Постанова № 65469468, 16.03.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2017 р. Справа № 922/2843/16

Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Здоровко Л.М. , суддя Бородіна Л.І.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю :

від позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю від 05.09.2016);

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" (вх. №667 Х/2) на ухвалу господарського суду Харківської області від 27.09.16 у справі № 922/2843/16

за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства "Термолайф"

до ПАТ "Сбербанк" в особі Харківське відділення № 5

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 вересня 2016 року у справі № 922/2843/16 (суддя Суслова В.В.) відмовлено у задоволенні заяви відповідача про передачу справи № 922/2843/16 за підсудністю до господарського суду міста Києва; клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 922/2843/16 задоволено частково; провадження у справі 922/2843/16 зупинено до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційної скарги у справі № 904/43/16; зобов'язано сторін повідомити господарський суд про результати розгляду справи № 904/43/16 Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Публічне акціонерного товариства "Сбербанк" з вказаною ухвалою суду не погодилось, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати в частині відмови у задоволенні заяви про передачу справи № 922/2843/16 за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 (у складі колегії суддів: головуючий суддя Рассолов В.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Тихий П.В.) провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 5 "Акціонерного товариства "Сбербанк Росії" на ухвалу господарського суду Харківської області від 27.09.2016 у справі № 922/2843/16 припинено.

Припиняючи провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвала місцевого господарського суду про відмову в задоволенні заяви про передачу справи за підсудністю окремо від рішення суду не підлягає самостійному оскарженню в апеляційному порядку, оскільки можливість оскарження такої ухвали не передбачена статтею 106 Господарського процесуального кодексу України, а по суті відмова суду в задоволенні заяви про передачу справи за підсудністю не здійснила вплив на хід провадження по даній справі.

Не погоджуючись із ухвалами суду першої та апеляційної інстанції, Публічне акціонерного товариства "Сбербанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.09.2016 в частині відмови в задоволенні заяви ПАТ "Сбербанк" щодо передачі справи № 922/2843/16 за підсудністю до Господарського суду м. Києва; передати справу № 922/2843/16 до Господарського суду м. Києва за місцезнаходженням відповідача.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.02.2017 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" задоволено. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 у справі № 922/2843/16 Господарського суду Харківської області скасовано. Постановлено справу № 922/2843/16 передати на розгляд до Харківського апеляційного господарського суду.

У постанові господарський суд касаційної інстанції зазначив, що відсутність у Господарському процесуальному кодексі України прямих вказівок на можливість оскарження ухвал, які впливають на права та обов'язки учасників судового процесу, не може бути підставою для відмови у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги, оформленої згідно з вимогами господарського процесуального законодавства, за відсутності прямої заборони в Законі на їх оскарження. Ця відмова розглядається як порушення конституційного права на судовий захист, яке за ст. 64 Конституції України не може бути обмежене.

За висновком судової колегії ВГС України, Харківський апеляційний господарський суд, припиняючи провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Сбербанк" на ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.09.2016, невірно застосував приписи статті 106 Господарського процесуального кодексу України, у звязку із чим ухвала Харківського апеляційного господарського суду від 17.11.2016 підлягає скасуванню, а справа передачі до Харківського апеляційного господарського суду для розгляду.

Після закінчення касаційного провадження справа надійшла до Харківського апеляційного господарського суду для розгляду.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 апеляційну скаргу призначено до розгляду в судовому засіданні 16.03.2017.

Від позивача ОСОБА_3 "Термолайф" надійшов відзив (вх. 2860 від 16.03.2017) на апеляційну скаргу, в якому він вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та навів правове обґрунтування своєї позиції у справі.

В судове засідання 16.03.2017 відповідач уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення уповноваженій особі відповідача 06.03.2017 (а.с. 120 матеріалів оскарження ухвали господарського суду Харківської області 27.09.2016).

В судовому засіданні 16.03.2017 представник позивача пояснив, що вважає за можливе проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності представника заявника апеляційної скарги.

