Ухвала суду № 65475026, 23.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/3365/16-ц 23.03.2017 23.03.2017 23.03.2017

Провадження №22-ц/784/840/17

Єдиний унікальний номера № 484/3365/16-ц

Номер провадження №22-ц/784/840/17

Головуючий у І інстанції Маржина Т.В.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Прокопчук Л.М.,

Суддів Козаченка В.І., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Лівшенко О.С.,

За участю: позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 березня 2017 року за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського обласного центру зайнятості про визнання незаконними і скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

7 листопада 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Миколаївського обласного центру зайнятості про визнання незаконними і скасування наказів про накладення дисциплінарних стягнень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначав, що з 7 лютого 2010 року працював на посаді директора Первомайського міськрайонного центру зайнятості. Наказами директора Миколаївського обласного центру зайнятості № 457-к та № 458-к від 10.10.2016 року його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а наказом Миколаївського обласного центру зайнятості № 477-к від 31 жовтня 2016 року звільнено за п.3 ст. 40 КЗпП України у звязку з систематичним невиконанням без поважних причин обовязків, покладених на нього трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Посилаючись на порушення відповідачем порядку застосування дисциплінарних стягнень просив скасувати зазначені накази, поновити його на роботі, стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в сумі 5000 грн. (а.с. 2-5, 206-207).

В ході розгляду справи представниками Миколаївського обласного центру зайнятості заявлене клопотання про зупинення провадження в даній справі до розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ їх касаційної скарги на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 21 листопада 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського обласного центру зайнятості про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди.

Клопотання обґрунтоване тим, що у зазначеному рішенні суд апеляційної інстанції вирішив питання про відсутність компетенції директора Миколаївськоого обласного центру зайнятості щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності директора базового центру зайнятості. Саме таку позицію позивач зазначає як одну з підстав позову. Відповідач з такою позицією категорично не згоден і вважає, що висновки суду касаційної інстанції, які він висловить з цього приводу, можуть вплинути на вирішення даної справи

(а.с. 237-238).

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 1 березня 2017 року провадження у справі зупинено до розгляду Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ цивільної справи № 484/2701/16-ц за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського обласного центру зайнятості про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди (а.с. 291).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 295-297).

В судовому засіданні апеляційного суду позивач підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача просила залишити ухвалу суду без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, виходячи з такого.

Зупиняючи провадження по справі, суд першої інстанції послався на вимоги п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК України та виходив з того, що підстави позову, розглянутого раніше, та позову, який перебуває на розгляді в суді, тотожні. В разі встановлення судом в іншій справі відсутності компетенції директора Миколаївського ОЦЗ притягувати до дисциплінарної відповідальності директора базового центру зайнятості, тобто позивача, може суттєво вплинути на вирішення даної справи, визначення підстав позову, позиції сторін та привести до можливого мирного вирішення спору. Суд також зазначив, що не дивлячись на те, що рішення апеляційного суду від 21.11.2016 року набрало законної сили, однак судом касаційної інстанції відкрите касаційне провадження та витребувана справа із суду першої інстанції. В разі скасування рішення апеляційного суду буде мати місце зовсім протилежна позиція та встановлені судом обставини, що можуть вплинути на вирішення даної справи зовсім іншим чином.

Однак з висновками суду погодитись не можна.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 201 ЦПК України у разі неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, суд зобов'язаний зупинити провадження у цій справі.

Відповідно до п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Разом з тим підставою зупинення провадження у справі не може бути касаційне оскарження попередніх судових рішень у справі.

Таким чином, необхідність зупинення провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

У справі, яка переглядається, предметом спору є визнання незаконними наказів про накладання дисциплінарного стягнення, звільнення з роботи.

У справі позовом ОСОБА_2 до Миколаївського обласного центру зайнятості про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди, предметом позову також було визнання незаконним наказу про накладання дисциплінарного стягнення. Зазначена справа вже розглянута та рішення по ній набрало законної сили, а отже підстави, передбаченої п 4 ч.1 ст. 201 ЦПК України для зупинення провадження у справі - вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, не має.

Касаційне оскарження рішення по справі за позовом ОСОБА_2 до Миколаївського обласного центру зайнятості про визнання незаконним та скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди, не є підставою для зупинення провадження по справі.

Крім того, суд зупинив провадження у справі всупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").

На порушення вимог ст. ст. 210, 315 ЦПК України судом не наведено мотивів та не зазначено, у чому саме полягає необхідність зупинення провадження у справі.

За наведених обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та відповідно до вимог п. 4ч.1 ст. 311 ЦПК України приходить до висновку про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись статями 303, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 01 березня 2017 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді