Постанова № 65476880, 20.03.2017, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/3519/16-а

(провадження № 2-а/658/11/17 )

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Батовріної І.Г.,

за участю секретаря Берднікової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, м. Каховка, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області про стягнення заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та компенсації за затримку розрахунку,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи тим, що з 02 січня 2002 року по 23 грудня 2012 року позивач працював у виконавчому комітеті Каховської міської ради. Так, на день його звільнення відповідачем не виплачена заробітна плата за період з 27 вересня 2011 року по 23 грудня 2012 року. Вважає, що за період роботи з жовтня по грудень 2011 року та з січня по вересень, з листопад по грудень 2012 року виникла заборгованість з виплати заробітної плати, яка не виплачена відповідачем і на час подачі даної позовної заяви. Таким чином, на підставі ст. 47, 116, 117, 237-1 КзПП України та Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів її виплати просив стягнути з відповідача на його користь невиплачену при звільненні заробітну плату, компенсацію за не вчасно виплачену зарплату, компенсацію за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку по день фактичного розрахунку.

В судовому засіданні позивач на задоволенні позову наполягав, з підстав викладених в позові, а ткож уточнив вимоги, кокретизувавши розмір вимог в грошовому еквіваленті.Просив стягнути 30774,28грн. заборгованості по заробітній платі, 18599,54грн. компенсації за невиплачену при звільнені заробітну плату та 78541,40грн. компенсації за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку.

Представник відповідача виконавчого комітету Каховської міської ради в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, відповідно до змісту якої позовні вимоги не визнав з підстав викладених в письмових запереченнях від 07 лютого 2017 року (а.с. 45 46).

Так, письмові заперечення проти адміністративного позову, мотивовані тим, що на виконання рішення суду ОСОБА_1 було поновлено на роботі, після чого з 17 жовтня 2012 року по 23 грудня 2012 року останній відбув у відпустку. 24 грудня 2012 року позивача було звільнено за угодою сторін з виплатою усіх сум, які належали йому від установи на день звільнення. Факт здійснення відповідачем усіх виплат позивачу відображені в картці-справі за 2012 рік, копії табелю обліку використання робочого часу за листопад 2012 року, грудень 2012 року, службовій записці бухгалтерії виконавчого комітету. За наведених обставин вважає позовні вимоги безпідставними і не обгрунтовними.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та доводи адміністративного позову, приходить до висновку, що вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Як передбачає ч. 3 ст. 2 КАС Українипередбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі (ч. 1 ст. 138 КАС України).

Згідно з частиною першоюстатті 71 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що постановою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 02 жовтня 2012 року № 2113/4556/12 адміністративний позов ОСОБА_1 про поновлення на роботі задоволено, визнано протиправним звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста І категорії відділу державного реєстру виборців виконавчого комітету Каховської міської ради за прогул без поважних причин, зобовязано виконавчий комітет поновити ОСОБА_1 на роботі (а.с. 48 50).

На підставі розпорядження міського голови від 16 жовтня 2012 року № 158-к ОСОБА_1 поновлено з 27 вересня 2011 року на посаді спеціаліста І категорії відділу ведення державного реєстру виборців міської ради із збереженням умов оплати праці (а.с. 51).

17 жовтня 2012 року розпорядженням міського голови від 17 жовтня 2012 року №113-В ОСОБА_1В надано відпустка з 17 жовтня 2012 року по 23 грудня 2012 року (а.с. 52).

Відповідно до розпорядження міського голови від 24 грудня 2012 року № 196-к ОСОБА_1, спеціаліста І категорії ведення державного реєстру виборців Каховської міської ради звільнено із займаної посади 24 грудня 2012 року за угодою сторін, п.1 ст. 36 КЗпП України (а.с. 55).

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Каховської міської ради ОСОБА_1 в грудні 2012 року було нараховано заробітну плату в розмірі 80,15 грн. (а.с. 60).

З відомостей про доходи ОСОБА_1 наданих виконавчим комітетом Каховської міської ради від 03 березня 2017 року № 26 та № 27, вбачається, що нарахування заробітної плати з жовтня 2011 року по вересень 2012 року не проводилося.

Як вбачається з листів позивача від 02 грудня 2013 року та 24 листопада 2014 року адресованих виконавчому комітету Каховської міської ради, ОСОБА_1 просив виплатити заробітну плату за період з 27 вересня 2011 року по 23 грудня 2012 року (а.с. 4, 6).

Отже, суд приходить до висновку про те, що заперечення представника відповідача щодо виплати на день звільнення ОСОБА_1 заробітної плати за фактично відпрацьований час знайшли своє підтвердження, спору щодо розміру таких виплат на день звільнення у сторін не було.

Враховуючи вище наведене, суд вважає, що твердження позивача про наявність заборгованості зі сплати заробітної плати спростовується дослідженими під час розгляду справи доказами, тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення компенсації і середнього заробітку за час затримки розрахунку, як похідні від стягнення заробітної плати.

Проте, суд, констатуючи факт невиконання вимог ст. 235 КЗпП України, у відповідності до вимог ч.2 ст. 11 КАС України, вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог, та, керуючись положеннями ст. 162 КАС України, прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача у сфері трудових відносин під час проходження публічної служби.

За вказаних обставин суд вбачає, що при вирішенні питання про поновленні позивача на посаді не було вирішено питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що призводить до порушення трудових прав позивача закріплених в трудовому законодавстві, тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати незаконного звільнення до дня постановлення рішення суду про поновлення на посаді.

Відповідно до частини другоїстатті 235 Кодексу законів про працюв Україні при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Як вбачається з матеріалів справи, при винесенні постанови від 02 жовтня 2012 року по справі №2113/4556/12, Каховським міськрайонним судом Херсонської області питання про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу не вирішувалось.

Частиною 1ст. 72 КАС Українивизначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини незаконного звільнення ОСОБА_1 з роботи встановлені постановою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 02 жовтня 2012 року по справі №2113/4556/12, яка набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1ст. 255 КАС Українипостанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною 2статті 257 КАС Українивстановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому п. 3 ч. 1ст. 256 КАС Українипередбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обовязковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обовязок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обовязок полягає у тому, що у роботодавця обовязок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржено.

При цьому встановлення рішенням суду факту незаконного звільнення позивача є безумовною підставою для стягнення з виконавчого комітету Каховської міської ради середнього заробітку за період вимушеного прогулу.

Водночас, згідно з розясненнями Пленуму Верховного Суду України впостанові «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»від 24 грудня 1999 року №13 задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Відповідно до ч.7ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства Україниу разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість застосування до вказаних правовідносин положеньпостанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).

Із пункту 5 Порядку № 100, вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Згідно з виданої виконавчим комітетом Каховської міської ради довідки про доходи від 03 березня 2017 року № 27, заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням в які позивач фактично працював є березень та квітень 2011 року. Так, за травень, червень, липень 2011 року на підставі постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2011 року № 2а-3042/11/2170 позивачу було виплачено в серпні середній заробіток за час вимушеного прогулу. За березень 2011 року заробітна плата ОСОБА_1 становила 826,27 грн., за квітень 2011 року 3079,10 грн. (а.с. 73).

Листами міністерства соціальної політики України № 9111/0/14-10/13 від 25 серпня 2010 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік» та № 8515/0/14-11/13 від 23 серпня 2011 року «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік», кількість робочих днів: в вересні 2011 року 22; в жовтні 2011 року 22; в листопаді 2011 року 22; в грудні 2011 року 22; в січні 2012 року 20; в лютому 2012 року 21; в березні 2012 року 21; в квітні 2012 року 20; в травні 2012 20; в червні 2012 року 19; в липні 2012 року 22; в серпні 2012 року 22; в вересні 20; в жовтні 2012 року 23. У звязку з чим, загальна кількість днів затримки розрахунку з моменту незаконного звільнення по день постановлення рішення про поновлення на роботі позивача становить 256 робочих днів.

Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з дати звільнення 27 вересня 2011 року по день постановлення рішення суду 02 жовтня 2012 року, становить 23805,44 грн. (формула розрахунку: 826,27 грн. (заробітна плата за березень 2011 року фактично відпрацьований місяць до місяця звільнення) + 3079,10 грн. (заробітна плата за квітень 2011 року) = 3905,37 грн./ 42 (кількість робочих днів за березень, квітень 2011 року) = 92,99 грн. х 256 (робочі дні за час вимушеного прогулу), та яка є базовою для подальшого відрахування з нього податків й інших обовязкових платежів.

Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 265 КАС України постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць підлягають негайному виконанню.

Беручи до уваги наведену норму суд вважає, що постанова у частині стягнення суми середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 232, 235 КЗпП України,ст.ст. 2, 7 12, 69 72, 159 163, 254, 256 КАС України,

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та компенсації за затримку розрахунку відмовити.

Вийти за межі позовних вимог.

Стягнути з виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 27 вересня 2011 року по 02 жовтня 2012 року у розмірі 23805,44 грн. Сума заробітної плати, що підлягає стягненню з Каховської міської ради Херсонської області на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню з врахуванням та утриманням обовязкових платежів.

Допустити негайне виконання постанови в частині стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання її копії особою, яка оскаржує постанову, до Одеського апеляційного адміністративного суду через Каховський міськрайонний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду.

Суддя І. Г. Батовріна