Ухвала суду № 65478304, 21.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/2182/16-ц Номер провадження 22-ц/786/804/17Головуючий у 1-й інстанції Марущак Р. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді: Кривчун Т.О.

Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І.

секретар: Радько О.М.

за участю: представника позивача адв. ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2017 року

по справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» про тлумачення змісту правочину, усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом звільнення земельної ділянки, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору відділ Держгеокадастру у Глобинському районі.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,-

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до місцевого суду з вказаним позовом, уточненим у ході судового розгляду справи, до ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», посилаючись на те, що 09.01.2012 року між ним, як орендодавцем, та Виробничим підрозділом Агрофірма «Степове» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», як орендарем, було укладено договір оренди земельної ділянки строком на п»ять років.

Зазначає, що, відповідно до умов договору (п.36), дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Орендар використовував земельну ділянку для товарного сільськогосподарського виробництва протягом п»яти сільськогосподарських років та у 2016 році зібрав урожай. Таким чином, всі умови використання земельної ділянки сторонами виконано, а строк дії спірного договору сплинув з моменту зібрання врожаю, тому договір припинив свою дію, однак орендар відхилив його пропозицію про повернення земельної ділянки, викладену в надісланому йому листі-повідомленні, мотивуючи тим, що договір діє протягом п»яти років з дати його державної реєстрації, тобто з 23.05.2012 року, а не з дати його укладення, а тому не є припиненим.

З урахуванням наведеного остаточно прохав постановити рішення, яким: тлумачити зміст абзацу 1 пункту 8 Договору оренди землі, укладеного 9 січня 2012 року між орендодавцем ОСОБА_4 та орендарем - виробничим підрозділом Агрофірма «Степове» Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт», зареєстрований у відділі Держкомзему у Глобинському районі 23 травня 2012 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23 травня 2012 року за № 532060004002985, виклавши його в такій редакції : «Договір укладено на 5 (п'ять) років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою) з початком строку дії з дати 09 січня 2012 року, але в будь-якому випадку діє до моменту збирання врожаю орендарем»; усунути перешкоди у здійсненні права власності на майно шляхом звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» земельної ділянки кадастровий номер 5320684600:00:022:0074 , яка знаходиться на території Кринківської сільської ради Глобинського району Полтавської області та посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ПЛ № 127376 та передачі її власнику; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю інвестиційно-промислова компанія «Полтавазернопродукт» про тлумачення змісту правочину, усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом звільнення земельної ділянки, відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився позивач, який в поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неповне зясування обставин справи, порушення та неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що, на його думку, договір є укладеним з моменту його підписання, а не реєстрації, а тому вважає, що дія укладеного 09.01.2012 року договору оренди землі припинилась через пять років з цієї дати.

Окрім того, вказує, що дана позиція відповідає правовому висновку Верховного суду України від 19.02.2014 року у справі № 6-162цс13, який не спростований та не скасований. Також зазначає, що вказане рішення стосується саме договорів оренди землі, в яких чітко не визначено сторонами, з якої дати починає діяти договір оренди землі.

У поданих до суду письмових запереченнях представник ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, а рішення суду таким, що ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства.

Зазначає, що судом першої інстанції правомірно не було взято до уваги правову позицію ВСУ від 19.02.2014 року, висловлену по справі №6-162цс13, оскільки цивільні права та обовязки, на досягнення яких було спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договору оренди, сторони набули лише після проведення державної реєстрації договору оренди землі, а тому строк дії договору має рахуватися саме з цієї дати, тобто з 23.05.2012 року, що також відповідає правовій позиції ВСУ від 18.01.2017 року у справі №6-2777цс16.

Вказує, що доводи апелянта про укладення договору оренди землі не уповноваженою особою не заслуговують на увагу, оскільки після зміни предмету позову, ОСОБА_4 прохав суд розтлумачити зміст правочину та усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом звільнення земельної ділянки, а будь-якої вимоги про визнання спірного договору недійсним у звязку з неналежним підписантом договору з боку відповідача, визнання його припиненим чи розірваним на ці підставі, позивач в уточненій позовній заяві не ставив, також ним не подавалось клопотання про проведення відповідної експертизи.

З урахуванням наведеного прохали апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

У судовому засіданні представник позивача доводи, наведені в апеляційній скарзі підтримав, та прохав її задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував та прохав її відхилити.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення представників сторін, приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

У відповідності до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам рішення місцевого суду відповідає в повній мірі.

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №127376 від 11.01.2005 року, ОСОБА_4на підставі розпорядження голови Глобинської райдержадміністрації від 20.05.2004 року №441, є власником земельної ділянки площею 4,42 га. у межах згідно з планом, яка розташована на території Кринківської сільської ради Глобинського району Полтавської області, цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.6).

Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010555300004 Глобинського районного відділу земельних ресурсів Глобинської РДА.

09 січня 2012 року між ОСОБА_4, як орендодавцем, та Виробничим підрозділом Агрофірма «Степове» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт», як орендарем, було укладено Договір оренди землі №233, загальноюплощею 4,42 га., яка знаходиться на території Кринківської сільської ради Глобинського району Полтавської області (а.с.7-8).

Пунктом 8 договору визначено, що його укладено на п»ять років (у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою), але в будь-якому випадку він діє до моменту закінчення збирання врожаю орендарем.

Пунктом 44 договору оренди земельної ділянки передбачено, що він набирає чинності після його державної реєстрації.

Договір зареєстрований у відділі Держкомзему в Глобинському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.05.2012 року за №532060004002985.

Відповідно до акту приймання - передачі від 25 травня 2012 року, земельна ділянка кадастровий номер №5320684600:00:022:0074, була передана орендодавцем у строкове платне користування орендарю (а.с.9).

05.08.2016 року позивачем було направлено ВПА «Степове» ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» лист-повідомлення, в якому ОСОБА_5 прохав мирно врегулювати договірні відносини та підписати три примірника проекту додаткової угоди про розірвання договору оренди землі від 09.01.2012 року, який укладений до 09.01.2017 року (а.с.10-12).

Як додаток до даного листа-повідомлення було додано Додаткову угоду від 05.08.2016 року про розірвання договору оренди землі від 09.01.012 року та Акт прийому-передачі земельної ділянки від 05.08.2017 року.

У відповіді на листа-повідомлення від 26.08.2016 року (вих. №504) ТОВ ІПК «Полтавазернопродукт» повідомило позивача про те, що, оскільки договір оренди укладено на 5 років, а термін дії договору (п.44) починається з моменту державної реєстрації, то дія Договору триває до 23.05.2017 року (а.с.13).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий суд виходив із того, що договір оренди землі №233 зареєстровано в реєстрі 23.05.2012 року, та саме з цього моменту слід обраховувати термін його дії. Отже, строк дії договору оренди не закінчився (не припинився), він є чинним, тому на даний час відсутні підстави для звільнення земельної ділянки орендарем і передачі її власникові та підстави для тлумачення судом п.8 договору таким чином, як про це прохає позивач.

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на нормах матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.10,11,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом, ч.2 ст.213, ст.637 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (умов договору).

Частиною 1 ст.638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст.ст.116, 125 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом і таким законом є Закон України "Про оренду землі", яким визначено істотні умови договору оренди земельної ділянки та порядок продовження договору.

Статтею 18 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладення Договору) передбачено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно з ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладення Договору), строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 18.01.2017 року при розгляді цивільної справи №6-2777цс16 відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, повязані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

За змістом статей 18, 20 цього Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Отже, строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обовязки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

З урахуванням зазначених норм матеріального права строк дії спірного договору не закінчився, він є чинним, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про витребування землі.

З матеріалів справи вбачається, що спірний договір оренди землі №233 було укладено 09.01.2012 року та 23.05.2012 року його було зареєстровано у відділі Держкомзему в Глобинському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 23.05.2012 року №532060004002985. Пунктом 8 Договору визначено, що його укладено на 5 років, але в будь-якому випадку він діє до моменту закінчення збирання врожаю орендарем та згідно п.44 договір набуває чинності після його державної реєстрації.

Окрім того, акт приймання-передачі вказаної земельна ділянка, кадастровий номер № 5320684600:00:022:0074, за яким її передано орендодавцем у строкове платне користування орендарю, було складено 25 травня 2012 року, тобто після держаної реєстрації самого договору оренди.

З аналізу наведених норм вбачається, що строк дії спірного договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення. Набрання договором чинності є моментом у часі, коли починають діяти права та обовязки по договору, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Відповідно до вищевикладеного, спірний договір оренди землі від 09.01.2012 року набув чинності з моменту його державної реєстрації, а саме з 23.05.2012 року, та саме з цього часу почали діяти права та обовязки по договору, тобто договір став правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін, а тому права та обовязки за даним договором не закінчились та тривають на даний час.

Той факт, що правовідносини за договором оренди землі №233 від 09.01.2012 року почали діяти саме з 23.05.2012 року, підтверджується також складанням акту приймання-передачі спірної земельної ділянки 23.05.2012 року, тобто саме з цього моменту орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; акт підписано сторонами (а.с.9).

На підставі наведених норм колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що спірний договір оренди землі №233 від 09.01.2012 року набув чинності з моменту його державної реєстрації, а саме з 23.05.2012 року, що відповідає нормам ЗУ «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент спірних правовідносин, його положення є чіткими та зрозумілими, а тому відсутні підстави для тлумачення змісту правочину (умов договору) та звільнення земельної ділянки орендарем і передачі її власникові.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що договір є укладеним з моменту його підписання, а не реєстрації, а тому дія укладеного 09.01.2012 року договору оренди землі припинилась через пять років з цієї дати, що, на думку апелянта, підтверджується також правовим висновком Верховного суду України від 19.02.2014 року у справі № 6-162цс13, не заслуговують на увагу суду та оцінюються критично, оскільки спростовуються положеннями ЗУ «Про оренду землі» в редакції чинній на момент спірних правовідносин, яким визначено, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації та він набирає чинності після державної реєстрації. Окрім того, дане положення відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України в постанові від 18.01.2017 року при розгляді цивільної справи №6-2777цс16.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують та зводяться до незгоди із судовим рішенням без належного обґрунтування нормами права.

Суд першої інстанції повно та обєктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.303, п.1 ч.1 ст.307, ч.1 ст.308, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, - відхилити.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 10 лютого 2017 року, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

ГОЛОВУЮЧИЙ: /підпис/ ОСОБА_1

СУДДІ: /підпис/ ОСОБА_6

/підпис/ ОСОБА_7

ЗГІДНО:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1