Рішення № 65475817, 02.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1489/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Гарбуз В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_4, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору банківського рахунку недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 листопада 2016 року,

встановила:

У липні 2016 р. уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (далі Уповноважена особа Фонду) звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати недійсним нікчемним заяву-договір № 581235-GR/2015 від 20.03.2015 р. про приєднання до Договірних умов та правил відкриття публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (далі Банк) поточних рахунків фізичних осіб, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів платіжних карток, що укладений між Банком та ОСОБА_4.

Уповноважена особа Фонду позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 20.03.2015 р. між Банком, в особі керуючого Припортовим відділенням Чорноморської філії Банку ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності Банку від 11.06.2012 р., та ОСОБА_4 укладено вищевказаний договір.

Договір є нікчемним, оскільки 19.03.2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення про запровадження в Банку тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації. З дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління Банку. Правочини, вчиненні органами управління та керівниками Банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимоги про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вченням правочину.

Уповноважена особа Фонду заперечує дійсність заяви-договору № 581235-GR/2015 від 20.03.2015 р.

Сторони у судове засідання не зявилися. Про час і місце розгляду справи були сповіщені належним чином.

Відповідач надала письмові заперечення на позов, в яких просила відмовити в задоволенні позову. Посилалася на те, що інформація про запровадження в Банку тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації була доведена Припортовому відділенню Чорноморської філії Банку після укладення договору.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 18.11.2016 р. позов уповноваженої особи Фонду задоволено.

Заяву-договір № 581235-GR/2015 від 20.03.2015 р. про приєднання до Договірних умов та правил відкриття публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» поточних рахунків фізичних осіб, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів платіжних карток, що укладений між Банком та ОСОБА_4, визнано недійсним, нікчемним з моменту його укладення.

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову уповноваженої особи Фонду. Посилається на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Уповноважена особа Фонду в судове засідання не зявилася. Причини неявки не повідомила. Письмових заперечень на апеляційну скаргу, заяв та клопотань не надала.

Згідно із ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, яки прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Зазначеним вимогам законодавства рішення суду першої інстанції не відповідає.

Ухвалюючи рішення про визнання недійсним, нікчемним заяви-договору № 581235-GR/2015 від 20.03.2015 р., суд першої інстанції виходив з того, що він був вчинений після прийняття рішення про запровадження в Банку тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації (а. с. 133 135).

Колегія суддів вважає, що вищевказаних висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального (ст. ст. 203, 215, ЦК України) та процесуального (ст. ст. 10, 11, 45, 60, 61, 179 ЦПК України) права. Доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Встановлено, що 19.03.2015 р. виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення про запровадження в Банку тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації (а. с. 5 6 , 33 34).

20.03.2015 р. між Банком, в особі керуючого Припортовим відділенням Чорноморської філії Банку ОСОБА_5, яка діяла на підставі довіреності Банку від 11.06.2012 р., та ОСОБА_4 укладено заяву-договір № 581235-GR/2015 від 20.03.2015 р. про приєднання до Договірних умов та правил відкриття публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» поточних рахунків фізичних осіб, операції за якими здійснюються з використанням електронних платіжних засобів платіжних карток (а. с. 11, 12 28, 32).

Між сторонами виникли правовідносини з визнання правочину недійсним.

За правилами, передбаченими 203, 215, ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої третьою, пятою та шостою стаття 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, вставлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до розяснень, які містяться в п. п. 4, 5, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними», судам відповідно до стаття 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків нікчемного правочину.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може предявлятися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Статтею 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку є нікчемними.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги.

Відповідно до правил, встановлених ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту є зокрема, визнання правочину недійсним.

Відповідно до вищевказаних положень діючого законодавства тільки позивач визначає відповідача, підстави та предмет позову.

Уповноважена особа Фонду, скориставшись наданими їй правами, у позові одночасно заявила вимоги про визнання недійсним та нікчемним заяви-договору № 581235-GR/2015 від 20.03.2015 р. (а. с. 4). При цьому позивач не звернув уваги, що відповідно до вищевказаних положень діючого законодавства, розяснень Верховного суду України, необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом.

Суд першої інстанції не усунув вищевказаних недоліків позовної заяви з використанням положень ст. ст. 10, 31, 119, 121 ЦПК України. Апеляційний суд, виходячи з його повноважень, передбачених ст. 303 ЦПК України, позбавлений можливості на стадії апеляційного перегляду уточнювати підстави або предмет позову.

З врахуванням вищезазначеного у задоволенні позовних вимог уповноваженої особи Фонду про визнання недійсним нікчемним заяви-договору № 581235-GR/2015 від 20.03.2015 р. необхідно відмовити.

Таким чином, доводи апелянта щодо взаємної виключності вимог про визнання правочину нікчемним та визнання правочину недійсним є обґрунтованими. Апеляційна скарга є обґрунтованою, її слід задовольнити.

Вищезазначене не позбавляє можливості уповноважену особу Фонду звернутися до суду з відповідним позовом, правильно визначившись з підставами та предметом позову.

Щодо доводів апелянта про неврахування судом рішення адміністративного суду про укладеність договору, не повідомлення відділення про введення тимчасової адміністрації на час укладення договору, що введення тимчасової адміністрації не скасовує раніше видані Банком довіреності, колегія суддів зазначає наступне. Оскільки позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права, колегія суддів не дає оцінку вказаним доводам, щоб не створити преюдиційність висновків апеляційного суду у випадку можливого предявлення позивачем нового позову та його розгляду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Підставою для скасування рішення суду є порушення судом норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Оскільки порушення судом вищевказаних норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи і є обовязковою підставою для скасування рішення, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову уповноваженої особи Фонду.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 18 листопада 2016 року - скасувати. Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до ОСОБА_4, третя особа Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання договору банківського рахунку недійсним відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3