Ухвала суду № 65475914, 02.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1534/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_7, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Шоста Одеська державна нотаріальна контора, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, Одеська товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, зустрічним позовом ОСОБА_6, як законного представника неповнолітньої ОСОБА_7, до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно, за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2016 року,

встановила:

У червні 2014 р. ОСОБА_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, вимоги якого збільшив у вересні 2015 р., і остаточно просив: 1) визнати дійсним договір № 18910 від 04.09.1997 р. купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений на Одеській товарній біржі; 2) визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на 9/10 ч. квартири АДРЕСА_1; 3) визнати за ОСОБА_4 право приватної власності на 1/3 ч. квартири АДРЕСА_2.

ОСОБА_4 у позові посилався на те, що за договором купівлі-продажу від 04.09.1997 р., укладеним на Одеській товарній біржі, його батько ОСОБА_8, який діяв в особистих та в його інтересах, придбав у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 (далі Квартира № 16), а саме: 7/10 ч. квартири - на його імя; - 3/10 ч. квартири на імя батька. 15.09.1997 р. договір купівлі-продажу був зареєстрований в БТІ. Згідно діючого на час укладення договору купівлі-продажу квартири № 16 Закону України «Про товарну біржу», укладений на товарній біржі договір купівлі-продажу не підлягав нотаріальному посвідченню. Умови договору купівлі-продажу були повністю виконанні. З 15.09.1997 р. вони проживали у квартирі № 16, зареєстровані в ній.

26.05.2001 р. за нотаріально посвідченим договором дарування його батько ОСОБА_8 та ОСОБА_7 прийняли у дар, в рівних частках кожний, квартиру АДРЕСА_2 (далі Квартира № 13).

06.11.2013 р. його батько ОСОБА_8 помер. Відкрилася спадщина на вищевказані дві квартири. Спадкоємцями першої черги за законом є: - він, як син; - ОСОБА_7, як донька; - мати померлого батька ОСОБА_9, яка відмовилася від спадщини на його користь. Нотаріусом відмовлено йому в оформлені спадщини. На квартиру № 16 - оскільки договір-купівлі продажу квартири № 16 нотаріально не посвідчено. На квартиру № 13 у звязку з відсутністю правовстановлюючих документів.

ОСОБА_6, яка законний представник ОСОБА_7, не визнавши первісний позов ОСОБА_4, у жовтні 2015 р. звернулася до суду з вищезазначеним зустрічним позовом, в якому просила визнати за ОСОБА_7 право власності на 1/3 ч. квартири № 16.

Зустрічні вимоги ОСОБА_6 обґрунтовувала тим, що посилання ОСОБА_4 на покупку ОСОБА_8 квартири № 16 в частках, а саме 7/10 ч. та 3/10 ч., не відповідає відомостям БТІ про реєстрацію права власності на вказану квартиру в рівних частках по ? ч. за ОСОБА_8 та за ОСОБА_4.

Договір купівлі-продажу квартири № 16 на товарній біржі не відповідає вимогам закону: - він повинен бути нотаріально посвідчений; - на час його укладення ОСОБА_4 був неповнолітнім, а тому не міг бути членом товарної біржі; - відсутня попередня згода органу опіки та піклування.

ОСОБА_7 є донькою, а ОСОБА_4 сином померлого 06.11.2013 р. батька - ОСОБА_8 та спадкоємцями останнього першої черги за законом. На час смерті батька ОСОБА_7 була неповнолітньою, а тому вважається, що прийняла спадщину. 10.01.2014 р. вона подала заяву про прийняття спадщини.

Представник позивача у судовому засіданні первісний позов підтримав, просив задовольнити його за вказаних у ньому підстав. Зустрічний позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

Представник відповідачки у судовому засіданні первісний позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Зустрічний позов підтримав, просив його задовольнити за вказаних у ньому підстав.

Інші особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не зявилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

ОСОБА_5 причини неявки не повідомила. Заяв та клопотань не надала.

Шоста Одеська державна нотаріальна контора надала заяву, в якій просила справу розглянути за відсутності її представника.

Представник Приморської районної адміністрації надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Судова повістка про виклик у судове засідання представника Одеської товарної біржі повернулася до суду з приміткою пошти про те, що за вказаною адресою біржа не знаходиться.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.11.2016 р. позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано дійсним договір № 18910 купівлі-продажу нерухомого майна від 04.09.1997 р., укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_8, який помер 06.11.2013 р., зареєстрований на Одеській товарній біржі, за умовами якого ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_8, який помер 06.11.2013 р., купив - 3/10 та ОСОБА_4 - 7/10 ч. трикімнатної квартири № 16, загальною площею 55,40 кв. м., житловою площею 38,2 кв. м., що розташована у будинку № 2 по вул. Кленовій в м. Одесі.

Визнано за ОСОБА_4 право приватної власності на 7/10 ч. трикімнатної квартири № 16, загальною площею 55,40 кв. м., житловою площею 38,2 кв. м., що розташована у будинку № 2 по вул. Кленовій в м. Одесі.

Визнано за ОСОБА_4 право власності в порядку спадкування першої черги за законом, після смерті ОСОБА_8, який помер 06.11.2013 року, на: 1) 2/10 ч. квартири № 16, загальною площею 55,40 кв. м., житловою площею 38,2 кв. м., що розташована у будинку № 2 по вул. Кленовій в м. Одесі; 2) 2/6 ч. квартири № 13 , загальною площею 47,2 кв. м., житловою площею 29,2 кв. м., що розташована у будинку № 27 по провулку Полуничному (провулку Клубничному) в м. Одесі,.

Визнано за ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування першої черги за законом, після смерті ОСОБА_8, який помер 06.11.2013 року, на 1/10 ч. квартири № 16, загальною площею 55,40 кв. м., житловою площею 38,2 кв. м., що розташована у будинку № 2 по вул. Кленовій в м. Одесі,.

В задоволенні решти зустрічних вимог ОСОБА_6 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 відмовлено.

ОСОБА_7, яка на час подання апеляційної скарги набула повної цивільної дієздатності в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 35 ЦК України, в апеляційній скарзі, поданій через представника ОСОБА_10, просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення, яким визнати за нею право власності в порядку спадкування першої черги за законом, після смерті ОСОБА_8, який помер 06.11.2013 року, на 1/3 ч. квартири АДРЕСА_3. У задоволені первісного позову ОСОБА_4 повністю відмовити. Посилається на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт та його представник у судовому засідання підтримали викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

ОСОБА_4 письмових заперечень на апеляційну скаргу не надав. Його представник у судовому засіданні вважав необхідним скаргу відхилити. Рішення суду залишити без змін. Посилався на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Шоста Одеська державна нотаріальна контора, Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, Одеська товарна біржа у судове засідання представників не направили. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Шоста Одеська державна нотаріальна контора надала заяву про розгляд справи за відсутності її представника. Судова повістка про виклик у судове засідання представника Одеської товарної біржі повернулася до суду з приміткою пошти «Вибули». Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, причини неявки представника не повідомила. Заяв та клопотань не надала.

Згідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином сповіщених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Задовольняючи повністю первісний позов ОСОБА_4 та частково зустрічний позов ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що за договором купівлі-продажу від 04.09.1997 р., укладеним на Одеській товарній біржі, ОСОБА_8, діючи у своїх та в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_4, придбав у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_4, а саме: - собі - 3/10 ч. та 7/10 ч. своєму сину - ОСОБА_4. Відповідно до діючого на той час Закону України «Про товарну біржу» укладений на товарній біржі договір купівлі-продажу не підлягав нотаріальному посвідченню. Сторони за цим договором досягли домовленостей щодо усіх істотних умов договору та повністю виконали його. Нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу квартири не можливо у звязку із смертю покупця.

На час реєстрації договору купівлі-продажу в БТІ виникнення права власності не повязувалося з моментом такої реєстрації. Тому неможливо зменшити право власності ОСОБА_4 з 7/10 ч. на ? ч. квартири № 16 (Т. 3, а. с. 42 46).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про задоволення первісних позовних вимог та часткове задоволення зустрічних позовних вимог. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. 55 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про власність», ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», ст. 47 ЦК УРСР (1963 р.), ст. ст. 15, 1217, 1261, 1269, 1270, 1272, 1273, 1296, 1297, 1298 ЦК України) та процесуального (ст. ст. 11, 60, 179, 213 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні правовідносини між сторонами встановлені на підставі наявних у справі і наданих сторонами доказів.

Встановлено, що за договором купівлі-продажу від 04.09.1997 р., укладеним на Одеській товарній біржі, батько ОСОБА_4 ОСОБА_8, який діяв в особистих та в інтересах сина, придбав у ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3 (далі Квартира № 16), а саме: 7/10 ч. квартири - на імя сина ОСОБА_4, а 3/10 ч. квартири на своє імя. 15.09.1997 р. договір купівлі-продажу був зареєстрований в БТІ (Т. 1, а. с. 7 10, 94 98).

26.05.2001 р. за нотаріально посвідченим договором дарування батько позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_7 прийняли у дар, в рівних частках кожний, квартиру АДРЕСА_2 (далі Квартира № 13) (Т. 1, а. с. 18, Т. 2, а. с. 77).

06.11.2013 р. батько позивача ОСОБА_8 помер (Т. 1, а. с. 11, 79). Відкрилася спадщина на вищевказані дві квартири. Спадкоємцями за законом першої черги є: - позивач ОСОБА_4, як син (Т. 1, а. с. 82); - ОСОБА_7, як донька (Т. 1, а. с. 81); - мати померлого батька ОСОБА_9 (Т. 1, а. с. 84 84 зворотня сторона),.

10.01.2014 р. ОСОБА_7 (Т. 1, а. с. 77), 13.01.2014 р. ОСОБА_4 (Т, 1, а. с. 78 зворотня сторона) звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_8. ОСОБА_9 13.01.204 р. (Т. 1, а. с. 78) звернулася до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини на користь сина померлого - ОСОБА_4.

Шоста Одеська державна нотаріальна контора повідомила ОСОБА_4, ОСОБА_7, що у разі неможливості надання правовстановлюючих документів на квартиру № 16 та квартиру № 13, їм необхідно звертатися до суду (Т, 1, а. с .116, 118, 119, 121).

Між сторонами виникли правовідносини права власності та спадкування.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про власність», чинного на час укладення договору купівлі-продажу квартири на Одеській товарній біржі від 04.09.1997 р., громадянин набуває права власності на майно внаслідок укладення угод, не заборонених законом.

Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», чинного на час укладення договору купівлі-продажу квартири на Одеській товарній біржі від 04.09.1997 р., передбачалося, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.

Згідно із 2 ст. 47 ЦК УРСР (1963 р.), чинного на час укладення договору купівлі-продажу квартири на Одеській товарній біржі від 04.09.1997 р., якщо одна і сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною, в цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

На правовідносини спадкування після смерті 06.11.2013 р. ОСОБА_8 розповсюджується ЦК України.

За правилами, передбаченими ст. ст. 1217, 1261, 1269, 1270, 1273, 1296, 1297, 1298 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У першу чергу право спадкування за законом мають діти спадкодавця, та його батьки.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюються строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Оскільки судом першої інстанції беззаперечно встановлено, що договір купівлі-продажу квартири № 16 на Одеській товарній біржі повністю виконано сторонами, одна сторона померла, у звязку з чим неможливо нотаріально посвідчити договір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо визнання цього договору дійсним, визнання за ОСОБА_11 права власності на 7/10 ч. квартири.

Доводи апелянта щодо відсутності нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу колегія суддів не приймає, виходячи з того, що згідно діючого на час укладення договору купівлі-продажу квартири № 16 Закону України «Про товарну біржу», укладений на товарній біржі договір купівлі-продажу не підлягав нотаріальному посвідченню. Умови договору купівлі-продажу були повністю виконані сторонами. З 15.09.1997 р. позивач разом з батьком проживали у квартирі № 16, зареєстровані в ній.

Доводи апелянта щодо неповнолітнього віку ОСОБА_4, відомостей про реєстрацію в БТІ права власності по ? ч. квартири № 16 за батьком та сином, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки батько ОСОБА_8 придбав 3/10 ч. для себе, а 7/10 ч. квартири № 16 для сина. Неповнолітній ОСОБА_4 договір купівлі-продажу не укладав. Виникнення права власності станом на 04.09.1997 р. не повязувалося з моментом реєстрації договору купівлі-продажу в БТІ. Згоди органу опіки та піклування у даному випадку не потрібно, оскільки майно придбавалося для неповнолітнього, а не відчужувалося.

Доводи апелянта щодо відсутності постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, невірне обрання способу захисту, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки із змісту листів державного нотаріуса вбачається, що останній відмовив в оформленні спадщини та порекомендував звернутися до суду.

Згідно з розясненнями, викладеними в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

З урахуванням вищенаведених положень закону, право на спадщину мають особи, які її прийняли. Разом із тим свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. Отже, за наявності умов у спадкоємця для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, позовні вимоги про визнання права на спадщину задоволенню не підлягають. Особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, зокрема в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

Статтею 55 Конституції України установлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК України).

Встановлено, що державним нотаріусом відмовлено позивачу в оформленні права на спадщину. При цьому, у листах державним нотаріусом розяснено право позивача на звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на успадковане майно.

Колегія суддів враховує, що позивач вчасно подав заяву про прийняття спадщини, отже, вважається таким, що прийняв її (ст. 1272 ЦК України), а до суду звернувся саме через неможливість отримати свідоцтво про право на спадщину у зв'язку з відсутню правовстановлюючих документів на спадкове майно, тобто у зв'язку з відсутністю умов для одержання в державній нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, про що йому було повідомлено державним нотаріусом.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_7 є необґрунтованою, а тому її треба відхилити.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_12, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останньої у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3