Постанова № 65487584, 22.03.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

22 березня 2017 р. Справа № 820/723/17

Харківський окружний адміністративний суд у колегіальному складі:

головуючого судді - Полях Н.А.,

суддів - Мар`єнко Л.М., Мельникова Р.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Міністерство Оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню ВП №52818048, яка полягає у не вчинені дії передбачених ч. 2 ст. 75 Законом України "Про виконавче провадження" після спливу 10 робочих днів (до 22.12.2016р. включно) наданих державним виконавцем боржнику для виконання рішення суду;

- зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії у виконавчому провадженні №52818048 передбачені ч. 2 ст. 75 Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в порушення ч.2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» не було вчинено відповідних дій щодо виконання рішення суду.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлявся відповідно до норм процесуального законодавства. Через канцелярію суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлявся відповідно до норм процесуального законодавства. Через канцелярію суду надав письмові заперечення проти позову та копії матеріалів виконавчого провадження. Також заяву про розгляд справи за відсутності його представника в порядку письмового провадження.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлявся відповідно до норм процесуального законодавства. Через канцелярію суду надав письмові заперечення проти позову, де зазначив, що проти задоволення позову заперечує в повному обсязі, та просить суд відмовити у його задоволенні, з підстав викладених у них. Також надав заяву в якій просив розглядати справу за відсутності представника третьої особи, в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи доказів, які повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними документами.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності зазначає наступне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 року по справі №820/2703/16 за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити певні дії адміністративний позов задоволено частково.

Визнано відмову Міністерства оборони України протиправною в призначені та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Постанови КМУ №975 від 25.12.2013 р. "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги..." та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014р.

Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про виплату та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1, передбачену ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги..." у розмірі 150 - кратного прожиткового мінімуму, на день встановлення інвалідності, а саме: 195150,00 грн.

Визнано дії Харківського обласного військового комісаріату протиправними, які полягають в надсиланні документів ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України всупереч вимогам ч.1 ст. 60 Конституції України.

Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги...".

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 року по справі №820/2703/16 апеляційну скаргу Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України задоволено частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2016р. по справі № 820/2703/16 скасовано в частині задоволення позову ОСОБА_1 про зобов'язання Міністерство оборони України прийняти рішення про виплату та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1, передбачену Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою Кабінету ОСОБА_2 України № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги ..." у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму на день встановлення інвалідності, а саме: 195150,00 грн. та прийнято в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1 у вказаній частині задовольнити частково. Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.07.2016 року залишено без змін.

Так, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2016 року №52818048 на підставі виконавчого листа №820/2703/16 від 25.08.2016 року виданого 22.09.2016 року Харківським окружним адміністративним судом, зі строком предявлення до 26.08.2017 року.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 07.11.2016 року, визначено, що боржнику - Міністерству оборони України необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. При невиконанні рішення суду у вказаний строк без поважних причин на боржника буде накладено штраф в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Проте боржником - Міністерством оборони України, у визначений постановою про відкриття виконавчого провадження строк, рішення суду виконано не було.

На виконання приписів ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження», головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 08.12.2016 року винесено постанову про накладення штрафу на боржника - Міністерства оборони України в розмірі 5100 грн. Зобовязано Міністерство оборони України виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Попереджено боржника про відповідальність, передбачено статтею 75 ЗУ «Про виконавче провадження», (а невиконання без поважних причин рішення суду та статтею 382 Кримінального кодексу України за умисне невиконання рішення суду.

Проте, судом з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що у встановлений державним виконавцем строк боржником Міністерством оборони України рішення суду не виконано. Також рішення суду не виконано і на час звернення до суду позивача із даним адміністративним позовом.

По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження» відповідальність за невиконання рішення, що зобовязує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі

У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобовязує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, судом встановлено до державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, вчинено дії передбачені ч.1 ст.75 ЗУ «Про виконавче провадження», проте дії передбачені ч.2 ст.75 вказаного Закону, а саме у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення відповідачем проігноровані.

Тобто звернення з боку відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до Органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення за ст. 382 КК України боржником не було.

Отже твердження позивача є такими, що відповідають дійсності, доказів протилежного до суду не надано.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з приписами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків.

Під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пункт 1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 6 березня 2008 року № 2).

Стосовно позовної вимоги щодо зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вчинити дії у виконавчому провадженні №52818048 передбачені ч. 2 ст. 75 Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рекомендацій Комітету ОСОБА_2 Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_2 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Таким чином, повноваження відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо зобов'язання вчинити дії у виконавчому провадженні №52818048 передбачені ч. 2 ст. 75 Законом України "Про виконавче провадження", є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій. Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Проте, відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України (в редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" №192-VIII від 12.02.2015 року) висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом відновлення порушеного права позивача, а також із метою усунення порушень, допущених відповідачем у спірних правовідносинах, є зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вирішити питання щодо звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та на підставі ст.11 КАС України виходить за межі позовних вимог шляхом зобов'язання відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вирішити питання щодо звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, а також визнання протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню ВП №52818048, яка полягає у не вчинені дії передбачених ч. 2 ст. 75 Законом України "Про виконавче провадження" після спливу 10 робочих днів (до 22.12.2016 року включно) наданих державним виконавцем боржнику для виконання рішення суду.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов - ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Міністерство Оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по виконавчому провадженню ВП №52818048, яка полягає у не вчинені дії передбачених ч. 2 ст. 75 Законом України "Про виконавче провадження" після спливу 10 робочих днів (до 22.12.2016р. включно) наданих державним виконавцем боржнику для виконання рішення суду.

Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вирішити питання щодо звернення до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий Суддя Полях Н.А.

Судді Мар`єнко Л.М.Мельников Р.В.