Постанова № 65488526, 16.03.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року Справа № 876/12186/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Коваля Р.Й.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Пасаж Театральний» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Пасаж Театральний» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

Приватне акціонерне товариство «Пасаж Театральний» (далі - ПАТ «Пасаж Театральний») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та часткове скасування (в частині суми зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 2915989 грн.) податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0003872201 від 22 жовтня 2014 року, податкових повідомлень-рішень ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0003842201, №0003832201 від 22 жовтня 2014 року та №0004492201 від 10 грудня 2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, його оскаржив позивач, подавши апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення про задоволення позову. Мотивуючи свою незгоду, зазначив, що викладені в акті перевірки №1473/13-04-22-01/38420026 від 07.10.2014 року висновки, які стали підставою прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є непідтвердженими припущеннями, зроблені з перевищенням наданих податковим органам повноважень. Стверджує, що відповідач під час перевірки безпідставно не взяв до уваги доводи про те, що кредитний договір №KU000993 від 20.04.2010 року укладений між позивачем та ПАТ «Фольксбанк» з метою рефінансування кредитної заборгованості за договорами позики укладеними між позивачем та компанією «Гумбо Івест АГ» №2007/1 від 12.12.2007 року, компанією «РонасІвест АГ» №2007/2 від 12.12.2007 року, АТ «Кусінкапітал» №2008/1 від 11.01.2008 року, ТОВ «HT Property Development» №2008/2 від 17.07.2008 року. Отримані кошти використовувались для фінансування поточної діяльності підприємства у період 2007-2009 роках, адже тоді велося будівництво торгового комплексу «Опера Пасаж» у Львові, тобто ці кошти були спрямовані на капітальне будівництво і відповідно були відображені позивачем у податковому та бухгалтерському обліку в 2008-2009 роках. Позивач наголошує, що рефінансування кредиту є його повним або частковим погашенням і за своєю суттю такий кредит не відрізняється від первісно взятого кредиту (позики) і відтак, отриманий в цілях ведення господарської діяльності. З урахуванням здачі об'єкта будівництва в експлуатацію наприкінці 2009 року, подальші фінансові втрати у вигляді відсотків за кредитом були включені до витрат відповідних звітних періодів. При цьому, наголошує, що твердження податкового органу про те, що підприємство не надало первинних документів про використання коштів, отриманих згідно договорів позик, укладених з нерезидентами, які рефінансовані коштами отриманими відповідно до банківського кредиту за кредитним договором №KU000993 від 20.04.2010 року не можуть слугувати підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки згідно положень п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані зберігати документи визначені п. 44.1 ст. 44 ПК України не менше, ніж 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовувались зазначені документи. Тому вимагати документи за 2007-2009 роки контролюючий орган повноважень не мав. Зазначає, що безпідставно не було враховано всі первинні документи пов'язані з нарахуванням відсотків за кредитним договором №KU000993 від 20.04.2010 року. Відтак, ПАТ «Пасаж Театральний» правомірно нарахував та включив до фінансових витрат відсотки за користування кредитними коштами за кредитним договором №KU000993 від 20.04.2010 року на загальну суму 2910781 гривень. Крім цього, вважає висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій з контрагентами ТОВ «Альтінг груп», ПП «Інфо-пост», ТОВ «Акцент» неправомірними, адже наявні первинні документи, що підтверджують виконання зобов'язань та їх пов'язаність з господарською дільністю підприємства, тому донарахування податкових зобов'язань вважає неправомірним, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - незаконними.

У судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав, що в ній викладені.

Представник відповідача заперечила щодо задоволення апеляційної скарги та зауважила, що доводи апелянта не спростовують висновків, які викладені судом першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова було проведено перевірку дотримання податкового законодавства ПАТ «Пасаж Театральний», за наслідками якої складено акт №1473/13-04-22-01/38420026 від 07.10.2014 року.

