Постанова № 65487059, 10.03.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2017 року № 810/4292/16

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авангард" до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду в порядку оскарження прийнятих ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області рішень від 30.06.2016 р. №№0021771701,0021751701, якими йому було визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 532 грн. та застосована штрафна санкція у сумі 280 грн., а також з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами із доходів платника податку у вигляді з/п у сумі 5698, 5 грн. із застосуванням штрафної санкції у 3085 грн.

Вимоги позовної заяви мотивовані тим, що заробітна плата гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 нараховувалась та виплачувалась відповідно до умов трудового договору, штатного розкладу та відпрацьованого часу, згідно табелів обліку робочого часу, а тому висновки податкового органу про неутримання та неперерахування підприємством податку на доходи фізичних осіб з коштів, виплачених вищевказаним працівникам, не відповідають дійсності.

У призначений для розгляду справи час уповноважений представник податкового органу до суду не прибув, повідомлений про дату та місце проведення судового засідання, належним чином, заяв чи клопотань про розгляд справи без його участі, не надав.

На підставі ч.6 ст.128 КАСУ, суд здійснив розгляд даної справи у письмовому провадженні.

Дослідивши подані документи та матеріали, встановивши фактичні обставини справи, надавши правової оцінки спірним правовідносинам, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову, з урахуванням наступного:

в травні 2016 р., Києво-Святошинською ОДПІ на підставі п.п.80.2.7 п.80.2 ст. 80 ПКУ була проведена фактична перевірка позивача на предмет дотримання вимог податкового та трудового законодавства, наслідком якої стало складання акту від 27.05.2016 р. №125/10-13-17-01/32549659, яким виявлено порушення пп.168.1.1-168.1.2 ст.168 ПКУ в частині заниження податку на доходи фізичних осіб; ч.1 п.1 ст.7, п.1-2, п.5 ст.9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2019 р. №2464,- заниження єдиного внеску на суму 12380,85 грн. та пп.1.4 п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX, пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПКУ, -заниження суми військового збору; абз. 3 постанови КМУ від 17.06.2015 р. №413. Результатом складеного акту було прийняття податкових повідомлень-рішень №№0021771701,0021751701 від 30.06.2016 р.

Згідно пп. 14.1.156 п.14.1. ст.14 ПКУ податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Підпунктом 14.1.175 та 14.1.180 п. 1 ст. 14 ПКУ визначено поняття податкового боргу. Статтею 15 ПКУ визначено коло платників податків, а ст. 18 цього ж Кодексу поняття "податковий агент".

Відповідно до п. 33.1. ст.33 ПКУ податковим періодом є встановлений цим Кодексом період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Згідно п. 31.2. ст.31 ПКУ строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Згідно п. 34.1.5 ст. 34 ПКУ видом податкового періоду є календарний місяць.

Пунктом 54.1 ст.54 ПКУ встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Як визначено п.54.2 ст.54 ПКУ, грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування / виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленого розділом ІУ цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Пунктом 54.3 статті 54 ПКУ містить перелік підстав, за наявності яких контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Отже, законодавець чітко передбачив, у яких випадках контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платнику податку.

З огляду на положення п.54.1, 54.2 та 54.3 ст.54 ПКУ, вимогами податкового законодавства встановлені момент та підстави виникнення (визначення) податкового зобов'язання, яке вважається узгодженим. В залежності від того чи іншого правила визначення податкового зобов'язання для платника податків, можуть наставати певні наслідки, які можуть утримувати в собі реалізацію контролюючим органом своїх владних управлінських функцій в сфері справляння податків (обов'язкових платежів). Реалізація таких повноважень може відрізнятися не лише за формою, але ж може наставати за певних обставин, які пов'язані з моментом їх виникнення.

У першому випадку (п.54.1) такий момент пов'язаний із моментом закріплення показників податкового (грошового) зобов'язання самостійно обчисленого самим платником податків, у податковій декларації (розрахунку). У другому випадку (п.54.2), з огляду на специфічність податку, момент узгодженості податку з фізичних осіб для податкового агенту виникає в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом ІУ цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету. У третьому випадку (54.3) податковий орган самостійно розраховує податкове зобов'язанняу визначених випадках.

Розділ ІУ ПК України, на який посилається п.54.2 статті 54 ПКУ, регулює питання податку на доходи фізичних осіб. Стаття 168 цього розділу передбачає порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету.

Підпункт 168.1.2 п.168.1 ст.168 ПКУ вказує, що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не здається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 ПКУ особи, які відповідно до цього Кодексу, мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Оспорювані податкові повідомлення - рішення, прийняті за порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом. Зазначеної нормою передбачена відповідальність саме за ненарахування, неутримання та/або несплату податків.

Як слідує із матеріалів адміністративної справи, гр. ОСОБА_2 був прийнятий на роботу з 29.12.2015 р. згідно наказу №59-к від цієї ж дати з окладом згідно штатного розпису у розмірі 1600,00 грн. Звільнився з займаної посади 18.04.2016 р. на підставі поданої заяви відповідно до наказу №21від 15.04.2016 р.

ОСОБА_1 прийнятий 01.03.2016 р., наказ №11-к від 29.02.2016 р. з посадовим окладом у розмірі 1430,0 грн. Звільнений 06.04.2016 р. за власним бажанням (наказ №20-к від 05.04.2016 р.). За час роботи на підприємстві останнім нараховувалась та виплачувалась заробітна плата, згідно умов договору та визначеного окладу. З нарахованих коштів утримувався та перераховувався позивачем податок та доходи фізичних осіб та військовий збір, а також сплачувалась сума єдиного соціального внеску. Всі проведені виплати зазначені позивачем у таблиці, яка міститься у межах змісту поданої позовної заяви.

Висновок податкового органу про порушення позивачем нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб ґрунтується виключно на поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які повідомили податковий орган про одержання "неофіційної" заробітної плати на підприємстві. Вказані ними суми грошових виплат податковим органом безпідставно включені до складу заробітної плати, яка згідно первинних документів, виплачувалась зазначеним працівникам.

У зв'язку з цим суд звертає увагу, що відповідно до ч.2 ст.71 КАСУ обов'язок доведення правомірності прийнятого рішення законом покладається на суб'єкт владних повноважень. Будь-які докази, крім пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які б свідчили про нарахування та виплату їм заробітної плати, з якої не нараховано та не сплачено податок з доходів фізичних осіб, відповідачем суду не надані, а до пояснень таких працівників суд ставиться критично.

Сплата суми податку з доходів фізичних осіб, визначених ТОВ "Авангард", відбувалась на підставі розрахунків форми 1-ДФ, які вважаються узгодженими.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до п.п.14.1.157 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення є письмовим повідомленням контролюючого органу (рішенням) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

Враховуючи недоведеність неузгодження податкових зобов'язань позивача у зв'язку із поданням податкових розрахунків форми 1-ДФ , недоведеність факту неофіційної виплати заробітної плати працівникам позивача, несвоєчасного та не в повному обсязі перерахування до бюджету суми податку на доходи фізичних осіб відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПКУ, суд вважає безпідставним висновок податкового органу щодо заниження податку на доходи фізичних осіб, у зв'язку з чим прийняті рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Встановлені обставини справи спростовують висновки податкового органу щодо порушення позивачем пп.168.1.1-168.1.2 ст.168 ПКУ в частині заниження податку на доходи фізичних осіб.

З огляду на наведене вище, враховуючи вимоги пункту 1 частини другої статті 162 КАС України суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 р. №№ НОМЕР_1 та НОМЕР_2.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Брагіна О.Є.