Постанова № 65478006, 20.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 531/1570/16-п Номер провадження 33/786/207/17Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1

за участю:

захисника адвоката ОСОБА_2

розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2016 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючий, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 275, 60 грн. в дохід держави.

Згідно постанови суду ОСОБА_3 визнаний винуватим в тому, що 04.11.2016 року, о 23.10 год., по вул.Щорса в м.Карлівка Полтавської області, керував автомобілем НОМЕР_1, в стані алкогольного спяніння. Огляд на стан спяніння проводився в наркологічному диспансері. Своїми умисними діями ОСОБА_3 порушив п.2.9 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

На вказану постанову адвокатом подано апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про визнання поважними причини пропуску строку на оскарження та поновлення пропущеного строку, з огляду на те, що під час розгляду справи ОСОБА_3 присутній не був, а тому не мав змоги, в передбачені законом строки, оскаржити вказану постанову.

Окрім того, просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ст.38 КУпАП у звязку із закінченням строку притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності.

Вказує, що притягнення його до відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є неправомірним, оскільки при винесенні постанови суддя взяв до уваги докази, які не є достатніми для визнання вини у скоєному.

Розгляд справи проведено формально та не встановлено фактичних обставин правопорушення, що свідчить про неповноту судового розгляду.

Вислухавши адвоката ОСОБА_2, який підтримав апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених, перевіривши матеріали справи, приходжу до висновку про задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне

Згідно положення ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.

Як вбачається із матеріалів справи, справу про адміністративне правопорушення було розглянуто суддею за відсутності правопорушника., а тому строк на апеляційне оскарження постанови пропущено з поважних причин.

Відповідно до вимог ст. ст.252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та обєктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та зясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 04.11.2016 року та матеріалами доданими до нього.

Висновок судді ґрунтується на обєктивних даних, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні.

Положення ч.1 ст.130 КУпАП вказують на притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані алкогольного спяніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортними засобами у стані алкогольного спяніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_3 дійсно керував транспортним засобом в стані алкогольного спяніння, що підтверджується матеріалами справи.

Складаючи 04.11.2016 року протокол про адміністративне правопорушення, ст. інспектор Карлівського ВП ГУНП в Полтавській області запропонував ОСОБА_3 пройти огляд на стан спяніння в медичному закладі, на що останній погодився.

Із наявного в матеріалах справи відеозапису, відзнятого за допомогою відеореєстратора, розташованого в службовому автомобілі поліції, зафіксовано момент зупинення транспортного засобу „ВАЗ-21043, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який перебував з явними ознаками алкогольного спяніння.

Згідно висновку №613 від 04.11.2016 року щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ОСОБА_3 перебував в стані алкогольного спяніння.

Підстави, які б давали можливість суду вважати, що вказані докази є сумнівними та неправдивими, відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.

Водночас, вказівка апелянта стосовно закриття провадження у справі у відповідності до положень ст.38 КУпАП, не заслуговує на увагу.

Відповідно норма ч.3 ст.38 КУпАП вказує, якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Згідно п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Однак, відповідно до матеріалів справи, адміністративне правопорушення вчинено ОСОБА_3 04.11.2016 року, а адміністративне стягнення судом першої інстанції накладено 26.12.2016 року, тобто в межах передбаченого законом строку.

Окрім того, судом першої інстанції ОСОБА_3 неодноразово належним чином повідомлявся про розгляд справи, однак, останній зловживаючи своїм процесуальним становищем, ухилявся від явки, тобто, навмисно зволікав слуханню справи.

Тому, висновки суду про розгляд справи за відсутності ОСОБА_3, є вірними

Протокол про адміністративне правопорушення складено вірно із дотриманням положень ст.256 КпАП України, докази в матеріалах справи є послідовними та несуперечливими, повністю дослідженими судом в судовому засіданні.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, належним чином обґрунтований сукупністю наявних в матеріалах справи доказів, об'єктивність яких сумнівів не викликає.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни постанови суду не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Полтавського районного суду Полтавської області від 26 грудня 2016 року відносно ОСОБА_3 без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДЯ О.І. Захожай