Пунктом 5 резолютивної частини ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 сторони попереджені, що у разі неявки до судового засідання їх уповноважених представників справа може бути розглянута за наявними матеріалами.

У п. 3.9.2. постанови пленуму ВГС України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" надано господарським судам наступні роз'яснення: у випадку нез'явлення в засідання суду представників обох сторін або однієї із них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що предметом апеляційного перегляду в даному провадженні є ухвала місцевого господарського суду про відмову у передачі справи за підсудністю.

Відповідно до статті 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи те, що ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження винесена апеляційним господарським судом 02.03.2017, встановлений процесуальним законом строк розгляду апеляційної скарги спливає 17.03.2017. Клопотання про продовження строку розгляду справи до апеляційного господарського суду не надходило. Отже, у судової колегії відсутні правові підстави для відкладення розгляду справи.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, та приймаючи до уваги вищенаведене, судова колегія вважає, що сторонам створені належні умови для реалізації їх процесуальних прав та приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника апелянта за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 16.03.2017 представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги та просив відмовити у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, з підстав, викладених у поданому відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши доводи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам в межах статті 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

25.08.2016 ПАТ "Термолайф" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 5", в якому просить суд визнати недійсним договір застави № 1 від 12.09.2012, укладений між ОСОБА_3 "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування ПАТ "Сбербанк" в частині забезпечення виконання зобов'язань за :

- договором про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ПРАТ "Термолайф" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії";

- договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ОСОБА_2 акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування ПАТ "Сбербанк";

- договором про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між ТОВ "Коксотрейд" та ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії".

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.08.2016 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у даній справі і призначено її до розгляду.

05.09.2016 від ПАТ "Сбербанк" надійшла заява, в якій він просить передати дану справу про визнання недійсним договору застави до господарського суду міста Києва за місцезнаходженням відповідача. В заяві посилається на те, що "Харківське відділення № 5" ПАТ "Сбербанк" не має статусу юридичної особи, а відтак, не може бути відповідачем у судах.

Також, зазначає, що відповідно до умов договору застави стороною у договорі є ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування ПАТ "Сбербанк"), який на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АО1 № 306138 ідентифікаційний номер юридичної особи 25959784, місцезнаходження 01601, м. Київ, вул. Володимирська, буд. 46.

Таким чином, заявник вважає, що стороною по договору є саме ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування ПАТ "Сбербанк"), а не "Харківське відділення № 5" ПАТ "Сбербанк".

На думку заявника, оскільки у відособленого підрозділу відсутні відповідні повноваження, то справа повинна розглядатись за місцезнаходженням юридичної особи відповідача, тобто у господарському суді м.Києва.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.09.2016 у задоволенні заяви про передачу справи № 922/2843/16 за підсудністю відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, місцевий господарський суд вважав, що позов подано з дотриманням правил територіальної підсудності.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірними такі висновки суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З умов договору застави випливає обов'язок позивача, як заставодавця, передати предмет застави у власність відповідачу у випадку звернення стягнення на предмет застави шляхом прийняття його у власність відповідача або у власність будь-якої третьої особи у випадку продажу їй предмету застави за договором застави відповідачем від свого імені (пункт 6.5. договору застави); застрахувати предмет застави за договором застави на користь відповідача (підпункт 4.4.11 пункту 4.4. договору застави); у випадку втрати предмету застави за договором застави передати в заставу інше майно або повністю сплатити всі неоплачені зобов'язання за кредитним договором (підпункт 4.4.7 пункту 4.4. договору застави); відшкодувати відповідачу витрати, пов'язані з внесенням до Державного реєстру записів про предмет застави (підпункт 4.4.6 пункту 4.4. договору застави).

Відповідно до Відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_3 "Термолайф", місцезнаходження зобов'язальної сторони (позивача за цим позовом): 61071, м. Харків, Шосе Карачівське, 44.

Під підсудністю процесуальне законодавство розуміє розмежування компетенції стосовно розгляду справ між окремими господарськими судами. Визначення територіальної підсудності справ господарському суду здійснюється за нормами ст. 15 ГПК України згідно з предметними і територіальними ознаками, та уточнюється нормами статті 16 ГПК України, якими встановлюється виключна підсудність справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Таким чином, позивач має право вибору щодо звернення з позовом за місцезнаходженням як заставодавця, так і заставодержателя за спірним договором (альтернативна підсудність).

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, як місцезнаходження юридичної особи.

У пункті 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до Відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ОСОБА_3 "Термолайф", місцезнаходження зобов'язальної сторони (позивача за цим позовом): 61071, м. Харків, Шосе Карачівське, 44.

Посилання апелянта на пункт 9.5 спірного договору застави, у якому встановлено, що всі спори, що не врегульовані мирним шляхом, вирішуються відповідним судом за місцезнаходженням відповідача, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки Господарським процесуальним кодексом України не передбачено можливості визначення справи самими сторонами у договорі - що також роз'яснено у пункті 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам".

В апеляційній скарзі ПАТ "СБЕРБАНК" посилається на те, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ "СБЕРБАНК" зареєстровано у місті Києві та у нього відсутні будь-які відокремлені підрозділи, на які серед іншого покладені функції з укладання угод від імені ПАТ "СБЕРБАНК", а отже, на думку скаржника, спір має розглядатися за місцезнаходженням відповідача, а саме у господарському суді м. Києва.

Стосовно вказаних аргументів колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 статті 15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Згідно з ч. 2 ст. 95 ЦК України представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноважень сторони від імені цієї особи визначається установчими документами, положеннями про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою або довіреністю, виданою у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу. Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.

З матеріалів справи вбачається, що Харківське відділення №5 АТ "СБЕРБАНК" згідно з положенням про Харківське відділення №5 АТ "СБЕРБАНК" дійсно не уповноважене представляти інтереси останнього в судах, діяти від імені юридичної особи; договір укладався юридичною особою і спір не повязаний з діяльністю Харківського відділення № 5 АТ "СБЕРБАНК".

Проте вказані обставини не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду, оскільки, як було встановлено вище, позов у даній справі подано з дотриманням вимог чинного процесуального законодавства щодо альтернативної підсудності а саме, за місцезнаходженням позивача як зобовязаної сторони за договором застави.

Колегія суддів також зазначає, що 19.12.2016 Вищим господарським судом України було прийнято постанову за касаційною скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 у справі №922/2847/16 Господарського суду Харківської області за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" до Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" в особі відділення Харківське відділення №5 "АТ "Сбербанк Росії" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_4 про визнання недійсним іпотечного договору.

У вказаній постанові судом касаційної інстанції досліджено питання щодо відсутності у Харківського відділення № 5 АТ "СБЕРБАНК" повноважень на представництво інтересів ПАТ "СБЕРБАНК" в судах та на здійснення дій від імені даної юридичної особи. Водночас Вищий господарський суд України зазначив, що оскільки за спірним договором обидві сторони мають відповідні права та обов'язки, то позивач має право вибору щодо звернення з позовом за місцезнаходженням як іпотекодавця, так і іпотекодаржателя за спірним договором, тому враховуючи, що місцезнаходженням позивача як іпотекодавця за оспорюваним правочином є м. Харків, то підстави для передачі справи за підсудністю до господарського суду міста Києва (за місцезнаходженням іпотекодержателя) відсутні.

Частиною 3 статті 35 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Інших аргументів, що спростовували б висновок місцевого господарського суду про дотримання позивачем правил територіальної підсудності та могли б бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали в частині відмови у задоволенні заяви відповідача про передачу справи №922/2843/16 за підсудністю до господарського суду міста Києва, апелянтом не наведено.

За таких обставин, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду у вищезазначеній частині має бути залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Зважаючи на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105, ст.106 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ПАТ "Сбербанк" залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 27.09.16 у справі № 922/2843/16 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 21.03.2017

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Бородіна Л.І.