Ухвала суду № 65488437, 22.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1029/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

22 березня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі: Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Броварського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про:

- визнання протиправним та скасування наказу ГУ НП в Київській області № 83 о/с від 23.02.2016 в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»;

- поновлення на посаді старшого інспектора Броварського відділу поліції ГУ НП в Київській області;

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ГУНП в Київській області подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та просять постановити нову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. При цьому посилаються на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, за таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 07.11.2015 прийнятий на службу в Національну поліцію України на посаду старшого інспектора з присвоєнням в порядку переатестування спеціального звання старшого лейтенанта поліції (том 1, а.с. 159).

23.11.2015 ГУ НП в Київській області прийнято наказ № 16 про проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Київській області та створення атестаційних комісій згідно з додатками 1-6 до наказу.

27.01.2016 атестаційна комісія за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди та обговорення більшістю голосів прийняла рішення, оформлене протоколом ОП № 15.00002341.0008908 про невідповідність ОСОБА_2 займаній посаді та його звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність (том 1 а.с. 146).

Згідно з даними протоколу ОП № 05-02/01-11 апеляційною атестаційною комісією північного регіону 05.02.2016 було прийнято рішення відхилити скаргу позивача, оскільки останній має низький рівень мотивації для подальшої служби в поліції та погано орієнтується в нормативних документах, що регламентують діяльність поліцейського (том 1 а.с.152-153).

Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 23.02.2016 № 83 о/с ОСОБА_2 відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції (через службову невідповідність) (том 1 а.с. 160).

Підставою для звільнення слугував атестаційний лист ОСОБА_2 від 05.02.2016 з висновками атестаційної комісії (том 1 а.с. 143).

Вирішуючи питання щодо правомірності оскаржуваного наказу, колегія суддів виходить з наступного.

Основним доводом апеляційної скарги є твердження про дискреційність повноважень атестаційних комісій приймати рішення за результатами атестування поліцейських. Також апелянт посилається на дотримання процедури звільнення позивача, в тому числі наявність підстав для прийняття спірного наказу за результатами висновку атестаційної комісії.

Колегія суддів не заперечує проти повноважень атестаційної комісії приймати рішення за результатами атестації поліцейських, проте вказані повноваження повинні реалізовуватися у відповідності до чинного законодавства, а не в супереч йому.

Так, при вирішенні даного спору суд обов'язково перевіряє законність проведення атестації позивача, оскільки саме висновки атестаційної комісії стали підставою для його звільнення. Встановлення таких дій та рішень протиправними не дискримінує, а вказує на необхідність чіткого дотримання вимог чинного законодавства. При цьому, колегія суддів зауважує, що добровільна реєстрація позивача для такого тестування та його проходження не звільняє орган державної влади від належного виконання своїх обов'язків та дотримання Закону.

Так, на підставі ч. 1 ст. 48 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Згідно пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Отже, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або шляхом проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

З матеріалів справи вбачається, що позивач прийнятий на службу до поліції на умовах, визначених пунктами 9 та 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» шляхом видання наказу про призначення за його згодою.

За змістом статті 58 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

Строкове призначення здійснюється в разі заміщення посади поліцейського на період відсутності особи, за якою відповідно до закону зберігається посада поліцейського, та посад, призначенню на які передує укладення контракту.

Отже, наказ про призначення позивача на посаду не містить жодних застережень про його тимчасовість.

До того ж, відповідно до пункту 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» видання наказу про призначення є самостійною і достатньою підставою для призначення колишніх працівників міліції на посади, створені в структурі Національної поліції України.

Зазначена норма Закону не передбачає процедури переатестування колишніх працівників міліції на предмет відповідності посаді як під час прийняття, так і після такого прийняття під час подальшого проходження служби в поліції.

Водночас мету та підстави атестування поліцейських визначено у статті 57 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно частини 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри.

На підставі частини 2 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Наведені підстави для проведення атестування є вичерпними.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв'язана з певними передумовами, зокрема, атестування яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, наприклад, неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Проте, як встановлено судом в ході розгляду справи, під час прийняття рішення про проведення атестування позивача питання призначення його на вищу посаду чи переміщення на нижчу посаду не ставилось і не приймалось.