Згідно вищевказаного акту встановлено порушення ПАТ «Пасаж Театральний» п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.10.5, п. 138.10 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.2 ст. 141, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що призвело до завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік на суму 3665324,77 грн.; порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення залишку відємного значення ПДВ за грудень 2013 року в сумі 17294,11 грн., а також порушення п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме ненадання до перевірки всіх первинних документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

22.10.2014 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0003872201, яким у зв'язку з порушенням п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.2 ст. 141, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2013 рік у розмірі 3665324,77 грн.; №0003832201, яким у зв'язку з порушенням п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 17294,11 грн.; №0003842201, яким у зв'язку з порушенням п. 44.1, п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України застосовано штрафну санкцію у сумі 510 грн.

Також рішенням ГУ ДФС у Львівській області №1923/10/13-01-10-08-05/1843 від 04.12.2014 року про результати розгляду первинної скарги зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за 2011 рік на суму 166037,23 грн. на підставі чого прийнято податкове повідомлення-рішення №0004492201 від 10.12.2014 року, яким у зв'язку з порушеннями п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 141.2 ст. 141, п. 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України було зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2011 рік у розмірі 166037,23 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про законність донарахуваня відповідачем податкових зобов'язань позивачу внаслідок неправомірності включення до складу фінансових витрат відсотків за користування кредитними коштами за кредитним договором №KU000993 від 20.04.2010 року укладеним між ЗАТ «Пасаж Театральний» та ПАТ «Фольксбанк».

Так, з матеріалів справи вбачається, що 20.04.2010 року між позивачем та ПАТ «Фольксбанк» був укладений кредитний договір №KU000993 згідно з яким банк зобов'язувався надати позивачу грошові кошти в сумі 3000000 доларів США строком до 30 квітня 2021 року, які позивач зобов'язувався повернути у строки та в порядку, передбачених кредитним договором та сплатити проценти за користування кредитом встановлені договором. Згідно з п. 1.4 цього кредитного договору кредит надається позивачу двома етапами: в сумі 2000000 доларів США для рефінансування кредитної заборгованості по Договору позики №2007/1, укладеного 12.12.2007 року між позивачем та компанією «ГУМБО Інвест АГ»; Договору позики №2007/2, укладеного 12.12.2007 року між позивачем та компанією «Роннас Інвест АГ»; Договору позики №2008/1, укладеного 11.01.2008 року між позивачем та АТ «Кусінкапітал», а згодом в сумі 1000000 доларів США для рефінансування кредитної заборгованості по Договору позики №2008/1, укладеного 11.01.2008 року між позивачем та АТ «Кусінкапітал»; Договору позики №2008/2, укладеного 17.07.2008 року між позивачем та ТОВ «HT Property Development» за умови надання позивачем документів, які підтверджують виконання та оплату робіт (рахунки, акти виконаних робіт, документи про оплату, що здійснена ним після укладення цього Договору) по завершенню 5-го та 6-го поверху Торгово-відпочинкового комплексу «Опера-Пасаж» та/або розширенню кількості номерів у готелі «Леополіс» за адресою: м. Львів, вул. Театральна, 16.

Згідно даних бухгалтерського та податкового обліків за період перевірки ПАТ «Пасаж Театральний» по цьому кредитному договору нараховано та включено до складу фінансових витрат відсотки за користування кредитними коштами в сумі 2910781 грн.

Відповідно до п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) витрати сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

У п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього ж Кодексу дається визначення поняттю «господарська діяльність» як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 цього ж Кодексу визначено, що до складу інших витрат включаються фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Як вбачається з матеріалів справи, підприємство не надало податковому органу на вимогу №1 від 25.09.2014 року до перевірки первинних документів, що свідчать про використання коштів, отриманих згідно договорів позик, укладених з нерезидентами, які рефінансовані коштами, отриманими відповідно до банківського кредиту за кредитним договором №KU000993 від 20.04.2010 року укладеним між ЗАТ «Пасаж Театральний» та ПАТ «Фольксбанк» та відсотки по якому включено до складу фінансових витрат за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року, у власній господарській діяльності, а відтак доказів цих фактів немає.

