Ухвала суду № 65486136, 21.03.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/14961/16-ц

Провадження № 22-ц/792/655/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі головуючого судді Корніюк А.П.

суддів: П'єнти І.В., Талалай О.І.

секретар Філіпчук О.С.

з участю апелянта ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Хмельницького обласного психоневрологічного диспансеру про поновлення в правах, відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,

в с т а н о в и л а :

Звертаючись до суду із вказаним позовом позивач зазначав, що його, курсанта Ризького вищого військового командного Чевонопрапорного училища ім. Маршала Бірюзова С.С. було насильно поміщено в психіатричне відділення № 16 Ризького окружного військового госпіталю № 289 м. Рига. Подальше лікування продовжили у Хмельницькій обласній психіатричній лікарні №1. Позивач вказує, що неодноразові його звернення до начальника психіатричного відділення ОВГ № 289 про негайну виписку з психіатричного відділення ігнорувалися. На думку ОСОБА_1, його насильно лікували в психіатричному відділенні з 26.08.1975 року по 05.10.1976 рік, а підставою було те, що позивач вказував на можливість створення фотонної бомби. ОСОБА_1 зазначає, що з 1977 року по 1978 рік перебував на другій групі інвалідності, а з 1979 року по 1980 рік - на третій. Позивач посилався на те, що під час лікування тривалістю 4 роки, його стан здоров'я тільки погіршувався. В липні 1982 року позивач отримав консультацію в Інституті психіатрії АН СРСР м. Москва, де рекомендували замінити поставлений діагноз шизофренія на нейрону депресію або зовсім викреслити статтю з діагнозом шизофренія з

Головуючий у першій інстанції - Карплюк О.І. Провадження № 22ц/792/655/17

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія № 30

військового квитка, але як вказує позивач, ОСОБА_2 розігнала комісію, яка була скликана в Хмельницькому обласному психоневрологічному диспансері і відповідно статтю у його військовому квитку змінено не було. В 2005 році комісія Хмельницького обласного психоневрологічного диспансера зняла позивача з психіатричного обліку, чим підтвердила його незаконне поміщення в психіатричне відділення госпіталю в 1976 році. ОСОБА_1 вказує, що на протязі 1977-2013 років був особою дієздатною. А тому на підставі викладеного просив суд поновити його в правах та присудити ОСОБА_2 виплатити нанесені йому моральні та фізичні збитки в розмірі 72450 грн.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 28 листопада 2016 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Хмельницький обласний психоневрологічний диспансер.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 лютого 2017 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку посилаючись на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції йому не дали ознайомитися з матеріалами амбулаторної картки №2309, суд не прийняв його клопотання про допит свідка. Апелянт вважає, що до матеріалів справи додані усі документи, згідно яких Хмельницький обласний психоневрологічний диспансер повинен виплатити йому моральні та фізичні збитки. А тому, ОСОБА_1 просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі.

Апелянт апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просить її задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 апеляційну скаргу не визнала і просить її відхилити, залишивши рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідачі до суду не з'явилися, хоча про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. 2 ст. 307 і ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивачем у порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України не надано доказів, які б вказували на порушення його прав щодо незаконного поміщення в психіатричні заклади та заподіяння йому у зв'язку з цим моральної та фізичної шкоди.

Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Так, під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Згідно роз'яснень, що викладені в п. 3 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 2005 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ст. 57 ЦПК України).

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом під час розгляду справи було порушено норми ст. 27 ЦПК України щодо не надання апелянту можливості ознайомитися з матеріалами його амбулаторної картки №2309 є безпідставними. Так згідно ч.1 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі мають право знайомитися із матеріалами справи. Як вбачається із цивільної справи №686/73/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Хмельницького обласного психоневрологічного диспансеру в матеріалах цієї справи відсутня амбулаторна картка №2309 ОСОБА_1 і згідно журналу судових засідань клопотання щодо витребування, огляду чи приєднання до матеріалів справи зазначеної картки учасниками процесу не заявлялися та судом не вирішувалися.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального законодавства не вирішив клопотань позивача є недоведеними, адже як вбачається із журналу судових засідань та технічного запису (а.с. 60-62) усі клопотання учасників процесу були вирішені судом у відповідності з вимогами ст. 168 ЦПК України.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що документи, які додані до матеріалів справи є підставою для стягнення із Хмельницького обласного психоневрологічного диспансеру матеріальної та моральної шкоди, колегія суддів вважає їх такими, що не заслуговують на увагу, адже суд першої інстанції у відповідності з вимогами ст. 212 ЦПК України оцінив зазначені докази. І ці доводи апеляції зводяться до незгоди апелянта з оцінкою доказів судом першої інстанції.

Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено.

Підстав в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313 - 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий (підпис) А.П. Корніюк

Судді (підпис) І.В. П'єнта

(підпис) О.І.Талалай

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк