яреськівську сільську раду надати доступ до публічної інформації на запит, а саме : зобов'язати надати ОСОБА_1 копії рішення Яреськівської сільської ради за період з 01.01.2016 року по 15.11.2016 року, завірені належним чином.

Постановою Шишацького районного суду Полтавської області від 04.01.2017 року по справі № 551/1185/16-а позовні вимоги ОСОБА_1 до Яреськівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії - задоволено частково.

Визнано незаконними дії Яреськівської сільської ради щодо відмови у наданні доступу до публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 15 листопада 2016 року.

Зобов'язано Яреськівську сільську раду надати ОСОБА_1 доступ до публічної інформації за його запитом від 15 листопада 2016 року шляхом надання в електронному вигляді копій рішень Яреськівської сільської ради, прийнятих в період з 01 січня 2016 року по 15 листопада 2016 року.

Стягнуто з Яреськівської сільської ради (Полтавська область, Шишацький район, с.Яреськи, вул. Козацький шлях, 33, код ЄДРПОУ 21048784) на користь ОСОБА_1 500 (п'ятсот) грн. на відшкодування понесених ним судових витрат.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, неврахування доказів та пояснень відповідача, просить суд апеляційної інстанції постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 04.01.2017 року по справі № 551/1185/16-а скасувати, закрити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції невірно було розтлумачено позицію відповідача по справі та не надано належної оцінки відповіді Яреськівської сільської ради від 18.11.2016 року на запит ОСОБА_1, не взято до уваги постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації». Вказав, що судом першої інстанції під час попереднього судового засідання не було з'ясовано можливості врегулювання спору до судового розгляду справи, та не з'ясовано у сторін можливості примирення, що було найбільш необхідним в даному випадку. Стверджує про невідповідність запиту ОСОБА_1 від 15.11.2016 року вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації» (незазначення ані опису інформації, яка потрібна запитувачу, ані виду, назви, реквізитів чи змісту документа, щодо якого зроблено запит), та правомірність у зв'язку з цим оскаржуваної відмови з посиланням на п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про інформацію», п.2 ч.5 ст.19, ч.4 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», ст.19 Конституції України.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 15 листопада 2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Яреськівської сільської ради із запитом про надання інформації відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». У вказаному запиті позивач просив надати йому завірені належним чином копії рішень Яреськівської сільської ради за період з 01.01.2016 року по 15.11.2016 року в електронному вигляді. Вказаний запит був отриманий відповідачем 15.11.2016 р., про що свідчить відповідний вхідний реєстраційний номер (а.с.6).

Відповідач своїм листом від 18 листопада 2016 року № 02-35/985 відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації з посиланням на п.п. 1, 2 ч.5 ст. 19, п. 4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зокрема, відмова мотивована тим, що у запиті не зазначено вид запитуваної інформації, її назва, відомі реквізити чи зміст запитуваних рішень. При цьому кожний з запитуваних документів чи їх частина є самостійним предметом запиту на інформацію. В зв'язку з цим сільська рада не в змозі визначити розмір та спосіб сплати фактичних витрат на копіювання та пересилку копій документів. Крім того, відповідач послався на те, що вищевказаний Закон не вимагає від розпорядника інформації завіряти копії документів, що надаються на інформаційний запит, а вказаний запит також не містить даних електронної пошти запитувача інформації при тому, що запитувану інформацію останній просив надати в електронному вигляді (а.с.26).

