Постанова № 65488027, 17.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 березня 2017 року № 826/14097/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось непідприємницьке товариство «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 24.06.2016 р. про закінчення виконавчого провадження №43111901 з примусового виконання виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2013 р. у справі №826/6309/13-а.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у державного виконавця були відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження у відповідності до п. 11 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", а отже, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Зокрема, позивач зазначає, що державним виконавцем не вчинено усіх необхідних дій, що є обов'язковими для виконання рішення, а винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №43111901 від 24.06.2016 р. жодним чином не сприяє захисту порушених прав позивача, а також не сприяє виконанню постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 р. у справі № 826/6309/13-а, а винесення оскаржуваної постанови вказує фактично на залишення судового рішення та виконавчого листа без виконання.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав суду матеріали виконавчого провадження та письмові заперечення, у яких зазначив, що державним виконавцем у межах своїх повноважень вчинено усі необхідні дії для виконання рішення суду, та відповідно до вимог п.11 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та разом з оригіналом виконавчого документа направлено до суду, який його видав.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року у справі №826/6309/13-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2014 року, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2013 року, визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 2310351,45 грн., розміщених у публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29.07.2010 року №698 та зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути НПФ «ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2310351, 45 грн., розміщених у публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29.07.2010 року №698.

Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист №826/6309/13-а від 25.10.2013 року.

Позивач 23.04.2014 року звернувся до відділу державної виконавчої служби Шевченківському районного управління юстиції у м. Києві із заявою про відкриття виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківському районного управління юстиції у м. Києві від 28.04.2014 року відкрито виконавче провадження ВП №43111901 по примусовому виконанню виконавчого листа №826/6309/13-а від 25.10.2013 року про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повернути НПФ «ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2310351,45 грн., розміщених у публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29.07.2010 року №698.

Вищезазначеною постановою боржнику надано семиденний строк для самостійного виконання рішення суду.

Листом від 06.05.2014 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до відповідача, яким просив відкласти виконавчі дії відповідно до вимог статті 35 Закону України «Про виконавче провадження», у зв'язку з надходженням постанови про відкриття виконавчого провадження до Фонду 05.05.2014 року, та пояснив, що внаслідок цього Фонд позбавлений можливості виконати постанову суду протягом 7 днів.

У зв'язку з вищезазначеними підставами, 07.05.2014 року державним виконавцем відповідно до вимоги статті 35 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відкладення провадження виконавчих дій до 12.05.2014 року.

У зв’язку із невиконанням рішення суду 13.05.2015 р. державним виконавцем направлено до Фонду вимогу №1330/4 щодо зобов'язання останнього в п'ятиденний термін з дня отримання даної вимоги вчинити дії стосовно повернення НПФ «ВСІ» пенсійних активів у розмірі 2310351, 45 грн. розміщених у публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29.07.2010 року №698.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до відповідача з листом від 19.05.2014 року №09-2684/14, яким просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з вчиненням дій щодо повернення НПФ «ВСІ» пенсійних активів, а саме: прийнято розпорядження від 13.05.2014 №1-Р, яким зобов'язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» повернути НПФ «ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2 310 351,45 грн.

Однак, листом від 23.05.2014 року державним виконавцем відмовлено у закінченні виконавчого провадження ВП №43111901, оскільки станом на 23.05.2015 року пенсійні активи не повернуті НПФ «ВСІ», а відтак рішення суду боржником не виконано.

На виконання вимог ст.ст. 11,89 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем 23.05.2014 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 680,00 грн. за невиконання рішення суду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 року у справі №826/6309/13-а про роз'яснення постанови від 16.10.2013 року по справі №826/6309/13-а в частині зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб повернути НПФ «ВСІ» пенсійні активи зазначено, що вказане рішення має виконуватись Фондом гарантування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів, джерела яких визначаються ст.52 Закону України «Про виконавче провадження» та у відповідності до вимог ст.ст. 57, 65, 66 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідачем 20.06.2014 року направлена вимога державного виконавця, якою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано в п'ятиденний термін з дня отримання даної вимоги повідомити відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві за рахунок яких коштів та з яких рахунків підлягає списання вищезазначеної суми.

Одночасно зазначено, що у разі ненадання Фондом рахунків з яких підлягає списання коштів в сумі 2310 351,45 грн., державним виконавцем відповідно до вимог ст.1071 Цивільного кодексу України, ст.ст.52, 57, 65, 66 Законом України «Про виконавче провадження» та главою 5 Інструкції НБУ «Про безготівкові розрахунки в України в національній валюті» буде направлено платіжні вимоги на всі рахунки, які відкриті Фондом гарантування вкладів фізичних осіб для списання вищезазначеної суми.

Враховуючи, що станом на 08.07.2014 року до відділу не надійшло жодного повідомлення від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідачем підготовлено та направлено платіжні вимоги до банківських установ для списання коштів.

Фонд гарантування вкладів фізичних звернувся до відповідача із заявою від 23.07.2014 р. №09/5007/14, якою просив зупинити виконавче провадження №433111901 та звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Відповідач листом від 29.07.2014 року повідомив боржника про незрозумілість підстав для звернення до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду або із заявою про встановлення чи заміну способу і порядку виконання.

Відповідачем також направлено вимогу державного виконавця, якою зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в п'ятиденний термін з дня отримання даної вимоги повідомити відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві за рахунок яких коштів та з яких рахунків підлягає списання вищезазначеної суми.

Крім того, 13.08.2014 року державним виконавцем повторно направлені платіжні вимоги до банківських установ для списання коштів.

До відділу повернулася вимога без виконання у зв'язку з неможливістю списання коштів з рахунку платника з причини наявності заборони відчуження коштів, які обслуговуються на рахунках платника та які мають надійти на його користь у майбутньому, зареєстрованої у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна від 22.08.2014 року.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року №826/7685/14 апеляційну скаргу третьої особи НП «ВНПФ «ВСІ» задоволено, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.07.2014 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, треті особи НП «ВНПФ «ВСІ», ПАТ «Банк «Таврика» про скасування постанови від 23.05.2014 року ВП№43111901 - відмовлено.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2014 року №826/15132/14 визнано протиправними дії Національного банку України щодо повернення без виконання реєстру платіжних вимог №1330/4 від 13.08.2014 року, винесених у межах ВП №43111901 з посиланням на статтю 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Державним виконавцем направлено відповідний лист від 29.01.2015 року до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо сплати штрафу в сумі 680,00 грн., у зв'язку з тим, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014 року у справі №826/7685/14 в задоволенні адміністративного позову Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, треті особи НП «ВНПФ «ВСІ», ПАТ «Банк «Таврика» про скасування постанови від 23.05.2014 року ВП №43111901, відмовлено.

Державним виконавцем також відповідно до вимог статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову 29.01.2015 р. про арешт коштів боржника та винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, які направлені до відповідних реєструючих органів.

Враховуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2014 року №826/15132/14 щодо визнання протиправних дій Національного банку України щодо повернення без виконання реєстру платіжних вимог №1330/4 від 13.08.2014 року, винесених у межах ВП №43111901 з посиланням на статті 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», державним виконавцем 30.01.2015 року направлено платіжні вимоги до банківських установ для списання коштів.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.12.2014 року №К/800/34316/14 ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 року скасовано та відмовлено у задоволенні заяви про роз'яснення постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року.

Державним виконавцем 12.02.2015 року винесено постанову про зняття арешту з грошових коштів боржника та винесено постанову про звільнення майна боржника з-під арешту, які направлені до відповідних реєструючих органів.

Відповідачем складено вимогу державного виконавця від 10.06.2015 року, якою зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в п'ятиденний термін з дня отримання даної вимоги, повернути НПФ «ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2310351, 45 грн., розміщені у публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29.07.2010 року №698.

Враховуючи, що станом на 30.06.2015 року вимога державного виконавця не виконана, відповідачем на виконання вимог статей 11, 89 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу від 30.06.2015 року.

Одночасно, державним виконавцем відповідно до вимог пункту 11 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 43111901. Того ж дня підготовлено подання про притягнення винних осіб боржника до кримінальної відповідальності та направлено до Шевченківського РУГУ МВС України у м. Києві.

Позивач, вважаючи вказану постанову про закінчення виконавчого провадження від 30.06.2015 року ВП №43111901 протиправно та такою, що порушує його права та законні інтереси, звернувся до суду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду №826/14091/15 від 15.12.2015 р., якою скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.10.2015 р. та прийнято нову постанову, скасовано постанову відділу від 30.06.2015 р. закінчення виконавчого провадження №43111901.

Враховуючи вищевказані підстави, державним виконавцем 22.12.2015 р. відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про відновлення виконавчого провадження та направлено до суду з метою повернення виконавчого документа до Відділу.

Також, 16.03.2016 р. повторно направлено вимогу державного виконавця, якою зобов'язано протягом п'яти днів з моменту отримання даної вимоги виконати виконавчий лист №826/6309/13-а Київського апеляційного адміністративного суду виданого 25.10.2013 р.

