Постанова № 65487836, 23.03.2017, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 березня 2017 року № 826/7544/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛ ГРУП"

до

Київської міської митниці ДФС

про

визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 25.03.2016,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛ ГРУП" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості від 25.03.2016 №100000012/2016/000022/2.

Свої позивні вимоги позивач обґрунтовує тим, що митним органом прийнято незаконне рішення про коригування митної вартості товарів, що призвело до збільшення їх митної вартості, оскільки товариство надало всі необхідні документи.

Представник позивача у судове засідання не прибув, подавши клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача через канцелярію суду подав письмові заперечення, в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що під час проведення контролю за визначенням митної вартості товару встановлено, що документи, які були надані до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В графі 15 поданої митної декларації від 24.03.2016 №100250003/2016/133260 країною відправлення зазначено Сінгапур, разом із тим, згідно наданого до митного оформлення транспортного документу CMR від 21.03.2016 б/н, відправлення товару здійснюється з міста Клайпеда (Литва), таким чином, потребувало уточнення маршруту транспортування, оскільки це впливає на величину складових митної вартості оцінюваних товарів. Також, згідно положень розділу 5 дилерського контракту від 01.06.2014 №ІN009, оплата за товар може здійснюватись шляхом часткової або повної передплати, а також не пізніше 180 днів від дати поставки, проте відомості щодо засобів оплати на поставку оцінюваного товару не надано, таким чином, надані декларантом документи не містили всіх відомостей, щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Під час судового розгляду справи, суд,-

В С Т А Н О В И В:

01.06.2014 між ТОВ "ТЛ ГРУП" (дилер, Україна) та Компанією “PT SELEMAT SEMPURNA TBK”, (постачальник, Індонезія) було укладено дилерський контракт № ІN009, згідно якого постачальник зобов'язується продати дилеру для розповсюдження на території України, а дилер зобов'язується прийняти й оплатити товари у відповідності з умовами даного контракту.

Згідно з розділом 3 контракту товар поставляється дилеру партіями на умовах DAP (Incoterms 2010) до складу в Києві, Україна. Відправка товару може здійснюватись продавцем як із його складів, так і його партнерами, дистриб’юторами і постачальниками з їх складів. Доставка товару дилеру може здійснюватися через порт Литви – Клайпеда або інші порти на розгляд постачальника.

В розділі 4 контракту встановлено, що ціна за одиницю товару визначається сторонами на договірній основі в доларах США і фіксується в інвойсі. Ціна включає в себе вартість навантаження, всі транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару покупцю, вартістю упаковки, митних зборів, інших витрат постачальника по митній очистці товару для експорту, якщо такі будуть. Вартість тари, пакування, маркування, робіт, пов'язаних з упаковкою одиниці товару згідно даного контракту включена у вартість за одиницю товару. Загальна сума контракту складає 2 мільйона доларів США.

Умови оплати за дилерським контрактом № ІN009 від 01.06.2014 визначені в розділі 5, яким передбачено, що дилер зобов'язується здійснити оплату кожної партії товару, зазначеної в додатку до даного контракту – інвойсах, банківським переказом не пізніше 180 днів з дати поставки. Платіж може бути виконаний повністю або частково на умовах передоплати. Датою платежу рахується дата валютування, вказана в СВІФТ-підтвердженні.

24.03.2016 позивачем до митного оформлення за митною декларацією № 100250003/2016/133260 заявлений товар: фільтри забору повітря для двигунів внутрішнього згорання, фільтри повітря салону автомобілів, фільтри для фільтрування палива чи мастила у двигунах внутрішнього згорання автомобілів, фільтри гідравлічних систем для автомобілів; торгівельна марка – SAKURA, виробник РТ SELAMAT SEMPURNA TBK (країна виробництва – Республіка Індонезія).

Позивач визначив митну вартість товару із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну (за ціною договору).

В підтвердження митної вартості товару позивач надав митному органу наступні документи:

- міжнародну автомобільну накладну (CMR) № б/н від 21.03.2016;

- некласифікований комерційний документ №IV/SS-T/2016-01/0133 від 27.01 2016;

- прайс від 01.01.2016;

- рахунок-фактуру (інвойс) №IV/SS-T/2016-01/0133 від 27.01 2016;

- пакувальний лист №IV/SS-T/2016-01/0133 від 27.01 2016;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) № ІN009 від 01.06.2014 з доповненнями від 01.06.2014 та від 21.02.2016;

- інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю № 2730 від 21.03.2016;

- декларація про походження товару №IV/SS-T/2016-01/0133 від 27.01.2016;

- копію митної декларації країни відправлення №16LTLUB000EK007FCO від 21.03.2016.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту, шляхом надіслання електронного повідомлення, було запропоновано надати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товарів:

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- для підтвердження витрат - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п. ІІІ Правил, затверджених наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 №599) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларантом було подано лист від 25.03.2016 №19 про надання копії видаткової накладної від 27.01.2016 №240, копію податкової накладної від 27.01.2016 №233 та коносаменту № HDMU JTWB0327134 та про неможливість надання інших документів.

