Ухвала суду № 65488196, 21.03.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/166/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТСТАР" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТСТАР" до Національного банку України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТСТАР" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного банку України, в якому просило:

- визнати неправомірною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення законних інтересів кредиторів і вкладників Публічного акціонерного товариства "Юніон Стандарт Банк", не забезпечення фінансової стабільності банківської системи, а саме: порушення періодичності проведення перевірки кожні три роки; відсутності контролю, банківського регулювання і постійного нагляду за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Юніон Стандарт Банк";

- визнати неправомірною бездіяльність Національного банку України щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства "Юніон Стандарт Банк" після встановлення фактів несанкціонованого проникнення до комп'ютерів, невиконання банківських гарантій;

- визнати бездіяльність Національного банку України в частині відсутності контролю з боку Національного банку України та призначеного куратора, що надало можливість Публічному акціонерному товариству "Юніон Стандарт Банк" вивести кошти вкладників та спричинило недостатність коштів для виконання банком своїх зобов'язань;

- визнати бездіяльність Національного банку України в частині невжиття адекватних, негайних та рішучих дій, неприйняття своєчасно рішення про застосування адекватного заходу впливу до Публічного акціонерного товариства "Юніон Стандарт Банк" для визначення вкладників істотної участі.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з'явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТСТАР" є кредитором Публічного акціонерного товариства "Юніон Стандарт Банк", що підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки з особового рахунку.

Постановою Правління Національного банку України від 24.09.2015 року №631/БТ "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку", яким вказаний банк віднесено та категорії проблемних строком до 180 днів, встановлено ряд обмежень у діяльності банку та призначено куратора Публічного акціонерного товариства "Юніон Стандарт Банк".

Постановою Правління Національного банку України від 02.10.2015 року №665/Бт "Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК" до категорії неплатоспроможних" вказаний банк віднесено до категорії неплатоспроможних, а постановою Правління Національного банку України від 24.12.2015 №939 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК", відповідно, постановлено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати вказаний банк.

Вважаючи дії Національного банку України щодо невжиття належних заходів забезпечення законних інтересів кредиторів і вкладників Публічного акціонерного товариства "Юніон Стандарт Банк", яким є позивач, не забезпечення фінансової стабільності банківської системи, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються нормами Конституції України, Законом України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 року №679-ХІV (надалі - Закон №679), Законом України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 року №2121-ІІІ (надалі - Закон №2121) та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст.2 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року №679-XIV (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №679-XIV) Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Відповідно ст.6 Закону України «Про Національний банк України» основною функцією Національного банку України є забезпечення стабільності грошової одиниці України, а однією з інших функцій передбачених ст.7 Закону - здійснення банківського регулювання та нагляду на індивідуальній та консолідованій основі.

За приписами ст. 55 Закону №679-XIV головна мета банківського регулювання і нагляду - безпека та фінансова стабільність банківської системи, захист інтересів вкладників і кредиторів.

Національний банк України здійснює постійний нагляд за дотриманням банками, їх підрозділами, афілійованими та спорідненими особами банків на території України та за кордоном, банківськими групами, представництвами та філіями іноземних банків в Україні, а також іншими юридичними та фізичними особами банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку і економічних нормативів. Національний банк не здійснює перевірок і ревізій фінансово-господарської діяльності осіб, зазначених у цій статті.

Національний банк України здійснює банківський нагляд у формі інспекційних перевірок та безвиїзного нагляду.

Згідно п.п.7, 12, 13 ч.1 ст.73 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року №2121-ІІІ (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2121-ІІІ) у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об'єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до ст.66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать: обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів здійснюваних банком операцій; віднесення банку до категорії проблемного або неплатоспроможного; відкликання банківської ліцензії та ліквідація банку.

Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку від 17 серпня 2012 року №346, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 вересня 2012 року за №1590/21902 визначено, що рішення про зупинення виплати дивідендів чи розподілу капіталу в будь-якій іншій формі приймає Комісія Національного банку.

Заходи впливу, що застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені. Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до банківського законодавства та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням: характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників.

Критерії віднесення банку до категорії проблемних або до категорії неплатоспроможних визначені ст. ст. 75, 76 Закону №2121-ІІІ. Зазначені категорії не є взаємопов'язаними та застосовуються як окремі види заходів реагування Національного банку України.

Положеннями ст.76 Закону №2121-ІІІ визначено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі невиконання банком протягом 10 робочих днів поспіль 10 і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами.

