Постанова № 65487570, 21.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5632/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

за участі:

секретаря судового засідання Белінського Г.В.,

представника позивача ОСОБА_1, за довіреністю,

представника відповідача ОСОБА_2, за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

СУТЬ СПОРУ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла справа за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Київському районі Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач просив:

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.05.2016 року №0007081301, від 24.05.2016 року №0007091301, від 24.05.2016 року №0007071301, від 24.05.2016 року №0007101301, від 24.05.2016 року №0007061301 та вимогу від 22.04.2016 року №Ф-0005841301;

-визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 09.09.2016 року №0019041700 та №0019091301.

В обґрунтуванняпозовних вимог позивач зазначила, що фахівцями ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3

За результатами перевірки складений акт від 22.04.2016 року № 1332/1301-2327001703.

На підставі акту перевірки винесені податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1, №0007091301, №0007071301, № НОМЕР_2, №0007061301 від 24.05.2016 року та вимога від 22.04.2016 року № Ф-0005841301 та податкові повідомлення - рішення від 09.09.2016 року №0019041700, №0019091301.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем податковими рішеннями позивач подала скаргу до ГУ ДФС в Одеській області №1 від 14.06.2016 року.

В рішенні ГУ ДФС в Одеській області про результати розгляду первинної скарги , яким надавалась відповідь на скаргу не було зазначено жодного речення щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень рішень від 24.05.2016 року, які просила скасувати позивач, окрім податкового повідомлення рішення від 24.05.2016 року № НОМЕР_3.

Рішенням ГУ ДФС в Одеській області від 04.07.2016 року продовжено розгляд первинної скарги.

26.07.2016 року позивач отримала рішення ГУ ДФС в Одеській області від 15.07.2016 року про результати розгляду первинної скарги, яким скаргу задоволено частково а саме скасовано рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.05.2016 року №000711101 про застосування штрафних санкцій у розмірі 2167,02 грн. За донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Зобовязано начальника ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області прийняти рішення про застосування штрафних санкцій у розмірі 2167,02 грн. За донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску у відповідності до вимог Інструкції №449.

Зміст рішення не дозволяє дійти висновків щодо мотивів часткової відмови в задоволенні скарги від 14.06.2016 року №1, тобто законодавчих підстав для відхилення податковим органом обґрунтувань платника щодо протиправності прийнятого податкового повідомлення рішення від 24.05.2016 року №0007051301 (в подальшому було відкликано а замість нього були прийняті податкові повідомлення рішення від 09.09.2016 року № НОМЕР_4 та №0019091301).

Надалі позивач подав скаргу до ДФС України. Рішенням ДФС України про результати повторної скарги від 05.10.2016 року скаргу залишено без задоволення.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні у задоволенні позову просив відмовити з підстав викладених у запереченні на позов (а.с.89-94).

В обґрунтування письмових заперечень представник відповідача зазначив, що за період з 19.08.2014 року по 31.12.2015 рік позивач здійснювала господарську діяльність на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено ст. 177 Кодексу.

За результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3 при веденні Книги обліку доходів і витрат відображала суму отриманого доходу в цілому за місяць (по звітам РРО), без здійснення записів про отримані доходи за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід та суму обсягів виконаних робіт (послуг) по факту їх надання, а не по факту їх оплати. Графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення господарської або незалежної професійної діяльності (графа 2) та сумою повернутих само зайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3.).ФОП ОСОБА_3Є у графі 4 «загальна сума отриманого доходу, яка належить до декларування» безпідставно зменшувала суму отриманого доходу на суму нарахованого акцизного збору.

Перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в декларації про доход, з даними про суми валового доходу, встановленими в ході перевірки встановлено, що позивач занизила суму одержаного оподаткування за 2014р. та 2015 р.