Не погодившись з діями Яреськівської сільської ради щодо відмови у наданні вищевказаної інформації, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання їх незаконними, зобов'язання відповідача надати ОСОБА_1 копії рішень Яреськівської сільської ради за період з 01.01.2016 року по 15.11.2016 року, завірені належним чином.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання незаконними дій Яреськівської сільської ради щодо відмови у наданні доступу до публічної інформації на запит ОСОБА_1 від 15 листопада 2016 року., зобов'язання відповідача надати позивачеві доступ до публічної інформації за його запитом від 15 листопада 2016 року шляхом надання в електронному вигляді копій рішень Яреськівської сільської ради, прийнятих в період з 01 січня 2016 року по 15 листопада 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що запит позивача від 15.11.2016 року відповідає вимогам ч.5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а отже повна відмова відповідача у наданні позивачу запитуваної інформації не ґрунтується на нормах закону.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача надати належним чином завірені копії вищевказаних рішень, суд першої інстанції виходив з того, що положеннями Закону України «Про доступ до публічної інформації» не передбачено такого обов'язку для розпорядника інформації. Крім того, за висновком суду, з огляду на положення п.п. 5.26, 5.27 ДСТУ 4162-2003 «Вимоги до оформлювання документів» вимоги позивача про надання йому в електронному вигляді належним чином завірених копій рішень сільської ради є взаємовиключними, а отже вказана вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно з ч.1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Частиною 11 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов'язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

За визначенням ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Одним зі шляхів забезпечення доступу до інформації є її надання за запитами на інформацію (ч.2 ст.5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

У відповідності до ст.12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

У свою чергу, згідно з п.1 ч.1 ст.13 цього Закону, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

У відповідності до ст. 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов'язані:

1) оприлюднювати інформацію про свою діяльність та прийняті рішення;

2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні;

3) вести облік запитів на інформацію;

4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо;

5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації;

6) надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації.

Статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначені вимоги до запиту на інформацію.

Так, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:

1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;

2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;

3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Згідно зі ст.21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» інформація на запит надається безкоштовно. У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

Частиною 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено випадки, у яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, а саме:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником (ч.3 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі (ч.ч.4, 5 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Як вбачається зі змісту листа відповідача від 18.11.2016 р. № 02-35/985, яким позивачу було відмовлено у наданні запитуваної інформації, підставою для відмови слугувала невідповідність надісланого ним запиту вимогам пунктів 1-2 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Так, відповідачем у цьому листі зазначено, що запитувана позивачем інформація не підпадає під жодну з категорій публічної інформації, визначених згідно зі ст.ст.1, 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (вид інформації у запиті не вказано). Повідомлено, що позивач, запитуючи копії рішень, повинен вказати вид, назву, реквізити чи зміст рішення, якщо вони йому відомі (п.2 ч.5 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Такий документ або його частина, доступ до якої не обмежений, є самостійним предметом запиту на інформацію. Без зазначення таких відомостей сільська рада позбавлена можливості надати позивачеві повідомлення про розмір та способи оплати фактичних витрат на копіювання та пересилку документів (не відомий розмір затрат при виконанні запиту).

Також, у цій відповіді зазначено, що Закон України «Про доступ до публічної інформації» не вимагає від розпорядника інформації завіряти копію документу, що надається у відповідь на інформаційний запит. Крім того, цим листом вказано на відсутність у запиті відомостей про електронну адресу запитувача, зважаючи на те, що необхідну інформацію він просить надати в електронному вигляді.

Дослідивши зміст зазначеної відмови, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, судом першої інстанції невірно викладено підстави відмови у наданні публічної інформації ОСОБА_1

Так, відповідач у листі від 18.11.2016 р. № 02-35/985 дійсно зазначає про те, що у запиті про надання копії рішення повинні бути зазначені реквізити останнього, оскільки кожне з рішень або його частина, доступ до якої не обмежений, є самостійним предметом запиту на інформацію, у зв'язку з чим, сільська рада позбавлена можливості визначити розмір витрат на копіювання та пересилку документів (а.с.26).

Слід відмітити, що відповідачем у листі від 18.11.2016 року не зазначалось про те, що залежно від того, у чиєму володінні знаходиться запитувана інформація (сесія сільської ради чи виконавчий орган місцевого самоврядування), позивач повинен звернутися за наданням інформації до відповідного органу. Такі доводи не були підставою для відмови у наданні інформації, а тому посилання на них у суді першої та апеляційної інстанції є необґрунтованим.

