Вирок № 65485207, 22.03.2017, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3247/15-к

Провадження № 1-кп/456/101/2017

ВИРОК

іменем України

22 березня 2017 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого-судді Гулкевича О. В. ,

з участю: секретаря Кулешник С.М.

прокурора Шаковицької В.О.

адвоката Кравця А.О., потерпілої ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрию кримінальне провадження №12014140130001854 від 07.10.2014р. щодо ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки м. Камянка Черкаської області, проживаючої та зареєстрованої в АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимої: 29 березня 2010 року Тисменицьким районним судом Івано-Франківської області за ч.3 ст.185, ст.71 КК України на три роки та однин місяць позбавлення волі; 28.03.2013 року Стрийським міськрайонним судом Львівської області за ч.3 ст.185 КК України на три роки позбавлення волі; 04 квітня 2013 року Болехівським міським судом Івано-Франківської області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.304, ч.1 ст.69, ст.70 КК України на три роки позбавлення волі; звільненої з місць позбавлення волі на підставі ухвали Новозаводського районного суду м.Чернігова від 04 листопада 2013 року на підставі ст.83 КК України до досягнення дитиною трирічного віку, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в :

обвинувачена ОСОБА_3 06 жовтня 2014р. приблизно о 15 год. 30 хв. за попередньою змовою групою осіб з невстановленою слідством особою, щодо якої матеріали кримінального провадження виділені в окреме провадження, з метою вчинення крадіжки через незачинені двері проникли до будинку потерпілої ОСОБА_2, що розташований у АДРЕСА_2, та реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на протиправне заволодіння чужим майном, умисно, з корисливих мотивів, повторно таємно викрали з будинку ювелірні вироби із золота 585 проби, які належали потерпілій, а саме: кулон вагою 1,38 грама вартістю 686,65 грн., кулон вагою 0,91 грама вартістю 452,10 грн., ланцюжок вагою 2,06 грама вартістю 1023,50 грн., сережки вагою 1,72 грама вартістю 854,55 грн., каблучку вагою 4,75 грама вартістю 2359,95 грн., каблучку вагою 3,8 грама вартістю 1887,95 грн., каблучку вагою 1,65 грама вартістю 819,80 грн., чим заподіяли потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 8084 грн. 50 коп.,

Обвинувачена ОСОБА_3 винуватість в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала частково, ствердила, що 06 жовтня 2014р. на пропозицію ОСОБА_4 на прізвисько «ОСОБА_4» на його ж автомобілі поїхали по селах на пошуки металобрухту. З ОСОБА_4 була його сестра ОСОБА_10. Приїхали в с. Підгірці Стрийського району та зупинились біля магазину. ОСОБА_4 пішов шукати металобрухт, а вона і ОСОБА_10 чекали його біля автомобіля, курили. Згодом захотіли пити, тому пішли у будинок неподалік магазину попросити води. Зайшли на подвір'я, підійшли до вхідних дверей, на яких висів білий тюль. ОСОБА_10 відхилила тюль, вхідні двері були відчинені. ОСОБА_10 зайшла в будинок перша, вона слідом за нею. ОСОБА_10 покликала господарів, але ніхто не відгукнувся. Вона стояла у коридорчику, а ОСОБА_10 пройшла у кімнату. Коли вона зайшла у кімнату слідом за ОСОБА_10 побачила як остання вийняла із шкатулки частину ювелірних виробів із золота, сказала: «Хтось йде», кинула шкатулку і вибігла з кімнати. Коли вона побачила вироби із золота, у неї також виник умисел на їх крадіжку, тому вона підняла шкатулку, забрала з неї решту ювелірних виробів і кинула шкатулку на крісло, але та впала між кріслами. Коли вони виходили з будинку у дверях зустріли жінку. ОСОБА_10 запитала в останньої, чи продають у селі худобу. Жінка відповіла, що ніхто не продає. Вони вийшли з подвір'я і пішли до автомобіля, де розповіли ОСОБА_4 про вчинену ними крадіжку, після чого поїхали в м. Стрий, де вирішили продати викрадене. Скільки саме було ювелірних виробів не пригадує. ОСОБА_4 і ОСОБА_10 сказали, що не мають документів, тому вона згодом, використавши власний паспорт, заклала викрадені ювелірні вироби у ломбарді в м.Калуш. Отримані гроші, скільки саме не пригадує, поділили порівну. Домовленості на вчинення крадіжки між нею і ОСОБА_10 не було. У вчиненому каялася. Цивільний позов визнала частково, згідна відшкодувати потерпілій 10 000 грн. матеріальної шкоди та 8000 грн. моральної шкоди.

