Постанова № 65488512, 22.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15116/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В, Кучми А.Ю.,

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Національного банку України, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_3 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Національного банку України, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» про визнання протиправною бездіяльність НБУ щодо ненадання належної інформації на запит на інформацію та зобов'язання НБУ надати інформацію на запит позивача від 29.09.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2016 року у задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової про задоволення позовних вимог в повному обсязі, обгрунтовуючи тим, що судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, зокрема, не враховано те, що НБУ України зобов'язаний надати запитану інформацію, оскільки Постанова № 281 є головним регулятором даних відносин.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2008 року між позивачем (позичальник) та ВАТ «Родовід Банк» укладено кредитний договір №77.1/АА-00505.08.2, за умовами якого Банк відкриває позичальнику кредитну лінію на загальну суму 59399 доларів США терміном по 22.02.2015 включно. Зазначені кошти надаються Позичальнику готівкою з подальшим їх обов'язковим продажем через касу Банку для проведення подальших розрахунків за договорами, вказаними у п. 1.2 цього Договору.

Позивачка стверджує, що у неї немає жодного документу (меморіального ордеру, заяви про видачу готівки, платіжного доручення тощо), які б підтверджували про перехід права власності на 59399 доларів США від банку до Позичальника.

У зв'язку з цим, 29.09.2015 позивач в порядку ст.ст. 3, 4, 5,19 та 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та ст.ст. 5, 9, 28, 29, 32, 33 Закону України «Про інформацію» звернувся до Національного банку України із запитом, в якому просила: «Повідомити чи подавалась заява на Міжбанківську валютну біржу ВАТ «Родовід Банк» та чи надходила заявка від 22.02.2008 про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США в сумі 59399 доларів США від Заявника через банк і купівлю української гривні.»

Листом від 06.10.15 №40-01008/73188 НБУ повідомив позивачку про те, що 22.02.2008 року ВАТ «Родовід Банк» здійснював операції з купівлі-продажу безготівкових доларів США за гривню. Система підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку НБУ не передбачає відображення інформації щодо заявок конкретних фізичних осіб - клієнтів комерційних банків. Також, відповідно до Правил організації статистичної звітності, що подається до НБУ інформація щодо купівлі та продажу іноземної валюти, що надходила до Нацбанку України за формою № 520, відображалася у звітах банків в узагальненому вигляді і не містила інформації у розрізі операцій їх клієнтів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що заяви про купівлю або продаж іноземної валюти подаються фізичними особами-клієнтами до уповноважених банків, які їх обслуговують, а не до Національного банку України, що виключає наявність такої заяви клієнта чи інформації про неї у Національного банку України.

Апеляційна інстанція не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне:

Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року №2657-XII (надалі також Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно з частиною 4 статті 4 Закону № 2657-XII до суб'єктів інформаційних відносин належать, зокрема, фізичні особи.

Відповідно до частини 2 статті 20 Закону № 2657-XII будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 року №2939-VI (надалі також Закон №2939-VI).

Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №2939-VI передбачено, що право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема: обов'язком розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Як вбачається з пояснень відповідача в судовому засіданні, запитувана ОСОБА_3 інформація відсутня у НБУ, однак її можна отримати безпосередньо у ПАТ «Родовід Банк».

Натомість, в силу положень частини 3 статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Отже, у випадку, якщо Національний банк України не володіло запитуваною позивачем інформацією, але йому було відомо хто нею володіє, він зобов'язаний направити запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це позивача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що дії НБУ, пов'язані з розглядом інформаційного запиту ОСОБА_3 від 29.09.2015 року, не відповідають положенням частини третьої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" та відповідно є протиправними.

Так, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача, з метою захисту її прав та свобод, підлягають частковому задоволенню саме шляхом зобов'язання Національного банку України, у відповідності до частини 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI, направити запит ОСОБА_3 від 29.09.2015 року до ПАТ «Родовід Банк» для надання належної відповіді у встановлений законом строк, про що повідомити заявника, з наданням копії поштового повідомлення про направлення.

Що стосується вимог про визнання протиправною бездіяльність НБУ щодо ненадання належної інформації на запит від 29.09.2015 року та зобов'язання надати відповідачем таку інформацію, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у їх задоволенні, оскільки відповідачем було надано позивачу наявну в останнього інформацію, а також повідомлено про відсутність запитуваних даних щодо конкретної заявки клієнта банку, що підтверджується листом від 06.10.2015 року №40-01008/73188 і відповідає вимогам Закону.

Так, відповідно до пункту 5 розділу І Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281 (далі - Положення № 281) торгівлю іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України, на міжнародному валютному ринку дозволяється здійснювати виключно Національному банку України та суб'єктам ринку (або з такими суб'єктами).

Суб'єкти ринку - уповноважені банки, уповноважені фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, що дає право на торгівлю іноземною валютою.

Таким чином, фізичні особи - клієнти банків не є безпосередніми суб'єктами міжбанківського валютного ринку України.

При цьому, згідно з пунктами 2.1, 2.2 глави 2 Правил проведення Торговельної сесії та здійснення окремих операцій, пов'язаних з купівлею-продажем іноземних валют та банківських металів, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.08.2005 № 281, уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) включає у заявку на участь у Торговельній сесії незадоволені потреби клієнтів, а також власні потреби щодо купівлі-продажу іноземної валюти та банківських металів за гривні.

Уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) у Заявці визначає за кожною іноземною валютою Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.02.1998 № 34, та за кожним видом банківських металів обсяг їх купівлі та/або продажу.

Отже, інформація щодо конкретних заявок фізичних осіб - клієнтів комерційних банків у Системі підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України (Торгівельній сесії) не відображається, про що й було повідомлено позивача листом від 06.10.2015 року №40-01008/73188.

Згідно зі ст.ст. 198, 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до однозначного висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції та постановлення нової про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 жовтня 2016 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Національного банку України щодо ненаправлення запиту ОСОБА_3 від 29.09.2015 року за належністю.

Зобов'язати Національний банк України у відповідності до частини 3 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI, направити запит ОСОБА_3 від 29.09.2015 року до Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» для надання відповіді у встановлений законом строк, про що повідомити заявника, з наданням копії поштового повідомлення про направлення.

В решті позову - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 23.03.2017 року.

Головуючий суддя: Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.