Рішення № 65469362, 20.03.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2017 р.Справа № 922/189/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Рученко К.Д.

розглянувши справу

за позовом Регіонального Відділення Фонду державного майна по Харківській області м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 підрозділ залізничних перевезень "Харківська дирекція залізничних перевезень "Регіональної філії "Південня залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "Дозвілля", м. Харків про стягнення 168554,72 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність № 02 від 04.01.2017 р.);

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 10.02.2017 р.);

третьої особи ОСОБА_4 (довіреність б/н від 25.10.2016 р.)

ВСТАНОВИВ:

Регіональне відділення Фонду державного майна по Харківській області, м. Харків (далі за текстом - позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Культурно-оздоровчий центр "Дозвілля", м. Харків (далі за текстом - відповідач) 168554,72 грн. неустойки за час фактичного користування майном.

Позов обґрунтовано з посиланням на те, що після сплину терміну дії укладеного між сторонами договору оренди № 3204-Н від 29.12.2006 р. відповідач з 17.11.2008 р. по 02.06.2016 р. продовжував користуватися майном, що було обєктом оренди згідно з зазначеним вище договором, в звязку з чим, на підставі ст. 785 ЦК України зобовязаний сплатити на користь позивача неустойку в розмірі подвійної плати за час фактичного користування майном.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.01.2017 р. зазначену позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.01.2017 р.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.02.2017 р. залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 підрозділ залізничних перевезень "Харківська дирекція залізничних перевезень "Регіональної філії "Південня залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м. Харків (далі за текстом третя особа).

В судовому засіданні 27.02.2017 р. ухвалено продовжити строк розгляду справи на 15 днів за відповідним клопотанням представника відповідача.

В процесі розгляду справи відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 4935 від 13.02.2017 р.) в якому просить суд в задоволенні позову відмовити. В даному відзиву відповідач посилається на те, що позивачем здійснено розрахунок розміру заборгованості з порушенням вимог Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, яка надає йому право на отримання 70% орендної плати, а інші 30% підлягають сплаті балансоутримувачу, тобто третій особі у даній справі. Відповідач зазначає, що він займав приміщення, яке було обєктом оренди не безпідставно, а на підставі ст. 20 Закону України «Про культуру», оскільки після сплину терміну дії договору Державний виконавець при виконанні рішення господарського суду Харківської області по справі № 50/135-08 щодо виселення відповідача не надавав йому іншого рівноцінного приміщення. Також відповідач вказує, що позивач при зверненні до господарського суду з позовом по даній справі пропустив встановлений законом строк позовної давності, на застосуванні якої до спірних правовідносин наполягає відповідач.

Позивач надав суду додаткові письмові пояснення (вх. № 5475 від 16.02.2017 р.) в яких наполягає на задоволенні позовних вимог та спростовує доводи, викладені відповідачем у відзиві на позовну заяву. Позивач наполягає на тому, що до спірних правовідносин щодо розрахунку неустойки на підставі ст. 785 ЦК України за час фактичного користування майном не підлягає застосуванню Методика розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України від 04.10.1995 р. № 786. Позивач зазначає, що відповідач не є закладом культури в розумінні відповідних положень Закону України «Про культуру», а тому, на його думку, на відповідача не розповсюджуються дія п. 4 ст. 20 згаданого закону. Позивач вказує, що він не пропустив встановлений законом строк позовної давності щодо вимог про стягнення неустойки, оскільки її перебіг, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 786 ЦК України, почав свій відлік з 02.06.2016 р., тобто з часу фактичного повернення відповідачем обєкту оренди.

Третя особа надала суду відзив на позовну заяву (вх. № 9061 від 17.03.2017 р.) в якому висловлює власну правову позицію у спорі по даній справі, та просить її врахувати при винесенні рішення по даній справі.

На судове засідання 20.03.2017 р. прибули представники позивача, відповідача та третьої особи.

Представники позивача та третьої особи наполягають на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, 29.12.2006 р. між позивачем, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем укладено договір оренди №3204-Н згідно з умовами якого якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування індивідуально визначене майно - окремо розташовану двоповерхову адміністративну будівлю Літ. «А-2» (інв. №910249), загальною площею 1312,1 кв. м. (надалі - Майно), за адресою: м. Харків, вул. Залізнична, 26, що знаходиться на балансі Центрального будинку науки і техніки Харківської дирекції залізничних перевезень (надалі - Балансоутримувач).

Вартість майна визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 22.08.2006 р. і становить 786800,00 грн.

Майно було передано в оренду з метою організації дозвілля дітей та юнацтва.

Відповідно до п. 10.1. Договору, цей договір оренди був укладений на строк з 29.12.2006р. по 28.11.2007 р., але був продовжений відповідно до ч.2 ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» до 27.10.2008 р.

Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України від 04.10.1995р. № 786 зі змінами, та з урахуванням вимог органу управління - Міністерства транспорту та звязку України і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) - листопад 2006р. - 698,52грн. (згідно Додатку № 2).

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначено чинним законодавством.

Орендна плата за перший місяць оренди - грудень 2006р. визначається шлях: коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за грудень 2006р..

При цьому орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 5.2. Договору орендар зобовязується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату, а також всі податки і збори передбачені законодавство: України. У разі несвоєчасного перерахування орендної плати до Державного бюджету або перерахування її не в повному обсязі сплачувати пеню в розмірі 0,5% від сумі заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Позивач зазначає, що в звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору, він був змушений звернутися до господарського суду з позовною заяву про розірвання договору оренди № 3204-Н від 29.12.2006 р. та виселення відповідача з займаного приміщення.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.11.2008 р. по справі № 50/135-08 заявлений позов задоволено частково, та виселено відповідача з нежитлового приміщення площею 1312,1 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Залізнична, 26 та повернуто вказане нежитлове приміщення позивачу.

В даному рішенні суд також встановив той факт, що укладений між сторонами договір оренди є припиненим з 27.10.2008 р. в звязку з чим, припинив провадження в зазначеній частині позовних вимог.

Однак, зазначене судове рішення в частині звільнення орендованого приміщення відповідачем було виконано лише 02.06.2016 р., про що сторонами складено акт приймання-передачі орендованого майна по договору оренди № 3204-Н від 29.12.2006 р.

Суд зазначає, що після сплину терміну дії договору відповідач продовжував сплачувати на користь позивача орендну плату за користування майном, що було предметом оренди за договором оренди № 3204-Н від 29.12.2006 р. сплативши на користь позивача 89064,36 грн.

В звязку з тим, що відповідач з моменту сплину терміну дії договору до 02.06.2016 р. фактично користувався майном, що було предметом оренди, позивач на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України нарахував відповідачу 259362,96 грн. неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном за період з 17.11.2008 р. по 02.06.2016 р., та в звязку з часткової оплатою відповідачем орендних платежів за зазначений період в сумі 89064,36 грн. та наявності у відповідача переплати з пені за договором в сумі 277,00 грн. та сплати завдатку за договором в сумі 1466,88 грн., при зверненні до суду з позовом по даній справі просить суд стягнути з відповідача 168554,72 грн. такої неустойки.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктом 1 ст. 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до стаття 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Як вже було зазначено вище, строк дії договору оренди № 3204-Н від 29.12.2006 р. сплинув 27.10.2008 р., про що також зазначено в рішенні господарського суду від 17.11.2008 р. по справі № 50/135-08. З урахуванням вимог ст. 35 ГПК України, факти встановлені в даному рішенні мають преюдиційне значення для розгляду даної справи.

Згідно з п. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

В пункті 5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна», зокрема зазначено, що застосовуючи приписи статті 785 ЦК України у розгляді справ зі спорів про стягнення неустойки за прострочення виконання зобов'язань з повернення об'єкта оренди, господарським судам слід звертати увагу на те, що неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення,

Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним.

Крім того, слід враховувати, що передбачені статтею 785 ЦК України наслідки пов'язані з моментом припинення договору оренди (найму). Підстави припинення даного виду договорів визначені в частині другій статті 291 ГК України, згідно з якою договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Оскільки відповідач повернув позивачу обєкт оренди лише 06.02.2016 р., зазначене надає право позивачу на нарахування відповідачу на підставі ст. 785 ЦК України подвійної плати за час фактичного користування обєктом оренди.

Згідно з розрахунком позивача, розмір неустойки за час фактичного користування відповідачем обєктом оренди за період з 17.11.2008 р. по 02.06.2016 р., з урахуванням часткових оплат, проведених відповідачем на користь позивача після сплину терміну дії договору, переплат пені та завдатку становить 168554,72 грн.

Перевіривши правильність розрахунку, суд приходить до висновку про його правомірність.

За таких обставин, заявлений позивачем позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 168554,72 грн. неустойки.

При цьому, є безпідставними посилання відповідача на те, що він, як заклад культури, мав право на законних підставах займати приміщення, що було обєктом оренди за відповідним договором оренди № 3204-Н від 29.12.2006 р., оскільки дія зазначеного договору сплинула 17.10.2008 р., а іншого договору оренди сторонами не укладалося. За таких обставин, відповідач без відповідних правових підстав займав зазначені приміщення.

Посилання останнього на положення Закону України «Про культуру» суд вважає безпідставними, оскільки відповідач не є підприємством закладів культури державної або комунальної форми власності згідно п.1 ст.1 Закону України "Про культуру", а отже не є закладом культури та дія п. 4 ст. 20 Закону України "Про культуру" на відповідача не розповсюджуються. Аналогічного висновку дійшли суди першої та апеляційної інстанцій в процесі розгляду скарг відповідача на дії державного виконавця в межах справи № 50/135-08, зокрема, в ухвалі господарського суду Харківської області від 01.08.16 р. та постанові Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 р.

Крім того, Закон України «Про культуру» не звільняє відповідача від обовязку сплатити на користь позивача неустойку за час фактичного користування майном після сплину терміну дії договору на підставі п. 2 ст. 785 ЦК України.

Так само безпідставними є посилання відповідача на те, що позивачем здійснено розрахунок розміру заборгованості з порушенням вимог Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом міністрів України від 04.10.1995 р. № 786, яка надає йому право на отримання 70% орендної плати, а інші 30% підлягають сплаті балансоутримувачу.

Відповідно до п. 1 Про Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, яка затверджена постанову Кабінету міністрів України № 786 від 04.10.1995 р. (далі- Методика), Методику розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Дєржспецзв'язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації).

Згідно з п. 2 Методики, розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.

Згідно із п. 17 Методики, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується:

за цілісні майнові комплекси державних підприємств - до державного бюджету;

за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій (крім підприємств, установ та організацій галузі кінематографії, що належать до сфери управління Мінкультури, - на період до 31 грудня 2019 р.) - 70 відсотків орендної плати до державного бюджету, 30 відсотків державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що на підставі Методики здійснюється розрахунок орендної плати та її розподіл при укладанні та дії договору оренди державного майна, і така Методика застосовується виключно під час його виконання.

Після сплину терміну дії договору зобовязання сторін за договором припиняються, і у орендаря, як наслідок, відсутні підстави для сплати орендної плати за договором.

При цьому, проаналізувавши приписи Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Методики розрахунку орендної плати за державним майном та пропорції її розподілу яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995р. суд зазначає, що останні не положень, які встановлюють пропорції та порядок розподілу неустойки, нарахованої на підставі ст. 785 ЦК України за час фактичного користування державним майном.

Таким чином, балансоутримувач має право на отримання частини орендної плати виключно в рамках діючого договору оренди та втрачає дане право після його припинення (розірвання).

Також безпідставними є вимоги позивача про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п. 2 ст. 786 ЦК України, перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

Пунктом 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Разом з тим, п. 6 цієї ж статті передбачено, що винятки з правил, встановлених зокрема частиною першою цієї статті, можуть бути встановлені законом.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 786 ЦК України перебіг позовної давності щодо вимог наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем, а щодо вимог наймача - з моменту припинення договору найму.

Як вже було зазначено вище, обєкт оренди відповідач повернув позивачу лише 02.06.2016 р., про що сторонами складено відповідний акт.

Таким чином, строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення неустойки починає свій відлік з моменту повернення майна відповідачем, тобто з 02.06.2016 р.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом по даній справі 05.01.2017 р., тобто без пропуску встановленого законом строку позовної давності.

При цьому, як вже було зазначено вище, неустойка нарахована на підставі ст. 785 ЦК України є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення, і вона не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, оскільки, на відміну від приписів статті 549 ЦК України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов'язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пеня). Таким чином, застосування до відповідних позовів спеціальної позовної давності, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України, є неправильним (п. 5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 12 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна»).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

При прийнятті позовної заяви ухвалою від 10.01.2017 р. було задоволено клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у даній справі.

За таких обставин, та з урахуванням вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір за подання позову в межах даної справи в сумі 2528,32 грн.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 4-5, 22, 44, 49, 75, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-оздоровчий центр «Дозвілля» (адреса: 61040, м. Харків, вул. Залізнична, буд. 29, код ЄДРПОУ: 30428038) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (адреса: 61057, м. Харків, Майдан Театральний, 1; код ЄДРПОУ: 2314833; реквізити для зарахування коштів: отримувач: УК у Ленінськ/м. Харк; Ленінський/22080300; код ЄДРПОУ УДКСУ 37999696, номер рахунку 31117094700006; установа банку: ГУДКУ у Харківській області; МФО банку 851001) 168554,72 грн. неустойки.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Культурно-оздоровчий центр «Дозвілля» (адреса: 61040, м. Харків, вул. Залізнична, буд. 29, код ЄДРПОУ: 30428038) до Державного бюджету України (платіжні реквізити для стягнення: отримувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Харкова; код отримувача: 37999654; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Харківській області; код Банку: 851011; номер рахунку: 31215206783003; призначення платежу: *;101;31941331; судовий збір по справі № 922/189/17; господарський суд Харківської області) 2528,32 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.03.2017 р.

Суддя ОСОБА_5