Окрім часткового визнання винуватості обвинуваченою ОСОБА_3, її вина у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю доведена наступними доказами:

-показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка в судовому засіданні ствердила, що 06 жовтня 2014р. вона разом з батьком ОСОБА_5 та сестрою ОСОБА_6 поїхали у поле. Мати ОСОБА_7 залишилася вдома з племінником, який спав у кімнаті поруч з тією кімнатою, в якій знаходилися ювелірні вироби. Згодом мати їм зателефонувала і повідомила, що коробка, в якій зберігалися ювелірні вироби, порожня. Мати також розповіла, що приходили дві жінки схожі на циганок. Повернувшись додому, вони зрозуміли, що крадіжку вчинили саме ці жінки і намагалися їх наздогнати, але безрезультатно. Згодлом ОСОБА_8 їй розповідав, що бачив як дві жінки стояли неподалік лісу, розмовляли по телефону, чекали на автомобіль марки «Жигулі», по приїзду якого сіли в нього і поїхали. Належні їй ювелірні вироби знаходилися в подовгастій коробці з-під ланцюжка, яка в свою чергу знаходилася у вітрині в меблевого гарнітуру за стаканами. Окрім цього також були викрадені ювелірні вироби, що належали матері та сестрі, які знаходилися на полиці нижче в декількох горнятках, був зламаний замок у барному відділенні сервану, ключ від якого вони не знайшли. Детальний опис всіх викрадених ювелірних виробів, бірки, що залишилися від них, коробку, в якій зберігалися ці вироби вони надавали слідчому. При цьому останній жодних протоколів не складав, в матеріалах справи ці докази відсутні. В обвинувальному акті зазначені лише частина викрадених в неї ювелірних виробів, які були здані обвинуваченою в ломбард. Оскільки шкода їй не відшкодована, цивільний позов підтримала в повному обсязі, наполягала на суворому покаранні;

-показаннями свідка ОСОБА_5, який в судовому засіданні ствердив, що 06 жовтня 2014р. він знаходився у полі. Зателефонувала дружина та повідомила, що їх обікрали. Він одразу ж повернувся додому, запряг у воза коня і поїхав по селу розшукувати цих жінок, які вчинили крадіжку. Він телефонував знайомим, розпитував, чи не бачили цих жінок. Йому розповідали, що бачили двох жінок схожих на циганок, що йшли в напрямку лісу. ОСОБА_8 згодом йому розповідав, що бачив як дві жінки біля лісу чекали на автомобіль марки «Жигулі», по приїзду якого сіли в нього і поїхали;

-показаннями свідка ОСОБА_6, яка в судовому засіданні ствердила, що 06 жовтня 2014р. вона разом з батьком ОСОБА_5 та сестрою - потерпілою ОСОБА_2 знаходилися у полі. Мати - ОСОБА_7 залишилася вдома з її молодшим сином. Мати їм зателефонувала й повідомила, що зайшовши у кімнату, в якій знаходилися ювелірні вироби, виявила під кріслом коробку, в якій ці вироби зберігалися. Коли повернулися додому, мати тримала в руках цю коробку, в якій були ювелірні вироби, що належать потерпілій. До крадіжки ця коробка з виробами знаходилася у сервані за горнятками, а належні їй ювелірні вироби знаходилися у декількох горнятках. Щоб їх викрасти, потрібно було перевірити кожне горнятко. Зі слів матері їй відомо, що на момент вчинення крадіжки син спав в одній з кімнат будинку, мати вийшла з будинку по своїх потребах. Коли поверталася, на порозі будинку зустріла двох жінок, які запитували її хто є вдома та чи не продають корови і телята;

