Ухвала суду № 65470998, 16.03.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/402/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді доповідача ОСОБА_1суддів ОСОБА_2 ОСОБА_3за участю: секретаряОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням письмових уточнень, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області від 22.03.2013 року та від 11.06.2013 року про застосування штрафних санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також, податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що планова виїзна документальна перевірка проведена фахівцями податкового органу з порушенням вимог Податкового кодексу України, а викладені в акті перевірки висновки не відповідають фактичним обставинам справи. Підприємством надавались до перевірки податкові накладні, а також коригування до них, які включені до звітів податкових зобовязань. Методична помилка в оформленні податкової звітності не призвела до заниження податку на додану вартість.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

В апеляційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не надав належної оцінки всім фактам та обставинам, які мають істотне значення для справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, уповноважені особи контролюючого органу провели документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства, про що склали акт від 04.03.2013 року №777/17-2/НОМЕР_1, яким встановили порушення вимог пунктів п. 185.1 ст. 185, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.2, п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення розміру податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 7194 грн., та п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», яке полягало у не проведенні через реєстратор розрахункових операцій суми реалізованого товару на суму 23 224,6 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов, посилаючись, зокрема на те, що підприємець не надав до перевірки податкові накладні, при поверненні товару невірно коригував податкові зобовязання та податковий кредит, а у період з березня 2011 року по грудень 2012 року не проводив через реєстратор розрахункових операцій суми реалізованих товарів.

За результатами перевірки, з урахуванням результатів адміністративного оскарження, контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 22.03.2013 року №0000027172, яким до позивача застосував штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 23 224, 60 грн., та від 11.06.2013 року: №000066172 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 86 217, 44 грн., та № НОМЕР_2 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на суму 7 984 грн.25 коп., з яких 7 175 грн. основний платіж, 809,25грн. штрафні (фінансові) санкції.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з урахуванням зауважень, наведених в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 06.08.2015 року, ретельно перевірив наявні в матеріалах справи докази та дійшов висновку, що у податкового органу не було обґрунтованих підстав для зменшення позивачу податкового кредиту з податку на додану вартість та для застосування штрафних (фінансових) санкції.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла в період виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно п.п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню (п. 192.1). Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку-постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б)отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг (пп. 192.1.1).

Аналізуючи зазначені норми Податкового кодексу України, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку таких витрат. До складу витрат не включається витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для нарахування позивачу грошового зобовязання з податку на додану вартість (ППР №0000065172 від 11.06.2013 року) стало відсутність у ФОП ОСОБА_5 податкових накладних 1) №368931 від 25.12.2010 року (TOB «Баядера Логістік»), 2) № 01203322 від 21.12.2010 року (Концерн "Алми"), 3) №01203316 від 21.12.2010 року (Концерн "Алми"), 4) №18706 від 23.12.2012 року (TOB "Винзавод "Південні вікна"), 5) №0054915 від 24.12.2010 року (TOB "Торгова команія "Укрюгторг"), 6) №0054950 від 24.12.2010 року (TOB "Торгова команія "Укрюгторг"), 7) № 0055611 від 28.12.2010 року (TOB "Торгова компанія "Укрюгторг"), 8) № 01204537 від 28.12.2010 року (Концерн "Алми"), 9) №01204530 від 28.12.2010 року (Концерн "Алми"), 10) №012668008 від 06.01.2011 року, 11) №77 від 01.03.2011 року (TOB "Винзавод "Південні вікна"), 12) №000021507 від 19.04.2011 року (ТОВ Джерело»), 13) №0046676 від 26.08.2011 року (TOB "Торгова команія "Укрюгторг"), 14) №78 6006068 від 01.12.2011 року (ТОВ Борол ЛТД), 15) №10405 від 10.02.2012 року (ТОВ «Векка»), 16) №12608 від 18.02.2012 року (ТОВ «Векка»), 17) №14456 від 25.02.2012 року (ТОВ «Векка»), 18) №0023159 від 28.05.2012 року (ТОВ «Біотрейд»), 19) №280 від 15.05.2012 року (Компанія «Правда»), 20) №00181931 від 28.06.2012 року (ТОВ «Лузанівка»), а також не вірне коригування податкових зобовязань та податкового кредиту при поверненні товару.

Однак колегією суддів встановлено, що податковим органом в акті перевірки помилково замість номерів податкових накладних зазначено номери видаткових, товарно-транспортних накладних та інших первинних документів, які відображають операції з постачання товарів.

Також в акті перевірки зазначено, що в податкових накладних ТОВ «Винзавод Південні вікна» у графі «Місцезнаходження продавця» вказана адреса, за якою контрагент не знаходиться, що свідчить про порушення порядку заповнення податкової накладної та, відповідно, про неможливість формування податкового кредиту.

З цього приводу судова колегія зазначає, що відсутність контрагента за юридичною адресою, вказаною в установчих документах, свідчить лише про недотримання цим контрагентом порядку державної реєстрації або внесення змін до установчих документів, однак не доводить того, що такий товар не поставлявся. Фіктивність діяльності контрагента та безтоварність таких операцій підтверджуються лише вироком суду.

Щодо посилань податкового органу на неможливість реального виконання укладених позивачем угод у звязку з відсутністю у ТОВ «Винзавод Південні вікна» необхідних умов для ведення господарської діяльності, з посиланням на акт перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 28.09.2012 року №1848/33-4/36155407 про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства, колегія суддів зазначає, що вказані обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит, оскільки податкове законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльність його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходження.

Колегія суддів зауважує, що чинне законодавство України не зобовязує платника податків перевіряти безпосереднього контрагентів на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та наявності в нього умов для здійснення господарської діяльності перед тим , як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту.

За наведених вище підстав, колегія суддів дійшла висновку, що наявні в матеріалах справи первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні підтверджують законність формування підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість, а отже податкове повідомлення-рішення №0000065172 від 11.06.2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0000027172 від 22.03.2013 року про застосування штрафних санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, судова колегія вважає, що останнє також є необґрунтованим та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють

розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі(із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Контрольна стрічка - це копії розрахункових документів послідовно сформованих реєстратором розрахункових операцій, що надруковані або створені в електронній формі таким реєстратором, а також копії фіскальних звітних чеків у разі створення контрольної стрічки в електронній формі.

Відповідно до ст.6 цього ж Закону облік товарних запасів фізичною особою -

підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вищезазначеного податкового повідомлення-рішення стало встановлення податковим органом факту непроведення підприємцем через реєстратор розрахункових операцій суми реалізованих товарів на загальну суму 23224, 60 грн. за період з березня 2011 року по грудень 2012 року.

До такого висновку податковий орган дійшов шляхом співставлення даних податкових декларацій з ПДВ, звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій.

Між тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, вказані розбіжності виникли внаслідок помилкового відображення позивачем у бухгалтерській документації сум повернутих ним товарів постачальникам, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями звітів про використання реєстраторів розрахункових операції та книг розрахункових операцій, Z-звітів (том 2 а.с.128-152).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що податковий орган безпідставно застосував до ФОП ОСОБА_5Я штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 23 224, 60 грн.

З аналогічних підстав судова колегія дійшла висновку про незаконність податкового повідомлення-рішення №000066172 від 11.06.2013 року щодо застосування штрафних санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 86 217, 44 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи, їм надано правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги не спростовують зазначені висновки суду.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Одеської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Судді: Ю.М. Градовський

ОСОБА_3