Постанова № 65486998, 02.03.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року 11 год 10 хв.Справа № 808/42/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лазаренка М.С., при секретарі Рибаковій М.В.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕВС до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду (далі іменується суд) надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕВС (далі іменується позивач) до Запорізької митниці ДФС (далі іменується відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112050000/2016/000087/2 від 27.12.2016, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2016/00132 від 27.12.2016.

В обґрунтування позову посилається на те, що митна вартість товару визначена позивачем згідно зі статтями 49 та 53 Митного кодексу України за основним методом, тобто за ціною угоди. Зазначає, що товариством надано всі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, який переміщуються через митний кордон України, а посилання митного органу на виявлення при перевірці розбіжностей є безпідставними. Вказує, що, незважаючи на додатково надані документи та відповідні пояснення, митний орган неправомірно прийняв рішення про коригування митної вартості за резервним (шостим) методом. З огляду на викладене, вважає протиправними рішення №112050000/2016/000087/2 від 27.12.2016 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2016/00132 від 27.12.2016.

Представник позивача у судовому засідані позовні вимоги підтримав, просить суд їх задовольнити.

Відповідач позову не визнав. Матеріали справи містять письмові заперечення від 16.02.2017, в яких, зокрема, зазначено про те, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи надані до митного контролю та митного оформлення, не містять всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Тому, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, декларанту була предявлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Дана вимога передбачала подання декларантом наступних додаткових документів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом) виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підгото: спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; прайс-листи виробника товару (за наявності). Під час аналізу додатково наданих документів, контролюючим органом встановлено, що декларантом не було подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість, в повному обсязі. У звязку із цим, відповідач вважає що Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2016/000087/2 від 27.12.2016 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2016/00132 від 27.12.2016 винесені митним органом відповідно та у межах чинного законодавства

У судовому засіданні 02.03.2017 представники відповідача підтримали заперечення, з підстав, викладених вище просять суд відмовити у задоволенні позову.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі іменується КАС України), вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 02.03.2017.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного зясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та зясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕВС» (код ЄДРПОУ 25483198) зареєстровано як юридична особа 15.05.1998 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А 00 №197756.

Між ТОВ «ЗЕВС» та METALSISTEM S.Р.А. (Італія) укладено контракт (угоду) №260635 від 01.12.2016. Відповідно до укладеного Контракту та комерційної пропозиції до контракту №260635 від 10.11.2016 METALSISTEM S.Р.А. взяло на себе зобов'язання продати, а ТОВ «ЗЕВС» прийняти та оплатити товар у відповідності з умовами зазначеними в контракті. В контракті та додатку до контракту зазначаються назва товару, його кількість, умови поставки та оплати.

На підставі зазначеного Контракту №260635 від 01.12.2016 та інвойсу №002831 від 15.12.2016, виробником товару METALSISTEM S.Р.А. (Італія) на адресу ТОВ «ЗЕВС» було поставлено продукцію Торговельної марки METALSISTEM, країна виробництва - Італія, виробник: METALSISTEM S.Р.А., а саме комплектуючі до стелажного устаткування для складу.

Загалом було поставлено товару загальною вагою (брутто) 19633,66 кг. на загальну вартість згідно Контракту та Інвойсу - 26 257,77 ЄВРО

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті №107 від 12.12.2016 позивачем було сплачено на рахунок METALSISTEM S.Р.А. (Італія) 26 257,77 ЄВРО.

Згідно довідки № DТ1309 від 20.12.2016 виданої ПП «ЮНІС-ТЕП» витрати по доставці вантажу по маршруту Роверетто (Італія) - Запоріжжя склали 88 296 грн. 00 коп., у тому числі транспортні витрати до кордону - транспортні витрати 53 296 грн. 00 коп.

Для здійснення митного оформлення товару 21.12.2016 позивачем по електронній системі MD Office™. MDDeclaration було подано митну декларацію №112050000/2016/024063, митна вартість товару визначена позивачем згідно зі ст.ст. 57, 58 МКУ, тобто - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Разом з МД позивачем були надані наступні документи: Договір №1873-02 від 04.04.2013, Договір №3082-02 від 16.02.2015, заявка на перевезення ДТ 1309 від 29.11.2016.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізька митниця дійшла висновку, що документи, які надані для оформлення товару містять розбіжності та неточності:

- Умови поставки ЕХW включають в себе вартість навантаження, транспортні та експедиційні витрати. В поданих документах відсутня інформація стосовно вартості на навантаження товару.

- згідно СМR №578974 від 15.12.2016 перевізником є МРР Guchtrans, довідка про транспортні витрати видана «ПП ЮНІС».

Тому, 21 грудня 2016 року відповідно до статті 53 Митного кодексу України, декларанту була предявлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Дана вимога передбачала подання декларантом наступних додаткових документів: виписки з бухгалтерської документації щодо складових митної вартості (витрати на зберігання, транспортування, навантаження/розвантаження); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення.

23 грудня 2016 року позивач на виконання вимоги митного органу надав відповідачу витребувані додаткові документи, а саме: експортна декларація виробника ІТ01088300320 від 16.12.2016; листпро бухгалтерську документацію б/н від 15.12.2016; прайс-лист виробника ED.E16 від 07.11.2016; комерційна пропозиція 260635 від 10.11.2016; проформа-рахунок на попередню оплату №260635 від 01.12.2016.

Після надання і додаткових документів митний орган, у листі, звернув увагу на те, що ціни на товар заявлені в інвойсі №002831 від 15.12.2016 не відповідають цінам вказаним в Прайс-листі ЕD.Е16 від 07.11.2016; контрактом №260635 від 01.12.2016 та Додатком №1 від 01.12.2016 до нього не обумовлено застосування знижок, що зазначені в додатково наданій комерційній пропозиції №260635 від 10.11.2016 (врозмірі 45%, 16%, 7%), в додатково наданому листі б/н від 28.10.2016 міститься посилання на прайс-лист (Е15), що є відмінним від того, що додатково надано (ED.Е16 від 07.11.2016). Також в вищезазначеному листі вказано, що знижки надаються при поставці від 20т на місяць. При цьому до митного оформлення заявлена партія товару вагою 19640 кг. Вищезазначене підтверджує порушення умови застосування визначеної знижки; в додатково наданій експортній декларації країни відправлення №ІТ0188300320 від 16.12.2016 в адресі продавця зазначено індекс відмінний від індексу, що зазначений в інших товаросупровідних документах. Копія митної декларації країни відправлення не завірена відповідними уповноваженими органами країни відправлення; в Комерційній пропозиції №260635 від 10.11.2016 зазначена дата доставки 02.12.2016 р., але згідно СМR №578974 від 15.12.2016 товар було завантажено до відправки тільки 15.12.2016. Тобто умови комерційної пропозиції не виконані. Додатково надані Комерційна пропозиція №260635 від 10.11.2016 та Прайс-лист ЕИ.Е16 від 07.11.2016. Не завірені уповноваженими особами продавця (штампи, підпис, печатка).

27 грудня 2016 року митним органом прийнято Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №112050000/2016/00604 відповідно до графи 31 якого відповідач визначив митну вартість товару, заявленого позивачем до митного оформлення, за резервним шостим методом.

Також, 27 грудня 2016 року в оформлені МД № 112050000/2016/024063 від 21 грудня 2015 року було відмовлено, про що оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2016/000087/2.

У вищевказаній картці відмови як причину у відмові у митному оформленні (випуску) товарів вказано те, що митним органом проведене коригування митної вартості та винесене відповідне рішення, що вимагає внесення змін до ВМД.

В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової ВМД згідно з рішенням про коригування заявленої митної вартості.

23 грудня 2015 року на підставі рішення митниці декларант оформив нові ВМД від 28.12.16 за № 112050000/2016/024560, від 17.01.2017 ВМД № 112050000/2017/000543, від 25.01.2017 ВМД № 112050000/2017/001063, від 03.02.2017 ВМД № 112050000/2017/001859, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем, про що зазначено в графі 47 ВМД.

Коригування проводилося відповідачем за резервним методом, за наявної у митного органу інформації, виходячи з цін прайс-листа постачальника ЕD.Е16 від 07.11.2016 у розмірі митної вартості товару на рівні 3,37 USD та 99,39 USD за кг для товару.

Не погодившись із рішенням Запорізької митниці ДФС та карткою відмови у митному оформлені товару за ціною угоди, Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕВС оскаржило їх до суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів статті 318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та пятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на повязаних із продавцем осіб для виконання зобовязань продавця.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобовязаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах пятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу частини пятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обовязковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та пятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобовязаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобовязані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, повязаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, повязаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та пятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобовязаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що повязують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару №112050000/2016/024063 від 21.12.2016 були подані всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 МК України право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини другої статті 53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Тому, не подання, або подання декларантом додатково запитаних документів не в повному обсязі, не створює наразі для позивача негативних наслідків, оскільки разом із декларацією митної вартості були подані всі передбачені частиною другою статті 53 МК України документи, які давали змогу Запорізькій митниці достовірно та обґрунтовано визначити митну вартість товарів.

Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею встановлено, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності.

Зокрема, ціни на товар заявлені в інвойсі №002831 від 15.12.2016 не відповідають цінам вказаним в Прайс-листі ЕD.Е16 від 07.11.2016. Також, відповідач посилається на те, що контрактом №260635 від 01.12.2016 та Додатком №1 від 01.12.2016 до нього не обумовлено застосування знижок, що зазначені в додатково наданій комерційній пропозиції №260635 від 10.11.2016р. (в розмірі 45%, 16%, 7%). Відповідач вказує, що в додатково наданому листі б/н від 28.10.2016 міститься посилання на прайс-лист (Е15), що є відмінним від того, що додатково надано (ЕD.Е16 від 07.11.2016). Також в вищезазначеному листі вказано, що знижки надаються при поставці від 20т на місяць. При цьому до митного оформлення заявлена партія товару вагою 19640 кг. Вищезазначене підтверджує порушення умови застосування визначеної знижки. В Комерційній пропозиції №260635 від 10.11.2016 зазначена дата доставки 02.12.2016., але згідно СМК №578974 від 15.12.2016 товар було завантажено до відправки тільки 15.12.2016. Тобто умови комерційної пропозиції не виконані

Так, у своїх поясненнях позивач вказав, що Комерційна пропозиція є лише одним з документів, який сторони використовують при листуванні для узгодження умов поставки. Конкретні умови поставки, строки, ціна товару узгоджується лише у Контракті. Тому у цьому випадку комерційну пропозицію можна розглядати як ділове листування Сторін з метою укладення майбутнього Контракту.

Комерційна пропозиція від METALSISTEM S.Р.А. (Італія) з зазначеними знижками для ТОВ «ЗЕВС» - є офертою яку METALSISTEM S.Р.А. адресовала для ТОВ «ЗЕВС». Наслідком цієї оферти є укладання контракту (угоди) №260635 від 01.12.2016, де сторони узгодили кількість товару та вартість партії товару з урахуванням запропонованої знижки. ТОВ «ЗЕВС».

Крім того, згідно платіжного доручення в іноземній валюті №107 від 12.12.2016 позивачем було сплачено на рахунок METALSISTEM S.Р.А. (Італія) вартість товару узгоджену у контракті з урахуванням знижки - 26 257,77 ЄВРО до моменту поставки та оформлення інвойсу.

Посилання Запорізької митниці, на те, що в додатково наданій експортній декларації країни відправлення №ІТ0188300320 від 16.12.2016 в адресі продавця зазначено індекс відмінний від індексу, що зазначений в інших товаросупровідних документах та копія митної декларації країни відправлення не завірена відповідними уповноваженими органами країни відправлення, суд вважає необгрунтованими, оскільки дана розбіжність не стосується визначення самої митної вартості. Крім того, декларація країни відправлення не є обовязковим документом для підтвердження митної вартості товару відповідно до ст.. 53 Митного кодексу України, а отже виявлені у ньому розбіжності не можуть бути достатньою підставою для коригування митної вартості товару.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що подані позивачем до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам частини другої статті 58 Митного кодексу України і не створювали підстав для виникнення у митниці обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обовязковою при її обчисленні.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність зроблених митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною контракту.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Згідно частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 МК України.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом на підставі наявної у митного органу інформації, згідно МД №112050000/2016/024560 від 23.12.2016.

Частина друга статті 64 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті (при застосуванні резервного методу), повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до частини першої статті 33 Митного кодексу України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене Митного кодексу України.

Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості Миколаївською митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань та обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)безсторонньо (неупереджено);

5)добросовісно;

6)розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2016/000087/2 від 27.12.2016 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 112030000/2016/00132 від 27.12.2016, а відтак їх слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 2, 4, 7 12, 14, 86, 158 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112050000/2016/000087/2 від 27.12.2016, та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112030000/2016/00132 від 27.12.2016.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЗЕВС (код ЄДРПОУ 25483198) судовий збір у розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот пятдесят шість) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39477764).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.С. Лазаренко