Рішення № 65474245, 17.03.2017, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/5339/16-ц

Провадження №2/524/171/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2017 року м. Кременчук

Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Андрієць Д.Д.

за участю секретаря - Бєлєнького О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Автозаводського районного суду м.Кременчука з дійсним позовом. На обґрунтування своїх вимог зазначив, що є власником 3/5 частин квартири АДРЕСА_1, що належать йому на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої дружини ОСОБА_3 Вказана квартира була приватизована у 1993 році його дружиною - ОСОБА_3 і відповідачем, ОСОБА_2. На сьогоднішній день, він зіткнувся з незручностями, оскільки в його користуванні відсутня кухня. Кухня та кладова є підсобними приміщеннями та мають знаходитись в спільному користуванні, натомість в ході приватизації підсобним приміщенням було визнано лише коридор. 05.05.2016р. він звернуся до УЖКГ м.Кременчука із заявою про скасування свідоцтва про право власності на житло, в якій просив кладову та кухню в АДРЕСА_1, визнати підсобними приміщеннями та передати у спільне користування співвласників. На свою заяву він отримав відмову.

Посилаючись на вказані обставини, просив суд визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло від 12.04.1993р., видане Управління житлово-комунального господарства адміністрації міської ради народних депутатів на підставі розпорядження від 12.04.1993р. №836/1 в частині передачі в приватну власність в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 кладової площі 3,4 кв.м., а ОСОБА_4 - кухні, площею 6,2 кв.м.; визнати в АДРЕСА_1 кладову, , площею 3,4 кв.м. та кухню, площею 6,2 кв.м.; підсобними приміщеннями та передати їх у спільне використання.

В судовому засіданні позивач та його представник, ОСОБА_5, позов підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві. Позивач зазначив, що комора є занадто малою для того, щоб облаштувати в ній кухню.

Представник відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_6, проти позову заперечував. Зазначив, що приватизація спірної квартири була здійснена ОСОБА_3та ОСОБА_2. у відповідності до вимог ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду». Позивачем не надано доказів, які б підтверджували будь-які порушення, вчинені органом приватизації. Звертав увагу суду, що позивач набув право власності на житло на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_3, яка за життя не заявляла вимоги про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло чи недійсною приватизації.

Відповідач, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, надіслав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Представник третьої особи - КП «Квартирне управління», Щуренко Л.П., при вирішенні позову покладалась на розсуд суду.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази, приходить до наступних висновків.

Згідно ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» (в редакції закону, що діяла на момент приватизації квартири Приватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України. Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

До об'єктів приватизації (далі - квартири (будинки) належать: квартири багатоквартирних будинків та одноквартирні будинки, які використовуються громадянами на умовах найму. Приватизація здійснюється шляхом: безоплатної передачі громадянам квартир (будинків) з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю. Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 12.04.1993р. квартира спільного заселення АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

ОСОБА_3 належать: кімната 3, площею 6,6 кв.м., кімната 4, площею 11,1 кв.м., кладова, площею 3,4 кв.м.; ОСОБА_4 належать: кімната 2, площею 10,9 кв.м., кухня, площею 6,2 кв.м.; підсобні приміщення: коридор, площею 4,6 кв.м. знаходяться в спільному користуванні.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.07.2013р. ОСОБА_1 набув право власності на 3/5 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1, що належала померлій ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 12.04.1993р..

Відповідно довідки ТОВ «Житлорембутсервіс» про склад сім'ї та реєстрацію від 04.04.2016р. та паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1, позивач зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 з 13.05.2008р..

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Враховуючи те, що на момент приватизації спірної квартири позивач, ОСОБА_1, відповідно до наданих суду документів, не проживав у ній і право власності на вказану квартиру набув лише у 2013р. на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, суд вважає, що видане Управлінням житлово-комунального господарства адміністрації міської ради народних депутатів розпорядження №836/1 від 12.04.1993р. та саме свідоцтво про право власності на житло від 12.04.1993р., не порушувало і не могло порушувати права позивача на час їх видання.

Встановлені обставини свідчать про відсутність фактів порушення будь-яких майнових прав та інтересів позивача, які були б пов'язані з приватизацією та набуттям у спадщину 3/5 частини квартири АДРЕСА_1.

Слід зазначити, що законодавством не передбачено визнання частково недійсним свідоцтва про право власності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 14, 57 - 60, 88, 169, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, ОСОБА_2 про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на житло - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд міста Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Д.Д.Андрієць