-показаннями свідка ОСОБА_7, яка в судовому засілданні ствердила, що 06 жовтня 2014р. вона знаходилася вдома з внуком, який спав в одній з кімнат будинку. Чоловік та дві доньки поїхали у поле. Вона вийшла з будинку в літню кухню і коли поверталася на порозі будинку зіткнулася з двома жінками, одна з яких - обвинувачена ОСОБА_3 Інша жінка запитала її, чи хтось продає худобу. Вона відповіла, що їй невідомо чи хтось продає, можливо в іншій частині села. Коли ж обвинувачена та інша жінка пішли, вона, зайшовши у кімнату, де знаходилася меблева стінка, виявила на підлозі між кріслами коробочку, в якій зберігалися ювелірні прикраси, що належали потерпілій. Вона зателефонувала до дочки та чоловіка, та повідомила про те що їх обікрали. Окрім ювелірних виробів, що належали потерпілій, викрадені ще й вироби, які належали їй та іншій доньці;

-показаннями свідка ОСОБА_8, який в судовому засілданні ствердив, що в цей день працював у ОСОБА_11 на будові, знаходився на другому поверсі будівлі. Через вікно бачив як по дорозі в напрямку смт.Дашава до лісу йшли дві жінки. Звернув на них увагу, оскільки вони голосно нецензурно лаялися. Обидві були одягнені в темний одяг, в однієї було темне волосся. Одна з них розмовляла по телефону, чув як запитувала: «Ти за нами приїдеш чи ні, ми вже все зробили, нас потрібно забрати …». Згодом по цих жінок, які чекали на узліссі на віддалі приблизно 100 м від будови, приїхав легковий автомобіль марки ВАЗ 2106 білого кольору. Жінки сіли в автомобіль, водій розвернувся і поїхав в напрямку на м.Стрий. Згодом від людей у селі дізнався про вчинений злочин;

-протоколом огляду місця події від 06.10.2014р., яким є житловий будинок, в якому проживає сім'я потерпілої ОСОБА_2, розташований в АДРЕСА_2. В кімнаті №6 знаходиться меблева стінка з посудом, одягом, побутовими речами. В ній у сервані на час огляду відчинені двері. На нижній полиці серванту є чехол з-під ювелірного виробу чорного кольору, в якому знаходяться бірка з написом «258 грн.» з одного боку, з іншого - напис «Каблучка К343, вагою 1,84 грама» (т.1 а.25-26);

-протоколом пред'явлення особи для впізнання від 21.10.2014р., під час проведення якого свідок ОСОБА_7 впізнала з числа пред'явлених їй для впізнання трьох осіб жіночої статі ОСОБА_3, яку бачила у своєму господарстві в с.Підгірці Стрийського рйону в день вчинення крадіжки 06.10.2014р. (т.1 а.38-42);

-довідкою, наданою ПТ «Ломбард-Скарбниця» (т.1 а.74), з якої вбачається, що обвинувачена ОСОБА_3 дійсно зверталася до ломбардних відділень ПТ «Ломбард-Скарбниця» з приводу закладу майна, зокрема 06.10.2014р. приблизно о 16.51 год. у відділенні, розташованому в м.Калуш, вул. Б.Хмельницького,21/4, заклала: два деформованих кулони із золота 585 проби загальною вагою 0,91 грама та 1,38 грама; один деформований ланцюг із золота 585 проби загальною вагою 2,06 грама; пару деформованих сережок із золота 585 проби загальною вагою 1,72 грама; три деформовані каблучки із золота 585 проби загальною вагою 4,75 грама, 3,8 грама та 1,65 грама;

-довідкою, виданою ПАТ «Державний ощадний банк України» від 16.07.2015р. (т.1 а.105), згідно з якою станом на 06.10.2014р. вартість 1 грама золота становила 496,83 грн.;

-протоколом про проведення слідчого експерименту від 16.07.2015р. (т.1 а.130-137), під час проведення якого обвинувачена ОСОБА_3 детально розповіла про обставини вчиненого нею злочинку, зокрема ствердила, що «…. вона та ОСОБА_10, відчинивши хвіртку, зайшли на подвір'я житлового будинку. ОСОБА_3 побачила, що двері, які ведуть в житловий будинок, відчинені та прикриті тюлем білого кольору. Вони підійшли, відгорнули тюль та зайшли в середину. Перебуваючи в коридорі, крикнули :«Егей», щоб зясувати чи є хтось в будинку. Однак, на крик ніхто не відгукнувся, тоді вони удвох пройшли по кімнатах, де в одній з них ОСОБА_10 взяла шкатулку із шафи, розкривши яку, побачили золоті ювелірні вироби …».

Даним доказом повністю спростовано твердження обвинуваченої про те, що умисел на таємне викрадення у неї виник безпосередньо під час перебування у будинку вже після того, як особа на ім'я ОСОБА_10 взяла із коробки частину належних потерпілій ювелірних виробів, а також про те, що між нею та особою на ім'я ОСОБА_10 не було попередньої змови на вчинення даного злочину. З наведеного вище вбачається, що обвинувачена разом з ОСОБА_10 проникали в будинок лише після того як переконалися у відсутності в ньому будь-кого із мешканців, що на думку суду свідчить про їхній прямий умисел на вчинення таємного викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб. Суд розцінює дані обвинуваченою в цій частині показання як неправдиві, надані з метою уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Кваліфікуючи діяння обвинуваченої, суд враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», згідно з якою під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне, недозволене, протиправне потрапляння (входження) до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає повністю доведеною винуватість обвинуваченої ОСОБА_3 у вчиненні таємного викраденя чужого майна (крадіжки), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, повторно, поєднаного з проникнення в житло, тому кваліфікація дій обвинуваченої за ч.3 ст.185КК України є вірною.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка за місцем проживання характеризується посередньо; відсутність даних про перебування її на профілактичному обліку у лікаря психіатра та нарколога.

Обставин, передбачених ст.ст.66,67 КК України, які пом'якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_3, суд не вбачає.

Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченої після вчинення злочину, наслідки вчиненого нею суспільно-небезпечного діяння, зважено на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності.

За таких обставин, враховуючи те, що ОСОБА_3 раніше судима за скоєння умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення не стала, вчинила новий умисний корисливий злочини після звільнення з місць позбавлення волі на підставі ухвали Новозаводського районного суду м.Чернігова від 04 листопада 2013 року на підставі ст.83 КК України до досягнення дитиною трьох річного віку, суд вважає, що обвинуваченій з врахуванням вимог ст.71 КК України слід призначити покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів в межах санкцій ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, зарахувавши в строк відбування покарання термін перебування під вартою з врахуванням положення ч.5 ст.72 КК України.

Згідно з ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 суд вирішує з врахуванням вимог п.6 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1989р. за № 3 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», згідно з яким при розгляді кримінальної справи суд зобов'язаний на основі всебічного, повного й об'єктивного дослідження обставин справи з'ясувати характер і розмір матеріальної шкоди, заподіяної злочином, наявність причинного зв'язку між вчиненим і шкодою, а також, чи відшкодовано її повністю або частково до судового розгляду справи, і у вироку дати належну оцінку зазначеним обставинам.

Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно положень ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Враховуючи зазначені вимоги закону, суд вважає, що позов потерпілої ОСОБА_2 в частині відшкодування матеріальної шкоди пілягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення на користь останньої з обвинуваченої вартості викрадених ювелірних виробів із золота в розмірі 8084,50 грн., оскільки такий розмір завданої потерпілій матеріальної шкоди доведений дослідженими судом доказами.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнала потерпіла внаслідок неправомірних дій обвинуваченої, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин, визнання самою обвинуваченою вимог потерпілої про відшкодування моральної шкоди. При цьому суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, а також майнового стану відповідачів.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимога потерпілої про відшкодування моральної шкоди підлягає зменшенню до 7 000 грн.

Керуючись ст.ст. 368,370,374 КПК України, суд

з а с у д и в :

ОСОБА_3 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного судом покарання за даним вироком частково приєднати невідбуте покарання за вироком Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 04.04.2013 року і призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 15 липня 2015 року.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити без змін - тримання під вартою.

На підставі ч.5 ст.72 КК України до строку позбавлення волі ОСОБА_3 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 15.07.2015 року по 22.03.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_2 8 084 (вісім тисяч вісімдесят чотири) грн. 50 коп. завданої матеріальної шкоди та 7 000 грн. спричиненої моральної шкоди.

На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Львівської області протягом 30 днів з моменту його проголошення через Стрийський міськрайонний суд.

Головуючий-суддя О. В. Гулкевич