Постанова № 65469561, 16.03.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2017 р. Справа№ 910/14864/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

за участю представників сторін

від позивача: Іваненко І.П. - представник за дов. №91/2016/07/27-2 від 27.07.2016 року;

від відповідача: Касьян В.М. - представник за дов. б/н від 01.03.2017 року,

розглянувши апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник - 2"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 року

у справі №910/14864/15 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник - 2"

про стягнення 275747,49 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник - 2" (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 159160,30 грн, 3% річних у розмірі 12166,63 грн та інфляційних втрат у розмірі 104420,57 грн.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1641360 від 01.08.2001 року в частині здійснення своєчасної оплати за спожиту теплову енергію.

05.08.2015 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої позивач, в зв'язку з частковим погашенням відповідачем основного боргу в сумі 100000,00 грн, зменшив позовні вимоги в цій частині на вказану вище суму та просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на користь позивача 59160,30 грн основного боргу, 12166,63 грн - 3% річних та інфляційні втрати у розмірі 104420,57 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 року у справі №910/14864/15 позов задоволено повністю. Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник - 2" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" основний борг за спожиту теплову енергію у розмірі 59160,30 грн, 3% річних у розмірі 12166,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 104420,57 грн та судовий збір у розмірі 3514,95 грн. Повернуто Публічному акціонерному товариству "Київенерго" з Державного бюджету України 2000,00 грн судового збору, який сплачений згідно платіжного доручення №2111603068 від 02.06.2015 року.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Житлово-будівельний кооператив "Зварювальник - 2" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 22, 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення без належного повідомлення відповідача, що є підставою для скасування даного рішення.

Також, скаржник зазначив про неможливість проведення оплат за договором у жовтні 2014 року-лютому 2015 року у зв'язку з прийняттям Постанови Кабінету міністрів України від 17.09.2014 року за № 444.

Крім того, скаржник вказав, що позивачем неправомірно були визначені обсяги вартості теплової енергії.

Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 18.11.2015 року апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник - 2" було прийнято до провадження.

До Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про призначення комплексної судової економічної експертизи, оскільки виникла необхідність застосування спеціальних знань для роз'яснення питань у даній справі, зокрема, скільки фактично спожито теплової енергії на потреби гарячого водопостачання Житлово-будівельним кооперативом "Зварювальник - 2" за спірний період.

22.03.2016 року через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшла заява про гарантію оплати проведення експертизи в разі її призначення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 року призначено комплексну судову експертизу по справі № 910/14864/15, проведення якої доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса. Зупинено апеляційне провадження у справі №910/14864/15 до проведення комплексної судової експертизи та отримання висновку експерта.

07.06.2016 року від Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експертів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.06.2016 року було поновлено провадження у справі та призначено розгляд апеляційної скарги на 21.06.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2016 року призначено комплексну судову експертизу по справі № 910/14864/15, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (03680, м. Київ, вул. Смоленська, 6) із залученням за необхідності фахівця в галузі теплопостачання ОСОБА_5. Зупинено апеляційне провадження у справі №910/14864/15 до проведення комплексної судової експертизи та отримання висновку експерта.

23.11.2016 року від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про неможливість надання висновку експертів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 поновлено апеляційне провадження у справі № 910/14864/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2016 зупинено апеляційне провадження у справі № 910/14864/15 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник - 2" на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року про повернення без розгляду апеляційної скарги.

25.01.2017 року Вищим господарським судом України була прийнята ухвала по даній справі, а справа повернута до Київського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 року поновлено апеляційне провадження у справі № 910/14864/15.

Через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача до суду надійшло клопотання про залучення фахівця в галузі теплопостачання ОСОБА_6 для проведення судової експертизи, яке не підлягає задоволенню як необґрунтоване та безпідставне, з огляду на наступне.

Так, відповідачем не було надано суду апеляційної інстанції відповідних документів передбачених ч. ч. 1 ст. 7, ст.ст. 9, 10 Закону України «Про судову експертизу» та згоди ОСОБА_6 на участь у якості фахівця в галузі теплопостачання для проведення відповідної експертизи.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність в Україні здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ.

До державних спеціалізованих установ належать:

- науково-дослідні та інші установи судових експертиз Міністерства юстиції України;

- науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України (далі - МОЗ України);

- експертні служби Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України), Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

Вказаним Законом передбачено здійснення судово-експертної діяльності також судовими експертами, які не є працівниками цих державних установ. Зазначені особи вправі проводити дослідження, не віднесені до виключної компетенції державних спеціалізованих установ, за умови наявності у них: відповідної вищої освіти; освітньо-кваліфікаційного рівня не нижче спеціаліста; належної підготовки в державних спеціалізованих установах Мін'юсту України; атестації та кваліфікації судового експерта з певної спеціальності; внесення до державного Реєстру, ведення якого покладено на вказане міністерство (ч. 1 ст. 7, статті 9, 10 Закону України «Про судову експертизу»).

При цьому, Київський апеляційний господарський суд приймає до уваги, що Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз та Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса було відмовлено в проведенні судової експертизи за відсутності відповідних спеціалістів та надання їхньої згоди на її проведення.

Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Отже, Київський апеляційний господарський суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що строк розгляду даного спору майже сплинув, а задоволення даного клопотання та подальше зупинення апеляційного провадження у справі призведе лише до необґрунтованого затягування справи.

У судовому засіданні 16.03.2017 року представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати.

Представник позивача у відзиві та судовому засіданні 16.03.2017 року заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Зазначивши, що суд першої інстанції прийняв правомірне та обґрунтоване рішення.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 року підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник - 2" - без задоволення, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

01.08.2001 року між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (енергопостачальна організація) та Житлово-будівельним кооперативом "Зварювальник - 2" (абонент) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1641360 (далі - договір), предметом якого відповідно до умов договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п.1.1), енергопостачальна організація зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору (п.2.2.1); абонент зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п.2.3.1), цей договір набуває чинності з дня його підписання, та діє до 31.12.2001 (п. 8.1.), договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4).

Додатками №1, №3, № 4 до договору № 1641360 сторони погодили обсяги постачання теплової енергії, тарифи та порядок розрахунків за договором.

Відповідно п. 9 додатку № 4 до договору № 1641360 від 01.08.2001 року, абонент щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА, а до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач на виконання умов договору поставив відповідачу у період з 01.10.2012 року по 01.05.2015 рік теплову енергію на загальну суму 567725,09 грн, що підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії, обліковими картками (табуляграмами) за вказаний період.

Проте, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунків з оплати за надані послуги з постачання теплової енергії своєчасно та в повному обсязі не здійснив, сплативши тільки 508564,79 грн, в зв'язку з чим за відповідачем рахується борг в розмірі 59160,30 грн.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

За змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм ч. 6 та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених укладеним між сторонами договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1641360 від 01.08.2001 року у період з 01.10.2012 року до 01.05.2015 року на загальну суму 567725,09 грн, а відповідач в порушення умов договору та норм законодавства України не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по оплаті отриманої теплової енергії за цей період, сплативши 508564,79 грн, у зв'язку з чим в останнього станом на день розгляду справи існує заборгованість у розмірі 59160,30 грн.

Обсяги, вартість поставленої теплової енергії та факт здійснення відповідачем часткової оплати за вказаний період підтверджується доданими до позовної заяви належним чином засвідченими копіями відомостей обліку спожитої теплової енергії за період з 01.10.2012 року до 01.05.2015 року, облікових карток за період з жовтня 2012 по квітень 2015 та довідкою позивача про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з жовтня 2012 року по червень 2015 року за номером особового рахунку № 1641360.

Оскільки факт наявності основної заборгованості за договором, яка становить 59160,30 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, необґрунтованими є посилання відповідача в апеляційній скарзі на невірно визначений об'єм вжитої теплової енергії, оскільки відповідно до умов договору постачання теплової енергії від 01.08.2001 року за № 1641360, а саме п. 7 додатку 4 до договору, у разі відсутності у абонента будинкових комерційних приладів обліку або ненадання абонентом показників приладу обліку, встановлені цим додатком терміни, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: на гаряче водопостачання - як множення кількості діб за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначених у додатках 1,8,9 з урахуванням середньомісячної температури носія. При цьому, розділом 5.5 вищевказаного договору сторони погодили, що при відсутності приладів обліку, або виходу його з ладу кількість теплової енергії визначається розрахунковим способом, тобто за п.7 додатку 4 до договору (аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України від 16.03.20016 року №910/15532/15).

Також, колегія суддів приймає до уваги, що обсяги постачання теплової енергії, що передбачені додатком 1 до договору в період дії договору сторонами не переглядались і не змінювались та відповідно до п.5 додатку 1 при відсутності розбіжностей у сторін по обсягам відпуску теплової енергії в поточному році, термін дії даного додатку продовжується на кожний наступний рік.

Окрім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги неможливість проведення оплат за договором у жовтні 2014 року-лютому 2015 року у зв'язку з прийняттям Постанови Кабінету міністрів України від 17.09.2014 року за № 444 згідно з якою для проведення розрахунків з енергопостачальниками повинні бути відкриті спеціальні рахунки, оскільки як видно з довідки про надходження коштів за спожиту від ПАТ "Києвенерго" теплову енергію (том 1, а.с.14-16) відповідач сплачував за надані послуги проте не в повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 12166,63 грн та інфляційних втрат у розмірі 104420,57 грн, Київський апеляційний господарський суд відзначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 року та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010 року.

З наданого позивачем розрахунку слідує, що останній проводить нарахування 3% річних та інфляційних втрат з листопада 2012 року по квітень 2015 року, в тому числі включаючи від'ємні значення інфляційної складової суми боргу.

За результатом наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження скаржника, що суд першої інстанції прийняв оскаржуване рішення без належного повідомлення відповідача, що є підставою для скасування даного рішення, оскільки матеріали справи містять клопотання представника відповідача про перенесення слухання справи призначеної на 06.08.2015 року (дата винесення оскаржуваного рішення).

Відповідно до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (далі -ГПК) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Проте, відповідачем відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження неможливості забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.

При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що на момент прийняття оскаржуваного рішення граничний строк розгляд справи сплив.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 року у справі №910/14864/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник - 2" - задоволенню не підлягає.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Зварювальник - 2" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2015 року у справі №910/14864/15 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14864/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Гаврилюк

А.Г. Майданевич