Постанова № 65487806, 17.03.2017, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2017 р. м. Чернівці Справа № 824/971/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дембіцького П.Д.,

суддів: Левицького В.К.

ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання: Антонюк О.В.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідачів: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (позивач) 15.06.2015 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (відповідач - 1), Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України (відповідач - 2) в якому просив визнати протиправними дії відповідача - 1 щодо несвоєчасного поновлення його на роботі та стягнути з Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16.08.2013 року по 25.01.2015 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.07.2015 року адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_2 на роботі, зобовязано стягнути з Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16.08.2013р. по 25.01.2015р. в сумі 20981,50 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна грн. 50 коп.).

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач та відповідач оскаржили його в апеляційному порядку.

08.09.2015 року ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та ОСОБА_2 залишено без задоволення а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.07.2015 року без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням апеляційної інстанції позивач оскаржив його в касаційному порядку.

Ухвалою від 17 листопада 2015 року Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України, Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії.

Не погоджуючись з вказаним рішенням касаційної інстанції позивач оскаржив його до Верховного суду України.

26.10.2016 року постановою Верховного суду України заяву ОСОБА_2 задоволено. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.07.2015 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02.10.2015 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.11.2016 року вказану справу прийнято до свого провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року по справі №2а/2470/372/12 визнано протиправним звільнення ОСОБА_2, скасовано наказ Державної митної служби України №107-к від 25.01.2012 року щодо припинення перебування його на державній службі в митних органах України, поновлено на займаній посаді. Зазначена постанова набрала законної сили 15 серпня 2013 року.

Оскільки, у строк встановлений законом позивача на посаді не поновлено, а тому, з урахуванням вимог статті 236 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) просить стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16.08.2013 року по 25.01.2015 року.

У судовому засіданні, призначеному на 17 березня 2017 року, представник позивача просив стягнути з Чернівецької митниці ДФС України середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16.08.2013 року по 25.01.2015 року в сумі 84735,29 грн., із вирахуванням суми, яку ним отримано по виконавчому листу від 05.11.2015 року в сумі 20981,50 грн., згідно його заяви розрахунку від 08.02.207 року (а.с. 52 т. 5).

Відповідач Чернівецька митниця ДФС не погоджуючись з заявленим позовом, подала письмові заперечення.

Крім того представник відповідачів у судовому засіданні, призначеному на 17.03.207 року, заперечував проти позову, а також зазначив, що позивачем згідно виконавчого листа від 05.11.2015 року отримано кошти в сумі 20981,50 грн. Щодо заявленого розрахунку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16.08.2013 року по 25.01.2015 року в сумі 84735,29 грн., із вирахуванням отриманих коштів у сумі 20981,50 грн., вказана сума до стягнення не підлягає до задоволення, оскільки не підтверджена належними письмовими доказами, а сам розрахунок не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100. (а.с. 53-55, 11-15 т. 5).

З урахуванням зазначених обставин, представник відповідачів просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягав на їх задоволенні, представники відповідачів наполягали на відмові у задоволені позову з мотивів зазначених у запереченні.

Судом встановлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 із 1995 року проходив державну службу в митних органах України, де працював на різних посадах, що підтверджується копією трудової книжки. (а.с.35-36).

Наказом Державної митної служби України № 107-к від 25.01.2012 року По особовому складу Чернівецької обласної митниці за порушення Присяги державного службовця, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України Про державну службу припинено перебування ОСОБА_2 на державній службі в митних органах з 26.01.2012 року. (встановлено постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року).

Вважаючи наказ та мотиви звільнення незаконними, позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 червня 2013 року: визнано протиправним звільнення ОСОБА_2 та скасовано наказ Державної митної служби України №107-к від 25.01.2012 року в частині припинення перебування його на державній службі в митних органах України; поновлено ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Вадул-Сірет" Чернівецької обласної митниці з 26.01.2012 року; стягнуто з Чернівецької обласної митниці на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.01.2012 р. за виключенням заробітної плати за 1 місяць.

