Рішення № 65471671, 22.03.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 145/1865/16-ц Провадження № 22-ц/772/713/2017Головуючий в суді першої інстанції Кіосак Н. О.Категорія 58 Доповідач Зайцев А. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого судді : Зайцева А.Ю.,

суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,

при секретарі: Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25.01.2017 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа Тиврівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про звільнення майна з-під арешту та заборону вчиняти дії, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа Тиврівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Тиврівським РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області) про звільнення майна з-під арешту та заборону вчиняти дії.

Зазначало, що 03.05.2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №VIWWG100001330, відповідно до умов якого позичальнику був наданий кредит у розмірі 24094,69 доларів США в обмін на зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати, передбачених кредитним договором платежі.

У забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, 17.07.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки №VIWWG100001330. Відповідно до п.35.3 договору іпотеки, в забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

17.07.2009 року приватним нотаріусом Смоляк Л.С. Тиврівського районного нотаріального округу на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку з посвідченням договору іпотеки була накладена заборона відчуження предмета іпотеки, який знаходитися за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 та є предметом іпотеки, накладено арешт: запис про обтяження №14519613 від 16.05.2016 року про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_2, накладений державним видавцем Тиврівського РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №51022540 від 10.05.2016 року.

Виходячи з наведеного, положень ст.ст.1, 3 Закону України «Про іпотеку», ч.3 ст.54, ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-XIV, ПАТ КБ «ПриватБанк» просило: 1) звільнити з-під арешту нерухоме майно, належне на праві власності ОСОБА_2, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1; 2) заборонити органам Державної виконавчої служби вчиняти будь-які дії, пов'язані з обмеженням ПАТ КБ «ПриватБанк» права іпотекодержателя щодо житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 25.01.2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно з ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам закону.

У справі встановлено, що 03.05.2007 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №VIWWG100001330, відповідно до умов якого позичальнику був наданий позивачем кредит у розмірі 24094,69 доларів США на термін до 01.05.2027 року, а відповідач зобов'язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитним коштами в строки та в порядку, встановленому кредитним договором (а.с.8-14).

У забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором, 17.07.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки №VIWWG100001330. Відповідно до п.35.3 договору іпотеки, в забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Смоляк Л.С., приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі під №2124 (а.с.15-20).

17.07.2009 року приватним нотаріусом Смоляк Л.С. Тиврівського районного нотаріального округу на підставі ст.73 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку з посвідченням договору іпотеки була накладена заборона відчуження предмета іпотеки, який знаходитися за адресою: АДРЕСА_1. (а.с.22).

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 15.02.2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 21178,06 доларів США, що за курсом 21,61 відповідно до службового розпорядження НБУ від 31.07.2015 року складає 457657,81 грн. за кредитним договором № VIWWG100001330 від 03.05.2007 року, та судовий збір 3654 грн. в рівних частках, тобто по 1218 грн. з кожного (а.с.52).

Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Тиврівського РУЮ Порохнею В.В. від 10.05.2016 року при примусовому виконанні виконавчого листа №145/1364/15-ц виданого 13.04.2016 року Тиврівським районним судом накладено арешт на все майно ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення 458875,91 грн (а.с.21, 53-55).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ «Приватбанк» не є ні власником, ні володільцем житлового будинку, що є предметом іпотеки, а є іпотекодержателем і тому відповідно до ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення позичальником зобов'язань має переважне право перед іншими особами задовольнити вимоги за основним зобов'язанням за рахунок предмета іпотеки, права чи вимоги яких зареєстровані після державної реєстрації іпотеки, тому вимоги позивача про звільнення з-під арешту житлового будинку з господарськими будівлями на підставі ч.1 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» не ґрунтуються на законі, а обраний ПАТ КБ «Приватбанк» спосіб захисту його прав як іпотекодержателя не може бути застосований до спірних правовідносин.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду відповідно до положень ч.1 ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, виходячи з нижченаведеного.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.2 ст.16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Висновок суду першої інстанції про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» немає права на звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту, оскільки не є ні власником, ні володільцем житлового будинку з господарськими спорудами, що є предметом іпотеки, судова колегія вважає помилковим, адже перелік осіб, що мають право на звернення з таким позовом не є вичерпним і не обмежується лише наявністю у особи права власності чи права володіння.

