Ухвала суду № 65475786, 14.03.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1020/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.03.2017 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Сегеди С.М.

ОСОБА_2

при секретарі Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованостіза апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 липня 2015 року, -

встановила:

23 лютого 2015 року комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» звернулось до суду з вказаним позовом та просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 5 231,93 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача посилався на те, що відповідач несвоєчасно та не у повному обсязі вносив плату за житлово-комунальні послуги, що значним чином погіршує фінансове становище КП «ЖКС «Вузівський», а також його засновника - Одеської міської ради, призводить до погіршення якості послуг, які надаються з ремонту і експлуатації житлового фонду, що знаходиться в комунальній власності, а також призводить до неможливості розрахунків із спеціалізованими підприємствами, тим самим порушуються права сумлінних платників.

Несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги, а також наявність заборгованості за вищезазначені послуги, зумовило звернення КП «ЖКС «Вузівський» до суду із відповідним позовом

В судовому засіданні:

- представник позивача заявлені вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити;

- відповідач в судове засідання не зявився.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси позов комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 (ІН НОМЕР_1) на користь комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» (код ЄДРПОУ 35303304) заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 5 231, 93 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн.,а всього 5 475 (пять тисяч чотириста сімдесят пять) гривень 53 копійки.

18 квітня 2016 року ухвалою Київського районного суду м. Одеси заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 липня 2015 року скасувати повністю, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити.

Справа тривалий час знаходиться у проваджені апеляційного суду, а саме з 28 вересня 2016 року, неодноразово призначалася до слухання.

Відповідачу направлялись судові повістки, але відповідач в судове засідання апеляційної інстанції не зявився.

На судове засідання, призначене на 17 січня 2017 року, від апелянта повернувся конверт з поштовим повідомленням з позначкою «за закінченням терміну зберігання»(а.с. 137-140).

На судове засідання, призначене на 14 лютого 2017 року, від апелянта повернувся конверт з поштовим повідомленням з позначкою «за закінченням терміну зберігання»(а.с.153-154).

Згідно акту обстеження від 09 березня 2017 року, наданого КП «ЖКС «Вузівський»судову повістку не можливо вручити апелянту, оскільки двері не відчиняли за адресою АДРЕСА_1, що зазначена в апеляційній скарзі та матеріалах справи.

Згідно ч. З ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Апеляційну скаргу подано ще 16 вересня 2016 року, відповідач до цього часу не цікавиться її рухом. Тому справа розглянута у відсутності сторін у звязку з знаходженням справи тривалий час в проваджені апеляційного суду та враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції є необовязковою.

Згідно вимог ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться та повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розяснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обовязково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Згідно з вимогами ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Задовольняючи вищевказаний позов суд першої інстанції, на підставі матеріалів даної справи, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 525, 526, 530, 610 ЦК України, ст. 68 ЖК України, правильно виходив з наступного.

Згідно з розпорядженням міського голови № 97-01р. від 28 січня 2003 «Про передачу майна в повне господарське ведення комунальним підприємствам «Дирекція єдиного замовника» будинок № 41 за адресою: м. Одеса, вул. Івана Франко, переданий на баланс КП «ДЄЗ «Вузівське»

КП «ЖКС «Вузівський» є правонаступником КП «ДЄЗ «Вузівське» та КП «ДЄЗ «Чубаївське» згідно з рішенням Одеської міської ради від 5 квітня 2007 року № 1165-V «Про реорганізацію комунальних підприємств».

КП «ЖКС «Вузівський» виконує функції замовника для виконання робіт з утримання і ремонту житлового фонду, нежитлових приміщень і прилеглої території, приймає на баланс житлові будинки, їх інженерне обладнання, укладає договір з ремонтно-експлуатаційними підприємствами, енерго-, водопостачальними та іншими спеціалізованими організаціями, які забезпечують функціонування систем життєзабезпечення будинків і прилеглої території.

Оплату наданих житлово-комунальних послуг споживач повинен вносить на рахунок КП «ЖКС «Вузівський».

ОСОБА_3 мешкає в квартирі за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою форми № 1 про склад сім`ї та реєстрацію, в будинку, який знаходиться на балансі та обслуговується КП «ЖКС Вузівський».

Відповідач є споживачем комунальних послуг, що надаються йому як мешканцю зазначеної квартири і будинку.

Однак, ОСОБА_3 несвоєчасно вносив оплату за житлово - комунальні послуги, у зв`язку з чим в нього, перед КП «ЖКС «Вузівський» утворилась заборгованість в розмірі 5231,93 грн.

Відповідно до положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг відносяться, зокрема, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

Ціни/тарифи на комунальні послуги формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

У свою чергу, споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом тощо.

Споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Наймач зобов'язаний своєчасно сплачувати квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вноситься щомісячно в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором бо законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (належне виконання).

Позивач виконував свої зобов'язання в повному обсязі, надаючи відповідачу відповідні житлово-комунальні послуги. Проте відповідач порушував свої зобов'язання та не в повному обсязі здійснює оплату за надані позивачем послуги, що підтверджується розрахунком, наданим позивачем.

Доказів виконання відповідачем своїх зобовязань на момент ухвалення рішення, суду не надано.

Згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що відповідач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обовязком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Посилання апеляційної скарги на те, що дана справа була розглянута за відсутності належним чином повідомленого відповідача, не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порядок повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про дату судового засідання врегульовано ст. 74 ЦПК України.

Належне повідомлення осіб, які беруть участь у справі, є обовязковим (ч. 1 ст. 158 ЦПК України), участь у справі є процесуальним правом таких осіб (ст. 27 ЦПК України).

З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи допустив деякі порушення норм діючого ЦПК України стосовно належного повідомлення відповідача ОСОБА_4 про час та місце судових засідань.

Між тим, судова колегія вважає, що порушення норм цивільного процесуального законодавства України, які були допущені судом першої інстанції при розгляді зазначеної вище справи стосовно належного повідомлення відповідача, не призвели до неправильного вирішення цієї справи на підставах викладених вище.

Крім того, судова колегія зазначає, що про час та місце судових засідань, які були призначені на 11 червня 2015 року, 02 липня 2015 року, ОСОБА_4 судом першої інстанції сповіщався, але повідомлення про сповіщення відповідача, кожного разу поверталися до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що свідчить про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами в порушення вимог ст. 27 ЦПК України.

На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 02 липня 2015 року по цивільній справі за позовною заявою комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Вузівський» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції України.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_5

ОСОБА_6

ОСОБА_2