Суд не бере до уваги доводи апелянта про відсутність встановлених порушень податковим органом за наслідками попередніх перевірок, адже відповідно до розділу 3.1.2 «Валові витрати» акту від 07.12.2011 року № 4198/23-209/33420026 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «Пасаж Театральний» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року» за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року встановлено завищення задекларованих ПАТ «Пасаж Театральний» у 1 кв. 2011 року показників у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати» в сумі 347361 грн., відсотки за кредит ПАТ «Фольксбанку» по кредитній угоді для рефінансування кредитної заборгованості по договорах позики з нерезидентами, відсотки по яких підлягають капіталізації, чим порушено п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.5.1. п. 5.1 ст. 5 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997 року №283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, як вбачається з акту перевірки, за результатами якої були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, в ході аналізу первинних та бухгалтерських документів підприємства встановлено, що ПАТ «Пасаж Театральний» за період перевірки надавало позики відповідно до наступних договорів: договір безповоротної фінансової допомоги від 23.12.2011 року б/н та додаткової угоди від 01.11.2012 року, згідно яких ПАТ «Пасаж Театральний» надає безповоротну фінансову допомогу ТзОВ «Ейч Ті Україна» в сумі 1500000 грн.; договір поворотньої фінансової допомоги від 25.12.2012 року б/н, згідно якої ПАТ «Пасаж Театральний» надано поворотну фінансову допомогу ПП «Архітектурна майстерня «Ренесанс» в сумі 145000 грн. терміном до 31.07.2013 року; договір поворотньої фінансової допомоги від 27.03.2013 року б/н, згідно якої ПАТ «Пасаж Театральний» надає поворотню фінансову допомогу ПАТ «Європейський дім» в сумі 500000 грн. терміном 3 місяці з моменту отримання.

Доводи апелянта про підтвердження користування кредитними коштами з метою ведення господарської діяльності та отримання прибутку актом акту готовності об'єкта до експлуатації №2 від 29.10.2009 року, то з цього документу не вбачається, що саме кредитні кошти, отримані за договорами позик були використані для будівництва.

У звязку з цим, суд оцінивши в сукупності доводи позову, акту перевірки та інших матеріалів справи дійшов висновку про наявність в діях ПАТ «Пасаж Театральний» порушень п. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п.п. 138.2, п.п. 138.10.5 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України у зв'язку з якими було завищено фінансові витрати за період з 01.10.2011 року по 31.12.2013 року на загальну суму 2910781 грн.

Доводи апелянта про те, що первинні документи на підтвердження використання коштів за договорами позики відсутні через те, що не були збережені понад встановлений п. 44.3 ст. 44 ПК України період суд вважає безпідставними, адже згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктом 44.2 визначено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Згідно п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до п. 44.4. ст. 44 ПК України, якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов'язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

Отже, враховуючи, що позивач включив витрати, пов'язані зі сплатою відсотків за кредитом, який використовувався у попередніх роках, до податкової звітності за 2011-2013 роки, такі документи повинні були зберігатися протягом трьох років і на момент перевірки цей строк не закінчився.

Отже в цій частині оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними.

Однак, апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції про правильність донарахування позивачу зобов'язань через нереальність господарських операцій ТОВ «Альтінг Груп», ПП «Інфо-Пост», ТОВ «Акцент», ПП «Трасат».

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: 1) рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому, необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; 2) установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; 3) установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав з ТОВ «Альтінг Групп» договір підряду від 2 червня 2013 року №18062013. Згідно цього договору ТОВ «Альтінг Групп» взяло на себе зобов'язання виконати в приміщенні комплекс робіт з встановлення скляних перегородок та маятникових дверей. З матеріалів справи вбачається, що контрагент позивача виконав взяті на себе зобов'язання, що підтверджено актом приймання-виконання робіт. Також, було видано видаткову накладну. Факт оплати виконаних робіт не оспорюється податковим органом. Отже висновок про завищення витрат за 2013 рік на суму 1977,29 грн. є неправомірним.

Посилання податкового органу на відповідь ДПІ у Галицькому районі м. Львова №12375/13-04-22-01/212 від 20.10.2014 року та акт №951/22-04/34814749 від 29.07.2014 року є безпідставними, адже цими документами не встановлено відсутність у ТОВ «Альтінг Групп» господарських операцій з позивачем. Розбіжності відповідно до АІС «Податковий блок», підсистеми «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» по ПАТ «Пасаж Театральний» також не дають підстав вважати, що господарські операції не були реальними.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивачем 01.03.2011 року було укладено з ПП «Інфо-Пост» договір про надання послуг №15 згідно з яким замовник в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі доручає виконавцеві, а виконавець бере на себе зобов'язання виконувати наступну роботу: доставляти рекламно-інформаційні матеріали, що містять інформацію про товарну продукцію Замовника; надати інші рекламні послуги. На виконання цього договору було підписано акт виконання робіт-надання послуг №159 від 17.02.2012 року, в якому зазначено вид виконаних робіт - розповсюдження рекламних листівок, вартістю 375 гривень.

