Постанова № 65487873, 22.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 березня 2017 р. № 820/268/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Зінченка А.В.,

при секретарі - Абоян І.І.

за участі представників сторін:

позивача - Спасібо В.В., Бідного Б.Т.

відповідача - Ковальчука Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до Харківського управління офісу великих платників податків державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі», звернувся до суду з позовом до Харківського управління офісу великих платників податків державної фіскальної служби про скасування прийнятих Спеціалізованою ДПІ з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0000354100 від 19.08.2016р. про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток (штраф) у сумі 35 616 999,41 грн. та №0000344100 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток (штраф) у сумі 1800000 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що оскаржені ним рішення винесене всупереч Конституції і законодавству України, зокрема, пункту 31 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі прохали суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні та Відповідач у своїх запереченнях проти задоволення позову заперечували, посилаються на необґрунтованість заявленого позову. Зокрема, відповідач вважає безпідставними ствердження позивача про неможливість застосування до нього штрафних фінансових санкцій за порушення строків сплати податку на прибуток підприємств протягом 2015 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» склало і 26.02.2015р. направило СДПІ з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС основну річну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств № 9081059232 за 2014 рік. В декларації відображена сума податкових зобов'язань в розмірі 125 525 175 грн., а також нарахована до сплати сума авансових внесків на 2015 рік у розмірі 10 460 431,00грн.

Факт подання зазначеної податкової декларації та її зміст сторонами не оспорюється, визнається та об?єктивно підтверджується завіреною копією податкової декларації, залученою до матеріалів судової справи.

Крім того, позивач склав і подав Відповідачу податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2015 року № 9222221683 від 30.10.2015 року та уточнену податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 3 квартали 2015 року № 9244567868 від 02.12.2015 року. Зокрема, в рядку 07 декларації № 9222221683 від 30.10.2015 року позивач показав від?ємне значення податкового зобов?язання за податком на прибуток підприємств. А в рядку 16 декларації № 9244567868 від 02.12.2015 року позивач зменшив суму самостійно нарахованих податкових зобов?язань за податком на прибуток підприємств на «мінус» 73 223 017,00 грн. Як вбачається з декларації, ця сума є сумою самостійно нарахованих позивачем щомісячних авансових внесків за податком на прибуток підприємств (10 460 431 грн.) за період з березня 2015р. по вересень 2015 року, які не підлягали сплаті позивачем у зв?язку із відсутністю прибутку за 3 квартали 2015 року.

Також, позивач склав і подав відповідачу річну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік № 9275461729 від 09.02.2016 року. Зокрема, в цій декларації позивач в рядку 04 показав від?ємне значення податкового зобов?язання за податком на прибуток підприємств, а в рядку 19 зменшив суму самостійно нарахованих податкових зобов?язань за податком на прибуток підприємств на «мінус» 20920862,00 грн., тобто на суму самостійно нарахованих позивачем щомісячних авансових внесків за податком на прибуток підприємств за період жовтень-листопад 2015 року, які не підлягали сплаті Позивачем у зв?язку із відсутністю прибутку за 2015 рік.

Отже, зазначені документи свідчать про те, що позивач протягом 2015 року не мав оподатковуваного прибутку, у зв?язку із чим самостійно скоригував раніше подану податкову декларацію в частині самостійно розрахованих авансових внесків з податку на прибуток підприємств.

Інші податкові зобов?язання з податку на прибуток підприємств самостійно визначені позивачем при поданні податкової декларації № 9081059232, буди сплачені ним в лютому 2016 року. Зокрема, залученими до матеріалів судової справи Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2016р. та Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.02.2017р. по справі № 820/6453/15 встановлено, що позивач повністю сплатив самостійно визначені ним податкові зобов?язання у лютому 2016 року.

Відповідач провів перевірку дотримання позивачем вимог п.57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, за результатами чого склав і направив позивачу Акт №456/28-09-41-14/31557119 від 29.07.2016р. «Про результати перевірки вимог дотримання вимог п.57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI КП «Харківські теплові мережі» (ЄДРПОУ 31557119) щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов?язання з податку на прибуток підприємства за період з 20.05.2015 року по 19.02.2016 року».

За змістом акту, позивач в порушення п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями протягом граничних строків несвоєчасно сплатив суму самостійно визначеного та (або) узгодженого податкового зобов?язання з податку на прибуток підприємств (код 11020100). Припущену відповідачем помилку в назві податку суд вважає очевидною і такою, що сама по собі не може бути підставою для скасування оспореного позивачем рішення.

На підставі вказаного акту, відповідач склав і направив позивачу податкове повідомлення-рішення від 19.08.2016р. № 0000354100 про сплату податкового зобов?язання з податку на прибуток підприємств (штраф) у сумі 35 616 999,41 грн. та №0000344100 про сплату податкового зобов'язання з податку на прибуток (штраф) у сумі 1800000 грн.

З додатку до рішення «Розрахунок штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) до податкового повідомлення-рішення № 0000354100 від 19.08.206 року» випливає, що початок періоду нарахування штрафних санкцій становить 11.03.2015р., а останньою датою нарахування штрафів - 19.02.2016р. При цьому, суми штрафних санкцій нараховані як за несвоєчасно сплачені суми податку на прибуток підприємств, так і за несвоєчасну сплату авансових внесків з податку на прибуток.

