Рішення № 65482914, 21.03.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6913/16-ц

Провадження № 2/761/544/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Рибака М.А.,

при секретарі Савенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду міста Києва в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ опіки та піклування Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дитину, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 (далі по тексту - відповідач), третя особа: відділ опіки та піклування Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дитину.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ніколи не перебували у шлюбі, разом не проживали та не вели спільного господарства.

ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач народила сина ОСОБА_3.

Згідно із рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03.02.2016 року у справі № 761/6084/14-ц, ОСОБА_2 визнано батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та внесено відповідні зміни в актовий запис про його народження.

Починаючи з народження, дитина ОСОБА_4 перебуває на повному утриманні позивача, а також зареєстрований і проживає разом з нею та бабусею і дідусем у трикімнатній квартирі АДРЕСА_1.

Оскільки відповідач неодноразово погрожував забрати дитину до себе, позивач, як мати ОСОБА_4, усвідомлюючи свою особисту відповідальність за виховання та піклування про дитину, створення для нього належних соціально-побутових умов проживання, збереження психічного та фізичного здоров'я, духовного та розумового розвитку, вважала за необхідне визначити місце проживання дитини з нею.

Окрім того, позивач, вважаючи, що ОСОБА_2 не отримує регулярного офіційного доходу, просила суд стягнути з нього аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 в розмірі 1700,00 грн. щомісячно з урахуванням індексації, до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Просила також допустити негайне виконання рішення суду в частині визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

В судовому засіданні позивач позов підтримала та просила суд про його задоволення.

В судовому засіданні відповідач позов визнав в частині стягнення аліментів, в задоволенні вимог про визначення місця проживання дитини з матір'ю заперечував. При цьому зазначав, що в основу висновку органу опіки та піклування було покладено неправдиві та перекручені данні. При цьому, позивач, ставлячи на вирішення вимогу про визначення проживання дитини з нею робить це з метою створення перешкод відповідачу у спілкуванні з нею. Окрім того, вказував, що ОСОБА_4 знаходиться в ізоляції від ОСОБА_2 та живе у фізичному і психологічному насиллі та брехні. Також зазначав, що оскільки ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя, то на підставі ч. 1 ст. 161 СК України, їй в задоволенні позову слід відмовити.

В судовому засіданні представник третьої особи проти задоволення позову в частині визначення місця проживання дитини разом із матір'ю не заперечувала, а у вирішенні вимог про стягнення аліментів поклалась на розсуд суду.

Вислухавши пояснення сторін та представника третьої особи, дослідивши відеозапис, оцінивши в сукупності надані в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Київ (Т.1, а.с. 7).

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 03.02.2016 року у справі № 761/6084/14-ц було визнано ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 батьком дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та внесено зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 № 347 від 23.02.2010, в графу «Батько», зазначивши батьком дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 Сімейного кодексу України (далі по тексту - СК України) регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим врахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони в шлюбі. А відповідно до ст. 161 цього Кодексу, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

За змістом ст. 18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Як встановлено в судовому засіданні, на даний час малолітній ОСОБА_4 проживає з матір'ю в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1.

Згідно із частинами 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки і піклування та його письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Пленум Верховного Суду України в п. 4 постанови №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснив, що висновок має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою.

Відповідно до Висновку органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, наданого суду за вихідним листом № 109/02/40-3997 від 12.05.2016 року, на підставі рішення Комісії з питань захисту прав дитини при Шевченківській районній в місті Києві державні адміністрації від 27.04.2016 року (протокол № 9), керуючись інтересами дитини, відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, органі опіки та піклування підтримав позовну заяву ОСОБА_1 та вважав, що місце проживання дитини повинно бути з матір'ю громадянкою ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2, але батько повинен мати можливість вільно спілкуватися з дитиною, приймати активну участь у її вихованні (Т.1, а.с. 44-45).

У Декларації прав дитини, яка проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (принцип 6), встановлено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю.

Відповідно до приписів статті 3 Конвенції ООН про права дитини (конвенцію ратифіковано Постановою ВР № 789-ХІІ (798-12) від 27.02.1991 р. дата підписання Україною: 21 лютого 1990 року, набуття чинності для України: 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст.ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Врахувавши наведений висновок та те, що позивачем під час розгляду справи було доведено та надано належні та допустимі докази того, що дитина, проживаючи з нею, буде забезпечена необхідними умовами проживання та розвитку, увагою та належним рівнем виховання, формуванням її особистості, суд вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини з матір'ю за адресою АДРЕСА_2.

А тому позовні вимоги в частині визначення місця проживання дитини підлягають задоволенню.

Окрім того, 21.06.2016 року, за клопотанням відповідача у справі було призначено судову психологічну експертизу для з'ясування питань: яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості ОСОБА_1, особливості її виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та відчуття благополуччя ОСОБА_4? Яким чином можуть вплинути умови виховання ОСОБА_1 та/або ОСОБА_2 на психологічний стан та розвиток дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1? Чи має залежність оцінка дитиною, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батька дитини - ОСОБА_2 від впливу матері ОСОБА_1 або інших дорослих? (Т.1, а.с. 135-136).

Разом із тим, ухвалу суду Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України було залишено без виконання у зв'язку із несплатою відповідачем ОСОБА_2 вартості експертизи (Т.1, а.с. 183).

Відповідно до ч. 1 ст. 146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Щодо заявлених вимог про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі слід зазначити наступне.

Статтею 141 СК України передбачено, що мати та батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, до досягнення ними повноліття.

Відповідно до довідки форми № 3 від 22.02.2016 року, ОСОБА_4, зареєстрований та проживає з матір'ю ОСОБА_1 (а.с. 10).

Окрім того, суд прийшов до висновку про визначення місця проживання дитини з матір'ю.

Відповідач ОСОБА_2 матеріальну допомогу на утримання дитини не надає. Доказів протилежного суду не надано.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працює в ТОВ «Телерадіокомпанія «Ера» на посаді телеоператора та має постійний дохід (Т.1, а.с. 227, Т.2, а.с. 61-62).

Згідно зі ст. 200 СК України аліменти за рішенням суду можуть бути присуджені у частці від доходу платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України.

Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII ( 789-12 ) від 27.02.91 та яка набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

За ч.ч. 1-3 ст. 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (ст. 191 СК України).

Отже, Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов'язує їх виключно зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Зважаючи на відсутність імперативної заборони розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.

У випадках, передбачених ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Вказана норма права передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що відповідач працює в ТОВ «Телерадіокомпанія «Ера» на посаді телеоператора та має постійний дохід.

Таким чином суд приходить до висновку, що у позивача виникло право на стягнення аліментів на утримання дитини, а визначення розміру аліментів в частці до заробітку при наявності постійного регулярного доходу платника аліментів не порушує права та інтереси ОСОБА_4

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та необхідності стягувати аліменти з відповідача в частці від його заробітку, оскільки він має постійний дохід.

Окрім того, суд приймає до уваги той факт, що відповідач фактично позовні вимоги в частині стягнення з нього аліментів визнав в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У відповідності з ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Даючи юридичну оцінку наданим по справі доказам, враховуючи те, що у сторін є спільна дитина ОСОБА_4, а відповідач ухиляється від обов'язку його утримання, суд вважає за потрібне стягнути з відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, до досягнення ним повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 184 СК України суд має право визначити аліменти в твердій грошовій сумі лише у випадку, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід та частину доходу одержує в натурі, доказів чого суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Окрім того, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд вважає за можливе допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Щодо вимоги позивача про допуск негайного виконання рішення суду в частині визначення місця проживання дитини, то така вимога задоволенню не підлягає, оскільки стаття 367 ЦПК України містить вичерпний перелік випадків, в яких суд має право допустити негайне виконання рішення суду, а такого випадку, як негайне виконання рішення про визначення місця проживання дитини закон не містить.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 141, 161, 180, 181, 182, 183, 184, 200 Сімейного кодексу України, ст.ст. 60, 88, 208, 214, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ опіки та піклування Служби у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини та стягнення аліментів на дитину - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, разом з її матір'ю ОСОБА_1.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з 22.02.2016 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до 06.02.2028 року.

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 а на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 551,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУДДЯ М.А. РИБАК