При перевірці книг обліку розрахункових операцій та фіскальних звітних чеків встановлено, що ФОП ОСОБА_3 роздруковувала фіскальні звітні чеки за день не у кінці робочого дня, а до початку наступного робочого дні (в ранці). Також позивач невірно визначила загальний оподаткований дохід для фізичної особи підприємця.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_3 уклала договір постачання №2446 від 03.11.2015 року з ТОВ «Вік Хітлайн» на постачання обладнання, а саме вітрина холодильника вартістю 111630,00 грн. На виконання умов договору ФОП ОСОБА_3 сплатила постачальнику передплату у розмірі 56630,00 грн. Станом на 01.01.2016 року обладнання не виготовлено та не поставлене підприємцю. ФОП ОСОБА_3 завищила вартість документально підтверджених витрат, повязаних з господарською діяльністю.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення частково. Свій висновок вмотивовує наступним чином. Так, суд,

ВСТАНОВИВ:

По-перше, щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2016р. №0007081301, форми «Р» суд зазначає наступне.

Відповідно до вказаного рішення відповідач збільшив суму грошового зобовязання за платежем податок на доходи фізичних осіб від підприємницької діяльності та застосував штрафні санкції на загальну суму 11 334, 41 грн.

За результатами перевірки відповідач встановив, що відповідач занизила суму одержаного податкового доходу у розмірі 99 700,52 грн., у т.ч. за 2014 рік на - суму 2000, 00 грн. та за 2015р.- на суму 97700,52 грн. Суд погоджується з висновками податкового органу частково.

Зокрема, щодо заниження оподатковуваного доходу у 2014 році відповідач вказує, що відповідно до банківських виписок з розрахункового рахунку позивача надходили кошти від ФОП ОСОБА_4 сплата за суборенду згідно з договором №1/10 від 10.10.2014р. Однак, позивач до складу валового доходу вносила дані не по фактично отриманому доходу, а по актах виконаних робіт. В результаті, за підрахунками відповідача вона не включила до сум валового доходу суму у розмірі 2000, 00 грн. В судовому засіданні позивач визнав факт вчинення даного порушення, а тому суд вважає таке порушення встановленою обставиною.

Щодо заниження оподатковуваного доходу у 2015 році, в акті перевірки ревізори-інспектори податкового органу зазначили, що позивач зменшувала загальну суму отримуваного доходу у гр.4 « Загальна сума отриманого доходу», яка підлягає декларуванню» Книги обліку доходів та витрат на суму нарахованого акцизного збору на загальну суму 101 942 грн.(січень-грудень 2015р.).

Відповідно до п.п.14.1.4 п.14.1 ст. 14 ПК України акцизний податок - непрямий податок на споживання окремих видів товарів (продукції), визначених цим Кодексом як підакцизні, що включається до ціни таких товарів (продукції).

З огляду на вказану норму закону, суд робить висновок, що акцизний податок не відноситься ні до доходів, ні до витрат, а тому вважає висновок податкового органу про заниження оподатковуваного доходу у сумі 101 942,00 грн. невірним.

Далі, відповідач на сторінці 14 акту (розділ 2) заначив, що позивач роздрукувала фіскальні звітні чеки за день не у кінці робочого дня, а до початку наступного робочого дня (вранці), у звязку із чим відбулось заниження сум доходу на 7091,84 грн.

Суд не погоджується з позицією представника позивача про правомірність роздрукування позивачем 01.01.2016р. Z звітів, за наслідками проведення касових операцій 31.12.2015р. та його посилання на те, що 24 часовий проміжок між Z звітами повинен був сплинути об 11:00 год. 01.01.2016р.

Так, відповідно до пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо)

при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобовязані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій.

Крім того, у своїй постанові від 14.06.2016р у справі 21-3262а15 Верховний суд України зробив наступний висновок: «субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, мають своєчасно та в повній мірі оприбутковувати всю готівку, що надходить до кас, та щоденно, тобто кожного робочого дня по закінченні зміни, але не пізніше 24 години цього ж дня, друкувати на РРО фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в КОРО. У разі недотримання субєктом господарювання при здійсненні діяльності пункту 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР та підпункту 2.6 глави 2 Положення до нього за рішенням відповідних органів застосовуються штрафні (фінансові) санкції згідно з вимогами пункту 4 статті 17 Закону № 265/95-ВР та абзацу третього частини першої статті 1 Указу № 436/95».

Таким чином, відповідач зробив правильний висновок про заниження оподатковуваного доходу в сумі 7091,84 грн.

Також суд погоджується з позицією відповідача щодо завищення позивачем оподатковуваного доходу на суму 11333,2 грн., оскільки дохід від надання послуг суборенди та маркетингових послуг вона вносила не по факту його отримання, а за актами виконаних робіт. Так, відповідно до банківських виписок протягом 2015 року надійшли кошти у розмірі 75986,68 грн за надані послуги від контрагентів ОСОБА_4 (суборенда) ; ТОВ «Парадігм група» (маркетингові послуги). При порівнянні даних у банківських виписках та в книзі обліку доходів та витрат відповідач встановив розбіжність у сумі 11333,32. Даний факт позивач жодним чином не заперечував.

Однак щодо заниження суми вартості документально підтверджених витрат у 2015 році на суму 17 500, суд вважає, що податковий орган протиправно не включив до суми витрат витрати понесені позивачем на придбання ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними і тютюновими виробами.

Відповідно до п.п.174.4.4 п. 174.4 ст. 177 ПК України оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування 177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що повязані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги звязку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, повязані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо повязаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, обєктом оподаткування є чистий оподаткований дохід, тобто різниця між загальним оподаткованим доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, повязаними з господарською діяльністю такої фізичної особи- підприємця.

Оскільки виручкою фізичної особи підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та не грошовій формі, то датою при формуванні загального оподаткованого доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсації вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.

Тобто до складу витрат включаються тільки витрати, які повязані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату.

Отже понесені позивачем витрати на придбання ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами, враховуються у склад витрат, оскільки по-перше це є послугою, яка надається уповноваженим органом та за яку справляється плата, по друге необхідність їх отримання повязано з можливістю здійснити господарську діяльність.

Суд встановив, що позивач уклав договір постачання № 2446 від 03.11.2015 року з ТОВ «Хітлайн» на постачання обладнання а саме вітрина холодильника ВХС Луїзіана 950 вартістю 111630,00 грн.(а.с.33-34). На виконання умов договору ФОП ОСОБА_3 сплачено постачальнику передплату у розмірі 56630 грн. Станом на 01.01.2016 року обладнання не виготовлено. 21.12.2015 року між постачальником та покупцем укладено додаткову угоду до договору постачання від 03.11.2015 року № 2446 за №1, якою продовжено строк виконання зобовязань сторін до 01.02.2016 року (а.с.35).

Відповідач не заперечує факт сплати (передоплати) за придбаний товар та належне відображення даної операції в книзі обліку доходів та витрат.

Суд вважає, що операція з придбання вітрини холодильної, безпосередньо повязана з здійсненням господарської діяльності позивача, а тому в нього було право відобразити її придбання у складі витрат.

По-друге, щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 24.05.2016р. №0007091301, форми «Р».

В зазначеному податковому повідомленні-рішенні відповідач застосував штрафні фінансові санкції за податковим зобовязанням податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами у сумі 510, 00 грн.

Суд вважає дане рішення законним та нарахування суми штрафних санкцій обґрунтованим з наступних підстав.

Впродовж проведення перевірки контролюючий орган встановив , що позивач протягом ІІІ та IVкварталів 2014 року мала взаємовідносини із ФОП ОСОБА_5 (і.н.2949416254) відповідно до договору оренди від 26.08.2014р. У ІІІ кварталі позивач, як орендодавець, сплатила ОСОБА_5 (орендарю) грошові кошти у розмірі 16696,83 грн. та протягом IV кварталу 2014 року 27544,38 грн. Однак, будучи податковим агентом відповідно до укладеного договору оренди, позивач не подала до податкової інспекції розрахунок сум доходу сплаченого на користь орендаря за формою 1ДФ за ІІІ та IVквартали 2014 року (а.с.22). Адже відповідно до п.51.1 статті 51 ПК; України : «Платники податків, в тому числі податкові агенти, зобовязані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків».

