Постанова № 65488320, 16.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13758/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В.

Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Тищенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

01.09.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (надалі ТОВ «Баядера Логістик») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (надалі СДПІ ВП у м. Донецьку МГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.16 р. № 0000073900/3219/10/28-03-39-35871504 відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 727 760 грн. за основним платежем та на 181 940 грн. за штрафними санкціями та № 0000083900/3223/10/28-03-39-35871504 відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 329 607 грн., а саме: за декларацією «У» від 27.02.2015 р. за листопад 2014 р. сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, склала 159 301 грн., за декларацією «У» від 30.03.2015 р. за листопад 2014 р. - 167 грн.; за декларацією «У» від 23.06.2015 р. за листопад 2014 р. - 5302 грн.; за декларацією за лютий 2015 р. - 326 147 грн.; за декларацією за березень 2015 р. - 838 690 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу, що правовідносини позивача з контрагентом не мали реального характеру є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, які були надані позивачем.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2017 р. у задоволені позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що дійшов висновку про правомірність прийнятих відповідачем оскаржуваних рішень у зв'язку з тим, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20.01.2017 р., як таку, що ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.

Справу розглянуто у відкритому судовому засіданні, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду скасуванню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «ОРІМ» за період з 01.11.2014 р. по 30.11.2014 р. та за період з 01.01.2015 р. по 31.03.2015 р., за результатами якої складено акт від 17.03.2016 р. № 85/28-03-39/35871504 з додатками до нього (т.1 а.с.46-103).

Згідно висновків акту перевірки позивачем порушено п.185.1ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п. 198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України що призвело до завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 1329607грн. та п.185.1ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.5, п.198.6 ст.198, п.200.1 та п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 727760грн.

На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 31.03.16 р. № 0000073900/3219/10/28-03-39-35871504 відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 727 760 грн. за основним платежем та на 181 940 грн. за штрафними санкціями та № 0000083900/3223/10/28-03-39-35871504 відповідно до якого позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 329 607 грн., а саме: за декларацією «У» від 27.02.2015 р. за листопад 2014 р. сума завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, склала 159 301 грн., за декларацією «У» від 30.03.2015 р. за листопад 2014 р. - 167 грн.; за декларацією «У» від 23.06.2015 р. за листопад 2014 р. - 5302 грн.; за декларацією за лютий 2015 р. - 326 147 грн.; за декларацією за березень 2015 р. - 838 690 грн. (т.1 а.с.134,136).

В обґрунтування таких висновків відповідач зазначив, що позивач протягом листопада 2014р. по березень 2015р. формувало податковий кредит від ПП «ОРІМ», проте послуги фактично позивачем не отримувалися.

За результатами розгляду Державною фіскальною службою України скарги податкові повідомлення-рішення від 31.03.16 р. залишені без змін, скарга без задоволення (т.а.с. 129).

Вказані обставини підтверджені відповідними доказами і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право, крім іншого, для здійснення функцій, визначених податковим законодавством, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, у порядку, визначеному цим Кодексом, інформацію, довідки, копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності) про фінансово-господарську діяльність, отримувані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, дотриманням вимог іншого законодавства, здійснення контролю за яким покладено на органи державної податкової служби, а також фінансову та статистичну звітність, в порядку та на підставах, визначених цим Кодексом.

Згідно до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно із пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ПП «ОРІМ», проте колегія суддів з вказаним висновком суду першої інстанції не погоджується з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача щодо нереальності господарських операцій сформовані за результатами дослідження та аналізу взаємовідносин позивача з ПП «ОРІМ» за договорами від 01.10.2014 р. № 326 та від 01.01.2015 р. № 326.

Згідно умов договору від 01.10.2014 р. № 326 (т.1 а.с. 153) контрагент надає позивачу маркетингові послуги: визначення обсягів продажу товарів в торгівельних точках в кількісному виразі; визначення обсягів продажу в торгівельних точках у грошовому виразі, визначення залишків продукції в магазинах; визначення відносної динаміки продажу продукції замовника в торгівельній мережі; визначення середньоденних продажів продукції замовника в торгівельній мережі; визначення середньоденних продажів продукції замовника через одну торгівельну точку; надання інформації за кожною окремою торгівельною точкою: код та найменування магазина, адрес, розмір торгової площі, кількість кас, робочі дні і часи, дата відкриття, всі зміни, пов'язані з відкриттям або закриттям магазинів; проведення кількісного маркетингового дослідження в форматі польового анкетування (закриті, відкриті питання), проведення телефонного опитування респондентів, проведення фокус-груп; проведення моніторингу щодо визначення кількості фейсів товарної позиції в розрізі торгівельних точок; обробка результатів маркетингового дослідження та надання звіту; надання інформації щодо роздрібних цін в роздрібних торгівельних точках; визначення відношення споживачів до видів реклами різних товарних груп; дослідження факторів вибору торгівельних точок для покупки різних груп товарів; дослідження відношення споживачів до найменувань торгівельних марок; дослідження відношення споживачів до упаковки товарів; on-line опитування споживачів на підставі розробленої анкети з фіксованою кількістю питань; CAPI-опитування з використанням анкети з фіксованою кількістю питань.

Крім того, складено додаткову угоду до договору № 326 від 01.10.2014р. (т.1.138) відповідно до якого передбачено проведення вказаних досліджень, в залежності від виду, зокрема: день/магазин, день, квартал, місяць, 2 питання/200 респондентів.

Відмовідно до умов договору від 01.01.2015 р. № 326 (т.1 а.с158) передбачено надання аналогічних послуг, що передбачені у договорі від 01.10.2014р. Також між сторонами складалась додаткова угода до договору від 01.01.2015р. № 326 (т.1 а.с139).

Договір розірваний та його дія припинена за згодою сторін з 30.04.2015 р.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав документи:

- договори та додаткові угоди (т.1 а.с.138, 139, 158, 153),

- додатки до договорів від 01.11.2014, 01.01.2015, 01.02.2015, 01.03.2015, 01.03.2015р. (т.1 а.с. 164, 166, 168, 170, 172);

- податкові накладні від 17.11.2014 р. № 584 на 786 580 грн. з ПДВ - 131 096,67 грн.; від 18.11.2014 р. № 591 на суму 719 020,00 грн. з ПДВ - 119 836,67 грн.; від 21.11.2014 р. № 619 на суму 538 650 грн. з ПДВ - 89 775,00 грн.; від 28.11.2014 р. № 688 на суму 522 260,00 грн. з ПДВ - 87 043,33 грн.; від 30.11.2014 р. № 774 на суму 361 670,00 грн. з ПДВ - 60 278,33 грн. (т.1 а.с.173-196);

- платіжні доручення (т.2 а.с.32, т.3 а.с.92-99);

- акти здачі прийняття робіт: від 30.11.2014 р. № 005059 про надання послуг на суму 2 928 180 грн., у т.ч. ПДВ 488 030,00 грн.; акт № 009159 від 31.01.2015р. на суму 2427000грн. у т.ч.ПДВ 404500грн., акт № 024009 від 28.02.2015р. на 1956880грн. у т.ч.ПДВ 326146,67грн., акт № 035102 від 31.03.2015р. на суму 3536030грн. у т.ч.589338,33грн., акт № 035132 від 31.03.2015р. на суму 1496110грн. у т.ч.24935167грн. (т.1 а.с.163- 172).

Крім того, позивачем на підтвердження виконання умов договорів надано: звіти визначення залишків продукції, визначення об'ємів продажу, звіти відносної динаміки продажу продукції, звіт про проведення фоку-групових досліджень (т.2 а.с. 4-258, т.3 а.с.1-89).

Відповідачем не заперечувалось, що надані позивачем первинні документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Податкові накладні зареєстровані в ЄДРПН.

Також позивач надав копію довіреності від ПП «ОРІМ» на заступника директора ОСОБА_2, який від імені контрагента підписував акти здачі-прийняття робіт (т.3 а.с.122).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач при проведенні перевірки та складанні акту аналізував інформацію ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 24.07.2015 р. № 464/10-13-22-02/39355541, що ПП «ОРІМ» не знаходиться за зареєстрованим адресом.

Проте, позивач щодо спростування вказаного надав суду лист ПП «ОРІМ» від 24.11.206р. № 24/11/16-1 щодо взаємовідносин ПП «ОРІМ» з ТОВ «Боядера Логістик» (т.3 а.с.11).

Крім того, апелянт в суді апеляційної інстанції надав додаткові документи щодо обґрунтованості позовних вимог, які апеляційним судом, відповідно до положень ч.2 195, прийняті до уваги: договір про надання послуг від 01.09.2014р. № 68259 про надання ТОВ «АТБ-маркет» інформаційних послуг для ПП «ОРІМ», лист ТОВ «АТБ-Маркет» від 09.03.2017р. № 09-03.17 в підтвердження надання ТОВ «АТБ-Маркет» інформаційних послуг ПП «ОРІМ» щодо товарів, які поставлялися ТОВ «Боядера Логістик», банківська виписка по рахунку ТОВ «АТБ-Маркет» про отримання оплати за договором № 68259 про надання послуг від 01.09.2014р., платіжні доручення, звіти, ліцензії та копії витягів з ЄДРПН (т.3 а.с.179-257, т.4 а.с. 1-267, т.5 а.с. 1-244).

Колегія суддів зазначає, що посилання суду першої інстанції на висновки перевірки іншого податкового органу є не необґрунтованим, оскільки, зазначена інформація не може бути належним та допустимим доказом безтоварності операцій.

Крім того, колегія суддів вважає, що посилання суду першої інстанції на постанову слідчого у кримінальній справі також є помилковим, оскільки, вказані документи не є належними та допустимими доказами, з огляду на положення ст.70 КАС України, на підтвердження доводів відповідача щодо нереальності здійснення господарських операцій.

Аналізуючи вказані обставини та надані позивачем документи, колегія суддів вважає, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності. Вищенаведені документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і підтверджують факт здійснення господарської операції.

З урахуванням зазначеного, позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 31.03.16 р. № 0000073900/3219/10/28-03-39-35871504 та № 0000083900/3223/10/28-03-39-35871504 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також колегія суддів зазначає, що суду не були надані докази того, що сторони зазначених договорів мали умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, щодо несплати податків. За своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Колегія суддів зазначає, що при постановлені даного рішення також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи позивача колегія суддів вважає такими, що заслуговують уваги, рішення суду таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, з урахуванням зазначених обставин, та приймаючи до уваги практику Європейського Суду з прав людини, колегія суддів дійшла висновку, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентами надав суду необхідні первинні документи, а відповідач не довів правомірність прийнятих рішень, внаслідок чого, позовні вимоги про скасування спірних податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для її скасування, та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Повний текст постанови виготовлено 21.03.2017р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 р., задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2017 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, скасувати.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 31.03.2016 р. № 0000073900/3219/10/28-03-39-35871504 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, код платежу 14060100, на суму 909 700 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 727 760 грн., за штрафними санкціями - 181 940 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби від 31.03.2016 р. № 0000083900/3223/10/28-03-39-35871504, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 1 329 607 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Епель О.В.