Факт проведення перевірки, факт складення акту та його зміст, факт прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення та його зміст не є предметом спору, визнаються сторонами та підтверджені копіями акту перевірки №456/28-09-41-14/31557119 від 29.07.2016р. та податкового повідомлення-рішення № 0000354100 від 19.08.2016р. з додатком, залученими до матеріалів судової справи.

Встановивши перелічені вище фактичні обставини справи, суд при прийнятті рішення вважає можливим застосувати наступні норми чинного законодавства України.

Відповідно до п. 37.3 ст. 37 Податкового кодексу України, підставами для припинення податкового обов'язку, крім його виконання, є ліквідація юридичної особи; смерть фізичної особи, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою; втрата особою ознак платника податку, які визначені цим Кодексом; скасування податкового обов'язку у передбачений законодавством спосіб.

Законом України від 24.12.2015, № 909-VIII, «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», було викладено в наступній редакції п. 9 Підрозділу 4 Перехідних положень ПК України. Згідно нової редакції даної норми, у січні - грудні 2015 року платники зобов'язані сплачувати щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу у редакції, що діяла до 1 січня 2015 року. Починаючи з 1 січня 2016 року щомісячні авансові внески з податку на прибуток підприємств не сплачуються. Отже, суд погоджується із ствердженнями позивача про те, що податковий обов?язок зі сплати авансових внесків с 01.01.2016 року було припинено.

Також були внесені зміни до п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. Нижче приведена порівняльна таблиця чинної редакції цієї статті з редакцією, яка діяла до 01.01.2016 року. Відповідно до нової редакції зазначеної норми, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Порівнюючи дану редакцію норми п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України з раніше існувавшою редакцією можна прийти до висновку про те, що фінансова відповідальність конкретно за несплату авансових внесків була виключена з тексту Податкового кодексу України.

Суд погоджується з поясненнями позивача про те, що згідно норми п.14.1.39 ст. 14 Податкового кодексу України фінансові санкції є частиною змісту терміну «грошове зобов?язання». При цьому, обов?язок по визначенню сум цього грошового зобов?язання за правилами пунктів 54.1, 54.3 ст.54 Податкового кодексу України покладена не на платника податків, а на контролюючий орган. Такий же висновок можна зробити з аналізу змісту норми а.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, яка не передбачає активних дій з боку платників податку для нарахування та сплати сум штрафів, а лише допускає притягнення до відповідальності.

Оскільки особою, відповідальною за застосування штрафних (фінансових) санкцій, є контролюючий орган, до вчинення ним прямо передбачених законодавством дій із визначення суми грошового зобов?язання у вигляді сплати штрафу (складення акту, прийняття податкового повідомлення-рішення), таке грошове зобов?язання у платника податку не виникає.

Державна податкова служба України Наказом від 06.07.2012р. № 592 затвердила «Узагальнюючу податкову консультацію з окремих питань застосування штрафних санкцій за порушення норм Податкового кодексу України», в якій визнала, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм таких законів застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України, чинними на момент застосування санкцій. З 01.01.2016р. штрафні фінансові санкції за несвоєчасну сплату сум авансових внесків з податку на прибуток підприємств законодавством не передбачені.

Крім того суд враховує, що з наданих позивачем до матеріалів судової справи доказів випливає, що він взагалі не мав прибутку в 2015 році, а отже не був зобов?язаний сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств. Тому, притягнення позивача до штрафної санкції за несвоєчасну сплату авансових внесків є необґрунтованими.

Приймаючи до уваги викладене суд вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення в частині нарахування сум штрафів за несвоєчасну сплату сум авансових внесків є безпідставними.

Також суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» № 71-VIII від 28.12.2014р. підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України доповнено пунктом 31, згідно якому за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються.

Суд погоджується із ствердженнями позивача про те, що диспозиція наведеної норми передбачає штрафні санкції за два окремі самостійні порушення: порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств і порушення повноти сплати податку на прибуток підприємств. При цьому, і перше і друге порушення мають відбуватися протягом 2015 року. Отже, правила зазначеної норми поширюються на податкові зобов?язання, самостійно обчислені платником податку у 2015 році, та податкові зобов?язання, що підлягали сплаті протягом 2015 року.

Згідно додатку до спірного податкового повідомлення-рішення, сума штрафних фінансових санкцій розрахована виходячи з несвоєчасно сплачених позивачем сум податку на прибуток підприємств, що були самостійно визначені позивачем у поданих ним протягом 2015 року податкових деклараціях і при цьому граничний термін сплати цих зобов?язань спливав 11.03.2015 року. Таким чином, норми Закону України № 71-VIII від 28.12.2014р. підлягають застосуванню до всіх нарахованих спірним податковим повідомленням-рішенням сум штрафів.

Проаналізувавши наведені норми діючого законодавства, дослідивши надані до справи матеріали, суд приходить до висновку про неправомірне винесення вищевказаних податкових повідомлень - рішень.

Суд вказує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

А згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до Харківського управління офісу великих платників податків державної фіскальної служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у місті Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС від 19.08.2016 року №0000344100 та №0000354100.

Стягнути з Харківського управління офісу великих платників податків державної фіскальної служби (код 40980123) на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (код 31557119) сплачений судовий збір в сумі 561254 (п'ятсот шістдесят одну тисячу двісті п'ятдесят чотири) грн. 99 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі виготовлена 23 березня 2017 року.

Суддя А.В. Зінченко