Частиною 1 та частиною 2 ст. 75 Закону №2121-ІІІ передбачено, що Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних за умови його відповідності хоча б одному з таких критеріїв: 1) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків: щоденного розміру регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України мінімального розміру регулятивного капіталу - п'ять і більше разів та/або значення нормативу достатності (адекватності) регулятивного капіталу нижче встановленого нормативно-правовими актами Національного банку України нормативного значення цього нормативу - два і більше разів; 2) банк не виконав вимогу вкладника або іншого кредитора, строк якої настав п'ять і більше робочих днів тому, та/або встановлено факти невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством України строк; 3) системне порушення банком законодавства, що регулює питання запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму; 4) банк протягом звітного місяця допустив зменшення на 5 і більше відсотків значення хоча б одного з нормативів ліквідності нижче мінімальних нормативних значень, встановлених нормативно-правовими актами Національного банку України, що розраховуються: за щоденними розрахунками - п'ять і більше разів; щодекади - два і більше разів; 4-1) обсяг негативно класифікованих активів банку (крім санаційного) становить 40 відсотків і більше загальної суми активів, за якими має оцінюватися ризик та формуватися резерв згідно з нормативно-правовими актами Національного банку України; 5) банк не має ефективних та адекватних систем внутрішнього контролю та/або управління ризиками, що створює загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку; 6) систематичне подання та/або оприлюднення недостовірної інформації або звітності з метою приховування реального фінансового стану банку, у тому числі щодо операцій із пов'язаними з банком особами.

Національний банк України має право віднести банк до категорії проблемних з інших підстав, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України.

Зі змісту постанови Правління Національного банку України від 24.09.2015 року №631/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК" вбачвається, що підставою для її винесення слугували виявлені під час позапланової інспекційної перевірки факту відсутності у Публічного акціонерного товариства "Юніон Стандарт Банк" архіву особливо важливих даних, а також невиконання останнім вимог нормативно-правових актів Національного банку України щодо створення, впровадження та супроводження системи управління інформаційною безпекою, що призвело до зниження рівні інформаційної безпеки та збільшення ризиків інформаційної безпеки, як складової частини операційних ризиків банку. Крім того, за результатами аналізу статистичної звітності Публічного акціонерного товариства "Юніон Стандарт Банк", яка подається до Національного банку України, встановлено підвищений кредитний ризик у зв'язку з наданням у значних обсягах банківських гарантій.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 76 Закону №2121-ІІІ, Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних у разі: 1) неприведення банком своєї діяльності у відповідність із вимогами законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, після віднесення його до категорії проблемних, але не пізніше ніж через 180 днів з дня визнання його проблемним; 2) зменшення розміру регулятивного капіталу або нормативів капіталу банку до однієї третини від мінімального рівня, встановленого законом та/або нормативно-правовими актами Національного банку України; 3) невиконання банком протягом п'яти робочих днів поспіль двох і більше відсотків своїх зобов'язань перед вкладниками та іншими кредиторами та/або встановлення фактів невідображення в бухгалтерському обліку документів клієнтів банку, що не виконані банком у встановлений законодавством строк, після віднесення банку до категорії проблемних; 4) пункт 4 частини першої статті 76 виключено; 5) виявлення фактів здійснення банком після віднесення його до категорії проблемного операцій (крім нарахування відсотків за вкладами, отримання клієнтами банку заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, інших соціальних, державних виплат), оформлення (переоформлення) договорів, внаслідок яких зобов'язання перед фізичними особами в межах гарантованої суми відшкодування збільшуються за рахунок зменшення зобов'язань перед фізичними особами, які перевищують гарантовану суму відшкодування, та/або зобов'язань перед фізичними особами, які не підпадають під гарантії Фонду гарантування фізичних осіб, та/або юридичними особами; 6) невиконання банком, віднесеним до категорії проблемного, розпорядження, рішення Національного банку України (у тому числі про застосування заходів впливу/санкцій) та/або вимоги Національного банку України щодо усунення порушень банківського законодавства, нормативно-правових актів Національного банку України протягом визначеного Національним банком України строку.

Як убачається зі змісту постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 року №665/Бт "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ЮНІОН СТАНДАРТ БАНК" до категорії неплатоспроможних", остання прийнята у зв'язку з ненаданням Публічним акціонерним товариством "Юніон Стандарт Банк" до Національного банку України підтверджень щодо реалізації заходів з метою приведення своєї діяльності у відповідність до вимог законодавства, а також проведення операцій, здійснення яких обмежено рішенням Національного банку України.

Крім того, згідно з п. 3.1 Положення №346, Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банками, їх відокремленими підрозділами, філіями іноземних банків, банківськими групами, відповідальними особами банківських груп, іншими учасниками банківських груп чи іншими особами, які є об'єктом перевірки Національного банку згідно із Законом про банки (далі - банки), банківського законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу або здійснення ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку (далі - ризикова діяльність), або в разі застосування іноземних санкцій, на підставі результатів (матеріалів): інспекційних перевірок діяльності банків; перевірок банків з питань дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу (виїзна перевірка з питань фінансового моніторингу, безвиїзний нагляд з питань фінансового моніторингу); безвиїзного банківського нагляду за діяльністю банків; аналізу дотримання банками вимог банківського законодавства з використанням статистичної звітності, щомісячних і щоденних балансів тощо; перевірок діяльності банків аудиторськими фірмами, які мають право відповідно до законодавства України на проведення аудиторських перевірок банків; перевірок дотримання банками валютного законодавства; контролю за усуненням банками виявлених у їх діяльності порушень, виконанням рішень Національного банку про застосування заходів впливу, виконанням пред'явлених (висунених) вимог, припиненням здійснення ризикової діяльності, відповідністю ділової репутації керівників банків вимогам законодавства України; пропозицій куратора банку; що містять інформацію, отриману від відповідних органів інших держав, міждержавних об'єднань або міжнародних організацій, органів державної влади України, та/або офіційно опубліковану (оприлюднену, у тому числі шляхом розміщення на їх офіційних веб-сайтах) ними інформацію про застосування іноземних санкцій; нагляду за дотриманням банками та іншими особами, які охоплюються наглядовою діяльністю Національного банку, вимог банківського законодавства та нормативно-правових актів Національного банку з питань реєстрації та ліцензування банків, набуття (збільшення) істотної участі в банку та розкриття інформації про структуру власності.

Відповідно до п. 3.2 Положення №346, заходи впливу, що застосовуються Національним банком до банків, мають бути адекватними конкретним порушенням, які ними були допущені.

Вибір адекватних заходів впливу, які застосовуються до банків відповідно до Закону про банки та цього Положення, має здійснюватися з урахуванням: характеру допущених банком порушень; причин, які зумовили виникнення виявлених порушень; загального фінансового стану банку; розміру можливих негативних наслідків для кредиторів і вкладників; інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) щодо порушення банками вимог, установлених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон про систему гарантування), результатів перевірки банків Фондом гарантування.

При цьому, Національний банк застосовує заходи впливу за порушення банківського законодавства, законодавства з питань фінансового моніторингу, протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через: три роки з дня вчинення порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу; один рік із дня вчинення інших порушень (п. 3.3 Положення №346).

Таким чином суд першої інстанції правильно зазначив, що підстави для застосування Національним банком України заходів впливу до банків у разі порушень чітко регламентовані наведеними законодавчими положеннями, серед яких, зокрема, визначено проведення інспекційних перевірок діяльності банків, що і було зроблено у даному разі по відношенню до Публічного акціонерного товариства "Юніон Стандарт Банк".

Також приписами п. 3.3 Положення №346 визначений граничний строк для застосування заходів впливу за порушення банківського законодавства, а саме: протягом шести місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через: три роки з дня вчинення порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу; один рік із дня вчинення інших порушень. При цьому, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством не передбачено "мінімального" строку для застосування таких заходів, відтак, твердження позивача про несвоєчасне застосування останніх не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної адміністративної справи.

Суд першої інстанції також звернув увагу, що за наданими позивачем повідомленнями, було відкрито кримінальне провадження №12015220480003100 за фактом розтрати грошових коштів, а тому встановлення факту вини відповідних осіб (особи), що призвело до недостатності коштів для виконання банком своїх зобов'язань, є предметом дослідження відповідними правоохоронним органами, які суд адміністративної юрисдикції не може підміняти.

Отже, доводи позивача про допущення протиправної бездіяльності Національним банком щодо невжиття адекватних, негайних та рішучих дій з метою застосування адекватного заходу впливу стосовно Публічного акціонерного товариства "Юніон Стандарт Банк" є необґрунтованими та не підтверджуються належними та допустимими доказамиє.

Таким чином, колегія судів апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно зі ст.ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТСТАР" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А

Повний текст виготовлено: 22 березня 2017 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.