Державним виконавцем 25.06.2016 р. повторно направлено вимогу державного виконавця, якою зобов'язано Фонд протягом п'яти днів з моменту отримання даної вимоги виконати виконавчий лист.

Проте, Фондом надано відповідь №б/н від 07.06.2016 р., в якій зазначено, що не має законного та правового механізму для повернення пенсійних активів НПФ «ВСІ» за рахунок коштів Фонду.

Державним виконавцем відповідно до вимог п.11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову від 24.06.2016 р. про закінчення виконавчого провадження та разом з оригіналом виконавчого документа направлено до суду.

Незгода позивача із вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-XIV, (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи, щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Відповідно до частини 2 статті 17 цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою зокрема, такі документи, як виконавчі листи.

Згідно з положеннями статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У відповідності до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

При цьому, в силу ст.32 вищезазначеного Закону, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

З аналізу вищенаведених норм вбачається наявність у боржника обов'язку добровільно виконати рішення у строк, встановлений державним виконавцем, та повідомити про таке виконання. Разом з тим, у випадку невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк останній зобов'язаний на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати виконання рішення в примусовому порядку з застосуванням заходів, передбачених ст.32 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону. списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Згідно ст.75 вищезазначеного Закону, після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону.

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав. Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

У відповідності до п.11 ч.1 ст.49 вищевказаного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку передбаченому ч.3 ст.75 цього Закону.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст. 49 та ч.3 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» допускається лише після вчинення державним виконавцем дій, передбачених ст.89 цього ж Закону, та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем відділу після відновлення виконавчого провадження складались відповідні вимоги про виконання рішення суду та підготовлено подання про притягнення винних осіб боржника до кримінальної відповідальності та направлено до Шевченківського РУГУ МВС України у м. Києві, проте будь-яких інших дій не вчинялось.

Зокрема, як встановлено судом, 13.08.2014 року державним виконавцем направлені платіжні вимоги до банківських установ для списання коштів, проте, вони повернуті до відділу без виконання.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2014 року №826/15132/14 визнано протиправними дії Національного банку України щодо повернення без виконання реєстру платіжних вимог №1330/4 від 13.08.2014 року, винесених у межах ВП №43111901 з посиланням на статтю 20 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

В той же час, відповідачем повторно платіжні вимоги до банківських установ для списання коштів після відновлення виконавчого провадження не направлялись, в той час як за інформацією Національного банку України, наданою листом 16.10.2015 року №55-00010/76938/5т, на рахунку боржника обраховувалось 1877991305,14 грн.

Відповідно до ст.52 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Згідно ч.4 ст.65 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Таким чином, загальна вартість належних боржнику грошових коштів та майна була достатньою аби відділ державної виконавчої служби без будь-яких перешкод міг в примусовому порядку стягнути із боржника суми боргу у розмірі 2310351,45 грн.

Оскільки відповідач під час виконання виконавчого листа від 25.10.2013 року №826/6309/13-а не виконав цілий ряд виконавчих дій, що є обов'язковими для виконання рішення, а саме: не звертався до органів, установ та організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження за отриманням необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації, такої як про належне боржнику майно (нерухоме майно, транспорті засоби, земельні ділянки тощо), то останнім при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №43111901 від 24.06.2016 року порушено вимоги ч.3 ст.49 Закону.

Окрім того, державним виконавцем не зазначено, які дії були ним проведенні у відповідності до ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», які дії вчинив боржник по виконанню рішення суду та на підставі яких саме висновків державний виконавець дійшов висновку про можливість закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №43111901 від 24.06.2016 р. жодним чином не сприяє захисту порушених прав позивача, а також не сприяє виконанню постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2013 року у справі №826/6309/13-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.04.2014 року, якою зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повернути НПФ «ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2310351,45 грн., розміщені у публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29.07.2010 року №698.

Державним виконавцем не наведено жодних обставин, при настанні яких виконавче провадження буде поновлено, а порушенні права позивача будуть захищені та відновлені; не наведено дій, які повинен вчинити стягувач або боржник для виконання судового рішення, тому винесення оскаржуваної постанови вказує фактично на залишення судового рішення та виконавчого листа без виконання, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваної постанови.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві від 24.06.2016 р. про закінчення виконавчого провадження №43111901 з примусового виконання виконавчого листа Київського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2013 р. у справі №826/6309/13-а.

Присудити на користь непідприємницького товариства «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» (код ЄДРПОУ 33105725) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва головного територіального управління юстиції у місті Києві.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов