Постанова № 654856, 15.05.2007, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"15" травня 2007 р. Справа № 14/102а

15 год. 10 хв. Господарський суд Чернігівської області у складі

Головуючого судді Книш Н.Ю.

При секретарі судового засідання Мельниченко А.М.

За участю представників сторін:

Від позивача: Стволовий О.В. представник, довіреність № б/н від 22.03.2007р., Петриченко О.П., представник, довіреність № б/н від 05.02.2007р.

Від відповідача -1: не з’явився

Від відповідача –2: Солошенко Р.М., юрисконсульт управління, довіреність №345 від 23.11.06р.

Розглянувши в м. Чернігові у відкритому судовому засіданні справу № 14/102а

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Майстер Центр” проспект Миру,49, м.Чернігів

До відповідача -1: Чернігівської міської інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю (ДАБК), вул.Кирпоноса,9, м. Чернігів

До відповідача -2: Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, вул.Кирпоноса,9, м. Чернігів

про визнання протиправною та скасування постанови Чернігівської міської інспекції ДАБК від 30.11.05р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Чернігівської міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про накладення штрафу на ТОВ “Майстер Центр” за правопорушення у сфері містобудування від 30.11.2005р. Ухвалою суду від 14.03.2007р. відкрито провадження у справі №14/102а.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що при визначенні суми штрафу у вартість будівельних робіт, з яких обчислено суму штрафу, було включено вартість матеріалів та вартість робіт з поточного ремонту, які не потребують наявність дозволу на виконання будівельних робіт, що суперечить ст.1 Закону України “Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування” від 14.10.1994р. №208/94-ВР та Положенню про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1995р. №244, що постанову про накладення штрафу від 30.11.05р. винесено після встановленого чинним законодавством терміну притягнення до відповідальності. Позивач зазначає, що у відповідності до ст.238 Господарського кодексу України штраф за порушення у сфері містобудування відноситься до адміністративно-господарських санкцій, який накладений за період 11 місяців 2003р. і відповідно застосовувати до позивача штрафні санкції інспекція державного архітектурно-будівельного контролю мала право до 01.01.2005р. з огляду на ст.250 ГК України.

Згідно ухвали суду від 22.03.07р. за клопотанням позивача здійснено заміну Відповідача –2 “Чернігівська міська рада Управління архітектури та містобудування” на належного Відповідача –2 –“Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради” (м. Чернігів, вул.Кирпоноса,9).

У відповідності до ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України суд першої інстанції може за згодою позивача допустити заміну первинного відповідача належним відповідачем, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Після заміни сторони, вступу третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Під час попереднього судового засідання представником позивача подано письмові додаткові пояснення по справі від 04.04.07р., згідно яких вважає за необхідне виключити з описової частини позовної заяви доводи “щодо невідповідностей при визначенні суми штрафу та необхідності виключити з суми штрафу вартість матеріалів та вартість робіт з поточного ремонту, які не потребують наявності дозволу на виконання будівельних робіт, що суперечить ст.1 Закону України “Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" від 14.10.1994р. №208/94-ВР та Положенню про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1995р. №244”. Також позивач зазначає, щодо уточнення позовних вимог до Відповідача-2 є необхідність уточнити повноваження Відповідача-1 та його підпорядкованість чи незалежність відносно Відповідача-2, та позивач наполягає на виконанні з боку Відповідача-1 вимог суду про надання витребуваних документів. Додаткові пояснення позивача прийняті судом.

Представниками сторін в судовому засіданні надані клопотання про не здійснення технічної фіксації судового процесу, які задоволені судом.

В судове засідання з’явилась гр.Єфіменко Т.М. як представник відповідача-1, яка не була допущена до участі в судовому засіданні, оскільки подана нею довіреність №3-16/514 від 04.05.07р. не відповідає вимогам ст.58 Кодексу адміністративного судочинства України (не містить печатки установи, яка її видала). Крім того, довіреність видана Чернігівським міським головою на представлення в суді інтересів міської ради, виконавчого комітету міської ради, міського голови, а не відповідачем у справі.

Представниками сторін в судовому засіданні подані клопотання про залучення документів до матеріалів справи, які задоволені судом.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання, в якому просив виключити з переліку відповідачів у справі №14/102а відповідача-1 –Чернігівську міську інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю та залишити позовні вимоги позивача до управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради як належного відповідача у даній справі.

Суд не задовольнив клопотання позивача в частині виключення з переліку відповідачів Чернігівську міську інспекцію Державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки така дія не передбачена Кодексом адміністративного судочинства України.

Від відповідача –1 заяв та клопотань до суду не надходило.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні надав заперечення проти позовної заяви, в якому зазначив, що в березні 2003р. до виконкому Чернігівської міськради звернувся позивач з проханням надати дозвіл на проектно-пошукові роботи для реконструкції приміщення торгового центру „Дружба” по пр.Миру,49, що рішенням міської ради №63 від 17.03.03р. ТОВ „Майстер Центр” було надано такий дозвіл, що в супереч чинному законодавству, не отримавши дозволу на будівельні роботи та дозволу на виконання будівельних робіт інспекції ДАБК управління архітектури та містобудування позивач з лютого 2003р. почав виконувати будівельні роботи, що дозвіл на виконання будівельних робіт інспекції ДАБК позивач отримав тільки 19.10.2005р. тобто починаючи з лютого 2003р. по 19.10.05р. будівельні роботи виконувалися позивачем самовільно, що згідно пред’явлених довідок ТОВ „Майстер Центр” про вартість виконаних будівельних робіт за 2004-2005роки підприємством було виконано будівельні роботи на суму 49150,00грн., за що інспекцією ДАБК управління на позивача було накладено штраф в сумі 24575,00грн., який був сплачений у встановленому порядку, що проведеною перевіркою прокуратури Чернігівської області було встановлено, що відповідно до договору №04/СР/11 від 24.12.02р. ТОВ „Майстер Центр” замовило, а ТОВ „ВЕ енд Аш груп” протягом лютого-грудня 2003р. виконало роботи по реконструкції торгового центру „Дружба” на суму 5773040,00грн., що згідно припису прокуратури Чернігівської області від 24.11.05р. №07/1-809 інспекцією ДАБК управління на позивача постановою №409 від 30.11.05р. було накладено штраф у розмірі 2886520,00грн. згідно ст.1 ЗУ „Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення в сфері містобудування”. Відповідач-2 просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи та надані позивачем і відповідачем –2 докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно п.1.1. і 1.2 Положення про управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради, яке затверджене рішенням міської ради від 15.05.2006р., управління є самостійним структурним підрозділом – виконавчим органом міської ради. Управління є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в територіальному органі Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, відповідні штампи і бланки із своїм найменуванням.

У відповідності до поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яке видано державним реєстратором Щербова В.Ю., Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради (ідентифікаційний код 02498636) є органом місцевого самоврядування, місцезнаходження м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 9.

Відповідачем -2 подано копію Положення про інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю м. Чернігова, яке затверджено начальником управління архітектури та містобудування 28.07.98р., у відповідності до якого інспекція (далі –інспекція ДАБК) є самостійним структурним підрозділом у складі органів містобудування та архітектури, має свої штампи та печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, бланки протоколів, приписів та постанов із своїм найменуванням. Інспекція ДАБК утворюється та ліквідується згідно з чинним законодавством України у складі управління архітектури та містобудування міської ради.

Згідно поданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.04.07р. записів стосовно Чернігівської міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в реєстрі не знайдено.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідач-1 - Чернігівська міська інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю не має статусу юридичної особи.

У відповідності до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при розгляді справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.2 ст. 2 Закону України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення в сфері містобудування” від 14.10.1994р. №208/94-ВР (далі –Закон України від 14.10.1994р. №208/94-ВР) інспекції державного архітектурно-будівельного контролю здійснюють державний нагляд за додержанням підприємствами вимог містобудівної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, державних стандартів, норм і правил при здійсненні проектування, будівельних робіт, виготовленні будівельних матеріалів, виробів і конструкцій.

Накладати штраф від імені інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю мають право начальник Державної архітектурно-будівельної інспекції України та його заступники, начальники інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах Києві і Севастополі, містах обласного підпорядкування у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (ч.4 ст.2 Закону України від 14.10.1994р. №208/94-ВР).