Тому, у разі, якщо атестування приймалось з метою подальшого звільнення позивача зі служби, відповідач повинен був встановити фактичні обставини, що передували звільненню, та, за наявності підстав для звільнення в порядку дисциплінарного стягнення, дослідити інші дані про особу.

В свою чергу, у даному випадку наказ про проведення атестації не містить посилання на жодну з необхідних для цього підстав.

Закріплену у частині 1 статті 57 Закону України «Про Національну поліцію» мету атестування ГУ НП в Київській області необґрунтовано розцінили як самостійну і достатню підставу для проведення атестування поліцейських, серед яких був і позивач.

Порядок проведення атестування поліцейських визначено Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ від 17.11.2015 року №1465.

Відповідно до п. 11 розділу IV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Згідно п. 3 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

За правилами п.п. 10, 11, 12 Розділу ІV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За наслідками проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного п. 15 цього розділу.

За рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

За змістом положень Інструкції № 1465 атестування поліцейських включає два етапи: тестування та співбесіду.

Отже, аналіз вищевказаних норм, свідчить про те, що приймаючи рішення стосовно атестованого працівника поліції, атестаційна комісія повинна прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням усіх критеріїв, визначених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465.

Разом з тим, членами атестаційної комісії позивачу були поставлені питання, які стосувались професійної діяльності поліцейського та мотивації щодо подальшого проходження служби в Національній поліції та інше. Однак, переліку таких питань та відповіді на них протокол не містить. Не містить він і мотивів, якими комісія керувалась під час прийняття такого рішення, зокрема, посилань на обставини, що свідчать про недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей позивача, чи інші дані, які б свідчили про його низький професійний потенціал; невідповідність позивача оновленим вимогам суспільства до професії поліцейського, інших обставин, що свідчать про несумісність особи позивача посаді, яку він займає.

З огляду на викладене слідує, що під час атестування позивача не досліджувалась можливість або неможливість переведення позивача за його згодою на іншу посаду чи роботу, що відповідає його професійному рівню, або направлення його на навчання з подальшою (не пізніше ніж через рік) повторною атестацією, з урахуванням того, що результатами тестування не є єдиним джерелом інформації, яким повинна керуватися атестаційна комісія при складенні висновку.

Пунктом 12 Інструкції №1465 передбачено право атестаційної комісії звертатися із запитами про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується, проте будь-які запити, у тому числі, щодо наявності досягнень в роботі, перевірки інформації, розміщеної у відкритих джерелах щодо позивача, пов'язані з його службовою діяльністю, атестаційною комісією здійснені не були, доказів протилежного суду не надано.

Зазначені матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465, а саме, що позивач неналежним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.

У свою чергу, процедура проведення співбесіди, як етап атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з'ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Як вбачається з атестаційного листа, складеного начальником Броварського відділу поліції, ОСОБА_2 за період служби зарекомендував себе позитивно, як старанний, дисциплінований і наполегливий працівник. при виконанні службових обов'язків проявляє сумлінність та не допускає порушень дисципліни та законності. Має почуття особистої відповідальності за доручену справу, здатний швидко приймати правильні рішення та працювати над усуненням недоліків. Надає приклад сумлінності до виконання службових обов'язків, зміцнення дисципліни та законності (том 1 а.с. 143).

Отже, з атестаційного листа вбачається, що позивач характеризується виключно позитивно та відповідає займаній посаді.

Про належний рівень професіоналізму позивача зазначається і в інших документах наявних в матеріалах справи (том 1 а.с. 108, 110, 111, 113, 114, 118, 119-120, 129, 130, 133-134). Зокрема, у службовій характеристиці відповідно до змісту якої т.в.о.командира патрульної роти на автомобілях та командир патрульної роти дійшли висновку, що ОСОБА_2 за своїми морально-діловими та психологічними якостями гідний для подальшого проходження служби в органах МВС України (том 1 а.с.108).

З наданої заступником начальника з КЗ Броварського МВ ГУМВС України в Київській області довідки від 12.01.2012 вбачається, зокрема, що за своїми діловими та моральними якостями ОСОБА_2 може працювати в ОВС (том 1 а.с.110).

В поданні про призначення ОСОБА_2 на посаду дільничого інспектора міліції відділу дільничих інспекторів міліції Броварського МВ ГУМВС України в Київській області начальником відділу міліції зазначено, що ОСОБА_2 професійно підготовлений, дисциплінований, енергійний, вимогливий та ініціативний працівник. Свої функціональні обов'язки знає та завжди сумлінно виконує їх. У службовій діяльності завжди дотримується законів, та інших нормативних документів, що регламентують діяльність ОВС України (том 1 а.с.118).

Згідно з даними атестаційного листа від 20.12.2012 атестаційна комісія дійшла висновку, що ОСОБА_2 займаній посаді відповідає та підлягає висуненню на посаду з більшим обсягом роботи (том 1 а.с. 119-120).

Відповідність позивача займаній посаді була підтверджена за результатом проведення атестації ОСОБА_2 в квітні 2013 року (том 1 а.с. 133-134).

Крім того, з наявних в матеріалах доказів судом встановлено, що за високі показники в роботі (сумлінну службу, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у справу зміцнення законності та правопорядку, ініціативу та наполегливість) позивач неодноразово був нагороджений (том 1 а.с. 57-62).

При цьому, судом також встановлено, що на час проведення атестації працівників Головного управління Національної поліції в Київській області дисциплінарні стягнення у позивача були відсутні (том 1 а.с.94).

Вказані матеріали не дають підстав для висновку, що позивач має незадовільні показники з критеріїв, встановлених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції № 1465, а саме, що позивач не належним чином виконує свої посадові обов'язки, має низькі результати службової діяльності, недостатній рівень теоретичних знань та професійних якостей, незадовільну фізичну підготовку.

При цьому, будь-які інші документи, які б могли характеризувати ОСОБА_2 як некомпетентного спеціаліста (заяви чи скарги на дії позивача, акти службових розслідувань, відомості про притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо) атестаційна комісія не досліджувала та відповідач під час судового розгляду справи суду не надав.

Враховуючи, що негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби в поліції через службову невідповідність, суди правильно зауважили, що таке рішення, незалежно від його форми (протокол, окремий акт), повинно бути вмотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що були враховані при його прийнятті.

Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для правильного прийняття рішення (вчинення дії), а також таким обставинам має бути надана відповідна оцінка.

За таких обставин, атестаційна комісія, в порушення вимог статті 57 Закону №580 та п. 16 розділу IV Інструкції не проводила глибокого і всебічного вивчення документів особової справи позивача, не аналізувала в сукупності повноту виконання позивачем функціональних обов'язків (посадових інструкцій), показників його службової діяльності, рівня теоретичних знань та професійних якостей, не враховувала наявність заохочень та дисциплінарних стягнень тощо, а тому таке рішення підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.12.2016 року по справі № К/800/32968/16.

Більше того, колегія суддів зазначає, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини стосовно вмотивованості рішень органів з вирішення спорів або судових рішень, то у таких рішеннях мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Руїс Торіха проти Іспанії» (заява №18390/91) від 23 листопада 1994 року, «Суомінен проти Фінляндії» (заява №37801/97) від 1 липня 2003 року, «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04.) від 10 лютого 2010 року).

Оскільки всі розглянуті Комісією матеріали не містили у собі висновку про професійну непридатність позивача, її рішення є абсолютно необґрунтованим та невмотивованими.

За таких обставин судова колегія приходить до однозначного висновку, що підстави, порядок та результати проведеного атестування у даному випадку не відповідають чинному законодавству, а тому відсутні правові підстави для звільнення позивача в порядку переатестації, що свідчить про незаконність спірного наказу та наявність підстав для його скасування.

Також апеляційна інстанція не може пристати на позицію апелянта щодо фактичного проведення судом першої інстанції повторного атестування позивача як поліцейського, оскільки приймаючи оскаржувану постанову Київський окружний адміністративний суд у межах своїх повноважень надав правову оцінку процедурі звільнення позивача та вказав на порушення процедури атестації, висновки якої слугували підставою такого звільнення.

Таким чином, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 199, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 23.03.2017 року.

Головуючий суддя: Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кучма А.Ю.