Ухвала суду № 65480129, 20.03.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15584/17-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В.,

при секретарі Бажан О. А.,

за участі сторін кримінального провадження:

підозрюваного ОСОБА_1,

прокурора Закаряна Б.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання старшого слідчого слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві старшого лейтенанта поліції Зарудньої Л.Б. про застосування до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12016100060001200, -

В С Т А Н О В И В :

20.03.2017 Старший слідчий слідчого відділу Печерського УП ГУ НП в м. Києві старший лейтенант поліції Зарудня Л.Б. за погодженням із прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 Закаряна Б.Н. звернувся до слідчого судді з наведеним вище клопотанням.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що в провадженні СВ Печерського УП ГУ НП в м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12016100060001200 від 20.02.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.02.2016 приблизно о 00.00 год. ОСОБА_1 разом з невстановленою досудовим слідством особою перебували на касі супермаркету «Велика Кишеня» за адресою: Залізничне шосе, 57 в м. Києві. Розраховуючись за товар, ОСОБА_1 та невстановлена досудовим слідством особа побачили раніше невідомого їм ОСОБА_5, який розраховувався на касі за товар, та в них виник умисел на відкрите викрадення чужого майна групою осіб. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна групою осіб, ОСОБА_1 та невстановлена досудовим слідством особа вийшли з приміщення супермаркету «Велика Кишеня» та направились вздовж вулиці за ОСОБА_5 Зупинившись в кінці вулиці, ОСОБА_1 та невстановлена досудовим слідством особа звернулися до ОСОБА_5 та почали вимагати в останнього грошові кошти. В подальшому, оглянувши кишені ОСОБА_5, ОСОБА_1 та невстановлена досудовим слідством особа відкрито заволоділи мобільним телефоном «Самсунг» вартістю 150 гривень, паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_5 та банківськими картками, які знаходились в обкладинці паспорту ОСОБА_5, що ОСОБА_1 та невстановленій досудовим слідством особі було відомо, оскільки вони бачили вказані речі у ОСОБА_5 на касі супермаркету. Погрожуючи застосуванням фізичного насильства, ОСОБА_1 та невстановлена досудовим слідством особа дізналися у ОСОБА_5 пін-код від належної йому банківської картки, після чого направились назад до супермаркету «Велика Кишеня», де з банківської картки ОСОБА_5 зняли грошові кошти в сумі 550 гривень, завдавши своїми діями ОСОБА_5 майнової шкоди на загальну суму 700 гривень.

22.04.2016 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а також повістку про виклик до слідчого, але останній до слідчого не з'явився.

У судовому засіданні прокурор внесене клопотання підтримав з викладених у ньому підстав, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки зібрані на даному етапі досудового розслідування докази свідчать про обґрунтованість підозри у скоєнні підозрюваним інкримінованих кримінальних правопорушень та наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зазначені в клопотанні.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя дійшов до наступного висновку.

Згідно норми ч. 1 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

В провадженні СВ Печерського УП ГУ НП в м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12016100060001200 від 20.02.2016, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

22.04.2016 року ОСОБА_1 направлено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а також повістку про виклик до слідчого, але останній до слідчого не з'явився.

05.05.2016 року слідчий звернувся з клопотанням про дозвіл на затримання з метою приводу для участі у розгляді запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке було задоволено слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва, проте строк дії вказаної ухвали закінчився.

Копія клопотання та матеріалів, на його обґрунтування, у відповідності до ч. 2 ст. 184 КПК України надані підозрюваному 19.03.2017 р.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.

Європейський Суд з прав людини у справі «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

З матеріалів доданих до клопотання, зокрема, протоколом допиту потерпілого ОСОБА_5; протоколами пред'явлення для впізнання; протоколом допиту свідка ОСОБА_6; протоколом огляду відеозапису; витягами про рух коштів з «ПриватБанк», вбачається наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Матеріалами доданими до клопотання доводиться також наявність достатніх підстав вважати, що існують наступні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, оскільки отримав повідомлення про підозру та повістки про виклик, направлені поштою за місцем прописки та проживання, але до слідчого не з'явився, крім того при дачі першочергових пояснень працівникам поліції повідомив, що його звуть ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, а отже, назвавши неправдиві анкетні відомості, явно бажав уникнути притягнення до кримінальної відповідальності; підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; підозрюваний може впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки є раніше судимим; підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик перешкоджати встановленню істини у кримінальному правопорушенні доводиться з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynski v. Poland, § 43)).

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів. Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, слідчий суддя у висновках, які зробив орган досудового слідства відносно ОСОБА_1, чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації ОСОБА_1, виходячи з наявних в наданих суду матеріалах клопотання, слідчий суддя приходить до висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_1 до вчинення кримінального правопорушення, за викладених у клопотанні обставин.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганням спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний в сукупності оцінити тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, дані про особу підозрюваного, розмір майнової шкоди, в заподіянні якого підозрюється особа.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно п.3 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно уразі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Доказів того, що стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_1 не допускає тримання його під вартою слідчому судді не надано, а тому слід вважати, що таких перешкод не має.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя у відповідності до ч.1 ст. 178, ст. 183 КПК України враховує, що останній підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років, а також особу підозрюваного ОСОБА_1, раніше судимий, вік та стан його здоров'я, який не виключає можливості тримання останнього під вартою, та приходить до висновку, що докази та обставини на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 перебуваючи на волі може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків та потерпілого; перешкоджати встановленню істини та своєчасному прийняттю процесуальних рішень у провадженні, а для запобігання ризиків, які зазначені у клопотанні та наведено у судовому засіданні вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів, на застосуванні яких наполягала сторона захисту, відтак клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справі «В. проти Швейцарії» (W. V. Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року, у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain), 12050/04, 8 січня 2009 року розмір застави повинен бути належною гарантією того, що заявник вирішить не зникати через побоювання втратити цю заставу, при визначенні розміру застави виправданим є врахування серйозності обставин справи.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

З огляду на викладене, достатнім розміром застави для запобігання доведеним ризикам з огляду на обставини вчинення кримінального правопорушення, даних про особу підозрюваного, його майновий стан, відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України достатнім розміром застави для запобігання доведеним ризикам буде 20 розмірів прожиткових мінімумів, що згідно п. 16 ч. 1 ст. 3 КПК України, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2017 рік» № 1801-19 від 21.12.2016 року становить 32 000,00 грн., який зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього обов'язків.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193,194, 196, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 08.05.2017, у межах строку досудового розслідування кримінального провадження № 12016100060001200 від 20.02.2016.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов'язків, визначених ч. 5 ст. 194 КПК України, у розмірі 32 000,00 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва:

р/р 373 110 010 028 07;

МФО (код банку) 820019;

ЗКПО 02 896 745;

ЄДРПОУ банку: 38004897;

Банк одержувача: УДКСУ в Печерському районі ГУ ДКСУ в м. Києві.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1, у разі внесення застави, наступні обов'язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора у кримінальному провадженні із встановленою періодичністю;

2) не відлучатися з міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6) здати на зберігання слідчому або прокурору у кримінальному провадженні свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Печерського районного суду м. Києва коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого та його явки за викликом.

У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя І. В. Литвинова