Ухвала суду № 65486988, 01.11.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

01 листопада 2016 р. Справа № 804/4057/16

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" про визнання протиправним і скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення індексний номер 28864170 від 22.03.2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (ЄДРПОУ 38004195);

скасувати державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №13805484, вчинений 16.03.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс» (ЄДРПОУ 38004195).

В судовому засіданні представник позивача та представник третьої особи не заперечували щодо розгляду справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином.

Так, при розгляді позовної заяви суд прийшов до висновку, що вказаний позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з огляду на наступне.

14.02.2007 року між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та громадянином ОСОБА_4 були укладені кредитний договір №2/14-Ф, іпотечний договір №2/14-Ф/ІП від 14.02.2007 року між ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» та майновим поручителем - ОСОБА_2, згідно якого на забезпечення виконання основного зобовязання, майновий поручитель передав іпотекодержателю квартиру АДРЕСА_2.

ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ЗАТ «ТАС-ІНВЕСТБАНК» укладено з ТОВ «Факторінгова компанія «Вектор Плюс» договір факторингу від 28.11.2012 року № 15 та договір відступлення за іпотечним договором, згідно до яких право вимоги за кредитним договором №2/14-Ф та іпотечним договором №2/14-Ф/ІП від 14.02.2007 року перейшло ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

В п.9.6 кредитного договору сторони погодили, що банк має право передавати у заставу свої майнові права за Договором (право вимоги виконання Позичальником зобовязань), а також здійснювати уступку права вимоги до Позичальника за Договором відповідно до законодавства.

16.05.2016 року ОСОБА_2 зроблено приватному нотаріусу Дніпропетровського МНО Дніпропетровської області ОСОБА_5, запит про надання інформації № 16846434, та у відповідь надана інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна.

Із даної довідки Позивач дізналась, що Рішенням №28864170 від 22.03.2016 року про реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 право власності на об'єкт житлової нерухомості - квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Як зазначає позивач в позовній заяві, підставою для проведення державної реєстрації права власності ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на об'єкт нерухомого майна квартиру за адресою: АДРЕСА_4 та прийняття оспорюваного рішення від 22.03.2015 р. №28864170 був саме договір іпотеки від 14.02.2007 року, в т.ч. іпотечне застереження про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, передбачене п. 4.5. Іпотечного договору.

Позивач також вказав, що висновок Відповідача щодо того, що статтею 36 Закону України «Про іпотеку» встановлено право на задоволення Іпотекодержателем своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, у т.ч. те, що сторони можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, та при цьому позасудове врегулювання здійснюється за застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, - не грунтується на нормах закону.

Згідно постанови Верховного суду України від 14.06.2016 №21-41а16 вказано «Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Таким чином, не обговорюючи питання правильності застосування судами статей 36, 37 Закону №898-ІV, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

За таких обставин ухвалені в адміністративній справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній».

Згідно ч.2 ст.4 цього ж Кодексу, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно ч.1 ст.17 цього ж Кодексу, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно п.1 ч.1ст.157 КАС України, суд закриває провадження по справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч.2 ст.157 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Згідно ч.1 ст.244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

За таких обставин, враховуючи положення до ч.1 ст.244-2 КАС України, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_2 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір не є публічно правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватись судами за правилами ЦПК.

Враховуючи вищевикладене, зазначений спір не містить ознак публічно-правового, враховуючи висновок ВСУ 14.06.2016 по справі № 21-41а16, тому суд приходить до висновку, що провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень необхідно закрити на підставі п.1 ч.1ст. 157 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.157, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 804/4057/16 за адміністративним ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання протиправним і скасування рішення закрити.

Роз'яснити позивачу, що розгляд та вирішення спору віднесено до місцевого суду загальної юрисдикції у порядку цивільного судочинства.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 КАС України, або без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1