Постанова № 65469507, 20.03.2017, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2017 року Справа № 904/11327/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів: Антоніка С.Г., Чимбар Л.О.

секретар: Манчік О.О.

за участю:

від позивача:ОСОБА_1, представник, довіреність № 14-127 від 13.05.2014р.;

від відповідача:ОСОБА_2, представник, довіреність № 40 від 05.01.2017 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року

у справі№ 904/11327/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

доКомунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпро

простягнення заборгованості у розмірі 36 184 594,75 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року у справі № 904/11327/16 (суддя Ліпинський О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 19 046 725,62 грн., пеню в розмірі 4 440 513,54 грн., 3 % річних в розмірі 794 096,51 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 478 589,00 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 178 228,62 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року в частині, якою зменшено пеню на 50 %, прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскільки відповідно до матеріалів справи розмір неустойки (8 881 027,08 грн.) значно менше розміру збитків (інфляційних втрат у розмірі 2 671 230,73 грн. та основного боргу у розмірі 23 838 240,43 грн.), застосування статті 83 Господарського процесуального кодексу України є неправомірним;

- Господарський кодекс України у імперативному порядку встановлює, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 229 ГК України). Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин;

- місцевий господарський суд повинен був врахувати, що позивач перебуває у тяжкому фінансовому стані, наведені обставини підтверджуються звітом про фінансові результати за 2015 рік;

- зменшення судом розміру неустойки спричинить позивачу збитки і дозволить відповідачу в подальшому безкарно порушувати договірні умови.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.02.2017 року апеляційну скаргу на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року в частині стягнення пені в розмірі 4 440 513,54 грн. прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 20.03.2017 року.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту зясування та доведеність всіх обставин справи, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

06.12.2016 року до господарського суду Дніпропетровської області від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшла позовна заява до Комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради про стягнення 23 838 240,43 грн. основної заборгованості, 8 881 027,08 грн. пені, 794 096,51 грн. 3 % річних, 2 671 230,73 грн. інфляційних втрат, 206 700,00 грн. судових витрат (а. с. 3-53).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2016 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 12.01.2017 року (а. с. 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2017 року розгляд справи відкладено на 01.02.2017 року (а. с. 70).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 19 046 725,62 грн., пеню в розмірі 4 440 513,54 грн., 3 % річних в розмірі 794 096,51 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 478 589,00 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 178 228,62 грн. В решті позовних вимог відмовлено (а. с. 81-85).

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 01.02.2017 року в частині стягнення пені в розмірі 4 440 513,54 грн., суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.12.2014 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 1472/15-ТЕ-4 (надалі Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах даного Договору. Газ, що поставляється за даним Договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

На виконання своїх зобов'язань за Договором, позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 60 027 925,15 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі. Водночас, відповідач повністю не розрахувався за отриманий природний газ, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 23 838 240,43 грн.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором в частині оплати вартості отриманого природного газу стало підставою для звернення позивача з даним позовом, предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення 23 838 240,43 грн. основної заборгованості, 8 881 027,08 грн. пені, 794 096,51 грн. 3 % річних, 2 671 230,73 грн. інфляційних втрат.

Суд першої інстанції, дослідивши умови виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором та встановивши, що відповідачем належним чином не було виконано зобов'язання по оплаті отриманого природного газу, стягнув з відповідача основний борг у розмірі 19 046 725,62 грн., пеню в розмірі 4 440 513,54 грн., 3 % річних в розмірі 794 096,51 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 478 589,00 грн. В решті позовних вимог місцевий господарський суд відмовив.

В частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 19 046 725,62 грн., 3 % річних в розмірі 794 096,51 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 478 589,00 грн. рішення позивачем не оскаржується.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 8 881 027,08 грн. пені колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Статтею 199 Господарського кодексу України встановлено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Заходи відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій передбачені частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України.

Згідно із статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 Договору встановлено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 даного Договору позивач має право не здійснювати поставку газу відповідачу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання відповідачем пункту 6.1 цього Договору він зобов'язується сплатити позивачу, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до пункту 9.3 Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Згідно із статтею 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки (штрафу, пені) встановлюється договором або актом цивільного законодавства і може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (пені, штрафу), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пункт 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені на 75 % на підставі статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України. При цьому, відповідач посилався на те, що причиною прострочення виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем природного газу є скрутне фінансове становище підприємства, яке пов'язано із несвоєчасними розрахунками споживачами міста за послуги з постачання теплової енергії. Станом на 01.09.2016 року заборгованість за послуги теплопостачання населення складає 64 442 431,23 грн.

Придбаний відповідачем у позивача за Договором купівлі-продажу природний газ використовувався відповідачем відповідно до умов Договору виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням.

На підтвердження доводів, викладених в клопотанні про зменшення розміру пені відповідач надав суду копії: звіту про фінансовий стан відповідача станом на 30.06.2016 року; довідки про стан заборгованості відповідача за теплову енергію станом на 01.09.2016 року; звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) відповідача за 1 квартал 2016 року; звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) відповідача за 2015 рік; аналізу активів відповідача станом на 01.06.2016 року; інформаційної довідки про фінансові результати відповідача.

Задовольнивши частково клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд першої інстанції врахував, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 19 046 725,62 грн., 3 % річних в розмірі 794 096,51 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 478 589,00 грн., задоволені судом в повному обсязі. Крім цього, відповідач є соціально значущим підприємством в життєдіяльності міста Дніпро. Здійснення розрахунків перед постачальниками енергоносіїв, зокрема, перед позивачем за поставку природного газу залежить від розрахунків кінцевих споживачів таких послуг перед відповідачем. В зв'язку з чим, неналежне виконання зобов'язань споживачів теплової енергії перед відповідачем стало причиною порушення відповідачем встановлених договором строків оплати заборгованості на користь позивача, що носить ненавмисний характер порушення відповідачем зобов'язання. Також, слід враховувати не співрозмірність розміру стягуваної неустойки наслідкам прострочення зобов'язання.

Щодо посилання позивача на неврахування судом першої інстанції його скрутного фінансового становища слід зазначити, що позивачем не доведено причинного зв'язку між простроченням оплати з боку відповідача та важким матеріальним становищем позивача.

Виходячи з наведеного, з урахуванням фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для зменшення заявленого розміру пені до 4 440 513,54 грн.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини та їх правові наслідки відповідають дійсності та доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на позивача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року в частині стягнення пені в розмірі 4 440 513,54 грн. необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.02.2017 року у справі № 904/11327/16 в частині стягнення пені в розмірі 4 440 513,54 грн. залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 21.03.2017 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя С.Г. Антонік

Суддя Л.О. Чимбар