Ухвала суду № 65483346, 20.03.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/7238/15-ц

У Х В А Л А

Іменем України

20 березня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого-судді: Мацунича М.В.,

суддів: Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря: Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 до якої приєдналась ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03 лютого 2016 року за позовом Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

встановила:

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство «ВіЕс Банк» (далі ПАТ «ВіЕс Банк») звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким виступають: - земельна ділянка, площею 0,0853 га, кадастровий номер 2122783801:00:001:1000, що знаходиться за адресою Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ключарки, вул. Гагаріна, 1 «А»; - кафе, лазня та кухня, загальною площею 131,3 кв.м., до складу входять: бесідка, літера «Б», бесідка, літера «В», вбиральня, літера «Г»; кафе, літера «Д», лазня, літера «Ж», наносна, літера «З», споруди, літери «№ 1, 2», насос, літера «Н», септик, літера «Н1», що знаходяться за адресою Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ключарки, вул. Гагаріна, 1 «А» та належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2007 року; кафе-ресторан, загальною площею 403,46 кв.м., що знаходиться за адресою Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ключарки, вул. Гагаріна,1 «Б» та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.05.2008 року, шляхом продажу майна ПАТ «ВіЕс Банк» від свого імені будь-якій особі покупцю згідно з договором купівлі-продажу. Також позивач просить закріпити за ним права управителя щодо предмету іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно з кредитним договором № KF 49840 від 06.06.2008 року, ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 150000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення 05.06.2023 року. З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором, 06.06.2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір, згідно з умовами якого відповідач у забезпечення виконання умов кредитного договору передав позивачу в іпотеку земельну ділянку, що знаходиться за адресою Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ключарки, вул. Гагаріна, 1 «А», кафе, лазню та кухню, що знаходяться за адресою Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ключарки, вул. Гагаріна, 1 «А» та кафе-ресторан, що знаходиться за адресою Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ключарки, вул. Гагаріна,1 «Б». Банк свої зобовязання за договором виконав повністю, надавши в розпорядження ОСОБА_1 суму кредитних коштів визначену договором. Однак, ОСОБА_1 не виконав належним чином свої зобовязання за кредитним договором, в результаті чого станом на 24.11.2015 року виникла заборгованість по кредиту на загальну суму 131636,16 доларів США, що еквівалентно сумі 3167642,40 грн., з яких 96809,97 доларів США - заборгованість по кредиту, 10841,48 доларів США проценти та 23984,71 доларів США пеня, які позивач просить стягнути шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 03 лютого 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішення, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд не встановив наявність у банку ліцензій на право здійснення валютних операцій, а тому не мав права стягувати борг в іноземній валюті. Вважає, що наданий банком розрахунок є неналежним доказом та не підтверджує розмір заборгованості. Також вказує, що відсутні докази того, що ПАТ «ВіЕс Банк» є правонаступником ВАТ «Електрон Банк».

Також до даної апеляційної скарги приєдналася ОСОБА_2, як особа, права якої порушено оскаржуваним рішенням. У своїй заяві вказує, що іпотечний договір є недійсним, оскільки укладений із порушенням ст. 60 СК України, оскільки вона, як дружина ОСОБА_1, не давала згоду на його укладення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено, що відповідно до кредитного договору № KF 49840 від 06.06.2008 року, ВАТ «Електрон Банк», правонаступником якого є ПАТ «ВіЕс Банк», надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 150000 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення 05.06.2023 року, (а.с. 10-15).

З метою забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між банком та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки від 06.06.2008 року за умовами якого відповідач у забезпечення виконання умов кредитного договору передав позивачу в іпотеку земельну ділянку, площею 0,0853 га, кадастровий номер 2122783801:00:001:1000, що знаходиться за адресою Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ключарки, вул. Гагаріна, 1 «А» та належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 048687 від 23 квітня 2008 року; - кафе, лазню та кухню, загальною площею 131,3 кв.м., до складу входять: бесідка, літера «Б», бесідка, літера «В», вбиральня, літера «Г», кафе, літера «Д», лазня, літера «Ж», наносна, літера «З», споруди, літери «№ 1, 2», насос, літера «Н», септик, літера «Н1», що знаходяться за адресою Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ключарки, вул. Гагаріна, 1 «А» та належать ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 16.02.2007 року; кафе-ресторан, загальною площею 403,46 кв.м., що знаходиться за адресою Закарпатська область, Мукачівський район, с. Ключарки, вул. Гагаріна,1 «Б» та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.05.2008 року, (а.с. 17-19).

Відповідно до розрахунку банку станом на 24.11.2015 року за ОСОБА_1 рахується заборгованість за кредитним договором на загальну суму 131636,16 доларів США, що еквівалентно 3167642,40 грн., і така складається з: 96809,97 доларів США заборгованості по тілу кредиту, 10841,48 доларів США заборгованості по відсоткам та 23984,71 доларів США пені, (а.с. 7).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходи з його доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він ґрунтується на нормах матеріального права, а розмір заборгованості підтверджується наданим розрахунком.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо не встановлення судом наявності в банку ліцензії на право здійснення валютних операцій із наступних підстав.

Даний кредитний договір укладено в іноземній валюті між ОСОБА_1 та ВАТ «Електрон Банк». ОСОБА_1 не оспорював указаний кредитний договір із приводу відсутності у ВАТ «Електрон Банк» чи його правонаступника ПАТ «Фольксбанк» ліцензії на право здійснення валютних операцій, а відтак такий правочин є правомірним у силу приписів ст. 204 ЦК України та створює для його сторін відповідні правові наслідки. Таким чином, між сторонами виникло кредитне зобовязання визначене саме в іноземній валюті, і таке зобовязання є чинним. При цьому, судом стягнуто гривневий еквівалент суми боргу визначеної в іноземній валюті, що відповідає приписам ч. 2 ст. 533 ЦК України та в будь-якому разі є правомірним.

Також, підлягає відхиленню посилання апелянта на неналежність як доказу наданого банком розрахунку, зважаючи на наступне.

Одним із принципів цивільного судочинства є змагальність сторін, згідно якого сторона, обґрунтовуючи свої вимоги надає суду певні докази. Протилежна сторона, у разі заперечення таких обставин, надає суду також своє обґрунтування, у тому числі щодо неналежності певного доказу по справі.

Разом із тим, ОСОБА_1 заперечуючи наданий банком розрахунок, не надав жодного обґрунтування в чому полягає неправильність такого розрахунку чи не відповідність його умовам укладеного договору, зокрема, апелянтом не надано суду відповідного контррозрахунку. При цьому, посилання апелянта на ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним, оскільки даний закон не регулює правовідносини, що виникли між сторонами. Розрахунок боргу не є господарською операцією, а є лише одним із доказів, який оцінюється судом нарівні з іншими. Тобто, дані доводи апеляційної скарги також підлягають відхиленню.

Безпідставним є й твердження апелянта, щодо відсутності в матеріалах справи доказів правонаступництва ПАТ «ВіЕс Банк» всіх прав та обовязків ВАТ «Електрон Банк», оскільки вказане підтверджується відповідним Статутом ПАТ «ВіЕс Банк», (а.с. 24-26).

Щодо посилання ОСОБА_2 у своїй заяві про приєднання до апеляційної скарги на недійсність іпотечного договору через відсутність її згоди на його укладення, то таке не береться до уваги, оскільки рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 10.06.2016 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки, предявленого з указаних підстав, (а.с. 167-170).

За таких обставин, відповідно до змісту ст. 308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхилення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Таким чином, керуючись приписами статей 303, 307, 308, 314, 315, 317 і 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 до якої приєдналась ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03 лютого 2016 року, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею законної сили.

Суддя-доповідач

Судді