Рекламні послуги - послуги спрямовані на досягнення економічного результату і прямо відносяться до господарської діяльності підприємства.

Враховуючи викладене, жодних підстав для виключення сплачених за ці послуги коштів з валових витрат немає.

Також документально підтверджено, що позивач уклав з ПП «Трасат» договір №001/2012 від 04.01.2012 року про надання послуг по розміщенню рекламних матеріалів на території кав'ярень, ресторанів та клубів. На підтвердження виконання цього договору складено акт від 31 грудня 2012 року, згідно якого було розміщено рекламні матеріали ТЦ «Опера Пасаж» на території кав'ярень, ресторанів та клубів міста у період з 9 по 27 січня 2012 року і вартість послуг складає 7480 грн. (в тому числі ПДВ).

Доводи суду першої інстанції про відсутність даних щодо кількості характеру та кількості рекламних матеріалів є безпідставними, адже законодавством не встановлено форми таких актів і платник не зобов'язаний вказувати зазначену інформацію у таких документах.

Також відсутні підстави виключення з валових витрат та податкового кредиту коштів сплачених позивачем ТзОВ «Акцент», оскільки матеріалами справи підтверджено факт укладання угоди щодо надання послуг по монтажу внутрішньої інформаційної електричної мережі в приміщенні ТЦ «Опера Пасаж» факт виконання робіт підтверджено відповідними актами здачі-приймання виконаних робіт, видатковою накладною № ак-0000900 від 30 грудня 2011 року, тощо.

Слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність наявність (відсутність) підстав для виникнення податкових зобов'язань платника податку від дій його контрагента, фактичної сплати ним податку до бюджету, законності ведення податкового обліку, перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління...».

У той же час, податковим органом під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності, не надано доказів узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкової вигоди, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0003842201, №0003832201 від 22 жовтня 2014 року в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 4378 гривень 77 копійок та №0004492201 від 10 грудня 2014 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 829 гривень 23 копійки є протиправними.

Позивачем також було оскаржено податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0004492201 від 10.12.2014 року, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств в розмірі 166037,23 грн. у зв'язку з тим, що його було прийнято вже на стадії адміністративного оскарження з порушенням строків, визначених п. 86.8 ПК України. Однак, вказані доводи не беруться судом до уваги виходячи з таких обставин.

Вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято ДПІ у Галицькому районі м. Львова на виконання рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 04.12.2014 року №1923/10/13-01-10-08-05/1843, яке було прийнято за результатами розгляду скарги ПрАТ «Пасаж Театральний» поданої в порядку адміністративного оскарження.

Відповідно до положень п. 3.4 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1236 від 28.11.2012 року, якщо за результатами адміністративного або судового оскарження грошове зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість збільшується, то крім раніше надісланого податкового повідомлення-рішення направляється окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшення, якому присвоюється номер та яке вноситься до відповідного реєстру податкових повідомлень-рішень у порядку, передбаченому пунктом 3.3 цього розділу.

Відтак, в даному випадку відсутні підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова №0004492201 від 10.12.2014 року з підстав порушення строку.

Відповідно до ст. 159 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційну скаргу слід задовольнити частково та скасувати оскаржувану постанову, прийнявши нову про часткове задоволення позову.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Пасаж Театральний» задовольнити частково.

Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Пасаж Театральний» задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області №0003842201, №0003832201 від 22 жовтня 2014 року в частині зменшення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 4378 (чотири тисячі триста сімдесят вісім) гривень 77 (сімдесят сім) копійок та №0004492201 від 10 грудня 2014 року в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 829 (вісімсот двадцять девять) гривень 23 (двадцять три) копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

Р.Й. Коваль

Повиний текст виготовлено 21 березня 2017 року.