За результатами розгляду поданих документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2016 №100000012/2016/000022/2, яким відмовив позивачу у визнанні митної вартості товарів за першим (основним) методом у зв'язку з неподанням декларантом документів, які підтверджують митну вартість товарів (графа 33 оскаржуваного рішення).

Як зазначено в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів від 25.03.2016 №100000012/2016/000022/2, відповідачем обрано резервний метод визначення митної вартості.

Також, була оформлена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №100250003/2016/00055.

Товар було випущено у вільний обіг на умовах надання гарантій, згідно митної декларації №100250003/2016/133325 від 25.0322016.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЛ ГРУП", не погоджуючись з такою позицією митного орану, звернулося до суду з даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із статтею 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, встановлено статтею 57 Митного кодексу України.

Основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Статтею 54 Митного кодексу України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини п’ятої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною шостою вказаної правової норми орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначено частиною другою статті 53 Митного кодексу України

Відповідно до частин третьої та п'ятої вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) визначені вказаною нормою додаткові документи. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналіз наведених статей свідчить, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому, в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 598 затверджені Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 р. за N 883/21195, якими передбачено, що рішення про коригування митної вартості товарів (далі - Рішення) - закріплення результатів здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів як до, так і після їх випуску відповідно до вимог статей 54 і 55 Митного кодексу України (п. 1.1 розділу І).

Пунктом 2.1 розділу ІІ Правил встановлено порядок заповнення граф рішення, зокрема графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості".

У графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Суд звертає увагу, що в електронному повідомленні про надання позивачем додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією від 24.03.2016 №100250003/2016/133260, відповідачем наведено лише перелік додаткових документів без зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви у митного органу та без зазначення причин неможливості встановлення митної вартості товарів на підставі наданих декларантом документів.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на те, що відомості щодо засобів оплати на поставку оцінюваного товару не надано, таким чином, надані декларантом документи не містили всіх відомостей, щодо ціни яка сплачена або яка підлягає сплаті.

Умовами дилерського контракту № ІN009 від 01.06.2014 в розділі 5 встановлено, що дилер зобов'язується здійснити оплату кожної партії товару, зазначеної в додатку до даного контракту – інвойсах, банківським переказом не пізніше 180 днів з дати поставки. Платіж може бути виконаний повністю або частково на умовах передоплати. Датою платежу рахується дата валютування, вказана в СВІФТ-підтвердженні.

Позивач стверджує, що часткової або повної передоплати товару, придбаного згідно дилерського контракту № ІN009 від 01.06.2014 та інвойсу №IV/SS-T/2016-01/0133 від 27.01 2016, не було, крім того, враховуючи, що умовами договору передбачена відстрочка оплати товару на 180 днів з дати поставки, то на момент митного очищення товару у позивача були відсутні докази оплати такого товару.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару якщо рахунок сплачено.

Тобто, законодавець чітко визначив, що платіжний документ надається лише за умови оплати товару, що свідчить про безпідставність твердження відповідача та неможливість позивача надати: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Крім того, відповідач стверджує, що в графі 15 поданої митної декларації від 24.03.2016 №100250003/2016/133260 країною відправлення зазначено Сінгапур, разом із тим, згідно наданого до митного оформлення транспортного документу CMR від 21.03.2016 б/н, відправлення товару здійснюється з міста Клайпеда (Литва), таким чином, потребувало уточнення маршруту транспортування, оскільки це впливає на величину складових митної вартості оцінюваних товарів.

Умовами дилерського контракту № ІN009 від 01.06.2014 встановлено, що товар поставляється дилеру партіями на умовах DAP (Incoterms 2010) до складу в Києві, Україна. Відправка товару може здійснюватись продавцем як із його складів, так і його партнерами, дистриб’юторами і постачальниками з їх складів. Доставка товару дилеру може здійснюватися через порт Литви – Клайпеда або інші порти на розгляд постачальника.

Отже, згідно умов дилерського контракту № ІN009 від 01.06.2014 вбачається, що відправкою товару займається продавець, який самостійно визначає маршрут відправлення товару до місця призначення, крім того, передбачена можливість відправлення вантажу не лише зі складів правця, але і зі складів партнерів, дистриб’юторів і постачальників продавця.

Таким чином, суд встановив, що відправка товару дистриб'ютором та з порту Литви – Клайпеда передбачена умовами дилерського контракту № ІN009 від 01.06.2014.

Відповідач посилається на те, що комерційний інвойс від 27.01.2016 №IV/SS-T/2016-01/0133 завірений печаткою та підписом, які не можливо ідентифікувати з наданим контрактом, оскільки у контракті не наведено печатки та підпису уповноваженого представника дистриб’ютора, також, печатка та підпис, яка міститься на комерційному інвойсі не підлягає ідентифікації, у зв’язку з чим документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Однак, суд звертає увагу, що відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах ознак підробки, оскільки кримінальна справа з цього приводу не порушувалася (доказів зворотнього суду не надано).

Крім того, в листі Міністерства доходів і зборів України "Щодо судових спорів стосовно визначення (коригування) митної вартості товарів" від 07.05.2015 № 10441/7/99-99-10-03-01-17 зазначено, що “Виготовлення іноземним контрагентом документів, що підтверджують митну вартість товарів, на різних бланках та підписання їх різними особами за відсутності розбіжностей у числових значеннях не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів. Надаючи правову оцінку вказаним розбіжностям, суди вказують, що такі розбіжності не свідчать про невірні числові значення складових митної вартості товарів та можуть бути зумовлені особливостями організації бухгалтерського обліку та розподілу обов'язків між працівниками відповідного підприємства.”.

В розділі 4 контракту встановлено, що ціна за одиницю товару визначається сторонами на договірній основі в доларах США і фіксується в інвойсі. Ціна включає в себе вартість навантаження, всі транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару покупцю, вартістю упаковки, митних зборів, інших витрат постачальника по митній очистці товару для експорту, якщо такі будуть. Вартість тари, пакування, маркування, робіт, пов'язаних з упаковкою одиниці товару згідно даного контракту включена у вартість за одиницю товару. Загальна сума контракту складає 2 мільйона доларів США.

Тобто, в ціну товару вже включено всі транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару покупцю.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до частини першої статті 335 Митного кодексу України, під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості: б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні).

Згідно із статтею 6 Закону України “Про транзит вантажів”, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування. Залежно від обраного виду транспорту такою накладною може бути авіаційна вантажна накладна (Air Waybill), міжнародна автомобільна накладна (CMR), накладна УМВС (СМГС), накладна ЦІМ (СІМ), накладна ЦІМ/УМВС (CIM/SMGS, ЦИМ/СМГС), коносамент (Bill of Lading). Крім цього, транзит вантажів може супроводжуватися (за наявності) рахунком-фактурою (Invoice) або іншим документом, що вказує вартість товару, пакувальним листком (специфікацією), вантажною відомістю (Cargo Manifest), книжкою МДП (Carnet TIR), книжкою АТА (Carnet ATA).

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 №599, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за N 984/21296, в графі 20 для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Відповідно до частини п’ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Тобто, законодавець чітко визначив, що транспортні (перевізні) документи надаються митному органу лише у випадку, коли у вартість товару не були включені витрати на транспортування, в той же час, в даному випадку, як вже було встановлено судом, в ціну товару вже включені всі транспортні витрати.

Таким чином, відповідач не мав законних підстав для витребування у позивача документів для підтвердження витрат - транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п. ІІІ Правил, затверджених наказом Міністерства фінансів України 24.05.2012 №599) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач під час митного оформлення товарів надав відповідачу міжнародну автомобільну накладну (CMR) № б/н від 21.03.2016 та на вимогу митного органу - коносамент № HDMU JTWB0327134.

Відтак, твердження відповідача щодо не підтвердження позивачем митної вартості оцінюваних товарів з підстав не надання транспортних (перевізних) документів спростовуються матеріалами справи.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, позивач надав відповідачу всі необхідні документи, які підтверджують митну вартість товарів та, які передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Крім цього, суд звертає увагу, що такі документи, як: виписка з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини відносяться до додаткових документів, які декларантом надаються митному органу на його письмову вимогу лише за умови, що документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім того, в рішенні Верховного Суду України від 02.06.2015 року №21-498а15 зазначено наступне: Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Митницею не доведено правомірності рішення, прийнятого у зв’язку з невиконанням позивачем безпідставних вимог щодо витребування додаткових документів, оскільки відповідач не надав докази того, що саме додатково витребувані документи є такими, що у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару.

Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

З прийнятого рішення не вбачається наявність потреби витребування у позивача даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товару, наявність виникнення у нього об’єктивних обставин та обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару та/або неправильності обрання позивачем методу визначення та обчислення митної вартості товару.

Крім того, встановлення відповідачем на підставі інформації з в мережі Інтернет, що в Україні імпортовані товари за ідентичними артикули продаються за цінами порядку у 10 та більше разів більше, ніж заявлені рівні митної вартості не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

В частині сьомій статті 54 Митного кодексу України зазначено, що у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 25.03.2016 №100000012/2016/000022/2.

3. Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС (03680, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 8-а, код ЄДРПОУ 39422888) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЛ ГРУП" (03142, м. Київ, просп. Палладіна, 34, код ЄДРПОУ 36756988) понесені судові витрати в розмірі 1378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов