Постанова № 65469674, 21.03.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2017 р. Справа № 922/4141/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Бородіна Л.І. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі Євтушенку Є.В.

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю № 14-88 від 18 квітня 2014 року,

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 20/17 від 10 січня 2017 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №426 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 17 січня 2017 року у справі №922/4141/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, смт. Хорошеве, Харківська область

про стягнення 10344603,07 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 17 січня 2017 року у справі № 922/4141/16 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основної заборгованості у розмірі 5460185,90 грн., пеню у розмірі 1540289,01 грн., 3% річних у розмірі 223027,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 1580811,28 грн. за договором купівлі-продажу природного газу №3192/15-БО-32 від 15 грудня 2014 року та витрати по сплаті судового збору у розмірі 155169,20 грн. Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1540289,01 грн.

Позивач, не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17 січня 2017 року у справі №922/4141/16 в частині відмови у стягненні пені у сумі 1540289,01 грн. та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити. В іншій частині рішення просить залишити без змін.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням процесуального законодавства щодо рівності сторін та норм матеріального права, оскільки за приписами Господарського кодексу України учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошових зобовязань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобовязаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобовязання, а також сплатити штрафні санкції.

Крім того, зазначає, що підприємство має стратегічне значення безпеки держави, оскільки забезпечує галузі економіки і населення природним газом, проте у звязку з несвоєчасним проведенням розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками у розмірі 20-24% для забезпечення потреб споживачів газу.

Єдиним джерелом часткової компенсації понесених втрат є стягнення з боржника пені та штрафу у розмірі, передбаченому умовами договору. Також вказує на те, що заявлена сума пені та штрафу не компенсує повністю збитків, яких зазнає позивач.

Вважає, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення в порушення приписів ст. 83 ГПК України, ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України, не врахував ступінь виконання зобовязань та майновий інтерес позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 2498 від 06.03.2017р.) відповідач, заперечуючи проти доводів апелянта, вважає рішення господарського суду Харківської області від 17 січня 2017 року у справі №922/4141/16 законним та обґрунтованим, у звязку з чим просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В обґрунтування своєї правової позиції посилається, зокрема, на те, що основна сума заборгованості у розмірі 5460185,90грн. за договором купівлі-продажу природного газу №3192/15-БО-32 від 15 грудня 2014 року виникла не з вини відповідача, а з незалежних від нього обставин.

Зазначає, що на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року № 217 «Про затвердження Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обовязки» відповідачем відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання, на який надходять всі кошти від споживачів за послуги теплопостачання та з якого банком здійснюються відрахування, у тому числі на рахунок Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". При цьому, вказує на те, що з 2015-2016 р.р. сумарний відсоток відрахувань банком кожного місяця складає 56,33-83,39% усіх надходжень від споживачів в рахунок сплати заборгованості за спожитий природний газ, тоді як лише 16,61-43,67% надходжень залишається підприємству для забезпечення його роботи по наданню послуг з централізованого теплопостачання та на фінансові витрати, повязані з основною діяльністю.

Зазначає, що Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації знаходиться в тяжкому матеріальному становищі та має значну заборгованість перед своїми кредиторами, є збитковим, у звязку з систематичним неплатежами споживачів за надані послуги з теплопостачання.

У додаткових поясненнях до відзиву на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у справі № 922/4141/16 (вх. № 2926 від 17.03.2017р.) відповідач також посилається на положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" та вважає, що позивачем неправомірно нараховано пеню з січня по березень 2015 року, оскільки така заборгованість була погашена до 30.11.2016р. Крім того, зазначає, що Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації систематично проводить претензійно-позовну роботу по стягненню заборгованості з населення.

Відповідно до статті 77 ГПК України у судовому засіданні апеляційної інстанції 14 березня 2017 року оголошено перерву до 21 березня 2017 року.

У призначеному судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17 січня 2017 року у справі №922/4141/16 в частині відмови у стягненні пені у сумі 1540289,01 грн. та прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Представник відповідача, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення учасників процесу, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", керуючись приписами ст.ст. приписами ст.ст. 526, 610-612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України та ст. ст. 174, 175, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 10344603,07 грн., у тому числі основний борг у сумі 5460185,90 грн., пеня у сумі 3080578,02 грн., 3% річних у сумі 223027,87 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1580811,28 грн.

Як убачається із матеріалів справи, 15 грудня 2014 року між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №3192/15-БО-32 (далі - договір), за умовами якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, а покупець зобовязується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 1.2 договору газ, що продається за умовами даного договору використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Згідно пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 6802,988 тис. куб. м, у тому числі по місяцях кварталів.

Відповідно до пункту 3.3 цього договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі, в якому зазначаються фактичні обсяги використання газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобовязується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 6.3 договору оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальними режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативним перерахуванням коштів, затвердженим відповідною постановою уповноваженого органу, та зараховується як оплата за газ, поставлений продавцем покупцеві в порядку, визначеному нормами чинного законодавства. Сторони погоджуються, що при перерахуванні коштів в призначенні платежу посилання на номер договору є обовязковим.

У разі якщо на поточний рахунок із спеціальним режимом використання покупця надійшло недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу, покупець зобовязується здійснити будь-які дії в межах чинного законодавства для виконання пункту 6.1 цього договору.

Розділом 7 договору вставлена відповідальність сторін.

Так, згідно з п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобовязується сплатити продавцеві, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 9.3 договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (пять) років.

Даний договір набуває чинності з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного виконання (п.11 договору).

Додатковою угодою № 1 від 16.02.2015р., Додатковою угодою № 2 від 19.03.2015р., Додатковою угодою № 3 від 15.04.2015р., Додатковою угодою № 4 від 25.05.2015р., Додатковою угодою № 5 від 30.06.2015р., Додатковою угодою № 6 від 16.07.2015р., Додатковою угодою № 7 від 30.07.2015р., Додатковою угодою № 8 від 21.10.2015р., Додатковою угодою № 9 від 22.10.2015р. сторонами внесено зміни до договору купівлі-продажу природного газу від 31.12.2014р. №3338/15-ТЕ-29 щодо ціни за природний газ, порядку та умов проведення розрахунків, порядку та умов передачі газу (а.с. 23-33).

При прийнятті оскаржуваного рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, керуючись приписами ст.ст. 526, 530, 546, 549, 551, 610, 612, 625, 629, 992 Цивільного кодексу України та ст.ст. 216, 230, 232 Господарського кодексу України, виходив з того, що відповідач договірні зобов'язання в частині повного та своєчасного здійснення розрахунків за поставлений газ за договором купівлі-продажу природного газу №3192/15-БО-32 від 15.12.2014р. не виконав, у звязку з чим дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 5460185,90 грн. основного боргу, 223027,87 грн. 3% річних, 1580811,28 грн. інфляційних втрат. Крім того, посилаючись на статтю 83 ГПК України, статтю 551 ЦК України, 233 ГК України, враховуючи причини неналежного виконання зобов'язання відповідачем та його тяжкий матеріальний стан дійшов висновку про зменшення пені на 50%, у звязку з чим стягнув з відповідача пеню у розмірі 1540289,01 грн. та відмовив у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 1540289,01 грн.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом позову у даній справі є стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу природного газу №3192/15-БО-32 від 15.12.2014р.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобовязань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 526 ЦК України та 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з нормою ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже було зазначено у цій постанові, 15.12.2014р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації (покупець) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №3192/15-БО-32.

Виходячи з пунктів 3.3, 3.4, 6.1 договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу №3192/15-БО-32 від 15.12.2014р. позивачем поставлено відповідачеві у 2015 році природний газ на загальну суму 18299794,22 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів приймання-передачі від 31 січня 2015 року на суму 5719759,03 грн. та 119429,64 грн., від 28 лютого 2015 року на суму 108293,28 грн. та 3506911,88грн., від 31 березня 2015 року на суму 3277598,03 грн. та 93037,85 грн., від 30 квітня 2015 року на суму 1114511,06 грн. та 20747,85 грн., від 31 жовтня 2015 року на суму 780016,98 грн., від 30 листопада 2015 року на суму 1538787,42 грн., від 31 грудня 2015 року на суму 2015701,20 грн. (а.с. 34-44).

З матеріалів справи вбачається, що Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації несвоєчасно виконувало прийняті на себе грошові зобовязання по оплаті за природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №3192/15-БО-32 від 15.12.2014р., у звязку з чим станом на 01.01.2016р. за відповідачем утворився борг у сумі 5460185,90 грн.

З наданих позивачем довідки «сальдо по підприємству «Харківська РДА КПТМ» та виписки по рахунку (а.с.45-47) вбачається, що вони складені станом на 31.12.2015р. та розмір заборгованості на цю дату становив 5460185,90 грн., що також не заперечується відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 2498 від 06.03.2017р.).

Матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем вказаної заборгованості.

Враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 5460185,90 грн. основного боргу підтверджені документально та нормативно обґрунтовані, відповідачем не спростовані, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо їх задоволення.

З огляду не те, що відповідачем порушено зобовязання в частині своєчасного та повного здійснення розрахунків за договором купівлі-продажу природного газу №3192/15-БО-32 від 15.12.2014р., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності нарахування 3% річних та інфляційних втрат, виходячи за наступного.

Положеннями ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При розрахунку інфляційних втрат слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р.

В рекомендаціях Верховного суду України від 03.04.1997р. N 62-97р зазначено, що у випадку коли поверненню підлягає сума, яка складається зі внесків, здійснених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.