Крім того, відповідно до ч.4 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» у разі накладення державним виконавцем арешту на майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, заставодержатель цього майна має право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Зазначене також наведено у роз'ясненнях, викладених у п.8 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Окрім цього, відповідно до ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку» в разі порушення позичальником зобов'язань кредитор має переважне право перед іншими особами задовольнити вимоги за основним зобов'язанням за рахунок предмета іпотеки, права чи вимоги яких зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно з ч.ч.1, 5 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Помилковим судова колегія вважає також висновок суду першої інстанції про відсутність у даному випадку порушеного права ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки накладений арешт на майно, яке є предметом іпотеки, порушує права позивача, передбачені Законом України «Про іпотеку» та Законом України «Про виконавче провадження», зокрема на продаж предмета іпотеки, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань та інших прав іпотекодержателя визначених законом та договором.

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову з цих підстав, на переконання судової колегії, допустив невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Ураховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Проте, пред'явлений позов ПАТ КБ «ПриватБанк» не може бути задоволений виходячи з наступного.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у роз'ясненнях, викладених у п.2 постанови від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» звертає увагу судів на те, що відповідачами в справі про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Як убачається із матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2, третя особа Тиврівський РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області про звільнення майна з-під арешту та заборону вчиняти дії, з тих підстав, що у державного виконавця Тиврівський РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області були відсутні підстави для накладення арешту на майно, яке є предметом іпотеки згідно із договором іпотеки.

У той же час, судова колегія вважає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» в позові не зазначено, яким чином відповідач ОСОБА_2 порушує його права у спірних правовідносинах.

Крім цього, судова колегія звертає увагу на те, що рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 15.02.2016 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 21178,06 доларів США, що за курсом 21,61 відповідно до службового розпорядження НБУ від 31.07.2015 року складає 457657,81 грн. за кредитним договором № VIWWG100001330 від 03.05.2007 року. На забезпечення виконання саме цього кредитного договору було укладено договір іпотеки між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 на забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за яким було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Постановою старшого державного виконавця відділу ДВС Тиврівського РУЮ Порохнею В.В. від 10.05.2016 року при примусовому виконанні виконавчого листа №145/1364/15-ц виданого 13.04.2016 року Тиврівським районним судом накладено арешт на все майно ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення 458875,91 грн, в якому стягувачем є іпотекодержатель ПАТ КБ «ПриватБанк».

Таким чином, позивач є стягувачем у виконавчому провадженні в якому на його думку незаконно накладено арешт державним виконавцем на іпотечне майно. Вказані дії та постанова вчинені саме в інтересах стягувача, а не інших осіб, яких у виниклих правовідносинах не існує.

Враховуючи таке, звернення з позовом до суду у відповідності до ч.4 ст.54 Закону України «Про виконавче провадження» є помилковим та таким, що не відповідає і ст. 3 ЦПК України, оскільки відсутні інші арешти та стягувачі в інтересах яких їх накладено. Боржник може бути співвідповідачем у справі лише при наявності інших стягувачів співвідповідачів в інтересах яких, та у зв'язку з наявністю боргових зобов'язань перед якими, накладено арешт на майно іпотекодержателя - позивача у такій справі.

В той же час, з матеріалів даної справи вбачається, що арешт на предмет іпотеки, законність якого оскаржується позивачем, накладений саме державним виконавцем і в такому разі закон передбачає інший спосіб захисту передбачений розділом VII ЦПК України.

Зокрема, згідно ст.383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їх права чи свободи.

З огляду на наведене, колегія суддів прийшла до переконання, що ПАТ КБ «ПриватБанк» може оскаржити постанову державного виконавця про накладення арешту винесену в його інтересах лише в порядку передбаченому VII ЦПК України шляхом подання до суду скарги, а не шляхом звернення з позовом до суду, оскільки єдиною особою, яка може відповідати за можливе порушене право позивача є державний виконавець, дії якого оскаржуються саме в такому порядку, в зв'язку з чим у позові слід відмовити у повному обсязі, в тому числі і в частині вимог про заборону вчиняти дії органам державної виконавчої служби.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 25.01.2017 року у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволені позову публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, третя особа Тиврівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про звільнення майна з-під арешту та заборону вчиняти дії - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Підпис А.Ю. Зайцев

Судді: Підпис О. С. Панасюк

Підпис Т.М. Шемета

Згідно з оригіналом.

Головуючий А. Ю. Зайцев