У частині позовних вимог про поновлення на державній службі в митних органах України на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста "Вадул-Сірет" Чернівецької обласної митниці ОСОБА_2 постанова суду підлягала до негайного виконання. (а.с.13-19).

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 року №2а/2470/372/12 постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної митної служби, правонаступником якої є Міністерство доходів і зборів України, Чернівецької обласної митниці про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі, - змінено. Абзац 4 резолютивної частини постанови викладено в наступній редакції: "Стягнути з Чернівецької обласної митниці на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.01.2012 року по 15.08.2013 року в розмірі 67534,72 грн.". (а.с.9-12).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.06.2014 року рішення Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.08.2013 року, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року залишено без змін. (а.с.99-103).

На підставі заяви ОСОБА_2 від 21.11.2013 року йому здійснено виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 27.01.2012 року по 15.08.2013 року в розмірі 67534,72 грн., з вирахуванням сум допомоги по безробіттю отриманої у Новоселицькому центрі зайнятості та обов'язкових податків (даний факт сторонами не заперечувався).

З матеріалів справи видно, що 08.07.2014 року ОСОБА_2 видано виконавчий лист №2а/2470/372/12 про примусове виконання пунктів 2, 3 та 5 постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.10.2014 року про заміну сторони виконавчого провадження замінено боржника у виконавчому провадженні ВП №44418719, а саме замінено Державну митну службу України на Державну фіскальну службу України.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року №2а/2470/372/12 змінено спосіб і порядок виконання постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.06.2013 року, а саме постановлено: поновити ОСОБА_2 на посаду, яка відповідає кваліфікаційним вимогам посади старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Вадул-Сірет" Чернівецької митниці Міндоходів або на рівнозначну посаду з 26.01.2012 року.

Відповідно до наказу ДФС України від 17.01.2015 року №134-о Про виконання рішення суду скасовано наказ ДМС України від 24.01.2012 року №107-к По особовому складу Чернівецької обласної митниці. (а.с.50).

Надалі, ОСОБА_2 оголошено наказ Державної фіскальної служби України від 17.01.2015 року №134-0. По особовому складу митних органів щодо скасування наказу Державної митної служби України від 25.01.2012 року №107-к По особовому складу Чернівецької обласної митниці в частині припинення 26.01.2012 року перебування на державній службі в митних органах. Також, наказано вважати ОСОБА_2 таким, що приступив до виконання обов'язків інспектора митного поста Чернівецької митниці ДФС з 26.01.2015 року з посадовим окладом згідно штатного розпису митниці. (а.с.6).

Отже, суд приходить до висновку про те, що у відповідача був обовязок щодо негайного виконання рішення суду від 21 червня 2013 року в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста "Вадул-Сірет" Чернівецької обласної митниці.

Водночас, з матеріалів справи видно, що позивача було поновлено на роботі лише наказом від 17 січня 2015 року №134-о, а до роботи він приступив 26 січня 2015 року згідно наказу від 26 січня 2015 року №38-о.

У зв'язку із поновленням ОСОБА_2 26.01.2015 року на посаді старшого інспектора митного поста Вадул-Сірет Чернівецької митниці Міндоходів, кадровою службою були внесені відповідні записи у його трудову книжку ЛТ-І №1769960.

На звернення від 09.02.2015 року щодо виплати середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду з 16.08.2013 року по 26.01.2015 року, ОСОБА_2 отримав відповідь від 14.02.2015 року №1369/24-70-10-12/01-С-4, якою йому повідомлено, що проведення виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 16.08.2013 року по 25.01.2015 року відповідно до положень статті 236 КЗпП України можливе лише за ухвалою органу, який розглядав трудовий спір, вказану відмову оскаржив до суду. (а.с.8 т. 4).

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.07.2015 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо несвоєчасного поновлення ОСОБА_2 на роботі та вирішено стягнути з Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16.08.2013 року по 25.01.2015 року в сумі 20981,50 грн. (двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят одна грн.50 коп.).(а.с.118 т.4).

08.09.2015 року ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги Державної фіскальної служби України та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.07.2015 року без змін.

Ухвалою від 17 листопада 2015 року Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою Державної фіскальної служби України, Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 8 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної фіскальної служби України, Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії.

26.10.2016 року постановою Верховного суду України заяву ОСОБА_2 задоволено. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 21.07.2015 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.09.2015 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 02.10.2015 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду скасовано, справу у цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. (277-280 т. 4).

До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення закону та робить висновки по суті спору.

Відповідно до частини пятої статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обовязковості судових рішень закріплений і в статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якої постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до положень частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з частиною п'ятою статті 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За змістом статті 236 КЗпП України в разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до частини другої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Частиною 1 статті 27 Закону України Про оплату праці визначено, що порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 визначено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Із змісту постанови Верховного суду України від 26 жовтня 2016 року у даній справі видно, що середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

З урахуванням цих норм, зокрема абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Враховуючи те, що звільнення ОСОБА_2 відбулося 25 січня 2012 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за листопад, грудень 2011 року.

Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 Порядку).

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку передбачені види виплат, які підлягають урахуванню і які не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу.

На виконання вимог Верховного суду України, а також ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду щодо надання письмових доказів, Чернівецька митниці ДФС надала довідку-розрахунок від 09.02.2017 року № 1151/24-70-05-16/01 середньої заробітної плати ОСОБА_2, яка обчислюється з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи до звільнення, а саме за листопад - грудень 2011 року з урахуванням виплати премії. Середньомісячна заробітна плата становить 4015,44 грн. Середньоденна заробітна плата становить 182,52 грн. (т.5 а.с.54).

Як встановлено судом, кількість робочих днів за час затримки виконання рішення суду за період із 16.08.2013 року по 25.01.2015 року становить 365 робочих дні, в т.ч: серпень 2013 року 10 днів, вересень 2013 року 21 день, жовтень 2013 року - 23 дні, листопад 2013 року - 21 день, грудень 2013 року-22 дні, 2014 рік-251 день, січень 2015 року-17 днів.

З урахуванням середньоденної заробітної плати, а також кількості робочих днів за час затримки виконання рішення суду, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі ОСОБА_2 за період з 16.08.2013 року по 25.01.2015 року становить 66619,80 грн. (365 х 182,52 грн.).

Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 32 постанови від 06.11.1992 р. № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів вбачається, що при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), яку працівник мав в цей час.

У ході судового розгляду встановлено, а також не заперечувалось сторонами, що позивачем згідно виконавчого листа № 24/1306/15-а від 05 листопада 2016 року отримано кошти в сумі 20981,50 грн.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Чернівецької митниці ДФС України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16.08.2013 року по 25.01.2015 року в сумі 45638,30 грн. з урахуванням отримання коштів у сумі 20981,50 грн. по вищевказаному виконавчому листі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з Чернівецької митниці ДФС України середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16.08.2013 року по 25.01.2015 року в сумі 84735,29 грн., із вирахуванням отриманих коштів у сумі 20981,50 грн., в цій частині суд не бере до уваги, оскільки розрахунок не узгоджується з рішенням Верховного суду України від 26 жовтня 2016 року по справі, не відповідає встановленому порядку, письмовим доказам.

Згідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно із пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Між тим, і частина 1 статті 71 КАС України також покладає обов'язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, не встановивши в судовому засіданні факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відтак, адміністративний позов ОСОБА_2 щодо стягнення з Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16.08.2013 року по 25.01.2015 року, є таким, що підлягає до часткового задоволення.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідач, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. У звязку з відсутністю таких витрат суд не вирішує питання про судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 16.08.2013 року по 25.01.2015 року в сумі 45638,30 грн. (сорок пять тисяч шістсот тридцять вісім грн. 30 коп.)

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

У відповідності до ст.ст. 185-186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, проголошення вступної та резолютивної частини рішення, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дні отримання копії постанови.

Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмовити у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий П.Д. Дембіцький

Судді В.К. Левицький

ОСОБА_1

Постанову в повному обсязі складено 22 березня 2017 р.