Крім того зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховуються не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а з 16 по 31 число то розрахунок починається з наступного місяця

Отже, за наявності встановленого факту несплати відповідачем за переданий природний газ за договором купівлі-продажу природного газу №3192/15-БО-32 від 15.12.2014р., перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних за допомогою програми ОСОБА_3, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань, Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 223027,87 грн. інфляційних втрат у розмірі 1580811,28 грн.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50% до 1540289,01 грн., з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, визначений ст. 1 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобовязується сплатити продавцеві, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок позивача, погоджується із висновком суду щодо правомірності нарахування пені у розмірі 3080578,02 грн.

Водночас, відповідач звернувся до господарського суду Харківської області з клопотанням про зменшення розміру стягуваної пені на 50% в порядку ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Так, стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з частиною 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Судова колегія враховує, що при застосуванні частини третьої статті 551 Цивільного Кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому, правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (п. 3.17.4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Разом з тим, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім вищевикладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

З договору купівлі-продажу природного газу №3192/15-БО-32 від 15.12.2014р. вбачається, що газ, що продається за умовами даного договору використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (пункт 1.2 договору).

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 року № 217 «Про затвердження Порядку розподілі коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обовязки» відповідачем відкрито поточний рахунок із спеціальним режимом використання, на який надходять всі кошти від споживачів за послуги теплопостачання та з якого банком відраховується, у тому числі на рахунок Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Оскільки відповідач має право використовувати природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (споживачі покупця), то рівень розрахунків Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» безпосередньо залежить від належного виконання своїх зобовязань споживачами покупця.

Згідно балансу (звіту про фінансові результати) станом на 30 вересня 2016 року загальний борг споживачів перед Комунальним підприємством теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації становить 19,490 млн. грн. (код рядку 1125 - дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги) (а.с. 65).

Комунальне підприємство теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації займає монопольне становище на ринку з централізованого теплопостачання у Харківському районі, а отже, підприємство не уповноважене чинним законодавством самостійно встановлювати тарифи, які відповідають витратам за надання послуг та у відповідності до положень ст. 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію є регульованими.

Колегія суддів враховує, що відповідач дійсно перебуває в тяжкому фінансовому стані та є збитковим, оскільки має значну заборгованість перед своїми кредиторами (непокритий збиток складає 48,611 млн. грн.), що підтверджується звітом про фінансовий стан.

Як свідчить із рішення Конституційного Суду №7-рп/2013 від 11 липня 2013 року, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобовязання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги ті обставини, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що також підтверджується балансом станом на 30.09.2016р., наявністю заборгованості споживачів теплової енергії перед відповідачем у розмірі 19,490 млн. грн., також враховано статус відповідача, який здійснює свою діяльність, спрямовану на повне та якісне задоволення потреб бюджетних установ та організацій.

Щодо врахування ступеню виконання зобов'язання у відповідності до вимог ст.233 ГК України, колегія суддів зазначає, що відповідач, незважаючи на збиткову діяльність, здійснював часткові платежі в рахунок погашення заборгованості за договором купівлі продажу природного газу №3192/15-БО-32 від 15.12.2014р., а саме сплачено 12839608,32 грн.

Оскільки зобовязання відповідачем не виконувались з обєктивних причин, а саме: у звязку з важким фінансовим становищем Комунального підприємства теплових мереж Харківського району Харківської районної державної адміністрації, яке виникло з причин, які не залежали від відповідача, у звязку з різницею у тарифах на теплову енергію та у звязку з невиконанням споживачами покупця зобовязань за надані послуги, що є винятковими обставинами, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд правильно застосував правові норми та дійшов обґрунтованого висновку щодо зменшення пені на 50%, у звязку з чим правомірно стягнув з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 1540289,01 грн. та відмовив у задоволенні в іншій частині позовних вимог що стягнення пені.

Посилання НАК «Нафтогаз України» на ненадання судом першої інстанції оцінки негативним наслідкам, які спричинені позивачу, та необхідністю залучення НАК «Нафтогаз України» комерційних кредитів для погашення заборгованості за поставлений імпортований газ є недоведеними, оскільки позивачем не надано ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували факт укладення комерційних кредитів для проведення розрахунків за придбаний імпортований газ або будь-яких інших доказів, які б підтверджували спричинення негативних наслідків для позивача. Також позивачем не доведено завдання йому збитків у звязку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором купівлі продажу природного газу №3192/15-БО-32 від 15.12.2014р.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції прийняв до уваги доводи лише однієї сторони і не врахував інтереси позивача, спростовуються аналізом суду обставин справи.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення рішення господарського суду Харківської області від 17 січня 2017 року у справі №922/4141/16 без змін.

У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17 січня 2017 року у справі №922/4141/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцятиденного строку.

Повна постанова складена 22 березня 2017 року.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.