З приводу тверджень відповідача в оскаржуваній відмові про те, що запитувана позивачем інформація не підпадає під жодну з категорій, визначених згідно зі ст.ст.1, 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», колегія суддів відмічає, що цим Законом вичерпного переліку видів публічної інформації не встановлено.

Разом з тим, у листі від 18.11.2016 р. відповідач самостійно зазначив, що публічною інформацією є, зокрема, уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, що здійснюються владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання (п.1 ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Враховуючи викладене, з огляду на визначення публічної інформації, наведене у ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», беручи до уваги, що відповідач по справі є суб'єктом владних повноважень, колегія суддів вважає, що твердження відповідача про невідповідність запитуваної позивачем інформації жодному з видів публічної інформації, коло якої окреслено Законом України «Про доступ до публічної інформації», є необґрунтованим.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що згідно з роз'ясненнями, наведеними у п. 9.4 вищевказаної Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України, запитуючи копію документа, особа не зобов'язана наводити конкретну інформацію, яку вона має намір з його допомогою отримати, а повинна вказати вид, назву, реквізити чи зміст документа, якщо їй це відомо. Такий документ або його частина, доступ до якої не обмежений, є самостійним предметом запиту на інформацію (пункт 2 частини п'ятої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

В даному випадку Пленум Вищого адміністративного суду України, мав на увазі не те, що в разі запитування декількох документів реквізити кожного з них повинні бути відображені у окремому інформаційному запиті, а лише роз'яснив, що належним способом оформлення запиту на публічну інформацію в контексті п.2 ч.5 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є посилання запитувача на реквізити документів, у яких міститься потрібна йому інформація, якщо йому така інформація, звісно, відома.

При цьому, у відповідності до п.1 ч.5 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», для визнання запиту таким, що відповідає цій нормі, достатньо зазначити у запиті загальний опис інформації або її вид, що було зроблено позивачем по справі (а.с.6).

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію» (далі по тексту - Закон № 2657-XII) інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно з ч 2 ст. 7 Закону № 2657-XII ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Аналіз частини другої статті 34 Конституції України та частини другої статті 7 Закону № 2657-XII свідчить, що особа має право вибирати на власний розсуд форму копій документів, які вона запитує, а саме паперову чи електронну.

Пунктом 1 ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачена альтернативна можливість зазначення запитувачем у запиті на надання публічної інформації поштової адреси або адреси електронної пошти. При цьому будь - яких вказівок на те, що відомості, які запитуються в електронній формі повинні бути надіслані лише на електронну адресу запитувача, закон не містить.

Отже, запитувана інформація могла бути надана позивачу відповідачем шляхом направлення на його поштову адресу матеріального носія електронної інформації (дискета, ком пакт-диск тощо) з відповідними електронними копіями документів або пропозиції позивачу отримати у визначені відповідачем час та місці вказані документи на власний носій електронної інформації.

Однак, відповідачем цього зроблено не було.

При цьому, слід відмітити, що запит ОСОБА_1 від 15.11.2016 року містить телефон запитувача, а тому відповідач мав можливість з'ясувати ці питання до звернення позивача до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що запит позивача про надання йому копій рішень Яреськівської сільської ради за період з 01.01.2016 по 15.11.2016 року відповідає вимогам ч.5 ст. 19 Закону № України «Про доступ до публічної інформації», а саме : містить ім'я запитувача, поштову адресу, а також номер засобу зв'язку, загальний вид та опис інформації, щодо якої зроблено запит, підпис і дату запиту, поданого в письмовій формі.

У свою чергу, відповідачем по справі всупереч вимогам ст.71 КАС України не доведено наявності у спірних відносинах підстав для відмови у наданні публічної інформації, передбачених статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

З огляду на наведене, повна відмова відповідача у наданні позивачу запитуваної інформації не ґрунтується на нормах закону та позовні вимоги в цій частині підтягають задоволенню.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ст.ст.41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Яреськівської сільської ради залишити без задоволення.

Постанову Шишацького районного суду Полтавської області від 04.01.2017р. по справі № 551/1185/16-а в частині задоволення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 21.03.2017 р.