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.04.1995р. №244 “Про затвердження Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування” (далі –Положення).

Відповідно до ст.3 вказаного Закону підставою для розгляду справи про правопорушення у сфері містобудування є протокол, складений уповноваженою на те особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю за результатами перевірки. Разом з протоколом складається припис про усунення допущених порушень. У п'ятнадцятиденний термін з дня одержання протоколу про правопорушення питання про накладення штрафу розглядається посадовою особою інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Рішення посадової особи інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про накладення штрафу оформляється постановою про накладення на підприємство штрафу за правопорушення у сфері містобудування відповідно до цього Закону.

Як вбачається із протоколу про правопорушення у сфері містобудування №409 від 30.11.05р., копія якого подана відповідачем –2 до матеріалів справи, начальником інспекції ДАБК у присутності директора ТОВ “Майстер-Центр” Стрільця І.М. проведено перевірку реконструкції будівлі торгового центру “Дружба”. У результаті перевірки встановлено, що будівництво об’єкту здійснює ТОВ “Ве енд АШ Групп”, яким розроблена проектна документація, а також встановлено такі порушення: роботи по реконструкції проводились без дозволу, по робочих кресленнях без експертних висновків, винним у допущених правопорушеннях начальник інспекції ДАБК вважає ТОВ “Майстер Центр”, “Ве енд АШ Групп” і пропонується накласти штраф у розмірі 2886520грн.

В протоколі №409 від 30.11.05р. йдеться посилання на додатки: копії актів виконаних робіт за 11 міс. 2003р., копії довідок про вартість виконаних робіт за 11 міс. 2003р. та копії податкових накладних.

У розділі протоколу №409 від 30.11.05р. “Пояснення і зауваження до протоколу керівника підприємства” відсутні будь-які записи, з протоколом керівник позивача ознайомлений 30.11.05р.

30.11.05р. начальником Чернігівської міської інспекції ДАБК винесено постанову про накладено штрафу за правопорушення у сфері містобудування на позивача. Постановою згідно з Законом України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення в сфері містобудування” та положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995р. №244, на підставі поданих документів копії актів виконаних робіт за 11 місяців 2003р., копії довідок про вартість виконаних робіт за 11 міс. 2003р. та копії податкових накладних на 24 арк. накладено на ТОВ “Майстер Центр” штраф в сумі 2886520 за виконання робіт по реконструкції без дозволу, по проекту, який не пройшов комплексну експертизу. Штраф визначено сплатити у строк до 14.12.2005р. до державного бюджету.

Зазначена постанова була одержана позивачем 30.11.05р.

Як свідчить оригінал постанови №409 від 30.11.05р., який було оглянуто в судовому засіданні, постанова має реєстраційний номер 409. На поданій позивачем копії постанови від 30.11.05р. реєстрацій номер не читається. Після огляду в судовому засіданні поданого відповідачем-2 оригіналу постанови №409 від 30.11.05р., та копії поданої позивачем постанови від 30.11.05р., їх ідентичність не викликає сумніву, і позивач не заперечує стосовно реєстраційного номеру.

Згідно ст. 3 Закону України від 14.10.1994р. №208/94-ВР та п. 10 Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування, позивач повинен сплатити штраф протягом 15 днів з дня його накладання за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, незалежно від наслідків фінансово-господарської діяльності.

Як вбачається із матеріалів справи, штраф в сумі 2886520,00грн. позивач добровільно не сплатив, а постанову №409 від 30.11.05р. оскаржив.

У відповідності до ст.29 Закону України “Про планування і забудову території” від 20.04.2000р. №1699 дозвіл на виконання будівельних робіт –це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт.

Позивачем на день розгляду справи в суді не було подано дозволу на виконання у 2003 році робіт по реконструкції будівлі торгового центру “Дружба” та проекту який пройшов комплексу експертизу.

Згідно з п.3 Положенням вартість виконаних з порушеннями робіт для розрахунку розміру штрафу визначається відповідно до порядку визначення вартості будівництва і проектно-вишукувальних робіт, що встановлюється Держбудом.

В запереченні на позов відповідач-2 зазначив, що протягом лютого-грудня 2003р. виконано роботи по реконструкції торгового центру “Дружба” на суму 5773040,00грн., і згідно припису прокуратури Чернігівської області на позивача постановою №409 від 30.11.05р. було накладено штраф у розмірі 2886520,00грн. відповідно до ст.1. Закону України від 14.10.1994р. №208/94-ВР.

Відповідно до ст.1 Закону України від 14.10.1994р. №208/94-ВР підприємства, їх об'єднання, установи та організації незалежно від форм власності, які здійснюють проектування, роботи по будівництву, реконструкції, реставрації та капітальному ремонту (далі - будівельні роботи), виготовляють будівельні матеріали, вироби і конструкції, а так само які є замовниками у будівництві або поєднують функції замовника і підрядчика, несуть відповідальність у вигляді штрафу за проведення будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої проектної документації - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості цих робіт.

Оскільки, позивач під час підготовчого провадження уточнив свої доводи стосовно неправомірності винесеної постанови №409 від 30.11.05р. і під час судового розгляду обґрунтовував свої вимоги тільки винесенням спірної постанови після встановленого чинним законодавством терміну притягнення до відповідальності, а тому суд не досліджував вартісних показників виконаних будівельних робіт за 11 місяців 2003 року.

У відповідності до приписів ст.217 Господарського кодексу України до суб’єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Згідно ст.239 Господарського кодексу України одним із видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф.

У статті 241 Господарського кодексу України наведено визначення адміністративно-господарського штрафу, яким є грошова сума, що сплачується суб’єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Аналіз законодавства, застосованого Чернігівською міською інспекцією ДАБК при прийнятті спірної постанови №409 від 30.11.05р., свідчить про те, що накладений на позивача згідно Закону України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення в сфері містобудування” штраф за порушення у сфері містобудування є за своєю правовою природою адміністративно-господарським штрафом.

Відповідно до ст.250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Законом України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення в сфері містобудування” та Положенням про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування” не передбачено виключних випадків щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В тексті постанови №409 від 30.11.05р. вказано період –11 місяців 2003 року, за який допущено позивачем порушення у сфері містобудування, а тому посилання відповідача-2 в обґрунтування заперечень проти позову на проведення самовільно позивачем будівельних робіт по 19.10.2005р. судом не приймається, оскільки штраф застосований за певні порушення і у визначений період.

З огляду на викладене, заперечення відповідача-2 спростовуються матеріалами справи.

Оскільки, застосування штрафу, як адміністративно-господарської санкції по спірній постанові відбулося тільки 30.11.2005р., тобто після спливу річного строку з дня порушення відповідачем законодавства у сфері містобудування, суд доходить висновку, що постанова Чернігівською міською інспекції ДАБК про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування №409 від 30.11.05р. прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а тому є протиправною і підлягає скасуванню, а адміністративний позов до відповідача –2 задоволенню.

Приймаючи до уваги, що відповідач-1 - Чернігівська міська інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю не має статусу юридичної особи, входить до складу органів містобудування та архітектури - управління архітектури та містобудування, суд доходить висновку, в задоволенні адміністративного позову до відповідача –1 відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, то суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороню був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 3грн. 40коп., а тому він підлягає стягненню на користь позивача за рахунок місцевого бюджету.

Керуючись Законом України “Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування”, Законом України “Про планування і забудову територій”, Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995р. №244 “Про затвердження Положення про порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудування”, ст. 238, 239, 241, 250 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 48, 58, 71, 94, 137, 158, 160-165, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов до відповідача –2 повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Чернігівської міської інспекції державного архітектурно-будівельного контролю №409 від 30.11.2005р. “Про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування” на ТОВ “Майстер Центр”.

3. Стягнути з місцевого бюджету м. Чернігова на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Майстер Центр” (пр.Миру,49, м. Чернігів, р/р 2600914001329 в ЧФ АКБ “Правекс-банк” МФО 353360 код 32284515, ) 3грн.40коп. судового збору.

4. В задоволенні адміністративного позову до відповідача –1 відмовити.

5. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Н.Ю.Книш

Повний текст постанови, відповідно до ст.ст. 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України складено 18.05.2007р.

Суддя Н.Ю.Книш