Ухвала суду № 65488461, 23.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1055/16 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

23 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом Черкаського обласного комунального підприємства Фармація до Головного управління ДФС у Черкаській області, третя особа: Первинна профспілкова організація Черкаського обласного комунального підприємства Фармація про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Черкаське обласне комунальне підприємство Фармація звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області, третя особа Первинна профспілкова організація Черкаського обласного комунального підприємства Фармація про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вважає висновки контролюючого органу здійснені за наслідками планової перевірки позивача такими, що не підтверджені жодними доказами та не доведені в акті перевірки. Тому оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року вказаний адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 17.05.2016 року № 0000671401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 682862,00 грн.; № 0000651401, яким збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 672037,00 грн.; № 0000641401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності в розмірі 370829,00 грн.; № 0021571301, яким збільшено суму грошового зобов'язання та пеню з податку на доходи фізичних осіб у сумі 10885,18 грн.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Черкаське обласне комунальне підприємство Фармація зареєстрована як юридична особа 13.04.2000 року.

Відповідачем було здійснено документальну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року до 31.12.2015 року.

За результатами перевірки складено акт від 26.04.2016 року № 20/23-00-22-0115/1/01980963, за змістом якого перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема:

1) пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.п.138.1,138.2, 138.8. пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.ст. 13, 97 КЗпП України, ст.ст. 5, 7 Закону України Про колективні договори і угоди, ст.ст. 14, 15 Закону України «Про оплату праці», Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2009 року № 1418, п. 3.2.1 Галузевої угоди між Міністерством охорони здоровя України, Об'єднанням організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України та Центральною Радою профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України на 2011 - 2013 роки, п. 5 розділу Нормування та оплата праці Колективного договору на 2010 - 2015 роки, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом ЧОКП Фармація, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 559768 грн, у т.ч. за 2013 рік в розмірі 266282,00 грн., 2014 рік 226095,00 грн, 2015 рік 67391,00 грн., а також завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2015 рік на суму 672037,00 грн.

2) п. 164.2. ст. 164 пп. 168.1.1., 168.1.2. п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб на суму 5849,68 грн та подано звіти форми 1-ДФ за 1 та 2 квартали 2013 року з недостовірними відомостями та помилками.

3) п. 17 рішення Черкаської обласної ради від 28.12.2012 року №19-3/VI, п. 17 рішення Черкаської обласної ради від 30.01.2014 року № 28-1/VI, п. 18 рішення Черкаської обласної ради від 21.01.2015 року № 36-1/VI, п. 8 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Загальні вимоги до фінансової звітності», в результаті чого занижено частину прибутку (доходу), що підлягає сплаті до обласного бюджету на суму 370829,00 грн., у т.ч. за 2013 рік на 170281,00 грн, 2014 рік 154498,00 грн, 2015 рік 46050,00 грн.

Вищевказані порушення повязані з нарахуванням та виплатою працівникам: ЧОКП Фармація, філії «Аптека № 110 ЦРА», філії «Аптека № 55 ЦРА», філії «Аптека № 66 ЦРА», філії «Аптека № 11 ЦРА», філії «Аптека № 50 ЦРА», філії «Аптека № 77 ЦРА», філії «Аптека № 111 ЦРА», філії «Аптека № 70 ЦРА», філії «Аптека № 56 ЦРА», філії «Аптека № 49 ЦРА», філії «Аптека № 116 ЦРА», філії «Аптека № 210 ЦРА», філії «Аптека № 118 ЦРА», надбавки за вислугу років за 2013-2015 роки на загальну суму 3700902,00 грн, що призвело до:

заниження задекларованого податку на прибуток на суму 559768,00 грн;

завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2015 рік у сумі 672037,00 грн;

заниження частини прибутку за 2013-2015 роки, що підлягає сплаті до обласного бюджету на суму 370829,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення рішення від 17.05.2016 року:

№ 0000671401, яким ЧОКП Фармація збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 682862,00 грн;

№ 0000651401, яким ЧОКП Фармація збільшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 672037,00 грн;

№ 0000641401, яким ЧОКП Фармація збільшено суму грошового зобов'язання з частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності в розмірі 370829,00 грн;

№ 0021571301, яким ЧОКП Фармація збільшено суму грошового зобов'язання та пеню по податку на доходи фізичних осіб в сумі 10885,18 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаних ППР рішенням ДФС України від 28.07.2016 року № 16274/6/99-99-11-02-01-15 їх залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи даний адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 138.1. ст.138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування згідно з п. 138.2. ст. 138 ПК України, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п. 17 рішення Черкаської обласної ради від 28.12.2012 року № 19-3/VI, п. 17 рішення Черкаської обласної ради від 30.01.2014 року № 28-1/VI, п. 18 рішення Черкаської обласної ради від 21.01.2015 року № 36-1/VI встановлено нормативи відрахування частини прибутку з наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності підприємствами обласної комунальної власності або у статутах яких є частка обласної комунальної власності у розмірі 15% чистого прибутку від розміру комунальної частки у їх статутних фондах.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.4 статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно підпункту 162.1.1, 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 цього Кодексу платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; податковий агент.

Зазначеній нормі кореспондують приписи статті 171 ПК України, якою передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Кодексу об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Статтею 164 ПК України визначено базу оподаткування вказаним податком.

Так, згідно правил пункту 164.1 цієї норми базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Пунктом 164.2 цієї норми перелічено види доходу, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Зокрема, до оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1).

Заробітна плата для цілей оподаткування вказаним податком відповідно до підпункту 14.1.48 пункту 14.1 статті 14 ПК України - це основна та додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Також, відповідно до пункту 164.2 статті 164 Кодексу, до доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, відноситься дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу), зокрема, у вигляді вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах (абз. а).

Згідно пункту 164.6 цієї норми під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Таким чином, позивач, як податковий агент, зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб працівників. До бази оподаткування цим податком відноситься виплачений працівникам дохід у вигляді заробітної плати. При нарахуванні, утриманні та сплаті до бюджету податку із заробітної плати, виплаченої працівникам, сума податку обчислюється виходячи з бази, до якої не включається сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що сплачується із такої заробітної плати.

Судом першої інстанції встановлено, що в спірний період позивач здійснював нарахування, утримання та сплату податку з доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати працівникам ЧОКП Фармація, філії «Аптека № 110 ЦРА», філії «Аптека № 55 ЦРА», філії «Аптека № 66 ЦРА», філії «Аптека № 11 ЦРА», філії «Аптека № 50 ЦРА», філії «Аптека № 77 ЦРА», філії «Аптека № 111 ЦРА», філії «Аптека № 70 ЦРА», філії «Аптека № 56 ЦРА», філії «Аптека № 49 ЦРА», філії «Аптека № 116 ЦРА», філії «Аптека № 210 ЦРА», філії «Аптека № 118 ЦРА».

При обчисленні розміру податку, що підлягав сплаті, позивач виходив із бази оподаткування, зменшеної на суму єдиного внеску. При цьому, до складу заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат (матеріальної допомоги на оздоровлення, відпускних), позивач відносив надбавку за вислугу років, установлену наказом керівника позивача від 30.03.2012 року № 24.

Спірні рішення відповідача ґрунтуються на тому, що вищезазначена надбавка за вислугу років призначена без достатніх правових підстав, а тому її нарахування вважається виплаченим працівникам додатковим благом, з якого не повинен сплачуватись єдиний внесок, а тому цей внесок не виключається із бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Додаткові блага відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Отже, податкове законодавство не відносить заробітну плату та дохід, пов'язаний із виконанням трудових обов'язків, до додаткового блага.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що незалежно від того, на якій правовій підставі працівникам установлені надбавки за вислугу років (на підставі колективного договору, наказом чи розпорядженням керівника організації, нормативно-правовим актом (для державних установ)), такі надбавки, в силу правил статті 2 Закону України Про оплату праці, входять до структури заробітної плати.

Так, відповідно до статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Питання оплати праці госпрозрахункових підприємств відповідно до Закону України «Про оплату праці» відноситься до сфери договірного регулювання оплати праці.

У відповідності до умов статті 14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Згідно з статтею 15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, форми і системи оплати праці, норми праці. розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Вимогами підпункту 3.2.1 Галузевої угоди між Міністерством охорони здоров'я України, Об'єднанням організацій роботодавців медичної та мікробіологічної промисловості України та Центральною Радою профспілки працівників хімічних та нафтохімічних галузей промисловості України передбачено, що підприємства самостійно, через колективні договори, встановлюють форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів.

Відповідно до вимог статті 13 Кодексу законів про працю у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.), встановлення гарантій, компенсацій, пільг. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.

Згідно статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди» умови колективного договору, укладеного відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про колективні договори і угоди» у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: нормування і оплати праці, встановлення форми, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); встановлення гарантій, компенсацій, пільг; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці. Колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги, зокрема щодо дитячого оздоровлення та придбання новорічних подарунків для дітей працівників тощо.

Під час вирішення спору, суд першої інстанції вірно врахував колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом Черкаського обласного комунального підприємства Фармація, зареєстрований виконавчим комітетом Соснівської районної ради 12.08.2010 року за № 2374, п. 5.1. якого передбачено, що нарахування та виплата заробітної плати працівника підприємства здійснюється відповідно до Положення про оплату праці, і що адміністрація зобов'язується проводити оплату праці працівників згідно з штатним розкладом (п. 5.3).

Вищезазначеним Положенням про оплату праці передбачено, що до структури заробітної плати входить, зокрема, додаткова заробітна плата, яка включає, зокрема, набавки, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань, і що конкретний розмір додаткової, преміальної оплати праці встановлює адміністрація підприємства (абз. б п. 1.3 розділу 1 Положення).

Під час розгляду справи суд першої інстанції встановив, що надбавка за вислугу років була встановлена працівникам позивача наказом генерального директора ЧОКП «Фармація» від 30.03.2012 року № 24 і її виплата була передбачена штатним розписом організації, за погодженням із первинною профспілковою організацією.

Крім того, профспілковим комітетом ЧОКП «Фармація» (протокол від 27.02.2012 року № 2/1) погоджено надбавку за вислугу років, як складову частину заробітної плати.

Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обгрунтованість доводів позивача про те, що чинне законодавство не обмежує підприємство у праві щодо розширення соціальних гарантій, компенсацій, трудових та соціально-економічних пільг за рахунок власних коштів.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 15 травня 2014 року (касаційне провадження № К/9991/81507/11).

Також, на можливості госпрозрахункових комунальних підприємств передбачати виплату працівникам надбавки за вислугу років в колективному договорі або іншому локальному документі з оплати праці підприємства (положення, наказ, розпорядження), виходячи із наявних фінансових можливостей, наголошувало Міністерство соціальної політики України в листі від 25.08.2015 року № 1082/13/84-15.

Встановлені обставини та приведені норми свідчать на користь висновку, що надбавка за вислугу років, установлена на підприємстві, відноситься до заробітної плати, і не може розглядатись як додаткове благо у розумінні податкового законодавства, позаяк не підпадає під критерії доходу, визначеного положеннями підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що доводи відповідача, покладені в основу акту перевірки, на підставі якого прийняті оскаржувані рішення, не знайшли підтвердження в ході судового розгляду справи, позаяк є необґрунтованими та суперечать чинному на час спірних правовідносин податковому законодавству.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог та те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

За вказаних обставин колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а тому вона є такою, що не підлягає задоволенню.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 23.03.2017 року.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.