Постанова № 65469540, 14.03.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2017 р.Справа № 916/4845/15Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Лавриненко Л.В.

суддів: Філінюка І.Г., Аленіна О.Ю.

при секретарі судового засідання - Кияшко Р.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 23.02.2016 року

у справі № 916/4845/15

за позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" м. Київ

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення компенсації у розмірі 55 120, 00 грн.

за участю представників сторін:

від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1: ОСОБА_2 - за довір.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 р. у складі колегії суддів: головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Філінюка І.Г., Жекова В.І. прийнята до провадження та призначена до розгляду апеляційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.02.2016 р.

В зв'язку з перебуванням судді учасника - колегії Жекова В.І. у відпустці з 17.01.2017 р. по 18.01.2017 р., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 17.01.2017 р. № 83 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів, визначено суддю учасника - колегії Аленіна О.Ю.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17.01.2017 р. апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 23.02.2016 р. прийнята до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Лавриненко Л.В., суддів Філінюка І.Г., Аленіна О.Ю.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційна скарга розглянута в межах строку, вставленого частиною 1 ст. 102 ГПК України.

В грудні 2015 р. Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" звернулась до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" м. Київ до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення компенсації у розмірі 55 120 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" шляхом публічного виконання у закладі фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - ресторані „ІНФОРМАЦІЯ_1" музичних творів:

- „ІНФОРМАЦІЯ_2" - виконавець - ОСОБА_6;

- „ІНФОРМАЦІЯ_3" - виконавець - ОСОБА_7;

- „ІНФОРМАЦІЯ_4" - виконавець - ОСОБА_8

- „ІНФОРМАЦІЯ_5" - виконавець - ОСОБА_9, майнові права на використання яких належать позивачу на підставі ліцензійного договору від 31.12.2014 р. № НЛВ -138/15.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.02.2016 р. позов Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" м. Київ задоволено частково.

Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" м. Київ суму компенсації в розмірі 20 670 та витрати по сплаті судового збору у сумі 1218.

Не погодившись з наведеним рішенням, фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог, відповідач посилається на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи.

Розглянувши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" є приватною організацією, яка здійснює управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав на підставі свідоцтва про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 р. № 18/2011, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

01.01.2014 р. між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" м. Київ укладено договір № АУ003К про управління майновими авторськими правами (з додатками до нього № 1 та № 2).

За умовами п. 2.1 цього договору видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори, що належать або протягом дії цього договору будуть належати видавнику, а саме дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору, надання повноважень на колективне управління правами передбачає укладення Організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату.

За приписами п. 3.1 договору видавник зобов'язався декларувати свої майнові права на об'єкти авторського права згідно з правилами, встановленими Організацією відповідно до положень статуту.

Приписами п. 5.3 договору сторони погодили, що видавник передає Організації за цим договором право здійснювати збір винагороди за використання об'єктів авторського права способами, зазначеними у п. 5.1 договору.

Відповідно до п. 8.2 договору Організація має право вживати будь - які законні заходи, направленні на захист майнових прав видавника, в тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що у разі виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав та здійснювати будь-які інші дії як для захисту прав Видавника, так і для реалізації своїх повноважень з управління цими правами.

Дії, визначені в п. 8.3 цього договору, Організація здійснює за умов отримання від Видавника письмового погодження та довіреності на здійснення цих дій. Форми таких погодження та довіреності визначені сторонами у додатку № 2 до цього договору (п. 8.4).

Пунктом 11.1 договору встановлено, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2014 р.

31.12.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Національне музичне видавництво" м. Москва (Ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" м. Київ (Ліцензіат) укладено ліцензійний договір від 31.12.2014 р. № НЛВ -138/15.

Згідно з п. 2.1 цього договору ліцензіар на строк і в межах території України надає ліцензіату право на використання об'єктів із каталогу ліцензіара, що означає право ліцензіата на свій розсуд здійснювати, дозволяти чи забороняти здійснювати відносно означених об'єктів дії, зокрема, щодо публічного виконання творів, у тому числі тих, стосовно яких подано позов.

Строк дії Прав на використання відраховується з 01.01.2015р. по 31.12.2016р. (п.1.21).

Відповідно до п. 2.3 вказаного договору, ліцензіар передає ліцензіату право на отримання винагороди за здійснення дій, вказаних в п. 2.1 договору.

За приписами п. 2.6 договору ліцензіар передає ліцензіату право представляти та захищати свої майнові та немайнові інтереси, а також здійснювати будь-які, за вибором ліцензіата, юридичні дії, пов'язані з неправомірним використанням об'єктів, права на які передані ліцензіату у відповідності з умовами діючого договору на підставі діючого на території законодавства.

На виконання умов наведених договорів Товариством з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" м. Київ надано декларацію від 30.01.2015 р. № 9 щодо переданих музичних творів, зокрема:

- код 1722283, назва твору „ІНФОРМАЦІЯ_2", автор музики ОСОБА_10 /ОСОБА_6/ОСОБА_11 автор тексту - ОСОБА_10 /ОСОБА_6/ОСОБА_11 виконавець - ОСОБА_6 авторські права на твір 16,67 %;

- код 1720013, назва твору „ІНФОРМАЦІЯ_5", автор музики ОСОБА_12 /ОСОБА_13, автор тексту - ОСОБА_12 /ОСОБА_13, виконавець - ОСОБА_9, авторські права на твір 25%;

- код 2193847, назва твору „ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІНФОРМАЦІЯ_6)", автор музики ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, автор тексту - ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, виконавець - ОСОБА_8, авторські права на твір 8,67%;

- код 1722376, назва твору „ІНФОРМАЦІЯ_3" автор музики ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, автор тексту - ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, виконавець - ОСОБА_7, авторські права на твір 31,5%.

Отже, на підставі договору від 01.01.2014 р. № АУ003К та ліцензійного договору від 31.12.2014 р. № НЛВ -138/15 Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" набула повноважень здійснювати колективне управління майновими правами на музичні твори „ІНФОРМАЦІЯ_2" - виконавець - ОСОБА_6; „ІНФОРМАЦІЯ_3" - виконавець - ОСОБА_7; „ІНФОРМАЦІЯ_4" - виконавець - ОСОБА_8; „ІНФОРМАЦІЯ_5" - виконавець - ОСОБА_9.

Як свідчать матеріали справи, 28.05.2015 р. представником Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" - Малиновським О.Л. складено акт фіксації фактів прямого чи опосередкованого комерційного використання музичних творів, опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань № 5/05/15, в якому зазначено, що у приміщенні ресторана «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльність фізична особа - підприємець ОСОБА_1, відбулось публічне виконання музичних творів, зокрема - „ІНФОРМАЦІЯ_2" - виконавець - ОСОБА_6; „ІНФОРМАЦІЯ_3" - виконавець - ОСОБА_7; „ІНФОРМАЦІЯ_4" - виконавець - ОСОБА_8; „ІНФОРМАЦІЯ_5" - виконавець - ОСОБА_9 для фонового озвучення приміщення.

На підтвердження зазначених обставин в матеріалах справи наявний відповідний диск DVD-R від 28.05.2015 р. № MAD6A90E14163043 з аудіо та відеофіксацією факту виконання музичного твору.

15.11.2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" м. Київ відповідно до приписів п. 8.4 договору від 01.01.2014 р. № АУ003К надало Приватній організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" письмове погодження на звернення до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про захист авторських прав та виплату компенсації за порушення авторських прав на зазначені об'єкти авторського права.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставою позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, підставою позову Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" визначено порушення відповідачем майнових авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" м. Київ шляхом публічного виконання музичних творів „ІНФОРМАЦІЯ_2" - виконавець - ОСОБА_6; „ІНФОРМАЦІЯ_3" - виконавець - ОСОБА_7; „ІНФОРМАЦІЯ_4" - виконавець - ОСОБА_8; „ІНФОРМАЦІЯ_5" - виконавець - ОСОБА_9, без відповідного дозволу.

Згідно з ст. 435 Цивільного кодексу України, первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Відповідно до ч. 2 цієї статті суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

За приписами ст. 1109 цього Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Відповідно до ст. 440 Цивільного кодексу України до майнових прав інтелектуальної власності на твір відносяться:

- право на використання твору;

- виключне право дозволяти використання твору;

- право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

- інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

В силу приписів ст. 441 ЦК України використанням твору вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування.

Згідно з п. 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом, натомість використання музичних творів у власній господарській діяльності без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди є чим порушенням авторського права, передбачене нормами п. "а", статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Частиною першою статті 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" враховуючи приписи статті 33 ГПК України щодо обов'язку доказування і подання доказів, господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача.

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

В порушення вимог наведених приписів, факт використання відповідачем вищезазначених музичних творів не спростовано, натомість додержання вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні творів відповідачем не доведений.

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання представника відповідача про те, що судом першої інстанції не встановлено за допомогою якого саме джерела (пристрою) відбувалося публічне виконання спірних творів, що є необхідним для розмежування публічного виконання та публічного сповіщення, оскільки в силу приписів п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства названа змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

При цьому, доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

На необхідність встановлення дійсних обставин справи, оцінки доказів, поданих сторонами, з урахуванням їх належності й допустимості, наголошено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5, постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12, та у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 3-994гс15.

Виходячи з пункту 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5, позивач повинен довести, зокрема, факт наявності в нього авторського права і (або) суміжних прав, факт порушення його прав відповідачем або загрозу такому порушенню, тоді як відповідач, який заперечує проти позову, зобов'язаний довести виконання вимог Закону № 3792-XII при використанні ним об'єкту авторського права і (або) суміжних прав, а також спростувати передбачену цивільним законодавством презумпцію винного завдання шкоди (статті 614 та 1166 ЦК).

Відповідно ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» публічне виконання це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

Публічне сповіщення (доведення до загального відома) це передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що відповідач, наполягаючи на необхідність встановлення джерела (пристрою) розповсюдження звучання спірних творів та розмежування публічного виконання та публічного сповіщення, в порушення вимог ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, належними та допустимими доказами доводів Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" про публічне виконання не спростував і факту публічного сповіщення спірних творів в ресторані «ІНФОРМАЦІЯ_1» не довів.

Проте, відповідач у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не довів належними та допустимими доказами те, що музичні твори передавались для фонового озвучення приміщення закладу шляхом саме публічного сповіщення.

З врахуванням вищевказаних обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що відповідач, використовуючи при здійсненні власної господарської діяльності музичні твори „ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець - ОСОБА_6); твору „ІНФОРМАЦІЯ_3" (виконавець - ОСОБА_7); твору „ІНФОРМАЦІЯ_4" (виконавець - ОСОБА_8) та твору „ІНФОРМАЦІЯ_5"(виконавець - ОСОБА_9), шляхом їх публічного виконання, не дотримався вимог Цивільного кодексу України та Закону України "Про авторське право і суміжні права", з огляду на що допустив порушення майнових авторських прав позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" м. Київ.

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності.

Обґрунтовуючи заявлений розмір компенсації у сумі 55 120,00 грн., позивач зазначає, що ним зафіксовано 4 факти використання творів без належного дозволу, з огляду на що він вважає, що доцільним та можливим є виплата компенсації у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за кожен факт порушення стосовно вищевказаних музичних творів (13 780 *4 = 55 120 грн.).

Відповідно до п. "г" ч. 2 ст. 52 цього Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Згідно з абз. 9 ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при визначенні компенсації, яка має бути виплачена замість відшкодування збитків чи стягнення доходу, суд зобов'язаний у встановлених п.п. "г" п. 2 ст. 52 цього Закону межах визначити розмір компенсації, враховуючи обсяг порушення та (або) наміри відповідача.

Разом з тим, пунктом 42 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" встановлено, що відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав має право вимагати виплату компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При вирішенні відповідних спорів судам слід мати на увазі, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права і (або) суміжних прав. Для визначення суми такої компенсації, яка є адекватною порушенню, суд має дослідити:

- факт порушення майнових прав та яке саме порушення допущено;

-об'єктивні критерії, що можуть свідчити про орієнтовний розмір шкоди, завданої неправомірним кожним окремим використанням об'єкта авторського права і (або) суміжних прав;

- тривалість та обсяг порушень (одноразове чи багаторазове використання спірних об'єктів);

- розмір доходу, отриманий унаслідок правопорушення;

- кількість осіб, право яких порушено;

- наміри відповідача;

- можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

При цьому слід враховувати загальні засади цивільного законодавства, встановлені статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема справедливість, добросовісність та розумність. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації повинні бути наведені в судовому рішенні.

Розмір компенсації визначається судом виходячи з позовних вимог, однак не може бути меншим від 10 і не може перевищувати 50000 мінімальних заробітних плат (пункт "г" частини другої статті 52 Закону N 3792-XII), які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема музичні твори з текстом і без тексту.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що кожен музичний твір є окремим об'єктом авторського права, який належить конкретному суб'єкту.

Кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права та/або суміжних прав становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у виді стягнення компенсації.

Кожний суб'єкт авторського права при порушенні цього права, в тому числі на один твір, має право на компенсацію в розмірі, не менше 10 мінімальних заробітних плат.

З аналізу наведених норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що законом мінімальний розмір компенсації передбачений саме для одного суб'єкта авторського права.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом України в постанові від 04.06.2010 р. № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав".

З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з Господарським судом Одеської області щодо зменшення розміру компенсації до 20 670 грн.

В свою чергу, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" рішення Господарського суду Одеської області від 23.02.2016 р. по справі № 916/4845/16 в частині зменшення заявленої до стягнення суми компенсації не оскаржила.

Доводи фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 85, 91, 93, 99, 101-105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Одеської області від 23.02.2016 р. по справі № 916/4845/15залишити без змін, апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - без задоволення,

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 20.03.2017 р.

Головуючий суддя Л.В. Лавриненко

Судді І.Г. Філінюк

О.Ю. Аленін