Постанова № 65469639, 21.03.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017 року Справа № 904/11192/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Джихур О.В.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність № 205 від 20.03.2017 р.;

представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017р. по справі №904/11192/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства "Комунальник", смт. Магдалинівка Дніпропетровської області

про стягнення 3 349 206,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2016 року публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі ПАТ НАК Нафтогаз України) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до комунального підприємства "Комунальник" (далі КП Комунальник) про стягнення 3 349 206,36 грн., з яких: 2 336 058,61 грн. основного боргу, 527 456,05 грн. пені, 398 694,06 грн. інфляційних втрат та 86997,64 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017р. по справі №904/11192/16 (суддя Ніколенко М.О.) позов задоволено частково: стягнуто з КП "Комунальник" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 2 336 058,61 грн. основного боргу, 350 000,00 грн. пені, 398 694,06 грн. інфляційних втрат, 86 997,64 грн. 3% річних та 50 238,10 грн. витрат по сплаті судового збору; в решті позову відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1491/15-БО-3 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ; доведеністю матеріалами справи позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, наявним простроченням в оплаті поставленого природного газу, в звязку з чим позивачем обґрунтовано нараховано інфляційні втрати та 3% річних; наявністю підстав для зменшення пені до 350 000, 00 грн. від належної до стягнення.

Не погодившись з рішенням суду, ПАТ НАК Нафтогаз України звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017р. по справі №904/11192/16 в частині зменшення розміру пені на 177 456,05 грн., прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з КП Комунальник на користь ПАТ НАК Нафтогаз України 177 456,05 грн. пені, в іншій частині рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017р. у справі №904/11192/16 залишити без змін.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що при прийнятті рішення господарським судом порушені норми матеріального та процесуального права, неповно зясовані всі обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення; інфляційні нарахування на суму простроченої заборгованості є фактично понесеними матеріальними втратами кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів, а тому інфляційні втрати за операцією купівлі-продажу природного газу охоплюються повною мірою поняттям збитків в розумінні ст. 224 Господарського кодексу України; вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, суд повинен застосувати норму права процесуального лише у взаємозвязку із нормою права матеріального, яка передбачає зменшення розміру неустойки, зясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим; ні судом, ні відповідачем не обґрунтовано в чому полягає винятковість даного випадку; в рішенні зазначено, що суд, зменшуючи розмір неустойки, виходив, серед іншого, з інтересів сторін, втім, з матеріалів справи та самого рішення незрозуміло, які саме інтереси сторін було враховано, і яким чином інтереси сторін вплинули на рішення суду в частині зменшення розміру неустойки; під час розгляду справи не було враховано інтереси позивача; оскаржуване рішення не ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, винесене з порушенням ст. ст. 610, 611, 617, 625 Цивільного кодексу України.

КП "Комунальник" у відзиві на апеляційну скаргу із наявною основною заборгованістю погодилось повністю, а з нарахованими пенею, 3% річних та інфляційними втратами - частково, зазначає, що підприємство є комунальною власністю територіальної громади Магдалинівської селищної ради, основними субєктами наповнення рахунку за надані підприємством послуги є заклади та установи бюджетної сфери; надходження грошових коштів з приватного сектору становлять малу частину; у зв`язку з тим, що фінансування бюджетних установ та організацій за рахунок коштів загального та спеціального фондів бюджету прямо залежать від наявності коштів на відповідних реєстраційних рахунках Державної казначейської служби, відповідач проводив розрахунки з позивачем при надходженні відповідних коштів на рахунок підприємства, що і стало підставою утворення заборгованості; КП "Комунальник" відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2015р. № 758 "Про затвердження Положення про укладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)" надало позивачу графік погашення заборгованості та забезпечує його виконання, що підтверджується листом ПАТ "НАК "Нафтогаз України" № 26-7848/1.8-16 від 14.11.2016р., платіжними дорученнями про сплату заборгованості за графіком.

21.03.2017р. представник позивача в судове засідання не зявився, про час та місце судового засідання ПАТ НАК Нафтогаз України було повідомлене належним чином (а.с.87), клопотань про відкладення розгляду справи від позивача не надходило.

За положеннями ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи факт належного сповіщення сторін про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в цьому судовому засіданні за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

31.12.2014р. між ПАТ НАК Нафтогаз України (продавець) та КП Комунальник (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №1491/15-БО-3, за умовами якого продавець зобовязується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ НАК Нафтогаз України за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобовязується прийняти за оплатити цей природний газ (надалі газ), на умовах договору (п. 1.1 договору).

За умовами п. 1.2 договору, газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (надалі - споживачам покупця).

В п. 2.1 договору сторони узгодили, що продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 487,8 тис. куб. м. (чотириста вісімдесят сім тисяч вісімсот куб. м.), у тому числі по місяцях кварталів (тис.куб. м.):

МісяцьОбсяг МісяцьОбсягМісяцьОбсягМісяцьОбсягсічень100,8квітень 28,8липень0жовтень 32,4лютий 92,7травень0серпень0листопад 66,6березень75,6червень0вересень0грудень90,9І кв.269,1ІІ кв.28,8ІІІ кв.0IV кв.189,9 За п. 3.3 договору, приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Згідно п. 3.4 договору, в редакції додаткової угоди № 9 від 22.10.2015р., не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобовязується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; продавець не пізніше 8-го числа повертає покупцеві та газорозподільному/газовидобувному/газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами. У разі, якщо покупець не надає або несвоєчасно надає продавцю акти приймання-передачі природного газу, обсяги фактичного використання газу встановлюються відповідно до даних газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства, а вартість газу розраховується продавцем відповідно до умов, зазначених в пункті 5.2. У разі, якщо при складанні /підписанні акту приймання-передачі природного газу у сторін виникають розбіжності щодо вартості газу, переданого за договором, сторони врегульовують спірні питання відповідно до умов договору або в порядку, передбаченому чинним законодавством України. До врегулювання сторонами розбіжностей, обсяги використання встановлюються відповідно до даних газорозподільного/газовидобувного/газотранспортного підприємства, а вартість газу розраховується продавцем відповідно до умов, зазначених в пункті 5.2.

Ціна (граничний рівень ціни) на газ і тарифи на його транспортування установлюються уповноваженим державною владою України органом; ціна за 1000 куб. м. газу становить 5 900, 00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2%; податок на додану вартість за ставкою 20%; крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами 366,70 грн., ПДВ 20% 73,34 грн., а всього з ПДВ 440,04 грн.; до сплати за 1 000 куб. м. природного газу 6 384,70 грн., ПДВ 20% 1 276,94 грн., всього з ПДВ 7 661,64 грн. (п. 5.1, п. 5.2 договору).

В п. 6.1. договору сторонами погоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості; у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору він зобовязується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

У п. 9.3 договору сторони узгодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю 5 років.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11 договору).

Протягом договірного періоду сторони вносили зміни до договору в частині ціни газу (з визначенням ціни помісячно), порядку та умов проведення розрахунків, інших умов, порядку та умов передачі газу, банківських реквізитів продавця, про що укладали додаткові угоди №1 від 10.02.2015р., №2 від 10.03.2015р., №3 від 07.04.2015р., №4 від 14.05.2015р., №5 від 30.06.2015р., №6 від 29.07.2015р., №7 від 30.07.2015р., №8 від 12.10.2015р., №9 від 22.10.2015р., №10 від 02.11.2015р., №11 від 25.11.2015р. (а.с.20-30).

На виконання умов договору позивач протягом січня-грудня 2015р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2 362 805,61 грн., про що сторонами підписані акти приймання-передачі природного газу:

- 31.01.2015р. за січень 2015р. на суму 486 345,58 грн. (а.с.31);

- 28.02.2015р. за лютий 2015р. на суму 441 887,91 грн. (а.с.32);

- 31.03.2015р. за березень 2015р. на суму 589 847,96 грн. (а.с.33);

- 30.04.2015р. за квітень 2015р. на суму 62 151,96 грн. (а.с.34);

- 31.10.2015р. за жовтень 2015р. на суму 104 495,03 грн. (а.с.35);

- 30.11.2015р. за листопад 2015р. на суму 145 441,72 грн. (а.с.36);

- 31.12.2015р. за грудень 2015р. на суму 532 635,45 грн. (а.с.37).

Зазначені акти без будь-яких зауважень щодо кількості, якості, вартості поставленого природного газу підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався частково в сумі 26 747,00 грн., сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 2 336 058,61 грн., що підтверджується довідками бухгалтерії позивача по операціям за рахунком КП Комунальник, не заперечується відповідачем.

Доказів погашення решти заборгованості сторонами не надано ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору купівлі-продажу природного газу, є господарськими зобовязаннями, тому, згідно положень ст. ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму; до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено обовязок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору сторони передбачили майнову відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

В ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нарахована відповідачу пеня, з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, за загальний період з 15.02.2015р. по 14.07.2016р. в розмірі 527 456,05 грн., інфляційні втрати в сумі 398 694,06 грн. за період з лютого 2015р. по квітень 2016р. включно, 86 997,64 грн. 3% річних за загальний період з 15.02.2015р. по 19.09.2016р., розраховані за кожним актом окремо.

Згідно п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань від 17.12.2013р. №14, з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Господарський суд, на підставі аналізу матеріалів справи, умов договору купівлі-продажу природного газу №1491/15-БО-3 від 31.12.2014р., з урахуванням положень статей 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, дійшов вірного висновку про стягнення з КП Комунальник на користь ПАТ НАКНафтогаз України 2 336 058, 61 грн. основного боргу, 86 997,64 грн. 3% річних, 398 694,06 інфляційних втрат.

Також, враховуючи відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив взагалі не стягувати неустойку, річні, інфляційні втрати, з урахуванням інтересів обох сторін господарським судом обґрунтовано зменшено розмір пені, яка підлягає стягненню, на 33,65% та присуджено до стягнення 350 000, 00 грн. пені.

Стосовно доводів скаржника щодо неправомірного зменшення господарським судом розміру пені слід зазначити наступне.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3).

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто, сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (зі змінами та доповненнями) передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки за п. 1.2 договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями; відповідач є підприємством комунальної форми власності, основним напрямком діяльності якого є виробництво та постачання споживачам теплової енергії; прострочення зобовязання виникло внаслідок відсутності коштів та неприбутковості підприємства; основною причиною порушення зобовязання відповідачем є неналежне фінансування закладів та бюджетних установ із загального та спеціального фондів бюджету.

Відповідачем надано графік погашення заборгованості за всіма наявними у нього з позивачем договорами, з визначеними сумами обовязкових оплат, який виконується, що підтверджується наданими до справи платіжними дорученнями; із зазначеним графіком погашення заборгованості погодився позивач у листі від 14.11.2016р. № 26-7848/1.8-16.

На думку колегії суддів апеляційного господарського суду, причини несвоєчасного виконання зобовязання, вжиття відповідачем заходів до виконання зобов'язання, розмір стягуваної пені (527 456, 05 грн.), значимість підприємства відповідача для смт. Магдалинівка, містять об'єктивні відомості про винятковість даного випадку, що надає право суду для зменшення неустойки.

Позивачем не надано належних у розумінні статей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів отримання збитків, понесених ним втрат в результаті несвоєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

Посилання скаржника на те, що збитками позивача є понесені інфляційні втрати не приймаються колегією суддів, оскільки інфляційні втрати на суму простроченого боржником грошового зобов'язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що господарським судом був дотриманий паритет інтересів сторін, оскільки судом зменшено розмір пені на 177 456, 05 грн. (33,65%), а також присуджено до стягнення 398694,06 грн. інфляційних втрат та 86 997,64 грн. 3% річних, які є компенсацією від знецінення грошових коштів, належних до сплати позивачу.

Таким чином, господарський суд повно зясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що у відповідності до ст. 103 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2017р. у справі № 904/11192/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А.Сизько

Суддя І.Л. Кузнецова

Суддя О.В. Джихур

(Повний текст постанови складений 22.03.2017р.)