Рішення № 65475862, 20.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/527/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів Станкевича В.А., Цюри Т.В., при секретарі Колмакові В.І, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2016р. по справі за позовом ОСОБА_2 до Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа Державна казначейська служба України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

01 квітня 2016р. позивач ОСОБА_2 звернувся з позовом, в якому просив суд стягнути на його користь з Державного бюджету України в якості матеріальної шкоди 1841грн.72коп., моральну шкоду в сумі 3000грн., судові витрати.

В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказав, що належний йому транспортний засіб марки «ВАЗ-21113» державний номер НОМЕР_1 на підставі постанови Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про оголошення в розшук його майна було затримано 20 жовтня 2015р., та поміщено на штрафний майданчик.

З метою повернення свого автомобіля він сплатив штраф, на виконання якого було відкрито відповідне виконавче провадження. Згодом позивач звернувся до адміністративного суду з позовом та постановою адміністративного суду від 24 грудня 2015р. дії державного виконавця було визнано протиправними, скасовано постанови про відкриття виконавчого провадження та про розшук його майна, як боржника. Тому він змушений був звернутися з вказаним позовом, якій просив задовольнити.

Рішенням суду від 13 вересня 2016р. у задоволені позову ОСОБА_2 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 09 грудня 2016р. апелянту ОСОБА_2 поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду від 13 вересня 2016р.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на те, що суд в порушені вимог матеріального та процесуального права безпідставно відмовив йому у задоволені позову, не врахував усі обставини по справі (а.с.75-76).

Справу розглянуто у відсутності представників Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, третьої особи ОСОБА_3 казначейська служба України, які були належним чином сповіщені про слухання справи, але про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, апелянта ОСОБА_2, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з урахуванням наступного.

Відповідно до ч. 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2015р. державним виконавцем Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь держави штрафу в розмірі 850грн. на підставі постанови ВДАІ Суворовського району м. Одеси від 12 лютого 2014р., виконавче провадження № 46209834.

13 липня 2015р. в даному виконавчому проваджені було прийнято постанову про розшук майна боржника ОСОБА_2, та вказано, що при затриманні транспортного засобу направити такий на штраф майданчик, про що повідомити державного виконавця.

З акту 21 жовтня 2015р. вбачається, що у ОСОБА_2 було затримано та вилучено транспортний засіб марки «ВАЗ-21113», державний номер НОМЕР_1 на підставі постанови державного виконавця про розшук майна боржника від 13 липня 2015р.

ОСОБА_2 сплатив 21 жовтня 2015р. саме державній виконавчій службі 977грн.72коп., з яких розпорядженням від 22 жовтня 2015р. було перераховано 850грн. в якості штрафу, виконавчий збір в сумі 85грн., 30 грн. витрати на проведення виконавчих дій й 12грн.72коп. витрати за користування ЄДРВП.

В подальшому за скаргою ОСОБА_2 постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015р. були визнані протиправними та скасовані постанова державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження ВП № 46209834 від 27 січня 2015р., та постанова державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_5 від 13 липня 2015 р. про розшук майна боржника ОСОБА_2

Після встановлення дій виконавчої служби протиправними та скасування постанов виконавчої служби, позивач ОСОБА_2 отримав свій автомобіль, якій знаходився на штраф майданчику, та сплатив при цьому за охорону 864грн.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки п. 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування (ст. 1173 ЦК України).

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Частиною 3 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» встановлено, що шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Отже, державний виконавець не є окремим суб'єктом, а є представником влади, який здійснює свої повноваження від імені держави в системі органів державної влади - державної виконавчої служби. Тому відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом (ст.1173 ЦК України).

Пунктом 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003р. № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам роз'яснено, що при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу»,ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження» і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

Відповідно до ст.25 Бюджетного кодексу України, якій було прийнято пізніше вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, а саме від 08 липня 2010р., безспірне списання коштів з державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду здійснює безпосередньо ОСОБА_3 казначейська служба України.

Згідно із п.п.3 п.4 Положення по ОСОБА_3 казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015р. за №215, казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що шкода завдана діями органу державної влади підлягає відшкодуванню ОСОБА_3 казначейською службою України за рахунок коштів Державного бюджету України, та вірно залучив до участі у справі відповідно до ч.2 ст. 35 ЦПК України в якості третьої особи на боці відповідачів ОСОБА_3 казначейську службу України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції встановивши факт того, що позивачу ОСОБА_2 було заподіяно матеріальну шкоду діями державного виконавця, безпідставно відмовив у задоволені позову ОСОБА_2, пославшись при цьому на вимоги ст.ст. 11, 213, 215 ЦПК України, та вказав, що позивач звернувся з позовними вимогами до неповного кола осіб, про наслідки чого йому було розяснено.

Судова колегія, вважає, що до участі у справі були залучені усі сторони, та судом першої інстанції слід було при встановленні факту заподіяної позивачу шкоди вирішити питання про стягнення заподіяної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Постановою Верховного Суду України від 25 травня 2016р. справа №6-440цс16 звернуто увагу на те, що за відсутністю підстав для застосування ч.1 ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

В даній справі судова колегія вважає, що підставою для відшкодування шкоди позивачу ОСОБА_2 є встановлені постановою Одеського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015р., та визнані протиправними і скасовані постанова державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_4 про відкриття виконавчого провадження ВП № 46209834 від 27 січня 2015р., і постанова державного виконавця першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції ОСОБА_5 від 13 липня 2015 р. про розшук майна боржника ОСОБА_2

Тому відповідно до викладених розяснень у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016р. по справі №6-440цс16 шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України, та покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2016р. скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення частково позову ОСОБА_2, та стягнути на його користь у відшкодування матеріальної шкоди 1841грн.72коп., і у відшкодування моральної шкоди 200грн.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2016р. скасувати, ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 до Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області, третя особа ОСОБА_3 казначейська служба України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції на користь ОСОБА_2 у відшкодування матеріальної шкоди 1841грн.72коп., і у відшкодування моральної шкоди 200грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: Т.В.Цюра

ОСОБА_6