Рішення № 65485215, 13.03.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/4647/15 Головуючий у 1 інстанції: Фролова Л.Д.

Провадження № 22-ц/783/1050/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М, Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_4 на заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_7 звернувся в суд з позовом до Львівської міської ради, виконавчого комітету Львівської міської ради, треті особи Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції, ОКП ЛОР «БТІ та ЕО», Перша Львівська державна нотаріальна контора, про визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування, після смерті рідного брата ОСОБА_8

Заочним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року позов ОСОБА_7 задоволено повністю, визнано за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_4,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_3 проживала у незареєстрованому шлюбі із ОСОБА_8 з 1998 року у квартирі АДРЕСА_1, спільно утримували цю квартиру, вели спільне господарство і за цей час у них народилось двоє дітей. Факт батьківства ОСОБА_8 щодо дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було встановлено рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08 серпня 2016 року. Зазначає, що позивач у спірній квартирі не проживав та не був зареєстрований. На момент смерті у ОСОБА_8 інших спадкоємців першої черги, крім рідних дітей, не було. Його мати, ОСОБА_9, померла ІНФОРМАЦІЯ_4, а батько, ОСОБА_10, помер ІНФОРМАЦІЯ_5, їх син, ОСОБА_8, прийняв спадщину після смерті батьків, так як постійно проживав з ними на час відкриття спадщини. А тому, вважає, що оскаржуваним рішенням порушено права неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які є спадкоємцями першої черги після смерті їхнього батька, ОСОБА_8, проте суд даних обставин не встановив та не залучив представника неповнолітніх ОСОБА_3 до участі в даній справі. Крім цього, позивач ОСОБА_7 ввів суд в оману, вказавши, що він є єдиним спадкоємцем спірної квартири після смерті рідного брата, ОСОБА_8. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За загальними положеннями ЦПК України обов»язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною ч.1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу, яка передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Крім цього, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини (ч.3 ст.61 ЦПК України).

Задовольняючи позов ОСОБА_7 та визнаючи за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 є єдиним спадкоємцем другої черги за законом майна померлого рідного брата ОСОБА_8

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Стаття 1261 ЦК України передбачає, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, в тому числі зачаті життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом, мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. (ст. 1262 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер батько позивача, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4 померла його мати, ОСОБА_9, а ІНФОРМАЦІЯ_6 помер рідний брат позивача, ОСОБА_8, наявність родинних відносин між якими підтверджується копіями свідоцтв про їх народження.

Свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), виданим 02.02.1999 року, підтверджується, що ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на праві власності належала квартира АДРЕСА_1.

З листа обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 20 травня 2015 року та довідки № 3/9433 від 13 липня 2015 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві сумісної власності ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_8 на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право власності на квартиру від 02 лютого 1999 року.

З довідки ЛКП «Центральне» № 607 від 25 березня 2015 року, вбачається, що на день смерті батьків позивача, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, у квартирі АДРЕСА_1 постійно проживав та був зареєстрований ОСОБА_8, який, як вбачається з витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, є сином померлих та рідним братом позивача.

За повідомленням Першої Львівської державної нотаріальної контори, заповіти (спадкові договори), свідоцтва про право на спадщину, згідно відомостей зі Спадкового реєстру відсутні.

Судом першої інстанції встановлено, що ні ОСОБА_9, ні ОСОБА_10, заповіт не складали, а відтак спадкування після їх смерті здійснювалося за законом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спадкодавець ОСОБА_8 на день смерті батьків, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проживав і був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1, що відповідно до положень ч.3 ст. 1268 ЦК України свідчить про прийняття ним спадщини після смерті батьків в порядку спадкування за законом.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_8, після смерті батьків, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, прийняв спадщину, а відтак успадкував належну їм частку у квартирі АДРЕСА_1, набув права власності на належну їм на день смерті частку у вищезгаданій квартирі.

Задовольняючи позов та визнаючи за позивачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, як спадкоємцем другої черги за законом, суд першої інстанції виходив з відсутності спадкоємців першої черги за законом, що мають право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_8

Разом з тим, як вбачається з рішення Франківського районного суду м. Львова від 08.07.2016 року, позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7, третя особа Орган опіки та піклування Галицької районної адміністрації Львівської міської ради задоволено, встановлено, що ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6, є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Тобто, рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є дітьми спадкодавця, ОСОБА_8, і з врахуванням положень ст. 1261 ЦК України після його смерті є спадкоємцями першої черги за законом.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що за наявності спадкоємців першої черги, якими є діти спадкодавця, ОСОБА_8 - ОСОБА_6 та ОСОБА_5, батьківство щодо яких встановлено рішенням Франківського районного суду м.Львова 08.07.2016 року, спадкоємець за законом другої черги, яким є рідний брат спадкодавця, позивач по справі, ОСОБА_7, не має права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_8

За встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про підставність позову ОСОБА_7 та визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті рідного брата ОСОБА_8

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Згідно ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Керуючись ст. 303, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - ОСОБА_4 - задовольнити.

Заочне рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 липня 2015 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 - відмовити. Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_3 3413.29 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.