На підставі викладених обставин, суд робить висновок, що зазначене податкове повідомлення- рішення не належить до скасування та відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.

По-третє, щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення податкового повідомлення від 24.05.2016р. №0007071301, форми «Р» суд вважає, що вона належить до задоволення з таких мотивів.

Згідно з даним податковими повідомленням рішенням податковий орган збільшив позивачу суму грошового зобовязання за платежем : податок на додану вартість в сумі 106 765,0 грн. та за штрафними санкціями в сумі 26 691,25 грн.

В акті перевірки від 22.04.2016р. відповідач зазначає, що згідно з наданими до перевірки документами (звітам про використання РРО, книг обліку розрахункових операцій , розрахункового рахунку) у фізичної особи підприємця ОСОБА_3 за період з 19.08.2014р. по 30.06.2015 рік обсяг виручки від продажу товару склав 1 062 733,28 грн. Тобто загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів послуг протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує 1000 000, 00 грн. ( без урахування податку на додану вартість).

Таким чином, як стверджує відповідач, позивач повинна була надати не пізніше 10 липня 2015 року заяву про реєстрацію платником податку на додану вартість та надати податкову декларацію за базовий податковий період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним в день звітного (податкового) місяця. Оскільки позивач такі декларації не подавала, відповідач встановив порушення, яке призвело до заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 106 094, 00 грн.

З огляду на зміст акту перевірки та надані відповідачем в матеріали справи документи, суд робить висновок, що факт здійснення позивачем операцій з постачання товарів (послуг) понад 1000 000 грн. за період з 19.08.2014р. по 30.06.2015 рік є недоведеним. Зокрема, в акті перевірки відсутні найменування товарів, робіт/послуг, продаж, яких проводився через реєстратор розрахункових операцій

По-четверте, щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2016р.№ НОМЕР_2 форми «Р» суд вважає, що вона не належить до задоволення.

Так, у зазначеному податковому повідомленні-рішенні податковий орган збільшив суму грошового зобовязання за платежем: акцизний податок на загальну суму 501,81 грн.

При проведенні перевірки обліку розрахункових операцій та фіскальних звітних чеків (z-звітів) податковий орган встановив, що позивач роздруковувала фіскальні звітні чеки за робочий день до початку наступного робочого дня. Зокрема, фіскальний звітний чек за 31.12.2015р. був надрукований 01.01.2016р. у 10:05 год., фіскальний чек №0468 від 01.01.2016р. на загальну суму 8430, 0 грн., у т.ч. акцизний податок 401, 45 грн. Таким чином, загальна сума у розмірі 8430,0 грн. вписана 01.01.2016р. Даний факт не заперечує і сам позивач.

Отже, оскільки грошові кошти, які фактично отримані 31 грудня 2015 року, не були включені до сум доходу отриманого від підприємницької діяльності за 2015 рік, суд погоджується з позицією відповідача про заниження суму акцизного податку за грудень 2015 рік у розмірі 401,45 грн.

Відповідно до п.216.9 ст.216 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобовязань щодо реалізації субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів є дата здійснення розрахункової операції відповідно до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування, послуг».

Пункт 223.2 статті 223 Податкового кодексу України визначає, що субєкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів, подає щомісяця не пізніше 20 чисел наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 Кодексу.

Згідно з п.п.215.3.10 п.251.3 ст.213 Податкового кодексу для підакцизних товарів, реалізованих відповідно до п.п.213.1.9 п.213.1 ст.213 ставка податку встановлюється за рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках від вартості у розмірі 5 відсотків.

При цьому суд не бере до уваги позицію позивача щодо норм тривалості зміни РРО, протягом якої повинен бути надрукований Z-звіт, зокрема, той факт, що, на думку позивача, 24 годинний проміжок між Z-звітами спливав об 11 год.01.01.2016р., з мотивів, які вже були судом зазначені вище по тексту даного рішення.

По-пяте, щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.05.2016 року №0007061301, форми «Р», яким податковий орган збільшив позивачу суму грошового зобовязання за платежем військовий збір на загальну суму 1 133, 44 грн. суд вважає, що вона належить до задоволення.

Так, відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками військового збору є в т.ч. фізичні особи-резиденти, які отримують доход як із джерела його походження в Україні, так і іноземний дохід.

Обєктом оподаткування військовим збором є дохід визначений статтею 163 Податкового кодексу України, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування; іноземні доходи доходи отримані із джерел поза межами України.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 Податкового кодексу України обєктом оподаткування фізичної особи підприємця є чистий оподатковуваний дохід тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, повязаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця.

Оскільки суд з підстав, викладених вище, в не погоджується з правильністю визначення податковим органом суми загального доходу та суми витрат за період, що перевірявся, які визначають суму річного чистого оподатковуваного доходу і який є підставою визначення розміру військового збору , суд робить висновок про неправильність вирахування відповідачем суми військового збору.

Так само, у звязку з встановленням судом неправильного визначення відповідачем заниження оподатковуваного доходу , суд робить висновок про неправильний розрахунок заниження сум єдиного внеску. А відтак - вимога від 22 .04.2016 р. №ф-0005841301 належить до скасування.

Разом з тим, суд вважає, що позовна вимога про скасування податкових повідомлень рішень від 09.09.2016 р. №0019041700 та № НОМЕР_5 не належить до задоволення з наступних підстав.

Зазначені рішення відповідач виніс на підставі встановлення в акті перевірки №1332/1301/НОМЕР_6 від 22.04.2016р. порушення п.2.6 статті 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті і в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637 (надалі Положення).

Так, відповідно до п.2.6 статті 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно ( у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Порядок ведення книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, що провадять незалежну професійну діяльність затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 19.09.2013р. №481 (надалі Наказ).

Згідно з п.5 Наказу, записи у книзі обліку доходів і витрат виконуються за підсумком робочого дня.

Впродовж проведення перевірки відповідач встановив, що ФОП ОСОБА_3 у графі «сума доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності» відображала суми доходу: звіти РРО за місяць, суми обсягів виконаних робіт (послуг) по факту їх надання. Даний висновок відповідач зробив на підставі дослідження книги обліку доходів та витрат, книги РРО (том 2 а.с.236).

При цьому суд не бере до уваги твердження позивача, що постачання товару відбувалось виключно у відповідні останні дні місяців (31.10.2014р, 31.11.2014.,31.12.2014р., 31.01.2015р., 28.02.2015р., 31.03.2015р., 30.04.2015р., 31.05.2015р., 30.06.2015р.; 31.07.2015р., 31.08.2015р.,30.09.2015р., 31.10.2015р., 30.11.2015р., 31.12.2015р.) на підставі наступних обставин.

На вимогу суду надати в судове засідання для огляду книги ОРО та розрахункові книжки для підтвердження факту постачання товару у виключно останні дні місяців, представник позивача їх суду не надав. При цьому посилався на втрату цих документів внаслідок підтоплення в середині січня 2017р. приміщень, в яких зберігалася вся первинна документація. Однак жодного доказу щодо даної обставини суду також не надав. Представник позивача повідомив, що у відновленні відповідної документації у позивачки не було необхідності, оскільки вона вирішила припинити свою господарську діяльність.

В даному випадку суд звертає увагу на те, що податкові повідомленні-рішення за фактом проведення перевірки з 28.03.2016р. по 15.04.2016р. (з правомірністю винесення яких не погоджується позивач), були прийняті податковим органом у травні та вересні 2016р., . Позовну заяву про оскарження цих рішень позивач надала до суду у жовтні 2016р.

З огляду на ці обставини, суд вважає, що посилання позивача на відсутність в неї необхідності відновлювати первинну документацію, яка, на думку суду, є одним із основних доказів у цій справі, судовий розгляд якої на час такого твердження ще тривав, свідчить про недотримання позивачем свого процесуального обовязку щодо доказування обставин, викладених в її позові. Адже відповідно до ч.1 статті 71 КАСУ: «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу».

Водночас відповідач надав до суду копію опису документів наданих до перевірки та на підставі яких він зробив свої висновки (том 2, а.с 236). Серед зазначених документів були надані до перевірки в т.ч книги РРО, книга обліку доходів та витрат, на підставі яких , відповідач встановив , що готівка в касі позивача була оприбуткована несвоєчасно. На думку суду, для встановлення даного факту дослідження вказаних книг було достатнім.

Також суд вважає неправильним посилання позивача на п.116.2 статті 166 податкового кодексу України, відповідно до якого контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної санкції, передбаченої цим Кодексом. При цьому представник позивача посилається на те, що до позивачки вже були застосовані під час проведення фактичної перевірки штрафні санкції (податкове повідомлення-рішення від 27.10.2015р. №0002202203) за той же період, з тих самих підстав .

Відповідно до акту фактичної перевірки від 05.10.2015р., податковий орган встановив несвоєчасне оприбуткування готівки позивачем в період 17.07.2015р, 21.07.2015р., 28.07.2015р., 03.08.2015р, .06.082015р., 11.08.2015р., 16.08.2015р, 18.09.2015р.( том 1, а.с.167). Проте відповідно до акту перевірки від 22.04.2016р. подібні порушення були встановлені і за інші періоди (том 1 а.с.29).

Щодо посилань представника позивача про те, що про прийняте ГУ ДФС в Одеській області рішення від 04.07.2016 року № 704/щ/15-32-10-01-08 про продовження строку розгляду первинної скарги, позивач дізнався одночасно з отриманням рішення ГУ ДФС в Одеській області про результати розгляду первинної скарги від 15.07.2016 року № 766/щ/15-32-10-01-08, 26.07.2016 року не відповідає дійсності. Даний факт спростовується наступними доказами.

Відповідно до відмітки податкового орану на скарзі позивача від 14.06.2016р. відповідач отримав дану скаргу 15.06.2016р. (том 1 а.с.57). 20-ти денний термін розгляду скарги спливав 06.07.2016р.. З огляду на копію рішення про продовження строку розгляду первинної скарги , відповідач прийняв його вчасно - 04.07.2016р., у 20-денний термін з моменту отримання скарги.

Крім того, в матеріалах справи міститься повідомлення про поштове відправлення, відповідно до якого поштове відділення відправило рішення на адресу позивача з пошти 08.07.2016р. (том 1 а.с.225), а позивач його отримала 12.06.2016р, а не 26.07.2016р., як про це стверджує його представник. Достовірно встановити факт, чи було дане рішення податковим органом вчасно надано поштовому відділенню, чи днем або двома днями пізніше, з огляду на докази, які надали сторони в матеріали справи, встановити неможливо через незаповнення поштарем у повідомленні відповідної графи. Однак з урахуванням того, що податковий орган вчасно виніс рішення про продовження строку розгляду первинної скарги та вчасно з урахуванням вимог абз.1 п.56.9 податкового кодексу України виніс рішення про результати розгляду скарги та вчасно направив дане рішення позивачу (12.08.2016р. (том 1 а.с.223)) суд робить висновок про те, що всі ці обставини не можуть свідчити про мовчазну згоду відповідача щодо повного задоволення скарги на його користь.

Відповідно до пункту 56.9 статті 69 податкового кодексу України "Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2016 року №0007081301, № НОМЕР_7, № НОМЕР_8 податкової вимоги від 22.04.2016 року № Ф НОМЕР_9, а тому адміністративний позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_3Є належить задовольнити частково.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області від 24.05.2016 року №0007081301, від 24.05.2016 року №0007071301, від 24.05.2016 року №0007061301 та вимогу від 22.04.2016 року №Ф-0005841301;

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через адміністративний суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст постанови складений 21 березня 2017 року.

Суддя О.Я. Бойко