Ухвала суду № 65478713, 25.01.2017, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/52/17

У х в а л а

про залишення позовної заяви без руху

"25" січня 2017 р. м. Звенигородка

Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Гончаренко Т.В. розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 поданого представником позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -

встановила:

До Звенигородського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Суддя, розглянувши позовну заяву, дійшла висновку про те, що вона подана без додержання вимог ст. 119 ЦПК України та міжнародного законодавства, а саме:

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про міжнародне приватне право", документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні у разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Конвенція 1961 року, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, згода на обовязковість якої надана Законом України від 10 січня 2002 ' "Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів", набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22.12.2003. Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

З копії договору про надання адвокатських послуг та довіреності, наявних в матеріалах справи не вбачається, що на ній проставлено апостиль.

Стаття 100 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що документи, які складено за кордоном з участю іноземних властей або які від них виходять, приймаються нотаріусами за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України. Без легалізації такі документи приймаються нотаріусами у тих випадках, коли це передбачено законодавством України, міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.

Тобто, для вчинення будь-яких нотаріальних дій, у тому числі, і для засвідчення вірності перекладу та вірності копій, документи, які складено за кордоном за участю іноземних органів влади або які від них виходять, повинні прийматися нотаріусами за умови легалізації або проставляння апостилю, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Документи, що видані та мають юридичну силу на території України, також можуть використовуватись на території іншої держави тільки після їх відповідного засвідчення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Існує два способи такого засвідчення: консульська легалізація та проставлення апостиля.

Консульська легалізація офіційного документу означає перевірку його відповідності

чинному законодавству України або держави перебування, встановлення та посвідчення дійсності документа або справжності підпису, повноважень посадової особи, яка підписала документ або засвідчила попередній підпис, а також дійсності відбитку штампу, печатки, якими скріплено документ.

Консульська легалізація вимагає обов'язкового посвідчення документів компетентними органами України з подальшим засвідченням в консульській установі тієї держави, де має бути представлений цей документ. Слід зазначити, що документ, який пройшов всі етапи засвідчення, є офіційним лише для тієї країни, консульська служба якої його легалізувала.

Довіреності, видані за кордоном, мають юридичну силу в Україні за умови їх легалізації органами Міністерства закордонних справ України. Легалізація звичайно здійснюється консулами в межах консульського округу, на території якого знаходиться орган іноземної держави, який посвідчив довіреність або інший документ. Легалізація документів для надання їм юридичної сили в Україні може здійснюватись також посольством відповідної держави з подальшим посвідченням документа в Міністерстві закордонних справ України.

Виявлені недоліки перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у

справі.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України, позовна заява, подана без додержання вимог, викладених у ст.119 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ч. 1 ст. 121 ЦПК України, суддя, -

ухвалила:

позовну заяву ОСОБА_1 подану представником позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати пяти днів з дня отримання позивачем ухвали.

У випадку, якщо недоліки позовної заяви у визначений строк не будуть усунені, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачеві.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Звенигородського

районного суду ОСОБА_4